Захищаючи рідну Україну, виконуючи важливе завдання біля м. Бахмуту, загинув Ярослав Євгенович Мазник — багатолітній член партії ВО «Батьківщина», депутат Гусятинської районної ради 2 скликань(2010—2020), активний учасник Помаранчевої революції (2004) та Революції Гідності(2013—2014). Про це повідомляють на сторінці партії у Фейсбуці.
27 березня 2023 року страшна звістка сколихнула на світанку с. Жабинці Чортківського району про важке поранення воїна Ярослава Мазника, уродженця цього села. Односельці молились, не вірили у найстрашніше, сподівались на диво. Але дива не сталось.
15 червня Ярослав повертається додому, але на щиті, своєю останньою дорогою до рідної хати, на батьківське подвір’я.
На сторінці у фейсбуці Леся Вацюк тепло відгукується про Ярослава: «Він був патріотом, правдолюбом, борцем за незалежність і справедливість, світлою і чуйною людиною. Людиною з великої літери. Він завжди виступав у перших рядах, коли вирішувались справи села, району, області, допомагав усім, хто звертався, був безвідмовним.
У Воїна-Героя залишаються у скорботі дружина, дві донечки, мама, тато, сестра, брат, який зараз теж на передовій.
Сумують друзі, плаче вся родина, тужать односельці і всі, хто знав цього мужнього Воїна-Захисника.
Сумуємо…Плачемо…
Висловлюємо щирі співчуття рідним і просимо Господа, щоб допоміг перенести це горе.
Слава Україні! Героям слава!
А Ярославу — наша світла і незабутня пам’ять».
,, Не вірю, не вірю, -кричала згорьована мати.- Мій Славік живий. Він обіцяв, що повернеться, що приїде на Перше Причастя до своєї донечки.
Він не міг загинути. Ні, це не правда”.Схиливши
голову ,стояв батько, по щоці якого котились гіркі сльози. Ніхто не міг повірити у ту страшну звістку, яка чорним болем охопила рідних, друзів та знайомих, що 26 березня 2023 загинув у боях під Бахмутом наш земляк, односельчанин, наш учень, патріот, наш Герой-Ярослав Мазник.
Все своє молоде життя він боровся за справедливість, чесність, за вільну та незалежну Україну. Він завжди відстоював свою думку, мав мав тверду, непохитну життєву позицію, прагнув кращого майбутнього для свого народу.
З перших днів війни добровольцем пішов на фронт, бо по – іншому не міг. Понад усе любив своє село, рідну землю та Україну.
Живучи далеко від дому, він часто приїжджав у рідне село, де всі його любили та поважали.
Хороший учень, спортсмен, футболіст, активний учасник художньої самодіяльності. А як він декламував вірші! Його голос впізнавали всі.
Неодноразово був депутатом, учасником революцій.
Славік був вихованим, толерантним, мудрим та ерудованим.
Коли приїжджав у село, завжди відвідував нас, своїх вчителів, свою рідну школу. В час, коли потрібна була допомога,долав сотні кілометрів і був з нами. Ніколи не забував привітати, поцікавитися життям та здоров’ям.
Сьогодні ми дякуємо тобі, наш дорогенький Ярославе,що захищав нас та Україну…
В скорботі схиляємо голови і низько вклоняємось батькам за сина-Героя.
Назавжди наш, назавжди в наших серцях думках і помислах, вірний та відданий СИНЕ УКРАЇНИ…
Вічна тобі пам’ять та слава.
Глибоко сумуємо та співчуваємо батькам, дружині,донечкам та рідним”.
Марія Папінко – Горбова