Історією про неймовірну сміливість тернопільського фельдшера з медицини невідкладних станів Віталія Гакало поділилися у Тернопільській станції Е(Ш)МД.
Віталія спитали, чому вирішив їхати в найгарячіші точки на фронт:
- Все дуже просто. – Відповідає хлопець з легкою усмішкою. – Коли ти перший раз там був, то бачив весь той об’єм роботи, яку ти робив, як багато допомагав. І зараз просто сидіти і розуміти, як там не вистачає людей, щоб зберігати життя нашим військовим чи покращувати його якість, дуже складно. Без нас, медиків, там буде важка ситуація. Кожного дня там багато травм, важких поранень, хтось гине. Ну і побратими там, брат за брата. Хоча те саме можна робити і тут, їздити на виклики, робити ту саму роботу, допомагати цивільним людям, але в умовах війни зараз для мене цього однаково недостатньо.
Гакало Віталій вдруге за останні пів року пішов добровольцем до БО «БФ «Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова». Був відряджений до стабілізаційного пункту 93 бригади Холодний Яр, яка базувалася поблизу самого Бахмуту.
Всіх з Бахмуту і околиць везли сюди для надання першої допомоги, а потім перенаправляли в найближчі шпиталі. В цьому місці кожен день наповнений такими банальними ситуаціями, як врятоване життя. Хтось дочекається тата з війни, а хтось зможе ходити, але більшість таки повернеться на фронт і боронитиме Україну від окупанта, щоб ми з вами мали шанс жити в своєму домі, і жити щасливо.
Зараз молодий чоловік не має часу на копання у своїй душі, адже окрім роботи на швидкій допомозі ще має відвідувати Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, де вчиться на другому курсі. Але впевнений, що реабілітація потрібна буде кожному, хто побував у цьому пеклі російської агресії.Здавалося б, в минулу свою подорож тернопільський медик був ще зовсім недосвідченим і юним, а цього разу відправлявся туди уже практично ветераном, але ні. Чому так?
- Перший раз я приїхав на фронт, як на роботу. Багато обдивлявся, освоювався. А от другий раз сприймав все набагато ближче. Хотілося дати кожному пораненому ще краще відношення, щоб вони відчували, наскільки ми хочемо їм допомогти. Бо всі маніпуляції болючі і не сильно знеболюються. І так важливо, щоб вони бачили, що всі навколо дуже стараються, що треба трішки просто потерпіти і все нарешті завершиться.
- Також більший досвід накладає на тебе більше відповідальності. Обдумуєш всі свої дії, щоб не нашкодити і зробити так, щоб бійці вийшли максимально здорові. А ситуації бувають дуже складні. Цей місяць на Донеччині був дуже дощовим. Доводилося по три пари рукавичок міняти, щоб просто оглянути рану. І от коли бачиш цих героїв по пояс в болоті, то вже не можеш спокійно переглядати стрічку новин у соцмережах, де так багато безтурботності. Це чудово, що тут є можливість піти на каву і не боятися прильотів, але важливо, щоб все це не переростало у байдужість, на яку я зараз особливо гостро реагую.
Коли спілкуєшся з Віталієм, то забуваєш в якийсь момент, що він всього лише студент, якому на долю випало дорослішання, до якого і не кожен чоловік доростає за все своє життя. Він настільки наповнений і мотивований, що мимоволі відчуваєш гордість за все молоде покоління, хоча далеко не всі такі, як він. Таких, як він, в першу чергу пожирає ця жорстока воєнна машина, яку сусід прикотив на нашу землю, бо саме їм важко залишатися байдужими. Та іноді крізь ці хмари задуми пробивається юнацький усміх, який різко забирає накинуті подумки йому зайві роки. То який ти, Віталій, насправді? Чи змінився ти за ці пів року?
