Історією про неймовірну сміливість тернопільського фельдшера з медицини невідкладних станів Віталія Гакало поділилися у Тернопільській станції Е(Ш)МД.
Віталія спитали, чому вирішив їхати в найгарячіші точки на фронт:
- Все дуже просто. – Відповідає хлопець з легкою усмішкою. – Коли ти перший раз там був, то бачив весь той об’єм роботи, яку ти робив, як багато допомагав. І зараз просто сидіти і розуміти, як там не вистачає людей, щоб зберігати життя нашим військовим чи покращувати його якість, дуже складно. Без нас, медиків, там буде важка ситуація. Кожного дня там багато травм, важких поранень, хтось гине. Ну і побратими там, брат за брата. Хоча те саме можна робити і тут, їздити на виклики, робити ту саму роботу, допомагати цивільним людям, але в умовах війни зараз для мене цього однаково недостатньо.
Гакало Віталій вдруге за останні пів року пішов добровольцем до БО «БФ «Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова». Був відряджений до стабілізаційного пункту 93 бригади Холодний Яр, яка базувалася поблизу самого Бахмуту.
Всіх з Бахмуту і околиць везли сюди для надання першої допомоги, а потім перенаправляли в найближчі шпиталі. В цьому місці кожен день наповнений такими банальними ситуаціями, як врятоване життя. Хтось дочекається тата з війни, а хтось зможе ходити, але більшість таки повернеться на фронт і боронитиме Україну від окупанта, щоб ми з вами мали шанс жити в своєму домі, і жити щасливо.
Зараз молодий чоловік не має часу на копання у своїй душі, адже окрім роботи на швидкій допомозі ще має відвідувати Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, де вчиться на другому курсі. Але впевнений, що реабілітація потрібна буде кожному, хто побував у цьому пеклі російської агресії.Здавалося б, в минулу свою подорож тернопільський медик був ще зовсім недосвідченим і юним, а цього разу відправлявся туди уже практично ветераном, але ні. Чому так?
- Перший раз я приїхав на фронт, як на роботу. Багато обдивлявся, освоювався. А от другий раз сприймав все набагато ближче. Хотілося дати кожному пораненому ще краще відношення, щоб вони відчували, наскільки ми хочемо їм допомогти. Бо всі маніпуляції болючі і не сильно знеболюються. І так важливо, щоб вони бачили, що всі навколо дуже стараються, що треба трішки просто потерпіти і все нарешті завершиться.
- Також більший досвід накладає на тебе більше відповідальності. Обдумуєш всі свої дії, щоб не нашкодити і зробити так, щоб бійці вийшли максимально здорові. А ситуації бувають дуже складні. Цей місяць на Донеччині був дуже дощовим. Доводилося по три пари рукавичок міняти, щоб просто оглянути рану. І от коли бачиш цих героїв по пояс в болоті, то вже не можеш спокійно переглядати стрічку новин у соцмережах, де так багато безтурботності. Це чудово, що тут є можливість піти на каву і не боятися прильотів, але важливо, щоб все це не переростало у байдужість, на яку я зараз особливо гостро реагую.
Коли спілкуєшся з Віталієм, то забуваєш в якийсь момент, що він всього лише студент, якому на долю випало дорослішання, до якого і не кожен чоловік доростає за все своє життя. Він настільки наповнений і мотивований, що мимоволі відчуваєш гордість за все молоде покоління, хоча далеко не всі такі, як він. Таких, як він, в першу чергу пожирає ця жорстока воєнна машина, яку сусід прикотив на нашу землю, бо саме їм важко залишатися байдужими. Та іноді крізь ці хмари задуми пробивається юнацький усміх, який різко забирає накинуті подумки йому зайві роки. То який ти, Віталій, насправді? Чи змінився ти за ці пів року?
- Я думаю, що змінився сильно. Багато банальних речей втратило для мене якийсь сенс, тому я просто перестав за це хвилюватися, адже нічого гіршого, аніж війна, уже точно не станеться. Мені все складніше розуміти людей, які нічим не переймаються. Багато навіть сміття після себе прибрати не можуть. Людина, яка викидає посеред тротуару цигарку – це людина, яка просто байдужа до своєї країни. І згадую, як ми на Сході всі старалися не смітити, мали смітники, машина приїжджала і все вивозила. А та територія вже завтра могла бути не наша. А тут людям жити. Багато таких моментів. Чого варті ті, які кажуть, що треба їхати звідси, бо тут немає майбутнього. За що ж тоді помирають всі ті воїни? І Бахмут пропонують віддати, щоб не було стільки жертв. Але ж ворог не зупиниться! І буде змітати всі нові населені пункти, які будуть траплятися йому на шляху. Кожен квадратний метр Бахмуту вартий наших зусиль.
