Історією про неймовірну сміливість тернопільського фельдшера з медицини невідкладних станів Віталія Гакало поділилися у Тернопільській станції Е(Ш)МД.
Віталія спитали, чому вирішив їхати в найгарячіші точки на фронт:
- Все дуже просто. – Відповідає хлопець з легкою усмішкою. – Коли ти перший раз там був, то бачив весь той об’єм роботи, яку ти робив, як багато допомагав. І зараз просто сидіти і розуміти, як там не вистачає людей, щоб зберігати життя нашим військовим чи покращувати його якість, дуже складно. Без нас, медиків, там буде важка ситуація. Кожного дня там багато травм, важких поранень, хтось гине. Ну і побратими там, брат за брата. Хоча те саме можна робити і тут, їздити на виклики, робити ту саму роботу, допомагати цивільним людям, але в умовах війни зараз для мене цього однаково недостатньо.
Гакало Віталій вдруге за останні пів року пішов добровольцем до БО «БФ «Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова». Був відряджений до стабілізаційного пункту 93 бригади Холодний Яр, яка базувалася поблизу самого Бахмуту.
Всіх з Бахмуту і околиць везли сюди для надання першої допомоги, а потім перенаправляли в найближчі шпиталі. В цьому місці кожен день наповнений такими банальними ситуаціями, як врятоване життя. Хтось дочекається тата з війни, а хтось зможе ходити, але більшість таки повернеться на фронт і боронитиме Україну від окупанта, щоб ми з вами мали шанс жити в своєму домі, і жити щасливо.
Зараз молодий чоловік не має часу на копання у своїй душі, адже окрім роботи на швидкій допомозі ще має відвідувати Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, де вчиться на другому курсі. Але впевнений, що реабілітація потрібна буде кожному, хто побував у цьому пеклі російської агресії.Здавалося б, в минулу свою подорож тернопільський медик був ще зовсім недосвідченим і юним, а цього разу відправлявся туди уже практично ветераном, але ні. Чому так?
- Перший раз я приїхав на фронт, як на роботу. Багато обдивлявся, освоювався. А от другий раз сприймав все набагато ближче. Хотілося дати кожному пораненому ще краще відношення, щоб вони відчували, наскільки ми хочемо їм допомогти. Бо всі маніпуляції болючі і не сильно знеболюються. І так важливо, щоб вони бачили, що всі навколо дуже стараються, що треба трішки просто потерпіти і все нарешті завершиться.
- Також більший досвід накладає на тебе більше відповідальності. Обдумуєш всі свої дії, щоб не нашкодити і зробити так, щоб бійці вийшли максимально здорові. А ситуації бувають дуже складні. Цей місяць на Донеччині був дуже дощовим. Доводилося по три пари рукавичок міняти, щоб просто оглянути рану. І от коли бачиш цих героїв по пояс в болоті, то вже не можеш спокійно переглядати стрічку новин у соцмережах, де так багато безтурботності. Це чудово, що тут є можливість піти на каву і не боятися прильотів, але важливо, щоб все це не переростало у байдужість, на яку я зараз особливо гостро реагую.
Коли спілкуєшся з Віталієм, то забуваєш в якийсь момент, що він всього лише студент, якому на долю випало дорослішання, до якого і не кожен чоловік доростає за все своє життя. Він настільки наповнений і мотивований, що мимоволі відчуваєш гордість за все молоде покоління, хоча далеко не всі такі, як він. Таких, як він, в першу чергу пожирає ця жорстока воєнна машина, яку сусід прикотив на нашу землю, бо саме їм важко залишатися байдужими. Та іноді крізь ці хмари задуми пробивається юнацький усміх, який різко забирає накинуті подумки йому зайві роки. То який ти, Віталій, насправді? Чи змінився ти за ці пів року?
- Я думаю, що змінився сильно. Багато банальних речей втратило для мене якийсь сенс, тому я просто перестав за це хвилюватися, адже нічого гіршого, аніж війна, уже точно не станеться. Мені все складніше розуміти людей, які нічим не переймаються. Багато навіть сміття після себе прибрати не можуть. Людина, яка викидає посеред тротуару цигарку – це людина, яка просто байдужа до своєї країни. І згадую, як ми на Сході всі старалися не смітити, мали смітники, машина приїжджала і все вивозила. А та територія вже завтра могла бути не наша. А тут людям жити. Багато таких моментів. Чого варті ті, які кажуть, що треба їхати звідси, бо тут немає майбутнього. За що ж тоді помирають всі ті воїни? І Бахмут пропонують віддати, щоб не було стільки жертв. Але ж ворог не зупиниться! І буде змітати всі нові населені пункти, які будуть траплятися йому на шляху. Кожен квадратний метр Бахмуту вартий наших зусиль.
