Історією про неймовірну сміливість тернопільського фельдшера з медицини невідкладних станів Віталія Гакало поділилися у Тернопільській станції Е(Ш)МД.
Віталія спитали, чому вирішив їхати в найгарячіші точки на фронт:
- Все дуже просто. – Відповідає хлопець з легкою усмішкою. – Коли ти перший раз там був, то бачив весь той об’єм роботи, яку ти робив, як багато допомагав. І зараз просто сидіти і розуміти, як там не вистачає людей, щоб зберігати життя нашим військовим чи покращувати його якість, дуже складно. Без нас, медиків, там буде важка ситуація. Кожного дня там багато травм, важких поранень, хтось гине. Ну і побратими там, брат за брата. Хоча те саме можна робити і тут, їздити на виклики, робити ту саму роботу, допомагати цивільним людям, але в умовах війни зараз для мене цього однаково недостатньо.
Гакало Віталій вдруге за останні пів року пішов добровольцем до БО «БФ «Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова». Був відряджений до стабілізаційного пункту 93 бригади Холодний Яр, яка базувалася поблизу самого Бахмуту.
Всіх з Бахмуту і околиць везли сюди для надання першої допомоги, а потім перенаправляли в найближчі шпиталі. В цьому місці кожен день наповнений такими банальними ситуаціями, як врятоване життя. Хтось дочекається тата з війни, а хтось зможе ходити, але більшість таки повернеться на фронт і боронитиме Україну від окупанта, щоб ми з вами мали шанс жити в своєму домі, і жити щасливо.
Зараз молодий чоловік не має часу на копання у своїй душі, адже окрім роботи на швидкій допомозі ще має відвідувати Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, де вчиться на другому курсі. Але впевнений, що реабілітація потрібна буде кожному, хто побував у цьому пеклі російської агресії.Здавалося б, в минулу свою подорож тернопільський медик був ще зовсім недосвідченим і юним, а цього разу відправлявся туди уже практично ветераном, але ні. Чому так?
- Перший раз я приїхав на фронт, як на роботу. Багато обдивлявся, освоювався. А от другий раз сприймав все набагато ближче. Хотілося дати кожному пораненому ще краще відношення, щоб вони відчували, наскільки ми хочемо їм допомогти. Бо всі маніпуляції болючі і не сильно знеболюються. І так важливо, щоб вони бачили, що всі навколо дуже стараються, що треба трішки просто потерпіти і все нарешті завершиться.
- Також більший досвід накладає на тебе більше відповідальності. Обдумуєш всі свої дії, щоб не нашкодити і зробити так, щоб бійці вийшли максимально здорові. А ситуації бувають дуже складні. Цей місяць на Донеччині був дуже дощовим. Доводилося по три пари рукавичок міняти, щоб просто оглянути рану. І от коли бачиш цих героїв по пояс в болоті, то вже не можеш спокійно переглядати стрічку новин у соцмережах, де так багато безтурботності. Це чудово, що тут є можливість піти на каву і не боятися прильотів, але важливо, щоб все це не переростало у байдужість, на яку я зараз особливо гостро реагую.
Коли спілкуєшся з Віталієм, то забуваєш в якийсь момент, що він всього лише студент, якому на долю випало дорослішання, до якого і не кожен чоловік доростає за все своє життя. Він настільки наповнений і мотивований, що мимоволі відчуваєш гордість за все молоде покоління, хоча далеко не всі такі, як він. Таких, як він, в першу чергу пожирає ця жорстока воєнна машина, яку сусід прикотив на нашу землю, бо саме їм важко залишатися байдужими. Та іноді крізь ці хмари задуми пробивається юнацький усміх, який різко забирає накинуті подумки йому зайві роки. То який ти, Віталій, насправді? Чи змінився ти за ці пів року?