Так багато запитань, і так мало відповідей. Ця війна добряче пройшлася по всіх, топчучи своїми кирзовими чоботами не тільки тіла, але і серця. І в момент нашої з Віталієм бесіди так щедро світить сонце і співають птахи, що все сказане сприймається на якомусь особливому контрасті і впивається голками в саму душу. Так би хотілося змести одним махом долоні росію із карти світу кудись подалі й засіяти все пшеницею, але, на жаль, це неможливо. Неможливо, так, так скаже більшість. А юний фельдшер нічого не скаже, але повернеться на Схід ще раз, якщо його життєві обставини йому дозволять. І знову робитиме самозречено те, що для більшості видається неможливим.
Віталію Гакалу не так складно примиритися зі своїми власними емоціями, як з тим жалем, який його бере за всіх, хто не повернеться додому, або повернеться згодом, але нікому не буде потрібен. Не буде, якщо ми це дозволимо. Наша країна в майбутньому стане осередком ветеранів і нам важливо не забувати це з першими нотами перемоги, яку ми неодмінно здобудемо. Зараз доброволець повернувся до свого чудового колективу медиків Центру екстреної медичної допомоги й на студентську лаву. Сьогодні його родина може видихнути на якийсь час. Але не може видихнути Україна, адже щомиті її синів і дочок вбиває ворог. Цей бій ще триває. Просто нам не варто забувати, що московиті – це не єдиний наш ворог. Не менш страшною може бути байдужість. Не ховайте руку допомоги тоді, коли її можна простягнути тим, хто її потребує. І пам’ятайте, сильні ми тільки разом. Слава Україні! Героям слава!
About the author
Мистецтво оформлення відкритих полиць та стелажів
Відкриті полиці в інтер’єрі — це не лише функціональні зони для зберігання, а й простір для самовираження. Правильне наповнення стелажа дозволяє перетворити звичайну систему зберігання на гармонійну інсталяцію, яка підкреслює стиль кімнати. Головне завдання полягає у дотриманні балансу між корисними речами та декоративними об’єктами, щоб уникнути відчуття захаращеності. Правило «трикутника» та візуальний ритм Для створення естетичної композиції дизайнери часто використовують принцип геометричного повторення. Розміщення предметів схожої форми або кольору за уявною лінією трикутника дозволяє оку плавно пересуватися стелажем, не зупиняючись на хаотичних плямах. Наприклад, якщо на одній полиці стоїть керамічна ваза, на наступній варто додати елемент такого ж відтінку, але іншого розміру. Використання предметів різної висоти — книг, свічок або рослин — створює необхідну динаміку, яка робить наповнення полиць живим та багатогранним. Поєднання функціональності та декору Стелаж має виглядати обжитим, але впорядкованим. Книги найкраще групувати за кольором корінців або форматом, […]
Пошук у ЄДРПОУ: як швидко перевірити надійність контрагента
Фінансові втрати, зірвані поставки та судові суперечки часто починаються з однієї помилки – співпраці з неперевіреним контрагентом. Щоб не працювати наосліп, компаніям потрібен швидкий та надійний інструмент оцінки ділової репутації партнера. Таке завдання вирішує пошук у ЄДРПОУ через сервіс Українського бюро кредитних історій (УБКІ) – офіційний онлайн-інструмент, який за кілька хвилин показує реальний стан компанії або ФОП (від реєстраційних даних до фінансових та юридичних ризиків). Перевірка через УБКІ – практичний спосіб захистити свій бізнес, гроші та репутацію до підписання договору про співпрацю. Яку функцію виконує код ЄДРПОУ Це унікальний ідентифікаційний код юридичної особи чи фізичної особи-підприємця в Україні, «паспорт», яким можна отримати всю базову і розширену інформацію про партнера. Перевірка за кодом ЄДРПОУ дозволяє переконатися, що підприємство реально існує, перевірити актуальність реєстраційних даних, оцінити платіжну дисципліну, виявити фінансові та репутаційні ризики. Це важливо перед укладанням договорів, видачею відстрочки платежу, інвестуванням, участю у […]
Фігурки Funko Pop — стильні колекційні персонажі для фанатів попкультури
