Історією про неймовірну сміливість тернопільського фельдшера з медицини невідкладних станів Віталія Гакало поділилися у Тернопільській станції Е(Ш)МД.
Віталія спитали, чому вирішив їхати в найгарячіші точки на фронт:
- Все дуже просто. – Відповідає хлопець з легкою усмішкою. – Коли ти перший раз там був, то бачив весь той об’єм роботи, яку ти робив, як багато допомагав. І зараз просто сидіти і розуміти, як там не вистачає людей, щоб зберігати життя нашим військовим чи покращувати його якість, дуже складно. Без нас, медиків, там буде важка ситуація. Кожного дня там багато травм, важких поранень, хтось гине. Ну і побратими там, брат за брата. Хоча те саме можна робити і тут, їздити на виклики, робити ту саму роботу, допомагати цивільним людям, але в умовах війни зараз для мене цього однаково недостатньо.
Гакало Віталій вдруге за останні пів року пішов добровольцем до БО «БФ «Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова». Був відряджений до стабілізаційного пункту 93 бригади Холодний Яр, яка базувалася поблизу самого Бахмуту.
Всіх з Бахмуту і околиць везли сюди для надання першої допомоги, а потім перенаправляли в найближчі шпиталі. В цьому місці кожен день наповнений такими банальними ситуаціями, як врятоване життя. Хтось дочекається тата з війни, а хтось зможе ходити, але більшість таки повернеться на фронт і боронитиме Україну від окупанта, щоб ми з вами мали шанс жити в своєму домі, і жити щасливо.
Зараз молодий чоловік не має часу на копання у своїй душі, адже окрім роботи на швидкій допомозі ще має відвідувати Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, де вчиться на другому курсі. Але впевнений, що реабілітація потрібна буде кожному, хто побував у цьому пеклі російської агресії.Здавалося б, в минулу свою подорож тернопільський медик був ще зовсім недосвідченим і юним, а цього разу відправлявся туди уже практично ветераном, але ні. Чому так?
- Перший раз я приїхав на фронт, як на роботу. Багато обдивлявся, освоювався. А от другий раз сприймав все набагато ближче. Хотілося дати кожному пораненому ще краще відношення, щоб вони відчували, наскільки ми хочемо їм допомогти. Бо всі маніпуляції болючі і не сильно знеболюються. І так важливо, щоб вони бачили, що всі навколо дуже стараються, що треба трішки просто потерпіти і все нарешті завершиться.
- Також більший досвід накладає на тебе більше відповідальності. Обдумуєш всі свої дії, щоб не нашкодити і зробити так, щоб бійці вийшли максимально здорові. А ситуації бувають дуже складні. Цей місяць на Донеччині був дуже дощовим. Доводилося по три пари рукавичок міняти, щоб просто оглянути рану. І от коли бачиш цих героїв по пояс в болоті, то вже не можеш спокійно переглядати стрічку новин у соцмережах, де так багато безтурботності. Це чудово, що тут є можливість піти на каву і не боятися прильотів, але важливо, щоб все це не переростало у байдужість, на яку я зараз особливо гостро реагую.
Коли спілкуєшся з Віталієм, то забуваєш в якийсь момент, що він всього лише студент, якому на долю випало дорослішання, до якого і не кожен чоловік доростає за все своє життя. Він настільки наповнений і мотивований, що мимоволі відчуваєш гордість за все молоде покоління, хоча далеко не всі такі, як він. Таких, як він, в першу чергу пожирає ця жорстока воєнна машина, яку сусід прикотив на нашу землю, бо саме їм важко залишатися байдужими. Та іноді крізь ці хмари задуми пробивається юнацький усміх, який різко забирає накинуті подумки йому зайві роки. То який ти, Віталій, насправді? Чи змінився ти за ці пів року?
- Я думаю, що змінився сильно. Багато банальних речей втратило для мене якийсь сенс, тому я просто перестав за це хвилюватися, адже нічого гіршого, аніж війна, уже точно не станеться. Мені все складніше розуміти людей, які нічим не переймаються. Багато навіть сміття після себе прибрати не можуть. Людина, яка викидає посеред тротуару цигарку – це людина, яка просто байдужа до своєї країни. І згадую, як ми на Сході всі старалися не смітити, мали смітники, машина приїжджала і все вивозила. А та територія вже завтра могла бути не наша. А тут людям жити. Багато таких моментів. Чого варті ті, які кажуть, що треба їхати звідси, бо тут немає майбутнього. За що ж тоді помирають всі ті воїни? І Бахмут пропонують віддати, щоб не було стільки жертв. Але ж ворог не зупиниться! І буде змітати всі нові населені пункти, які будуть траплятися йому на шляху. Кожен квадратний метр Бахмуту вартий наших зусиль.