- Я думаю, що змінився сильно. Багато банальних речей втратило для мене якийсь сенс, тому я просто перестав за це хвилюватися, адже нічого гіршого, аніж війна, уже точно не станеться. Мені все складніше розуміти людей, які нічим не переймаються. Багато навіть сміття після себе прибрати не можуть. Людина, яка викидає посеред тротуару цигарку – це людина, яка просто байдужа до своєї країни. І згадую, як ми на Сході всі старалися не смітити, мали смітники, машина приїжджала і все вивозила. А та територія вже завтра могла бути не наша. А тут людям жити. Багато таких моментів. Чого варті ті, які кажуть, що треба їхати звідси, бо тут немає майбутнього. За що ж тоді помирають всі ті воїни? І Бахмут пропонують віддати, щоб не було стільки жертв. Але ж ворог не зупиниться! І буде змітати всі нові населені пункти, які будуть траплятися йому на шляху. Кожен квадратний метр Бахмуту вартий наших зусиль.
Так багато запитань, і так мало відповідей. Ця війна добряче пройшлася по всіх, топчучи своїми кирзовими чоботами не тільки тіла, але і серця. І в момент нашої з Віталієм бесіди так щедро світить сонце і співають птахи, що все сказане сприймається на якомусь особливому контрасті і впивається голками в саму душу. Так би хотілося змести одним махом долоні росію із карти світу кудись подалі й засіяти все пшеницею, але, на жаль, це неможливо. Неможливо, так, так скаже більшість. А юний фельдшер нічого не скаже, але повернеться на Схід ще раз, якщо його життєві обставини йому дозволять. І знову робитиме самозречено те, що для більшості видається неможливим.
Віталію Гакалу не так складно примиритися зі своїми власними емоціями, як з тим жалем, який його бере за всіх, хто не повернеться додому, або повернеться згодом, але нікому не буде потрібен. Не буде, якщо ми це дозволимо. Наша країна в майбутньому стане осередком ветеранів і нам важливо не забувати це з першими нотами перемоги, яку ми неодмінно здобудемо. Зараз доброволець повернувся до свого чудового колективу медиків Центру екстреної медичної допомоги й на студентську лаву. Сьогодні його родина може видихнути на якийсь час. Але не може видихнути Україна, адже щомиті її синів і дочок вбиває ворог. Цей бій ще триває. Просто нам не варто забувати, що московиті – це не єдиний наш ворог. Не менш страшною може бути байдужість. Не ховайте руку допомоги тоді, коли її можна простягнути тим, хто її потребує. І пам’ятайте, сильні ми тільки разом. Слава Україні! Героям слава!
About the author
На Тернопільщині жінка отримала опіки під час спалювання трави
На Тернопільщині під час спалювання трави травмувалась жінка. Про це розповіли у ДСНС України у Тернопільській області. "Ще одна подія сталася о 13:47 у селі Долина Теребовлянської громади. Під час пожежі сухої трави на площі 0,03 га травмувалась жінка 1945 року народження. З опіками її госпіталізували до лікувального закладу", - йдеться у повідомленні. Найбільша пожежа трави сталася у селі Варваринці Микулинецької громади, де вогонь охопив близько 3 га території, розповідають рятувальники.
Тепло і сонячно, але не без сюрпризів: якою буде погода у найближчі дні
Синоптики оприлюднили прогноз погоди на найближчі три дні. Регіон чекає тепла та ясна погода, однак оголошено жовтий рівень небезпечності через посилення вітру. Про це повідомляє Тернопільський обласний центр з гідрометрології. 14 березня видасться сонячним, проте вітряним. Південно-східний вітер сягатиме 7–12 м/с, а вдень місцями очікуються пориви до 15–20 м/с. Вночі по області температура коливатиметься від -1° до +4°, у Тернополі — 0…+2°. Вдень потеплішає до +12…+17°. У зв'язку з поривами вітру синоптики оголосили жовтий рівень небезпечності (НМЯ І) — як для області, так і для обласного центру. Мешканцям рекомендується бути обережними та уникати перебування поруч із нестійкими конструкціями й деревами. 15 березня також очікується ясним. Вітер південно-східний, 9–14 м/с. Вночі від -1° до +4°, вдень +11…+16°. 16 березня ясно, вітер дещо вщухне — 7–12 м/с. Температура вночі від -2° до +3°, вдень +11…+16°. Загалом на Тернопільщині встановлюється справді весняна погода […]
Сотні тернополян без води через аварію – адреси
Сотні тернополян залишились без холодного водопостачання через аварію на вулиці Назарія Яремчука. Про це попереджає КП "Тернопільводоканал". "До уваги тернополян! Сьогодні, 13 березня, працівники «Тернопільводоканалу» ліквідовують аварію на вул. Назарія Яремчука. Орієнтовно до 14.00 без води вул. Назарія Яремчука 1- 21, вул. Гетьмана Івана Виговського, 1 — 6, вул. Дружби, 5", - йдеться у повідомленні.
