Історією про неймовірну сміливість тернопільського фельдшера з медицини невідкладних станів Віталія Гакало поділилися у Тернопільській станції Е(Ш)МД.
Віталія спитали, чому вирішив їхати в найгарячіші точки на фронт:
- Все дуже просто. – Відповідає хлопець з легкою усмішкою. – Коли ти перший раз там був, то бачив весь той об’єм роботи, яку ти робив, як багато допомагав. І зараз просто сидіти і розуміти, як там не вистачає людей, щоб зберігати життя нашим військовим чи покращувати його якість, дуже складно. Без нас, медиків, там буде важка ситуація. Кожного дня там багато травм, важких поранень, хтось гине. Ну і побратими там, брат за брата. Хоча те саме можна робити і тут, їздити на виклики, робити ту саму роботу, допомагати цивільним людям, але в умовах війни зараз для мене цього однаково недостатньо.
Гакало Віталій вдруге за останні пів року пішов добровольцем до БО «БФ «Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова». Був відряджений до стабілізаційного пункту 93 бригади Холодний Яр, яка базувалася поблизу самого Бахмуту.
Всіх з Бахмуту і околиць везли сюди для надання першої допомоги, а потім перенаправляли в найближчі шпиталі. В цьому місці кожен день наповнений такими банальними ситуаціями, як врятоване життя. Хтось дочекається тата з війни, а хтось зможе ходити, але більшість таки повернеться на фронт і боронитиме Україну від окупанта, щоб ми з вами мали шанс жити в своєму домі, і жити щасливо.
Зараз молодий чоловік не має часу на копання у своїй душі, адже окрім роботи на швидкій допомозі ще має відвідувати Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, де вчиться на другому курсі. Але впевнений, що реабілітація потрібна буде кожному, хто побував у цьому пеклі російської агресії.Здавалося б, в минулу свою подорож тернопільський медик був ще зовсім недосвідченим і юним, а цього разу відправлявся туди уже практично ветераном, але ні. Чому так?
- Перший раз я приїхав на фронт, як на роботу. Багато обдивлявся, освоювався. А от другий раз сприймав все набагато ближче. Хотілося дати кожному пораненому ще краще відношення, щоб вони відчували, наскільки ми хочемо їм допомогти. Бо всі маніпуляції болючі і не сильно знеболюються. І так важливо, щоб вони бачили, що всі навколо дуже стараються, що треба трішки просто потерпіти і все нарешті завершиться.
- Також більший досвід накладає на тебе більше відповідальності. Обдумуєш всі свої дії, щоб не нашкодити і зробити так, щоб бійці вийшли максимально здорові. А ситуації бувають дуже складні. Цей місяць на Донеччині був дуже дощовим. Доводилося по три пари рукавичок міняти, щоб просто оглянути рану. І от коли бачиш цих героїв по пояс в болоті, то вже не можеш спокійно переглядати стрічку новин у соцмережах, де так багато безтурботності. Це чудово, що тут є можливість піти на каву і не боятися прильотів, але важливо, щоб все це не переростало у байдужість, на яку я зараз особливо гостро реагую.
Коли спілкуєшся з Віталієм, то забуваєш в якийсь момент, що він всього лише студент, якому на долю випало дорослішання, до якого і не кожен чоловік доростає за все своє життя. Він настільки наповнений і мотивований, що мимоволі відчуваєш гордість за все молоде покоління, хоча далеко не всі такі, як він. Таких, як він, в першу чергу пожирає ця жорстока воєнна машина, яку сусід прикотив на нашу землю, бо саме їм важко залишатися байдужими. Та іноді крізь ці хмари задуми пробивається юнацький усміх, який різко забирає накинуті подумки йому зайві роки. То який ти, Віталій, насправді? Чи змінився ти за ці пів року?
