Історією про неймовірну сміливість тернопільського фельдшера з медицини невідкладних станів Віталія Гакало поділилися у Тернопільській станції Е(Ш)МД.
Віталія спитали, чому вирішив їхати в найгарячіші точки на фронт:
- Все дуже просто. – Відповідає хлопець з легкою усмішкою. – Коли ти перший раз там був, то бачив весь той об’єм роботи, яку ти робив, як багато допомагав. І зараз просто сидіти і розуміти, як там не вистачає людей, щоб зберігати життя нашим військовим чи покращувати його якість, дуже складно. Без нас, медиків, там буде важка ситуація. Кожного дня там багато травм, важких поранень, хтось гине. Ну і побратими там, брат за брата. Хоча те саме можна робити і тут, їздити на виклики, робити ту саму роботу, допомагати цивільним людям, але в умовах війни зараз для мене цього однаково недостатньо.
Гакало Віталій вдруге за останні пів року пішов добровольцем до БО «БФ «Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова». Був відряджений до стабілізаційного пункту 93 бригади Холодний Яр, яка базувалася поблизу самого Бахмуту.
Всіх з Бахмуту і околиць везли сюди для надання першої допомоги, а потім перенаправляли в найближчі шпиталі. В цьому місці кожен день наповнений такими банальними ситуаціями, як врятоване життя. Хтось дочекається тата з війни, а хтось зможе ходити, але більшість таки повернеться на фронт і боронитиме Україну від окупанта, щоб ми з вами мали шанс жити в своєму домі, і жити щасливо.
Зараз молодий чоловік не має часу на копання у своїй душі, адже окрім роботи на швидкій допомозі ще має відвідувати Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, де вчиться на другому курсі. Але впевнений, що реабілітація потрібна буде кожному, хто побував у цьому пеклі російської агресії.Здавалося б, в минулу свою подорож тернопільський медик був ще зовсім недосвідченим і юним, а цього разу відправлявся туди уже практично ветераном, але ні. Чому так?
- Перший раз я приїхав на фронт, як на роботу. Багато обдивлявся, освоювався. А от другий раз сприймав все набагато ближче. Хотілося дати кожному пораненому ще краще відношення, щоб вони відчували, наскільки ми хочемо їм допомогти. Бо всі маніпуляції болючі і не сильно знеболюються. І так важливо, щоб вони бачили, що всі навколо дуже стараються, що треба трішки просто потерпіти і все нарешті завершиться.
- Також більший досвід накладає на тебе більше відповідальності. Обдумуєш всі свої дії, щоб не нашкодити і зробити так, щоб бійці вийшли максимально здорові. А ситуації бувають дуже складні. Цей місяць на Донеччині був дуже дощовим. Доводилося по три пари рукавичок міняти, щоб просто оглянути рану. І от коли бачиш цих героїв по пояс в болоті, то вже не можеш спокійно переглядати стрічку новин у соцмережах, де так багато безтурботності. Це чудово, що тут є можливість піти на каву і не боятися прильотів, але важливо, щоб все це не переростало у байдужість, на яку я зараз особливо гостро реагую.
Коли спілкуєшся з Віталієм, то забуваєш в якийсь момент, що він всього лише студент, якому на долю випало дорослішання, до якого і не кожен чоловік доростає за все своє життя. Він настільки наповнений і мотивований, що мимоволі відчуваєш гордість за все молоде покоління, хоча далеко не всі такі, як він. Таких, як він, в першу чергу пожирає ця жорстока воєнна машина, яку сусід прикотив на нашу землю, бо саме їм важко залишатися байдужими. Та іноді крізь ці хмари задуми пробивається юнацький усміх, який різко забирає накинуті подумки йому зайві роки. То який ти, Віталій, насправді? Чи змінився ти за ці пів року?