- Я думаю, що змінився сильно. Багато банальних речей втратило для мене якийсь сенс, тому я просто перестав за це хвилюватися, адже нічого гіршого, аніж війна, уже точно не станеться. Мені все складніше розуміти людей, які нічим не переймаються. Багато навіть сміття після себе прибрати не можуть. Людина, яка викидає посеред тротуару цигарку – це людина, яка просто байдужа до своєї країни. І згадую, як ми на Сході всі старалися не смітити, мали смітники, машина приїжджала і все вивозила. А та територія вже завтра могла бути не наша. А тут людям жити. Багато таких моментів. Чого варті ті, які кажуть, що треба їхати звідси, бо тут немає майбутнього. За що ж тоді помирають всі ті воїни? І Бахмут пропонують віддати, щоб не було стільки жертв. Але ж ворог не зупиниться! І буде змітати всі нові населені пункти, які будуть траплятися йому на шляху. Кожен квадратний метр Бахмуту вартий наших зусиль.
Так багато запитань, і так мало відповідей. Ця війна добряче пройшлася по всіх, топчучи своїми кирзовими чоботами не тільки тіла, але і серця. І в момент нашої з Віталієм бесіди так щедро світить сонце і співають птахи, що все сказане сприймається на якомусь особливому контрасті і впивається голками в саму душу. Так би хотілося змести одним махом долоні росію із карти світу кудись подалі й засіяти все пшеницею, але, на жаль, це неможливо. Неможливо, так, так скаже більшість. А юний фельдшер нічого не скаже, але повернеться на Схід ще раз, якщо його життєві обставини йому дозволять. І знову робитиме самозречено те, що для більшості видається неможливим.
Віталію Гакалу не так складно примиритися зі своїми власними емоціями, як з тим жалем, який його бере за всіх, хто не повернеться додому, або повернеться згодом, але нікому не буде потрібен. Не буде, якщо ми це дозволимо. Наша країна в майбутньому стане осередком ветеранів і нам важливо не забувати це з першими нотами перемоги, яку ми неодмінно здобудемо. Зараз доброволець повернувся до свого чудового колективу медиків Центру екстреної медичної допомоги й на студентську лаву. Сьогодні його родина може видихнути на якийсь час. Але не може видихнути Україна, адже щомиті її синів і дочок вбиває ворог. Цей бій ще триває. Просто нам не варто забувати, що московиті – це не єдиний наш ворог. Не менш страшною може бути байдужість. Не ховайте руку допомоги тоді, коли її можна простягнути тим, хто її потребує. І пам’ятайте, сильні ми тільки разом. Слава Україні! Героям слава!
About the author
Volvo XC40: компактний преміум-SUV для міського ритму
Volvo XC40 — це приклад того, як сучасний автомобіль може поєднувати функціональність, стиль і технологічну зрілість. Компактний кросовер створений для життя у великому місті, де важливі маневровість, комфорт і впевненість у кожній ситуації. Його скандинавський характер виявляється в чистих лініях дизайну, продуманому інтер’єрі та інтелектуальних системах, що роблять керування інтуїтивним. Баланс дизайну та практичності Volvo XC40 втілює сучасний підхід бренду до міського транспорту. Його пропорції поєднують компактність і місткість, створюючи відчуття стабільності навіть у динамічному потоці. Продуманий силует, характерні світлодіодні фари «Молот Тора» й чіткі форми кузова додають моделі впевненості та елегантності. Інтер’єр побудований за принципами скандинавського мінімалізму, де кожна деталь має функціональне призначення. Простір організовано так, щоб водій та пасажири почувалися комфортно навіть у тривалих поїздках. До переваг салону варто віднести: високу посадку, що покращує оглядовість і безпеку; ергономічні сидіння з м’якою підтримкою для природного положення тіла; матеріали оздоблення преміум-класу, […]
Старовинний рецепт пампухів з вишнею, які не черствіють усі свята
