Історією про неймовірну сміливість тернопільського фельдшера з медицини невідкладних станів Віталія Гакало поділилися у Тернопільській станції Е(Ш)МД.
Віталія спитали, чому вирішив їхати в найгарячіші точки на фронт:
- Все дуже просто. – Відповідає хлопець з легкою усмішкою. – Коли ти перший раз там був, то бачив весь той об’єм роботи, яку ти робив, як багато допомагав. І зараз просто сидіти і розуміти, як там не вистачає людей, щоб зберігати життя нашим військовим чи покращувати його якість, дуже складно. Без нас, медиків, там буде важка ситуація. Кожного дня там багато травм, важких поранень, хтось гине. Ну і побратими там, брат за брата. Хоча те саме можна робити і тут, їздити на виклики, робити ту саму роботу, допомагати цивільним людям, але в умовах війни зараз для мене цього однаково недостатньо.
Гакало Віталій вдруге за останні пів року пішов добровольцем до БО «БФ «Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова». Був відряджений до стабілізаційного пункту 93 бригади Холодний Яр, яка базувалася поблизу самого Бахмуту.
Всіх з Бахмуту і околиць везли сюди для надання першої допомоги, а потім перенаправляли в найближчі шпиталі. В цьому місці кожен день наповнений такими банальними ситуаціями, як врятоване життя. Хтось дочекається тата з війни, а хтось зможе ходити, але більшість таки повернеться на фронт і боронитиме Україну від окупанта, щоб ми з вами мали шанс жити в своєму домі, і жити щасливо.
Зараз молодий чоловік не має часу на копання у своїй душі, адже окрім роботи на швидкій допомозі ще має відвідувати Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, де вчиться на другому курсі. Але впевнений, що реабілітація потрібна буде кожному, хто побував у цьому пеклі російської агресії.Здавалося б, в минулу свою подорож тернопільський медик був ще зовсім недосвідченим і юним, а цього разу відправлявся туди уже практично ветераном, але ні. Чому так?
- Перший раз я приїхав на фронт, як на роботу. Багато обдивлявся, освоювався. А от другий раз сприймав все набагато ближче. Хотілося дати кожному пораненому ще краще відношення, щоб вони відчували, наскільки ми хочемо їм допомогти. Бо всі маніпуляції болючі і не сильно знеболюються. І так важливо, щоб вони бачили, що всі навколо дуже стараються, що треба трішки просто потерпіти і все нарешті завершиться.
- Також більший досвід накладає на тебе більше відповідальності. Обдумуєш всі свої дії, щоб не нашкодити і зробити так, щоб бійці вийшли максимально здорові. А ситуації бувають дуже складні. Цей місяць на Донеччині був дуже дощовим. Доводилося по три пари рукавичок міняти, щоб просто оглянути рану. І от коли бачиш цих героїв по пояс в болоті, то вже не можеш спокійно переглядати стрічку новин у соцмережах, де так багато безтурботності. Це чудово, що тут є можливість піти на каву і не боятися прильотів, але важливо, щоб все це не переростало у байдужість, на яку я зараз особливо гостро реагую.
Коли спілкуєшся з Віталієм, то забуваєш в якийсь момент, що він всього лише студент, якому на долю випало дорослішання, до якого і не кожен чоловік доростає за все своє життя. Він настільки наповнений і мотивований, що мимоволі відчуваєш гордість за все молоде покоління, хоча далеко не всі такі, як він. Таких, як він, в першу чергу пожирає ця жорстока воєнна машина, яку сусід прикотив на нашу землю, бо саме їм важко залишатися байдужими. Та іноді крізь ці хмари задуми пробивається юнацький усміх, який різко забирає накинуті подумки йому зайві роки. То який ти, Віталій, насправді? Чи змінився ти за ці пів року?