Досвідчений політик іде з облради: що відомо
Депутат Тернопільської обласної ради від фракції «Батьківщина» Василь Деревляний достроково припинив свої повноваження. Відповідне рішення підтримала більшість депутатів на п'ятому пленарному засіданні восьмої сесії облради сьомого скликання, що відбулося 11 березня. За словами самого Деревляного, заяву про складення мандата він подав ще в жовтні — виключно за власним бажанням. Своє місце у раді він залишає без вакансії: оскільки депутат проходив за списком, його замінить наступний кандидат від партії. Про це повідомляє "Суспільне Тернопіль". Василь Деревляний — досвідчений політик. Він тричі обирався народним депутатом України (5, 6 і 7 скликань), був першим заступником голови Тернопільської облради, а також очолює обласну організацію «Батьківщини» з 2002 року. Також на цій сесії депутати присвоїли звання «Почесний громадянин Тернопільської області» посмертно 79 військовим та оголосили 2026 рік на Тернопільщині роком Івана Франка, Івана Гавдиди, Богдана Гаврилишина, Іванни Блажкевич і роком українського кіно.
Ручка для письма: як обрати якісний інструмент для роботи та подарунка
Сучасна ручка для письма залишається незамінним інструментом навіть у цифрову епоху. Попри активне використання гаджетів, саме письмо від руки допомагає структурувати думки, фіксувати ідеї та підписувати важливі документи. Якісний письмовий інструмент здатен впливати не лише на зручність, а й на враження, яке людина залишає після себе. Від ділової зустрічі до особистих нотаток у щоденнику – правильно підібрана ручка відіграє значно більшу роль, ніж може здатися на перший погляд. Інтерес до письмових аксесуарів не зникає, адже вони поєднують функціональність, естетику та індивідуальність. Для когось це робочий інструмент, для когось – елемент стилю, а для інших – символ статусу. Саме тому питання вибору якісної ручки актуальне як для особистого користування, так і для подарунка. Основні види ручок для письма Щоб обрати відповідний варіант, варто розуміти різницю між основними типами ручок. Кожен із них має свої переваги та особливості використання. Найпоширенішими є: кулькові ручки; гелеві […]
Не стало легенди футболу Тернопільщини
Помер легенда футболу Тернопільщини Михайло Шлапко. Про це повідомили в Асоціації футболу Тернопільської області. "Сьогодні, 11 березня, вночі перестало битися серце легенди монастириського футболу Михайла Івановича Шлапка – футболіста, тренера та керівника спортивної галузі. Внесок Михайла Івановича у розвиток спорту Монастирищини важко переоцінити. Його професіоналізм, відданість справі та життєва мудрість назавжди залишаться прикладом для майбутніх поколінь. Михайло Іванович в 1976 році в складі монастириського «Будівельника» став бронзовим призером чемпіонату УРСР Центральної ради ДСТ «Колос», того ж року з командою виборов звання чемпіона Тернопільської області з футболу. Як тренер –привів монастириський «Колос» до перемог у чемпіонаті Тернопільської області 1992 та 1993 роках. Також його добре знають, як багаторічного керівника спортивної галузі Монастирищини та історика місцевого футболу", - йдеться у повідомленні. Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та усім, хто знав та шанував Михайла Івановича Шлапка. Вічна пам’ять і шана…