- Я думаю, що змінився сильно. Багато банальних речей втратило для мене якийсь сенс, тому я просто перестав за це хвилюватися, адже нічого гіршого, аніж війна, уже точно не станеться. Мені все складніше розуміти людей, які нічим не переймаються. Багато навіть сміття після себе прибрати не можуть. Людина, яка викидає посеред тротуару цигарку – це людина, яка просто байдужа до своєї країни. І згадую, як ми на Сході всі старалися не смітити, мали смітники, машина приїжджала і все вивозила. А та територія вже завтра могла бути не наша. А тут людям жити. Багато таких моментів. Чого варті ті, які кажуть, що треба їхати звідси, бо тут немає майбутнього. За що ж тоді помирають всі ті воїни? І Бахмут пропонують віддати, щоб не було стільки жертв. Але ж ворог не зупиниться! І буде змітати всі нові населені пункти, які будуть траплятися йому на шляху. Кожен квадратний метр Бахмуту вартий наших зусиль.
Так багато запитань, і так мало відповідей. Ця війна добряче пройшлася по всіх, топчучи своїми кирзовими чоботами не тільки тіла, але і серця. І в момент нашої з Віталієм бесіди так щедро світить сонце і співають птахи, що все сказане сприймається на якомусь особливому контрасті і впивається голками в саму душу. Так би хотілося змести одним махом долоні росію із карти світу кудись подалі й засіяти все пшеницею, але, на жаль, це неможливо. Неможливо, так, так скаже більшість. А юний фельдшер нічого не скаже, але повернеться на Схід ще раз, якщо його життєві обставини йому дозволять. І знову робитиме самозречено те, що для більшості видається неможливим.
Віталію Гакалу не так складно примиритися зі своїми власними емоціями, як з тим жалем, який його бере за всіх, хто не повернеться додому, або повернеться згодом, але нікому не буде потрібен. Не буде, якщо ми це дозволимо. Наша країна в майбутньому стане осередком ветеранів і нам важливо не забувати це з першими нотами перемоги, яку ми неодмінно здобудемо. Зараз доброволець повернувся до свого чудового колективу медиків Центру екстреної медичної допомоги й на студентську лаву. Сьогодні його родина може видихнути на якийсь час. Але не може видихнути Україна, адже щомиті її синів і дочок вбиває ворог. Цей бій ще триває. Просто нам не варто забувати, що московиті – це не єдиний наш ворог. Не менш страшною може бути байдужість. Не ховайте руку допомоги тоді, коли її можна простягнути тим, хто її потребує. І пам’ятайте, сильні ми тільки разом. Слава Україні! Героям слава!
About the author
На львівській трасі сталася моторошна ДТП: є загиблий та травмовані
На автодорозі М-09 Тернопіль — Львів — Рава–Руська сталася ДТП. Унаслідок зіткнення, на жаль, одна людина загинула, ще кілька отримали травми. Про це повідомили у патрульній поліції області. "На 10 км автодороги М-09 Тернопіль — Львів — Рава–Руська, неподалік с. Цебрів, сталася ДТП з травмованими. Рух транспорту ускладнений. Патрульні забезпечують реверсне регулювання руху. Плануйте маршрут своєї поїздки з урахуванням цієї інформації", - йдеться у повідомленні. Старша інспекторка патрульної поліції Віталія Щупляк повідомила, що унаслідок зіткнення автомобілів Мазда та Опель є 1 загибла людина та щонайменше 2 травмованих. На місці аварії працював слідчий, рух уже відновлено.
Був в ЗСУ ще з 2021 року. Трагічно загинув військовослужбовець з Чорткова
31 грудня 2025 року на фронті трагічно загинув житель Чорткова Петро Іванович Заяць. Він служив у Збройних Силах України з березня 2021 року. Військовослужбовець загинув поблизу населеного пункту Слов'янка на Дніпропетровщині. Про втрату повідомили у Чортківській міській раді. Петро Заяць народився у 1993 році. Чоловік вступив до лав ЗСУ 17 березня 2021 року, ще до початку повномасштабного вторгнення. Після 24 лютого 2022 року він сумлінно виконував військовий обов'язок і постійно перебував на передовій. Петро служив радіо-телефоністом. За словами рідних, загиблий був доброю та щирою людиною. Він завжди стояв на боці правди. Петро часто повторював: «Якщо не я, то хто?». Ця фраза стала сенсом його боротьби за Україну. У Петра залишилися мати, тітка, дядько, дружина, донька, сестра, брат та інші рідні. Зустріч тіла Героя відбудеться у понеділок, 5 січня, о 12:30. Церемонія пройде у соборі Верховних апостолів Петра і Павла у […]
Звільнять з посади начальника Тернопільської ОВА
Очікуються кадрові зміни у Тернопільській ОВА. Зокрема, змінять на посаді начальника Тернопільської ОВА, яку зараз очолює В'ячеслав Негода. Про це заявив президент України Володимир Зеленський. Хто очолить Тернопільську ОВА замість В'ячеслава Негоди, наразі не відомо.