Фігурки Funko Pop — це більше, ніж просто декоративні статуетки. Вони стали впізнаваним символом сучасної попкультури, об’єднавши у мініатюрному форматі героїв кіно, серіалів, коміксів, аніме та відеоігор. Компактний розмір, характерний дизайн із великими очима та яскраві деталі зробили їх популярними серед підлітків і дорослих колекціонерів. Сьогодні фігурка Funko Pop може прикрасити робочий стіл, книжкову полицю або тематичний інтер’єр. Для багатьох це спосіб висловити свою любов до улюбленого персонажа, а для когось — частина серйозної колекції з рідкісними та лімітованими випусками. Саме завдяки універсальності іграшки Funko Pop стали світовим трендом. В Україні широкий вибір оригінальної продукції пропонує інтернет магазин World of Comics, де представлені як популярні серії, так і новинки сезону. Чому фігурки Фанко Поп стали культовими Популярність цих вінілових персонажів пояснюється їх унікальним стилем. Виробник не прагне до максимальної реалістичності, натомість зосереджується на впізнаваності образу. Саме тому навіть у мінімалістичному виконанні легко […]
Помер відомий аграрій та екскерівник районної держадміністрації з Тернопільщини
23 лютого 2026 року помер Володимир Тимофійович Гищук - голова фермерського господарства «Широка нива». Він прожив життя, повністю присвячене землі та хліборобській справі. Про втрату розповіли на сторінці Більче-Золотецької сільської ради. Свій шлях Володимир Гищук розпочав як звичайний спеціаліст у сільському господарстві. З часом він виріс до керівника господарства, а потім очолив районну державну адміністрацію. Десятки років він пропрацював у аграрній галузі краю. Редакція "Терміново" висловлює співчуття родині та близьким померлого.
Він став живою перепоною для ворога: історія Віталія Скакуна з Тернопільщини, який підірвав себе разом із мостом у перший день Великої війни
Сьогодні, у четверті роковини повномасштабного вторгнення, згадуємо Героя з Тернопільщини Віталія Скакуна, який 24 лютого 2022 року пожертвував собою, прикривши побратимів. Його подвиг став одним із перших символів героїзму українських захисників у лютому 2022 року — прикладом усвідомленої жертви заради порятунку побратимів і стримування ворога. Подвиг 24 лютого 2022 року У перший день повномасштабного вторгнення російські війська проривалися з окупованого Криму на материкову Україну. Однією з ключових точок був автомобільний міст біля Генічеська на Херсонщині. Віталій Скакун отримав завдання замінувати переправу. Коли ситуація різко ускладнилася і часу на відхід не залишалося, він свідомо підірвав міст разом із собою, щоб зупинити просування російської колони та дати шанс українським підрозділам перегрупуватися. Цей вчинок затримав ворога на критично важливому напрямку в перші години вторгнення. Вшанування і пам’ять 26 лютого 2022 року Володимир Зеленський посмертно присвоїв Віталію Скакуну звання Героя України. У його рідних […]
Працівник пресслужби мерії адміністрував пабліки для ухилянтів на Тернопільщині
Працівник пресслужби Чортківської міськради вів Telegram- і Viber-канали, де публікував маршрути та місця роботи військових ТЦК і СП. Чортківський районний суд затвердив угоду про визнання винуватості - чоловіка засудили до 5 років ув'язнення з іспитовим строком один рік. З травня 2024 року по листопад 2025-го мешканець Чорткова адмініструв одразу три спільноти: Telegram-канал на 1,5 тисячі читачів, Telegram-групу на 12 тисяч підписників і Viber-групу з такою ж кількістю учасників. Там він розміщував інформацію про пересування та місця дислокації військових, які проводять мобілізаційні заходи, - це допомагало учасникам груп ухилятися від призову. Про це повідомляє "Судовий репортер". Наприкінці листопада 2025-го у будинку чоловіка провели обшук. З'ясувалося, що адміністратором спільнот виявився штатний спеціаліст пресслужби Чортківської міської ради. За два місяці він уклав угоду з прокурором, визнавши свою провину. Вирок суду датований 18 лютого 2026 року, про нього повідомив «Судовий репортер».