- Я думаю, що змінився сильно. Багато банальних речей втратило для мене якийсь сенс, тому я просто перестав за це хвилюватися, адже нічого гіршого, аніж війна, уже точно не станеться. Мені все складніше розуміти людей, які нічим не переймаються. Багато навіть сміття після себе прибрати не можуть. Людина, яка викидає посеред тротуару цигарку – це людина, яка просто байдужа до своєї країни. І згадую, як ми на Сході всі старалися не смітити, мали смітники, машина приїжджала і все вивозила. А та територія вже завтра могла бути не наша. А тут людям жити. Багато таких моментів. Чого варті ті, які кажуть, що треба їхати звідси, бо тут немає майбутнього. За що ж тоді помирають всі ті воїни? І Бахмут пропонують віддати, щоб не було стільки жертв. Але ж ворог не зупиниться! І буде змітати всі нові населені пункти, які будуть траплятися йому на шляху. Кожен квадратний метр Бахмуту вартий наших зусиль.
Так багато запитань, і так мало відповідей. Ця війна добряче пройшлася по всіх, топчучи своїми кирзовими чоботами не тільки тіла, але і серця. І в момент нашої з Віталієм бесіди так щедро світить сонце і співають птахи, що все сказане сприймається на якомусь особливому контрасті і впивається голками в саму душу. Так би хотілося змести одним махом долоні росію із карти світу кудись подалі й засіяти все пшеницею, але, на жаль, це неможливо. Неможливо, так, так скаже більшість. А юний фельдшер нічого не скаже, але повернеться на Схід ще раз, якщо його життєві обставини йому дозволять. І знову робитиме самозречено те, що для більшості видається неможливим.
Віталію Гакалу не так складно примиритися зі своїми власними емоціями, як з тим жалем, який його бере за всіх, хто не повернеться додому, або повернеться згодом, але нікому не буде потрібен. Не буде, якщо ми це дозволимо. Наша країна в майбутньому стане осередком ветеранів і нам важливо не забувати це з першими нотами перемоги, яку ми неодмінно здобудемо. Зараз доброволець повернувся до свого чудового колективу медиків Центру екстреної медичної допомоги й на студентську лаву. Сьогодні його родина може видихнути на якийсь час. Але не може видихнути Україна, адже щомиті її синів і дочок вбиває ворог. Цей бій ще триває. Просто нам не варто забувати, що московиті – це не єдиний наш ворог. Не менш страшною може бути байдужість. Не ховайте руку допомоги тоді, коли її можна простягнути тим, хто її потребує. І пам’ятайте, сильні ми тільки разом. Слава Україні! Героям слава!
About the author
Чому в морозилці швидко наростає лід – пояснення виробників
Лід у морозильній камері з’являється через декілька простих побутових помилок або технічних неполадок. Фахівці пояснили, як правильно доглядати за технікою та не зіпсувати продукти. Про це повідомили експерти компаній з виробництва побутової техніки Beko, Samsung, LG та Whirlpool. Що викликає появу льоду Найчастіше іній накопичується через тепле повітря, яке потрапляє всередину. Це відбувається, якщо дверцята зачинені нещільно або їх тримають відкритими занадто довго. Продукти, які виступають за краї полиць, також можуть заважати закриванню. Інша причина - забруднений або пошкоджений гумовий ущільнювач. Щоб перевірити його стан, затисніть аркуш паперу дверцятами. Якщо папір легко витягується, щільності немає. Також намерзання спричиняють гарячі страви та відкриті контейнери з їжею, з яких випаровується волога. У системах No Frost лід на дні камери з’являється через заблокований отвір для відводу талої води. Потоку повітря також можуть заважати продукти, які перекривають вентиляційні отвори. Як правильно розморожувати Перед очищенням […]
Заморозки, холод і не тільки: чим ще здивує погода цього тижня
Жителів Тернопільщини попереджають про різке похолодання та можливий туман. 13 жовтня вночі та вранці на ґрунті вдарять заморозки. Про це повідомили у Тернопільському обласному центрі з гідрометеорології. Що чекає на область У вівторок, 13 жовтня, на Тернопільщині буде хмарно з проясненнями, але без істотних опадів. Уночі та вранці можливий слабкий туман. Температура повітря вночі становитиме 2-7 градусів тепла. На поверхні ґрунту прогнозують заморозки 0-5 градусів. Вдень потеплішає до 9-14 градусів. У самому обласному центрі нічна температура коливатиметься в межах 3-5 градусів тепла. На ґрунті також очікують заморозки - від 1 до 3 градусів. Вдень повітря прогріється до 11-13 градусів тепла. Через заморозки на поверхні ґрунту в регіоні оголосили І рівень небезпечності (жовтий). Упродовж усього робочого тижня в області утримуватиметься помірно прохолодна погода. Періодично проходитимуть невеликі дощі, а в нічні години й надалі можливі заморозки.