Так багато запитань, і так мало відповідей. Ця війна добряче пройшлася по всіх, топчучи своїми кирзовими чоботами не тільки тіла, але і серця. І в момент нашої з Віталієм бесіди так щедро світить сонце і співають птахи, що все сказане сприймається на якомусь особливому контрасті і впивається голками в саму душу. Так би хотілося змести одним махом долоні росію із карти світу кудись подалі й засіяти все пшеницею, але, на жаль, це неможливо. Неможливо, так, так скаже більшість. А юний фельдшер нічого не скаже, але повернеться на Схід ще раз, якщо його життєві обставини йому дозволять. І знову робитиме самозречено те, що для більшості видається неможливим.
Віталію Гакалу не так складно примиритися зі своїми власними емоціями, як з тим жалем, який його бере за всіх, хто не повернеться додому, або повернеться згодом, але нікому не буде потрібен. Не буде, якщо ми це дозволимо. Наша країна в майбутньому стане осередком ветеранів і нам важливо не забувати це з першими нотами перемоги, яку ми неодмінно здобудемо. Зараз доброволець повернувся до свого чудового колективу медиків Центру екстреної медичної допомоги й на студентську лаву. Сьогодні його родина може видихнути на якийсь час. Але не може видихнути Україна, адже щомиті її синів і дочок вбиває ворог. Цей бій ще триває. Просто нам не варто забувати, що московиті – це не єдиний наш ворог. Не менш страшною може бути байдужість. Не ховайте руку допомоги тоді, коли її можна простягнути тим, хто її потребує. І пам’ятайте, сильні ми тільки разом. Слава Україні! Героям слава!
About the author
Що буде, якщо зрубати ялинку в лісі: види покарань та суми штрафів
Перед святами може виникнути спокуса самовільно зрубати ялинку в лісі. Однак є ризик отримати чималий штраф. Тож у підсумку легальна ялинка з лісгоспу може обійтися значно дешевше, ніж відповідальність за незаконний зруб. Яка відповідальність передбачена за незаконну вирубку дерев та як перевірити, чи ялинка легальна — роз’яснюють юристи системи надання безоплатної правничої допомоги. Якщо незаконно зрубати ялинку в лісі Можна отримати штраф 510–1 020 грн. А якщо людину вже не вперше за рік штрафують за незаконну вирубку будь-яких дерев у лісі, то 1 020–1 530 грн. Для посадових осіб штраф передбачено більший — до 5 100 грн за перше порушення, за повторне — від 10 200 до 15 300 грн. Якщо зрубати ялинку в межах населеного пункту Для звичайних людей передбачено 170–510 грн штрафу, для посадових осіб або фізичних осіб-підприємців — 510–850 грн. Коли може настати кримінальна відповідальність Якщо завдати […]
На Тернопільщині вирубали цінні клени
На Тернопільщині виявили незаконну порубку дерев. Вирубали 23 одиниці дерева цінної породи - клен. Про це повідомили у Державній екологічній інспекції у Тернопільській області. "Зокрема, у захисній смузі відведення Львівської дистанції захисних лісонасаджень на ділянці залізниці Білобожниця – Заліщики виявлено незаконну порубку 23 дерев породи клен. Згідно з технічною документацією, ширина захисної смуги в місці порубки становить 100 метрів, де будь-які роботи можливі лише за наявності відповідних дозволів (лісорубних квитків). Розмір шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, склав 172 889 гривень. У зв’язку з тим, що в даному порушенні вбачаються ознаки злочину, відповідальність за який передбачено ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України, матеріали справи направлено до Заліщицького відділення поліції ГУНП в Тернопільській області для вжиття заходів реагування відповідно до вимог ст. 214 КПК України", - йдеться у повідомленні.