- Я думаю, що змінився сильно. Багато банальних речей втратило для мене якийсь сенс, тому я просто перестав за це хвилюватися, адже нічого гіршого, аніж війна, уже точно не станеться. Мені все складніше розуміти людей, які нічим не переймаються. Багато навіть сміття після себе прибрати не можуть. Людина, яка викидає посеред тротуару цигарку – це людина, яка просто байдужа до своєї країни. І згадую, як ми на Сході всі старалися не смітити, мали смітники, машина приїжджала і все вивозила. А та територія вже завтра могла бути не наша. А тут людям жити. Багато таких моментів. Чого варті ті, які кажуть, що треба їхати звідси, бо тут немає майбутнього. За що ж тоді помирають всі ті воїни? І Бахмут пропонують віддати, щоб не було стільки жертв. Але ж ворог не зупиниться! І буде змітати всі нові населені пункти, які будуть траплятися йому на шляху. Кожен квадратний метр Бахмуту вартий наших зусиль.
Так багато запитань, і так мало відповідей. Ця війна добряче пройшлася по всіх, топчучи своїми кирзовими чоботами не тільки тіла, але і серця. І в момент нашої з Віталієм бесіди так щедро світить сонце і співають птахи, що все сказане сприймається на якомусь особливому контрасті і впивається голками в саму душу. Так би хотілося змести одним махом долоні росію із карти світу кудись подалі й засіяти все пшеницею, але, на жаль, це неможливо. Неможливо, так, так скаже більшість. А юний фельдшер нічого не скаже, але повернеться на Схід ще раз, якщо його життєві обставини йому дозволять. І знову робитиме самозречено те, що для більшості видається неможливим.
Віталію Гакалу не так складно примиритися зі своїми власними емоціями, як з тим жалем, який його бере за всіх, хто не повернеться додому, або повернеться згодом, але нікому не буде потрібен. Не буде, якщо ми це дозволимо. Наша країна в майбутньому стане осередком ветеранів і нам важливо не забувати це з першими нотами перемоги, яку ми неодмінно здобудемо. Зараз доброволець повернувся до свого чудового колективу медиків Центру екстреної медичної допомоги й на студентську лаву. Сьогодні його родина може видихнути на якийсь час. Але не може видихнути Україна, адже щомиті її синів і дочок вбиває ворог. Цей бій ще триває. Просто нам не варто забувати, що московиті – це не єдиний наш ворог. Не менш страшною може бути байдужість. Не ховайте руку допомоги тоді, коли її можна простягнути тим, хто її потребує. І пам’ятайте, сильні ми тільки разом. Слава Україні! Героям слава!
About the author
У центрі Тернополя стався конфлікт між юнаками та військовими Нацгвардії: що кажуть у поліції
У Тернополі стався конфлікт між молодиками та військовослужбовцями Національної Гвардії України. Відповідне відео днями поширювали у соцмережах. У справу втрутилась поліція. У пресслужбі ГУНП розповіли, що сталося. "28 грудня в центральній частині Тернополя під час патрулювання території між групою молодих людей та військовослужбовцями Національної гвардії України виникла суперечка. Про порушення громадського порядку військові повідомили на спецлінію 102. На місце інциденту виїжджала група швидкого реагування поліції. Одного з учасників події правоохоронці доставили до Тернопільського районного управління поліції. Це - 18-річний житель Тернополя. Молодик перебував у стані алкогольного сп'яніння. За вчинене правопорушення молодика притягнули до відповідальності за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення - "дрібне хуліганство", - йдеться у повідомленні.