Українці споконвіку печуть на Різдво пампухи з солодкою начинкою - вишнею, маком, варенням. Цю страву обов'язково готують на Різдво, у пісному варіанті - ще й на Святвечір. У наших записах завжди залишаються старовинні рецепти, які передаються українськими жінками з покоління в покоління. Цей рецепт різдвяних пампухів - один із них. Так готували наші бабусі і прабабусі, і пампухи виходили ніжними і не черствіли до закінчення свят. Пропонуємо цьогоріч приготувати різвяні пампухи за цим переписом (так колись називали рецепти, бо їх переписувала одна господиня від іншої). У вас повинно вийти близько 20 пампухів. Спочатку готуємо опару. Інгредієнти для опари: 50 г дріжджів; 2 ч. ложки цукру; 2 ложки борошна. У кімнаті, де готуються пампухи, повинно бути тепло. Беремо кастрюльку, вкидаємо туди дріжджі, заливаємо 1 склянкою теплої (не гарячої) води, додаємо цукор, борошно, розмішуємо. Дріжджі повинні зашипіти, почати працювати. Далі приступаємо до […]
На Тернопільщині раптово померла головний бухгалтер комунального підприємства
У Борсуківській територіальній громаді сталася трагедія - несподівано пішла з життя Наталія Зварич, головний бухгалтер комунального підприємства "Наш добробут". Про це повідомила Борсуківська сільська рада у своїх соціальних мережах. Смерть колеги стала важким ударом для всього колективу. Ще вчора вони разом працювали, обговорювали плани та вирішували повсякденні робочі питання. Колеги згадують Наталію Зварич як відповідальну працівницю та щиру людину. Вона завжди підтримувала теплу атмосферу в колективі та професійно виконувала свої обов'язки. Керівництво та працівники Борсуківської сільської ради висловили співчуття родині та близьким покійної.
Не лише дідух: які обереги мають бути у кожному домі на Різдво (фото)
Українське Різдво неможливо уявити без особливих символів, які наші предки передавали з покоління в покоління. Кожен з них має глибоке значення та захищає домівку від лиха. Ці прикраси та обереги створюють атмосферу свята й нагадують про найважливіші речі. Серед усіх різдвяних атрибутів особливе місце посідає дідух – сніп пшениці, який встановлюють у хаті напередодні свят. Він символізує добробут родини та зв'язок із предками. Але окрім дідуха, є ще багато речей, які мають бути в кожній українській оселі під час святкування. Розповідаємо про них детальніше. Різдвяна зірка Різдвяна зірка – головний атрибут колядників. Вона нагадує про Вифлеємську зорю, яка сповістила світу про народження Христа. В Україні робили восьмикутні зірки, що оберталися навколо своєї осі. Таке обертання символізувало рух сонця та безперервність життя. Солом'яний павук Солом'яний павук – це складна геометрична конструкція, яку підвішують під стелею. Наші предки вважали його моделлю Всесвіту […]
Замість храму — багатоповерхівка: як прості тернополяни у Верховному суді “дали по руках” забудовникам
Верховний суд поставив крапку у трирічній боротьбі жителів мікрорайону «Східний» проти забудови церковної землі багатоповерхівкою. П'ятеро мешканців довели незаконність будівництва житлового комплексу на ділянці, яку виділили для храмових споруд. Суд скасував зміни до рішення Тернопільської міськради, які дозволяли будувати на церковній землі не лише храм, а й житлові будинки. Рішення стало прецедентним і може допомогти іншим громадам зупинити подібні випадки, повідомляє видання "20 хвилин". Як розвивалась ситуація Йдеться про ділянку біля церкви Пресвятої Трійці УГКЦ на вулиці Малишка-Чайковського. У 2020 році депутати передали парафії пів гектара землі для розширення території під будівництво храмового комплексу. Через рік до рішення внесли зміни. Четвертий пункт доповнили словами "та парафіяльних, житлових і громадських споруд" замість лише "храмових споруд". "Тобто фактично відбувається якась зміна цільового призначення, виду використання земельної ділянки, якої взагалі немає в законі", - пояснює адвокат позивачів Олександр Фльорків. У 2022 році на […]
Жорсткі графіки: як вимикатимуть світло на Тернопільщині 24 грудня
У середу, 24 грудня, на Тернопільщині діятимуть графіки вимкнення електроенергії. Вони розроблені АТ "Тернопільобленерго" у відповідності до заданого обмеження потужності від "Укренерго". Згідно з опублікованим графіком, електроенергії у домівках тернополян буде менш як 12 годин на добу. Втім, графіки можуть змінюватись у залежності до ситуації в енергосистемі. "Терміново" традиційно підготувало графіки вимкнення світла у зручній інфографіці.