Обставини смерті третьокласника у Тернополі перевірить поліція: відкрито кримінальне провадження
Обставини смерті третьокласника у Тернополі перевірять правоохоронці. Інформація про це 15 грудня з'явилась у соцмережах - адміністрація школи опублікувала співчутливий пост у зв'язку зі смертю Лук'яна Сопеля. "Шкільна спільнота з глибоким сумом сприйняла звістку про смерть маленького хлопчика Лукʼяна Сопеля, учня 3-Б класу. Це велика трагедія та невимовний біль для родини. Ми щиро співчуваємо рідним і близьким у цю важку годину. Світла пам’ять дитині", - писали тоді педагоги. У поліції відреагували на цей допис. В ГУНП зауважили, що перевірятимуть обставини смерті дитини. "За фактом смерті третьокласника однієї зі шкіл обласного центру слідчі Тернопільського райуправління поліції відкрили кримінальне провадження. Публікація зі співчуттями з'явилася 15 грудня на сторінці навчального закладу. Мова йшла про раптову смерть дитини в одній з лікарень Тернополя. Проте медики жодної інформації на спецлінію поліції не надавали", - кажуть правоохоронці. Правоохоронці зазначили, що даний факт слідчі поліції уже внесли […]
На Чортківщині римо-католицькій церкві передадуть старовинний костел
У селі Ягільниця Чортківського району старовинний костел Успіння Пресвятої Діви Марії офіційно передадуть римо-католицькій громаді. Церемонія підписання документів відбудеться 16 грудня. Про це розповіли в Чортківській районній державній адміністрації. Начальниця відділу з гуманітарних питань Галина Чайківська вже побувала на місці, щоб оцінити стан будівлі та з'ясувати історичні деталі. Храм звели ще в 1842 році на місці старої дерев'яної церкви. Будівлю у стилі бароко відреставрували за гроші Кароліни Лянцкоронської - останньої з роду Лянцкоронських, яка прожила 104 роки і встигла побачити повністю оновлений костел. Костел має статус пам'ятки культурної спадщини місцевого значення. "Костел є пам'яткою культурної спадщини місцевого значення. Спільно із старостою Ягільницького старостинського округу Михайлом Пуляком та представницею римо-католицької парафії оглянули культову споруду і навіть заглибилися в історичні витоки. Адже костел Успіння (Внебовзяття) Пресвятої Діви Марії - римо-католицький храм у Ягільниці, пов'язаний із давньою історією місцевої парафії", - йдеться у […]
Трагедія на Монастирищині: моторошною смертю загинув чоловік
На Тернопільщині сталася трагедія. Під час розпивання алкогольних напоїв загинув чоловік. Про це повідомили у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за фактом вбивства. "У ході досудового розслідування слідчі слідчого управління ГУНП в Тернопільській області встановили, що фігурант прийшов у гості до потерпілого – разом розпивали алкогольні напої. У нетверезому стані між чоловіками виникла суперечка і гість, маючи фізичну перевагу над господарем, завдав йому численних травм. Завдані травми виявилися несумісні з життям. Судово-медична експертиза встановила, що смерть чоловіка настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми з переломами кісток мозкового та лицевого черепа, крововиливами у речовину і під оболонки головного мозку. Зловмисника було затримано", - йдеться у повідомленні. Справу скерували до суду. Підозрюваному загрожує до 10 років позбавлення волі.
Україна прощається зі Степаном Гігою: на останню зустріч з маестро прийшли тисячі (фото)
У Львові 14 грудня розпочалося прощання з народним артистом України Степаном Гігою. Співак помер 12 грудня у віці 66 років. Церемонія стартувала о 16:00 у Гарнізонному храмі Святих Апостолів Петра і Павла.Вшанувати пам'ять артиста зібралися члени його родини, друзі та численні шанувальники. У центрі храму встановлено труну з портретом артиста. Поруч перебувають найближчі: дружина, син Степан Гіга-молодший та донька Квітослава. Труну співака оточували живі квіти – здебільшого троянди та різноманітні хризантеми. Будівля храму була повністю заповнена людьми, багато з них тримали у руках квіти. Провести в останню путь співака прийшли його рідні, друзі, шанувальники, а також сотні містян. Концерти Степана Гіги особливо любили на Тернопільщині. Музикант часто приїздив до регіону, а його виступи збирали стадіони. Похорон відбудеться у понеділок, 15 грудня о 14:00 у тому ж храмі. Приблизно о 15:00 заплановане загальноміське прощання на площі Ринок. Відповідно до заповіту митця, […]
