Історією про неймовірну сміливість тернопільського фельдшера з медицини невідкладних станів Віталія Гакало поділилися у Тернопільській станції Е(Ш)МД.
Віталія спитали, чому вирішив їхати в найгарячіші точки на фронт:
- Все дуже просто. – Відповідає хлопець з легкою усмішкою. – Коли ти перший раз там був, то бачив весь той об’єм роботи, яку ти робив, як багато допомагав. І зараз просто сидіти і розуміти, як там не вистачає людей, щоб зберігати життя нашим військовим чи покращувати його якість, дуже складно. Без нас, медиків, там буде важка ситуація. Кожного дня там багато травм, важких поранень, хтось гине. Ну і побратими там, брат за брата. Хоча те саме можна робити і тут, їздити на виклики, робити ту саму роботу, допомагати цивільним людям, але в умовах війни зараз для мене цього однаково недостатньо.
Гакало Віталій вдруге за останні пів року пішов добровольцем до БО «БФ «Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова». Був відряджений до стабілізаційного пункту 93 бригади Холодний Яр, яка базувалася поблизу самого Бахмуту.
Всіх з Бахмуту і околиць везли сюди для надання першої допомоги, а потім перенаправляли в найближчі шпиталі. В цьому місці кожен день наповнений такими банальними ситуаціями, як врятоване життя. Хтось дочекається тата з війни, а хтось зможе ходити, але більшість таки повернеться на фронт і боронитиме Україну від окупанта, щоб ми з вами мали шанс жити в своєму домі, і жити щасливо.
Зараз молодий чоловік не має часу на копання у своїй душі, адже окрім роботи на швидкій допомозі ще має відвідувати Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, де вчиться на другому курсі. Але впевнений, що реабілітація потрібна буде кожному, хто побував у цьому пеклі російської агресії.Здавалося б, в минулу свою подорож тернопільський медик був ще зовсім недосвідченим і юним, а цього разу відправлявся туди уже практично ветераном, але ні. Чому так?
- Перший раз я приїхав на фронт, як на роботу. Багато обдивлявся, освоювався. А от другий раз сприймав все набагато ближче. Хотілося дати кожному пораненому ще краще відношення, щоб вони відчували, наскільки ми хочемо їм допомогти. Бо всі маніпуляції болючі і не сильно знеболюються. І так важливо, щоб вони бачили, що всі навколо дуже стараються, що треба трішки просто потерпіти і все нарешті завершиться.
- Також більший досвід накладає на тебе більше відповідальності. Обдумуєш всі свої дії, щоб не нашкодити і зробити так, щоб бійці вийшли максимально здорові. А ситуації бувають дуже складні. Цей місяць на Донеччині був дуже дощовим. Доводилося по три пари рукавичок міняти, щоб просто оглянути рану. І от коли бачиш цих героїв по пояс в болоті, то вже не можеш спокійно переглядати стрічку новин у соцмережах, де так багато безтурботності. Це чудово, що тут є можливість піти на каву і не боятися прильотів, але важливо, щоб все це не переростало у байдужість, на яку я зараз особливо гостро реагую.
Коли спілкуєшся з Віталієм, то забуваєш в якийсь момент, що він всього лише студент, якому на долю випало дорослішання, до якого і не кожен чоловік доростає за все своє життя. Він настільки наповнений і мотивований, що мимоволі відчуваєш гордість за все молоде покоління, хоча далеко не всі такі, як він. Таких, як він, в першу чергу пожирає ця жорстока воєнна машина, яку сусід прикотив на нашу землю, бо саме їм важко залишатися байдужими. Та іноді крізь ці хмари задуми пробивається юнацький усміх, який різко забирає накинуті подумки йому зайві роки. То який ти, Віталій, насправді? Чи змінився ти за ці пів року?
- Я думаю, що змінився сильно. Багато банальних речей втратило для мене якийсь сенс, тому я просто перестав за це хвилюватися, адже нічого гіршого, аніж війна, уже точно не станеться. Мені все складніше розуміти людей, які нічим не переймаються. Багато навіть сміття після себе прибрати не можуть. Людина, яка викидає посеред тротуару цигарку – це людина, яка просто байдужа до своєї країни. І згадую, як ми на Сході всі старалися не смітити, мали смітники, машина приїжджала і все вивозила. А та територія вже завтра могла бути не наша. А тут людям жити. Багато таких моментів. Чого варті ті, які кажуть, що треба їхати звідси, бо тут немає майбутнього. За що ж тоді помирають всі ті воїни? І Бахмут пропонують віддати, щоб не було стільки жертв. Але ж ворог не зупиниться! І буде змітати всі нові населені пункти, які будуть траплятися йому на шляху. Кожен квадратний метр Бахмуту вартий наших зусиль.
