Фінський ніж – тема величезна наче всесвіт. Але спершу давайте домовимось про терміни. Бо тут є один підводний камінь розміром з Говерлу, повз якого пройти ніяк не вийде.
Чому фінка, то не фінський ніж?
Ще у першій частині двадцятого сторіччя ножі з Фінляндії стали дуже популярні майже на усій території Імперії Романових. Це привело до того, що фінкою почали називати майже усі прямі фіксовані ножі з вістрям – «щучкою».
Особливо цим словом користувався всякий там криміналітет, який, звісно, ніякою термінологією ніколи не «парився».
Саме тому широко відома одіозна «фінка НКВД» має багато рис справжнім фінкам не притаманних.
Наприклад – доли та велику гарду.
Навіть та сама «щучка» не є обов’язковою рисою справжнього фінського ножа.
Ось так і вийшло, що «фінка» – то не фінський ніж, а скоріш імперсько-радянський.
А як же ж називали свій ніж самі фіни? Вони називали його – «пуукко». І на фінку НКВД той ніж частіш за все був зовсім не схожий.
Яким він був? Ось саме про це поговоримо трохи нижче.
Що таке фінський ніж пуукко?
Справжній фінський ніж пуукко – річ примітна та досі оригінальна. В нього прямий обух, специфічна рукоять, добре пристосована до упору п’ятою у долоню (так званий «фінський хват»). Прямі спуски без підводів (знову ж, так званий «сканді грінд»).
Остання риса значно полегшує заточування ножа.
Тяга максимально полегшити догляд за ножем характерна для культур півночі. Мабуть, це свідчить про важливість ножа для виживання та часте, постійне користування ним.
Все інше, мабуть, деталі. Доли можуть бути або ні. Ніс щучкою рідко, але буває. Навіть «грибок» для упору в долоню може бути, а може й не бути.
Хоча частіше він все ж є. І ця риса пояснює нам, чому, на відміну від фінки НКВД, у справжнього пуукко частіш за все немає гарди. Рука, що тримає пуукко правильно, не прослизне на лезо і без гарди. Саме через манеру утримування ножа.
Але, як кажуть, краще раз побачити. Подивіться на фото пуукко, а краще попрацюйте одним з таких ножів. І ви ніколи не сплутаєте справжній фінський ніж з іншим.
Що означає слово «пуукко»?
Тривалий час фіни називали його «veitsi» або просто «ніж». Інша назва знадобилась, коли виявилось, що існують і інші ножі, не схожі на фінські. Тоді й почали використовувати слово «puukko».
Про точне значення та походження цієї назви суперечки тривають й досі.
Мабуть, вони не припиняться ніколи. Бо, як завжди, витоки народної творчості ніким не зафіксовані.
Найбільш правдивою відповіддю буде: «Ми не знаємо».
Найбільш правдоподібною, мабуть, буде версія про спільні корені цього слова з дієсловом «puukottaa» – «колоти». Було навіть таке фінське слово «puukkojunkkari» – «бандит, що вміє битися ножем».
Зрозуміло, що якщо для чогось є окрема назва, то це явище це має дуже велике поширення.
До нас дійшли фото деяких відомих пуукоюнкарі. З одного погляду у очі та на руки цих людей стає зрозуміло дуже багато. Збереглися історії та легенди про деяких з них. Виходить, що вони були таким собі фінським аналогом американських ганфайтерів. Але з ножами.
Та не тільки розбійники використовували пуукко. Здається, такий ніж був на поясі майже у кожного фіна. Причому з давніх давен. Бо археологи знаходять кістяні пуукоо, які майже не відрізняються формою від сталевих.
Про поширеність пуукко нам каже фольклор, звичаї, та ті ж самі старі фото. Саме на фотографіях ми бачимо пуукко в руках та на поясі як у старих людей так і у малих дітей.
Навіть на озброєнні сучасної фінської армії у якості армійського ножа стоїть не що-небудь, а так звана «фінка Пелтонена».
Якщо ж ви забажаєте купити фінський ніж в Україні, то з цим не буде ніяких проблем. Вибір великий. Більшість таких ножів не вважається в нас холодною зброєю (хоча все ж дивіться на довжину леза).
Як би там не було, пуукко дійсно гарний та практичний у побуті ніж, що заслуговує на близьке знайомство.