Так багато запитань, і так мало відповідей. Ця війна добряче пройшлася по всіх, топчучи своїми кирзовими чоботами не тільки тіла, але і серця. І в момент нашої з Віталієм бесіди так щедро світить сонце і співають птахи, що все сказане сприймається на якомусь особливому контрасті і впивається голками в саму душу. Так би хотілося змести одним махом долоні росію із карти світу кудись подалі й засіяти все пшеницею, але, на жаль, це неможливо. Неможливо, так, так скаже більшість. А юний фельдшер нічого не скаже, але повернеться на Схід ще раз, якщо його життєві обставини йому дозволять. І знову робитиме самозречено те, що для більшості видається неможливим.
Віталію Гакалу не так складно примиритися зі своїми власними емоціями, як з тим жалем, який його бере за всіх, хто не повернеться додому, або повернеться згодом, але нікому не буде потрібен. Не буде, якщо ми це дозволимо. Наша країна в майбутньому стане осередком ветеранів і нам важливо не забувати це з першими нотами перемоги, яку ми неодмінно здобудемо. Зараз доброволець повернувся до свого чудового колективу медиків Центру екстреної медичної допомоги й на студентську лаву. Сьогодні його родина може видихнути на якийсь час. Але не може видихнути Україна, адже щомиті її синів і дочок вбиває ворог. Цей бій ще триває. Просто нам не варто забувати, що московиті – це не єдиний наш ворог. Не менш страшною може бути байдужість. Не ховайте руку допомоги тоді, коли її можна простягнути тим, хто її потребує. І пам’ятайте, сильні ми тільки разом. Слава Україні! Героям слава!
About the author
Громада на Кременеччині втратила двох мужніх воїнів
Шумська громада на Кременеччині переживає важкі втрати - стало відомо про загибель одразу двох захисників. 24 лютого 2026 року в громаді оголошено днем жалоби. Завтра, 23 лютого о 13:00, на Площі Героїв Майдану в Шумську зустрінуть тіло Анатолія Борисовича Процишина. Мешканців просять прийти та утворити "живий коридор". Поховання відбудеться 24 лютого об 11:00 в селі Потуторів. Про це повідомив міський голова Шумська Вадим Боярський. Також підтвердилася загибель Дмитра Ярославовича Войцішевського, 1967 року народження, жителя села Бірки. У війську він служив командиром бойової машини. За службу був відзначений президентською відзнакою "За оборону України" та грамотою від командира 110-ї окремої механізованої бригади. 10 червня 2024 року рідні отримали повідомлення, що Дмитро зник безвісти під час бойового завдання - внаслідок мінометного обстрілу. Майже два роки близькі чекали на добру звістку. Дмитро загинув поблизу Новоолександрівки Покровського району Донецької області. Дату та місце поховання буде […]
На Кременеччині у пожежі загинула людина
У селі Лідихів Кременецького району вщент згорів житловий будинок. Під час гасіння вогню рятувальники знайшли тіло власниці помешкання. Про це повідомляють у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. Пожежники встигли врятувати господарську будівлю поруч. Що саме спричинило займання, наразі встановлюють відповідні служби. 21 лютого підрозділи ДСНС Тернопільської області виїжджали на пожежі також у Тернополі та Чортківському районі. У Чортківському районі, в селі Ромашівка, під час пожежі житлового будинку постраждала одна людина.