Ставила лайки під відео. Шахраї майстерно обдурили тернополянку
Жінка з Тернопільщини втратила 135 тисяч гривень через інтернет-шахраїв. Зловмисники заманили її обіцянкою легкого заробітку на перегляді та вподобанні відео в мережі. До поліції звернулася мешканка одного із селищ Тернопільського району 1995 року народження. Вона розповіла, що невідомі особи обдурили її під виглядом простої роботи в інтернеті, повідомляють у пресслужбі ГУ НП у Тернопільській області. Спочатку з потерпілою спілкувались у месенджері. Шахраї запропонували їй заробляти гроші на вподобанні коротких відео на спеціальній платформі. Жінку переконали перейти за посиланням і створити "особистий кабінет". Там нібито мали нараховувати винагороду за кожен лайк під відео. Згодом зловмисники почали вимагати поповнення депозиту. Вони пояснювали це необхідністю "підвищити рейтинг" для отримання більших виплат. Тернополянка кілька разів перевела гроші на різні банківські картки. Загальна сума, яку вона втратила, становить близько 135 тисяч гривень. За цим фактом поліція проводить перевірку. Матеріали передали для подальшого розгляду. Правоохоронці радять […]
Наче 500 років тому. У Бережанському замку відбувся бал з благодійною метою
У Бережанському замку на Тернопільщині провели благодійний бал "Від бароко до сучасності". Усі зібрані кошти передали на потреби Збройних сил України. Про це розповіла директорка Державного історико-архітектурного заповідника Ірина Мигович. Вона назвала захід однією з найважливіших подій року в роботі заповідника. "Бал став результатом ґрунтовних історико-архітектурних досліджень працівниками заповідника на підставі концепції розвитку замкового простору та бачення його майбутнього - з відновленою парадною залою, інклюзивною інфраструктурою й відкритістю до людей", - сказала Ірина Мигович. Заслужений художник України Олег Шупляк створив відеовізію балу на основі наукових досліджень. У його роботі відтворили епоху бароко через рух, костюми, світло та архітектуру. Гроші від заходу пішли на дві потреби армії. Першу частину витратили на зимові шини для 2 роти ударних БпАК батальйону безпілотних систем "Перун" 42 ОМБр, що працює на Покровському напрямку. Другу частину спрямували на збір фонду Олега Катерняка для купівлі двовісного причепа, […]
Загинуло троє людей у пожежах з нового року на Тернопільщині
На Тернопільщині у пожежах з початку нового року загинуло троє людей. Зокрема, 3 січня смертельна пожежа сталася на Кременеччині. Про це повідомили у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. "3 січня у с. Снігурівка Борсуківської ТГ Кременецького району виникла пожежа у приватному житловому будинку. Вогнем знищено ліжко та підлогу на площі 9 м.кв, пошкоджено речі домашнього вжитку та облицювання стін на площі 20 м кв. На місці пожежі виявлено тіло жінки, 1948 р.н., без ознак життя. Пожежно-рятувальні підрозділи не залучалися," - йдеться у повідомленні. Ще одна трагічна пожежа сталася о 20:14 у селі Вимислівка Козівської громади. Загорівся житловий будинок, вогонь знищив дерев’яні конструкції та речі домашнього вжитку. Загинула 78-річна жінка. 1 січня о 14:52 вогонь охопив житловий будинок у Гаях Шевченківських. Під час ліквідації пожежі рятувальники виявили тіло власника будинку 1982 року народження без ознак життя.