Так багато запитань, і так мало відповідей. Ця війна добряче пройшлася по всіх, топчучи своїми кирзовими чоботами не тільки тіла, але і серця. І в момент нашої з Віталієм бесіди так щедро світить сонце і співають птахи, що все сказане сприймається на якомусь особливому контрасті і впивається голками в саму душу. Так би хотілося змести одним махом долоні росію із карти світу кудись подалі й засіяти все пшеницею, але, на жаль, це неможливо. Неможливо, так, так скаже більшість. А юний фельдшер нічого не скаже, але повернеться на Схід ще раз, якщо його життєві обставини йому дозволять. І знову робитиме самозречено те, що для більшості видається неможливим.
Віталію Гакалу не так складно примиритися зі своїми власними емоціями, як з тим жалем, який його бере за всіх, хто не повернеться додому, або повернеться згодом, але нікому не буде потрібен. Не буде, якщо ми це дозволимо. Наша країна в майбутньому стане осередком ветеранів і нам важливо не забувати це з першими нотами перемоги, яку ми неодмінно здобудемо. Зараз доброволець повернувся до свого чудового колективу медиків Центру екстреної медичної допомоги й на студентську лаву. Сьогодні його родина може видихнути на якийсь час. Але не може видихнути Україна, адже щомиті її синів і дочок вбиває ворог. Цей бій ще триває. Просто нам не варто забувати, що московиті – це не єдиний наш ворог. Не менш страшною може бути байдужість. Не ховайте руку допомоги тоді, коли її можна простягнути тим, хто її потребує. І пам’ятайте, сильні ми тільки разом. Слава Україні! Героям слава!
About the author
У Тернопільському військкоматі чоловік намагався себе порізати
6 лютого 2026 року до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки мобільна група оповіщення разом із поліцією доставила військовозобов'язаного К., 1977 року народження. Під час перевірки документів виявилося, що чоловік раніше мав судимість за частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України (грабіж) та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування авто у нетверезому стані. Про це розповіли у Тернопільському ТЦК та СП. Перебуваючи в приміщенні центру, К. намагався підкупити військовослужбовців, щоб вийти і надалі ухилятися від служби. Отримавши відмову, він погрожував, що все одно уникне армії, посилаючись на кримінальне минуле. Скориставшись моментом, коли інший військовозобов'язаний відійшов, чоловік вкрав його одноразовий станок для гоління і порізав собі шкіру на передпліччі лівої руки. Військовослужбовці надали першу медичну допомогу та викликали швидку. Лікарі встановили, що пошкодження не несли загрози життю і не є підставою для звільнення від служби. Військово-лікарська комісія визнала […]
Водій влаштував шалений дрифт біля Катедри у Тернополі (відео)
Учора в Тернополі патрульні отримали скаргу від перехожого: на вулиці Патріарха Йосифа Сліпого водій BMW дрифтував поблизу пішохідного переходу. На місці в той час були люди, а дії водія створювали реальну загрозу для пішоходів. Про це повідомили у патрульній поліції. Поліцейські швидко приїхали на місце, знайшли автомобіль і встановили особу водія. Ним виявився 19-річний тернополянин. "Інспектори оперативно прибули на місце, виявили транспортний засіб та встановили особу водія. На нього патрульні склали відповідні адміністративні матеріали", - повідомляє патрульна поліція Тернополя.
Кременець отримав нового шефа поліції
У Кременецькому районному відділі поліції змінився керівник. Начальник поліції Тернопільщини Сергій Зюбаненко представив особовому складу тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділу Сергія Горяного. Новий керівник - кандидат юридичних наук, закінчив Київський національний університет внутрішніх справ. Більшу частину служби він провів в оперативних підрозділах поліції Тернопільщини, а безпосередньо у Кременці вже працював начальником районного відділу у 2021-2023 роках. Крім того, очолював Бережанський відділ поліції та Підволочиське відділення поліції. До нового призначення керував відділом поліції №1 Тернопільського райуправління, повідомляє очільник поліції Тернопільщини Сергій Зюбаненко. Зюбаненко зазначив, що від нового керівника очікує конкретних результатів: "Очікую від керівника чіткої організації роботи підрозділу, дисципліни та законності серед особового складу і конкретного результату. Люди мають відчувати захист і підтримку поліції у кожній громаді."