Масована атака на Україну в ніч на 22 лютого: є загиблий та поранені (фото)
Вночі Росія завдала масованого удару по Україні - в небо підняли майже 300 дронів і 50 ракет різних типів. Головною метою була енергетика, але постраждали й житлові квартали, залізнична інфраструктура. Українська ППО збила 33 з 50 ракет і 274 з 297 безпілотників. Більшість ракет, що летіли по енергетичних об'єктах, вдалося перехопити - на Київщині зафіксували лише незначні влучання в один із теплогенеруючих об'єктів, повідомив нардеп Нагорняк. Удари зафіксовано на 14 локаціях, уламки впали ще в п'яти місцях. Росія атакувала Київ та область, Дніпропетровщину, Кіровоградщину, Миколаївщину, Одещину, Полтавщину та Сумщину. Під удар потрапила й залізнична інфраструктура в Запорізькій, Донецькій, Миколаївській та Одеській областях - пошкоджено два локомотиви, проте рух поїздів не зупиняли. У Фастівському районі Київщини внаслідок атаки загинула людина. Масштабні руйнування зафіксовано в Софіївській Борщагівці. Загалом поранено вісім людей, серед них одна дитина. Зеленський звернувся до партнерів: "Маємо посилювати нашу […]
Брендовані чашки: як перетворити звичайний посуд на символ довіри до бізнесу
У сучасному маркетингу фізичний контакт із брендом цінується значно вище за цифрову рекламу. Ранкова кава або вечірній чай — це моменти особистого затишку, які ваш бізнес може гармонійно доповнити. Якісні брендовані чашки з логотипом — це про асоціації з відпочинком, гармонією та щоденним затишком. Чому фірмовий посуд працює ефективніше за флаєри На відміну від паперової продукції, яка миттєво опиняється в смітнику, чашка залишається з власником на роки. Вона займає почесне місце на офісному столі або на домашній кухні. І кожен ковток напою дарує спокій, який асоціюватиметься з брендом. Зазначимо, що продукція від Vip-Print вирізняється довговічністю, що робить її вигідною інвестицією в репутацію. Коли людина користується зручним та красивим посудом, вона відчуває турботу з боку компанії. Це м'який шлях до серця клієнта, де практичність чашки стає основою для тривалих ділових стосунків. Як вибрати ідеальну чашку для нанесення логотипа Щоби подарунок не […]
Теракт у Львові: багато поранених і є загибла, ймовірну виконавицю затримали
Вночі у Львові стався теракт - пролунали два вибухи біля магазину на вулиці Данилишина. Унаслідок підривів загинула молода патрульна поліцейська, ще 24 людини отримали поранення. Перший виклик на спецлінію 102 надійшов близько 03:30 з повідомленням про проникнення до магазину. Коли на місце прибув перший екіпаж патрульної поліції - стався вибух, потім, із прибуттям другого екіпажу, пролунав ще один. Попередньо встановлено, що детонували саморобні вибухові пристрої. Пошкоджено службовий автомобіль патрульної поліції та цивільний транспортний засіб. Про це повідомили у поліції Львівської області. Загиблою виявилась 23-річна Вікторія Шпилька. Дівчина родом із Волині, згодом разом із батьками переїхала до Херсона. Закінчила Львівський державний університет внутрішніх справ і стала патрульною поліцейською. Служила на Херсонщині, а з 2023 року - на Львівщині. Підозрювану у вчиненні теракту затримали близько 10:20. Про це повідомив міністр внутрішніх справ Ігор Клименко і доповів президенту. "Ми зробили все можливе і […]
Трагічно загинули двоє рятувальників з Тернополя
У ніч на неділю, 22 лютого, у Тернополі трагічно загинули двоє рятувальників ГУ ДСНС Тернопільщини. Вони пострапили у ДТП на Об'їзній, яку спровокував п'яний водій. Про це повідомив очільник поліції Тернопільщини Сергій Зюбаненко. "На жаль, сьогодні вночі Тернопіль сколихнула трагічна звістка. Близько 3-ї години на вулиці Об’їзній сталася дорожньо-транспортна пригода, у якій загинули двоє співробітників Головного управління ДСНС у Тернопільській області. За попередніми даними, водій автомобіля Mercedes перебуваючи у стані спʼяніння, здійснюючи обгін, грубо порушуючи правила дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з Renault Kangoo. Унаслідок удару двоє чоловіків-працівників ДСНС віком 35 і 47 років, які перебували в Renault, загинули на місці", - каже Зюбаненко. Водія затримано. Йому загрожує від 7 до 12 років позбавлення волі. У ГУ ДСНС назвали імена загиблих. Це майстер-сержант ТАНАСИШИН Василь Орестович, водій 14-ї державної пожежно-рятувальної частини 6-го державного пожежно-рятувального загону ГУ […]