Помер Петро Содоль – майор армії США, дослідник УПА та відомий пластун з Тернопільщини
Помер історик УПА Петро Содоль - дослідник, який повернув імена сотням повстанців. 31 грудня 2025 року відійшов у вічність Петро Содоль - історик, який присвятив життя вивченню Української повстанської армії. Про це повідомив дослідник Володимир В'ятрович у своєму Facebook. Чоловік був родом з Бучаччини, з села Миколаївка. Петро Содоль був не лише науковцем, а й майором армії США та ветераном війни у В'єтнамі. Його роботи про повстанський рух вийшли українською та англійською мовами і стали новим словом в історіографії УПА. Дослідник працював з величезною кількістю документів повстанського руху та спогадів безпосередніх учасників подій. Багатьох із них він знав особисто. У своїх працях Содоль ретельно перевіряв кожен факт, чітко структурував інформацію та робив цікаві висновки, спираючись на власний військовий досвід. Особливою заслугою історика стало відновлення біографій сотень підпільників. Він скрупульозно відшукував дані про людей, які без його праці залишилися б відомі […]
Трагедія на Тернопільщині – на Новий рік загинула жінка
На Тернопільщині сталася трагедія - у власному помешканні загинула 78-річна жінка. Про це повідомляють у ГУ ДСНС України у Тернопільській області та поліції. "Ще одна трагічна пожежа сталася о 20:14 у селі Вимислівка Козівської громади. Загорівся житловий будинок, вогонь знищив дерев’яні конструкції та речі домашнього вжитку. Рятувальники не допустили поширення полум’я на сусідні оселі та врятували п’ять будівель, однак життя власниці, на жаль, не вдалося зберегти", - йдеться у повідомленні. У поліції кажуть, що жінка хворіла та тривалий час не виходила з дому. "Після ліквідації пожежі в будинку виявили тіло господарки. За попередніми даними, через стан здоров’я жінка тривалий час не виходила з оселі та мала обмежені можливості пересування. Експерти, які оглядали місце загоряння припускають, що пожежа виникла через порушення правил експлуатації печі", - кажуть поліцейські.
Лісника, який незаконно вирубав дерева, засудили до реального позбавлення волі: який термін він отримав
Майстра лісу, який незаконно вирубав дерева на майже 4 млн грн, засудили до реального ув'язнення. Про це повідомили у Тернопільській обласній прокуратурі. "До 5 років позбавлення волі засуджено майстра лісу, через дії і недбалість якого незаконно зрубано дерев на майже 4 млн грн За публічного обвинувачення прокурорів Спеціалізованої екологічної прокуратури Тернопільської обласної прокуратури майстра лісу засуджено до 5 років позбавлення волі. Вироком Підгаєцького районного суду його визнано винуватим у розтраті майна в особливо великих розмірах, незаконній порубці лісу, службовому підробленні та службовій недбалості, що спричинила тяжкі наслідки (ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України)", - йдеться у повідомленні. У суді було доведено, що посадовець лісгоспу не лише не забезпечив належну охорону та збереження лісових насаджень, але й провів незаконне вирубування дерев. Також він підписав документи на вирубку дерев на […]
Помер чиновник з Борщівської міськради
Відійшов до вічності чиновник Борщівської міської ради Валерій Васильків. Чоловік боровся з важкою хворобою. Про втрату повідомили у Борщівській міській раді. Там висловили співчуття рідним та близьким чоловіка. "Пішла із життя людина, яка своїми діями, вчинками, любов’ю та турботою була опорою для сім’ї. Нехай добрий, світлий спомин про Валерія Орестовича назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, односельчан, усіх, хто його знав, любив та шанував. Важко знайти слова втіхи, коли зупиняється серце людини, яка була найголовнішою в житті, проте світлі спогади про тих, хто залишив по собі добрі справи, завжди будуть сильніші, ніж смерть. Висловлюємо найщиріші слова співчуття рідним та близьким Валерія ВАСИЛЬКОВА, поділяємо ваші біль та горе", - йдеться у повідомленні.
У селі біля Тернополя в пожежі загинула людина (фото, відео)
У Гаях-Шевченківських у пожежі загинув чоловік. 1 січня о 14:52 вогонь охопив весь житловий будинок. Про це повідомляють у пресслужбі ГУ ДСНС у Тернопільській області. "Пожежно-рятувальні підрозділи, які оперативно прибули на місце події, встановили, що вогнем охоплено житловий будинок. Площа пожежі сягнула близько 100 м². До ліквідації загоряння було залучено 3 одиниці пожежно-рятувальної техніки та 15 рятувальників. О 15:46 пожежу локалізували, а о 16:30 — повністю ліквідували. Під час ліквідації пожежі рятувальники виявили тіло власника будинку 1982 року народження без ознак життя. Внаслідок пожежі знищено перекриття, покриття будинку та речі домашнього вжитку на площі 100 м²", - йдеться у повідомленні. Причину наразі встановлюють. https://www.youtube.com/watch?v=AEjBjfG-BdE