На 98 році життя помер колишній ректор Тернопільського медуніверситету Іван Сміян
Пішла з життя видатна постать української медицини та науки. На 98-му році життя помер колишній ректор Тернопільського медичного університету Іван Сміян. Про це повідомляє офіційний сайт Тернопільського національного медичного університету імені І. Горбачевського. Внесок у медицину та науку Іван Сміян очолював медичний виш упродовж 1981-1997 років. За майже 17 років керівництва він зробив вагомий внесок у розбудову закладу та підготував 43 доктори та кандидати наук. Науковець був одним із провідних фахівців у галузі дитячої гастроентерології, нефрології та курортології. За своє життя він видав понад 700 наукових праць. “Ректорат, профком, працівники та студенти Тернопільського національного медичного університету імені І.Горбачевського з глибоким сумом сповіщають, що відійшов у вічність видатний науковець, академік Академії наук вищої школи України, член-кореспондент Національної академії медичних наук України, ректор ТНМУ в період 1981-1997 років, голова Тернопільської обласної асоціації педіатрів Іван Семенович Сміян”, - йдеться в повідомленні. Міжнародне визнання […]
Захід України атакували десятки дронів: скільки вдалось збити
Вдень 9 жовтня, а також уночі та вранці 10 жовтня російські окупанти атакували західні області України реактивними безпілотниками. Підрозділи сил протиповітряної оборони знищили 25 ворожих апаратів. Про це повідомили на офіційній сторінці Повітряного командування "Захід" Повітряних Сил ЗС України у Facebook. Що відомо про атаку Ворог застосував реактивні безпілотники типу «Герань-4». Повітряний бій тривав у декількох регіонах західної України. Авіація та мобільні вогневі групи знищили ворожі безпілотники над такими областями: Львівська; Волинська; Рівненська; Хмельницька; Івано-Франківська. Військові Повітряного командування "Захід" продовжують цілодобово контролювати повітряний простір і перебувають у готовності до відбиття нових атак.
Сором громаді: на Тернопільщині односельці не приїхали на супровід Героя (відео)
Під час супроводу полеглого Героя в Тернополі від Підгаєцької громади до рідного дому на зустріч ніхто не виїхав. Про це повідомили волонтери місії «На Щиті Тернопільщина». Як зазначають у місії, у Тернополі в цей час зупинився рух, щоб віддати шану захиснику. Місто зустрічало Героя, а от земляки, до яких він повертався, до колони не долучилися. На відео видно лише патрульний автомобіль поліції та автомобіль волонтерів «На Щиті», у якому перевозять тіло загиблого. Жодного автомобіля чи представника громади в колоні немає. "З Підгаєцької громади повернути до рідного дому не приїхав ніхто....", - йдеться у заяві. Волонтери раніше наголошували, що система супроводів не може триматися лише на кількох людях. Громади мають самі формувати колону, залучати своїх представників та офіцера громади й проводити земляка в останню дорогу. Автомобіль «На Щиті» та координацію надають волонтери. Нагадаємо, волонтери закликали громади самостійно організовувати супроводи. З 1 […]
Серйозна аварія на Тернопільщині: ЗІЛ врізався в автобус з пасажирами
На Чортківщині вантажівка ЗІЛ врізалася в пасажирський автобус Neoplan. Внаслідок аварії травми отримали двоє водіїв автобуса, пасажири не постраждали. Про це повідомили в поліції Тернопільської області. Аварія трапилася у п’ятницю, 9 жовтня, близько 13:40 поблизу села Комарівка Чортківського району. За попередніми даними правоохоронців, кермувальник вантажівки ЗІЛ виїжджав на головну дорогу. Під час маневру він не надав переваги в русі автобусу Neoplan та зіткнувся з ним. Автобус здійснював нерегулярне перевезення пасажирів. У момент зіткнення в салоні перебували 16 осіб. Усі пасажири залишилися неушкодженими, однак травми отримали два водії пасажирського транспорту. Наразі правоохоронці з'ясовують усі обставини ДТП. Слідчі вирішують питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.