У Тернополі відбудеться Зимовий чемпіонат Всеукраїнської ветеранської ліги петанку
28–29 лютого 2026 року у Тернополі відбудеться Зимовий чемпіонат Всеукраїнської ветеранської ліги петанку (ВВЛП). У турнірі візьмуть участь 32 ветеранські команди: 96 учасників з Києва, Одеси, Львова, Дніпра, Тернополя, Луцька, Вознесенська, Ковеля, Кривого Рогу, Запоріжжя та інших міст України. У 2026 році команди вперше змагатимуться за перехідний Кубок чемпіонів петанку серед ветеранів ВВЛП 2026. Загалом протягом року відбудеться шість всеукраїнських турнірів ліги. Петанк набув популярності у ветеранській спільноті як доступний вид спорту без вікових і фізичних обмежень. Турніри ВВЛП це не лише спортивна конкуренція, а й простір підтримки, єдності та формування здорової ветеранської спільноти. Програма змагань 28.02.2026 09:00–09:30 — урочисте відкриття 09:30–19:00 — відбіркові змагання (швейцарська система, 4 тури) 01.03.2026 09:00–16:00 — плей-оф (16 кращих команд) 16:00–16:30 — нагородження та урочисте закриття Організатори: Міністерство у справах ветеранів України, американський благодійний фонд Nova Ukraine, Федерація петанку України, ГО «УАЗЗ «Марлог-Кадуцей», Тернопільська […]
Антитіла: «Вдома». Великий тур Україною і три Палаци спорту в столиці
Популярний рок-гурт АНТИТІЛА анонсував великий тур «Вдома», що охопить майже 40 міст та містечок України та три Палаци Спорту у Києві. Після виходу з фронту, під час закордонних та українських гастролей музиканти завжди через музику та особисті історії, просували правду про український супротив, і продовжують це робити. А також збирати кошти на потреби ЗСУ та ГУР, яких станом на зараз зібрано понад 135 млн грн, а численне необхідне обладнання передано до підрозділів. Сьогодні українці вдома, і це головна мотивація для нового туру колективу. «Вдома» — це відповідь на запит слухачів і бажання гурту зіграти наживо для своїх у кожному місті країни після гастрольної паузи в Україні. Всеукраїнський тур починається у січні 2026 р. та завершується навесні. 20, 21, 22 березня 2026 р. гурт АНТИТІЛА тричі поспіль вийде на столичну сцену Палацу спорту — щоб створити музичну трилогію про силу музику, […]
Врятуйте Лук’янчика: сину захисника України потрібні 126 мільйонів на ліки
Лук'ян Снітинський з Тернополя бореться з м'язовою дистрофією Дюшена - рідкісною генетичною хворобою, яка поступово забирає в дитини здатність ходити і може спричиняти смерть. Його батько Віктор Снітинський - наш захисник. Врятувати хлопчика може лише препарат «Елевідіс», який офіційно зареєстрований тільки у двох країнах - США та Об'єднаних Арабських Еміратах. Вартість лікування становить 126 мільйонів гривень - сума, яку родина самостійно зібрати не може. Рідні звертаються до всіх небайдужих із проханням долучитися до збору коштів. Допоможіть дати дитині шанс на звичайне життя. Реквізити для донатів тут:ПриватБанк 4149 4975 2199 5540 (тато Лук’янчика, СНІТИНСЬКИЙ Віктор Євгенович) https://www.privat24.ua/send/g22k4ПриватБанк 5168 7521 3634 8797 (КОНВЕРТ) (мама Лук’янчика, СНІТИНСЬКА Наталія Петрівна) https://www.privat24.ua/send/g29gxМоноБанк (БАНКА), (мама Лук’янчика, СНІТИНСЬКА Наталія Петрівна) https://send.monobank.ua/jar/9jG3i7YpqxМонобанк 4441 1111 2254 7908 (мама Лук’янчика, СНІТИНСЬКА Наталія Петрівна) https://send.monobank.ua/6aU6ipBA5bPayPal natalisnitynska@gmail.com