Джерело – https://wellgo.ua/ua/nozhi/
About the author
У кінотеатрах Тернополя покажуть фільм «Океан Ельзи: Спостереження Шторму» (трейлер)
У всеукраїнський прокат вийшов «Океан Ельзи: Спостереження Шторму» — великий фільм про головний гурт незалежної України. Фільм є першим документальним проєктом SWEET.TV Originals, створений KNIFE! Films разом з командою «Океану Ельзи» для всеукраїнського кінопрокату. У Тернополі фільм можна подивитися у кінотеатрах: Miromax, Злата. Квитки на сеанси вже у продажу. Дивитися трейлер за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=E3m4IqtY1Mg&feature=youtu.be Біографічний фільм розповідає історію «Океану Ельзи» – головного гурту незалежної України. Стрічка поєднує унікальні архіви, невідомі факти та щирі спогади тих, хто творив і розвивав колектив, пісні якого стали символом свободи, любові та боротьби. «Мені здається, цей фільм про всіх нас. Про те, як ми витримуємо, підтримуємо одне одного й виносимо речі, які, на жаль, стали звичними для кожного українця. Це символічно — ми всі зараз в одних умовах, в одному великому, красивому й сильному човні, який обов’язково допливе до світлого майбутнього. І я в це […]
Відповідальний бізнес: як власник Доміно Шухнін Антон допомагає захисникам України
В українському бізнес-середовищі дедалі частіше звучить проста, проте надважлива ідея: ефективна компанія має бути не лише прибутковою, а й корисною для країни. Коли йдеться про війну, допомога вимірюється не гучними словами, а конкретними діями. Прикладом цього є передача автомобіля Toyota Hilux для Сил оборони України від Domino Foundation — благодійної організації, яку заснував власник Доміно Шухнін Антон із дружиною Анастасією. Транспорт, здатний врятувати життя Toyota Hilux — це не просто позашляховик. Для військових він уособлює мобільність, маневреність і шанс вижити під час виконання бойових завдань. Завдяки міцній рамі, високому кліренсу та надійності, Hilux став одним з найпоширеніших автомобілів на фронті. Тому Domino Foundation за підтримки партнерів і небайдужих громадян придбав нову модель Hilux спеціально для потреб українських оборонців. Авто пройшло технічне дообладнання, у процесі якого було встановлено додаткові елементи захисту, системи зв’язку та устаткування для роботи в зоні бойових дій. «Така Toyota […]
На очах у дітей: колишній слідчий з Тернопільщини скоїв сексуальне насильство у Лондоні
У Великій Британії засудили 33-річного українця, який раніше працював старшим слідчим у ГУНП Тернопільської області. Чоловіка визнали винним у сексуальному насильстві над жінкою просто на Лондонському вокзалі. Потерпіла вважає покарання занадто м'яким. Про це написало видання DailyMail. Інцидент стався 26 жовтня 2024 року близько сьомої вечора. А. С., який перебував у Британії як біженець, приєднався до черги в жіночу вбиральню. Там він несподівано вчинив розпусні дії щодо жінки, яка стояла попереду нього. Усе це бачили десятки пасажирів, серед яких були діти. Потерпіла розповіла, що почувалася приниженою та беззахисною. Напад відбувся на очах у натовпу людей у публічному місці. Яке покарання призначили Суд Вестмінстера визнав українця винним. Йому дали 12-місячний громадський ордер, зобов'язали пройти 15 днів реабілітації та відпрацювати 80 годин громадських робіт. Також чоловік має сплатити 500 фунтів компенсації потерпілій та судові витрати. Після оголошення вироку 37-річна жінка, яка постраждала, […]
У пожежі в Тернополі загинув чоловік
У пожежі в Тернополі загинув чоловік. Нещасний випадок стався 9 листопада. У той злощасний день чоловік курив у власній квартирі, і заснув у ліжку. Він зловживав спиртними напоями і був у стані сп'яніння у той вечір. Про це розповіли у поліції області. "Через добу після нещасного випадку, а саме 10 листопада близько 23:25, у власній квартирі помер 64-річний тернополянин. Дружина потерпілого викликала швидку, але медики констатували його смерть. На місце події виїжджала слідчо-оперативна група. У ході перевірки стало відомо, що загиблий зловживав спиртними напоями. За словами дружини, 9 жовтня ввечері він був у стані алкогольного сп'яніння і під час куріння заснув на кріслі. Як наслідок - у чоловіка загорівся одяг. Жінка встигла загасити пожежу. До лікарні потерпілий не поїхав, а лікувався дома. Проте уже наступного дня самопочуття тернополянина погіршилося і він помер. Судово-медична експертиза підтвердила, що причина смерті - опіки […]
Коли вимикають електрику — що продовжує працювати? Як тернополяни забезпечують свій дім енергією
Відключення електроенергії стали частиною повсякденного життя українців, зокрема й тернополян. Узимку вони особливо відчутні — коли кожна година без світла впливає на тепло, зв’язок і побутові зручності. Проте, замість нарікати, багато мешканців міста навчилися планувати своє енергоспоживання та готуватися до можливих блекаутів. Сьогодні дедалі більше людей встановлюють зарядні станції для дому, які дозволяють підтримувати освітлення, заряджати техніку й залишатися на зв’язку навіть під час тривалих відключень. Ця тенденція перетворюється на частину нової культури енергетичної стійкості, яка охоплює і приватні будинки, і квартири. Енергетичні виклики міста Періодичні відключення електроенергії впливають на всі сфери життя Тернополя та інших українських міст. Для більшості мешканців вони стали серйозним випробуванням, яке змусило переосмислити звичний побут і шукати нові способи збереження комфорту. Основні труднощі, з якими стикаються тернополяни: Перебої зі зв’язком. Після вимкнення світла маршрутизатори та мобільні вежі швидко розряджаються, тому інтернет і телефонний зв’язок зникають. Проблеми з […]
Підземна таємниця Язловця: показали унікальну вірменську гідроспорудa, про яку не знають навіть місцеві (фото)
У Язловці на Тернопільщині є гідроспоруда, про яку майже ніхто не знає. Її основна частина схована під землею, а зовні вона виглядає як звичайний вхід до погреба. Про цю пам'ятку розповіла команда громадської організації "Україна Інкогніта". Вони зуміли потрапити всередину споруди та сфотографувати унікальну кам'яну таблицю з написами. Язловець останніми роками приваблює багато туристів. Здається, що всі визначні місця тут давно описані та сфотографовані. Проте поруч з вірменським храмом 1551 року є "Вірменська криниця". Ззовні це звичайне джерело з кам'яним муром і чавунною трубою, з якої тече вода. Місцеві називають такі джерела "цюркачами". Проте насправді це складна гідроспоруда, збудована вірменами у XVII столітті. Вода спочатку збирається у великому підземному резервуарі. Туди вона надходить з потужного джерела, яке знаходиться у невеликій мурованій споруді. Ця споруда зовні схожа на звичайний сільський льох. Двері закриті на замок, тому мало хто знає, що всередині. […]
