150 померлих поховали за останні роки на старій частині Микулинецького кладовища на місці колишніх проходів.
Видання Терміново з’ясовувало, чи досі є така можливість, а також намагалося розібратися, чому одним дістаються місця аж на кладовищі біля села Довжанка, що за 13 км від Тернополя, тоді як інші мають змогу поховати родичів фактично в найдоступнішій частині найстаршого міського цвинтаря.
Під могили виділили… пішохідні доріжки
Зараз, запевняє заступник керівника спеціалізованого комунального підприємства “Ритуальна служба” (надалі РС – авт.) Юрій Тіцький на Микулинецькому кладовищі Тернополя нових вільних місць зараз практично не залишилося. Тут можна провести хіба що підпоховання, наприклад у родинні гробівці, розраховані на декілька осіб, чи скористатися заздалегідь зарезервованими ділянками, якщо такі були. Або – таки провести захоронення на місці колишніх пішохідних проходів.
Оскільки місця для могил держава надає громадянам безкоштовно, то грошей за поховання на старій частині Микулинецького кладовищА ніхто не дає
Шість років тому саме так спробували вирішити проблему з нестачею вільних місць на найдавнішому Микулинецькому кладовищі, яке заклали у 1840 році. Воно вважається у місті найпрестжнішим, адже добратися до нього – найлегше. Та й тут поховано чимало відомих історичних постатей, представників родів, які стояли біля витоків Тернополя. Але тепер на Микулинецькому кладовищі навіть не для всіх знаних людей вистачить так званих VIP-місць. Так, такі місця теж є, але лише для обраних.
За словами Тіцького, 6 років тому в РС почали думати, де знайти додаткові площі під нові могили на Микулинецькому. Саме ця служба опікується здійсненням захоронень на даній території. Врешті вирішили під могили надати пішохідні доріжки.
“Перепрофільовані” пішохідні проходи були розташовані між секторами могил. Вони були грунтові, без асфальтованого покриття. Ширина- близько 2 м, довжина – понад 150 м . Всього під могили надали чотири таких колишніх пішохідних проходи.
– У такий спосіб ми намагалися вирішити проблему нестачі місць для нових поховань. Для проведення цих робіт ніяких дозвільних документів ні в кого не брали, оскільки кладовище у нашому підпорядкуванні і саме на нас покладено обов`язки з поховання громадян.Тому усе законно, – стверджує Юрій Тіцький.
На колишніх пішохідних доріжках за цей час здійснили понад 150 захоронень, використавши близько 70% від отриманої за рахунок доріжок площі.
– Місця там виділяли усім бажаючим. При потребі поховання будемо проводити там й надалі, – запевняє Тіцький. – Оскільки місця для могил згідно з законодавством держава надає громадянам безкоштовно, то відповідно грошей за поховання на старій частині Микулинецького кладовища ніхто не давав. Платити доводиться тільки за послуги, які надає ритуальне підприємство, наприклад, викопування могили.
Ручне копання могил, за даними заступника керівника РТ, коштує понад 2 тис. грн, механічне – близько 900 грн. На ціну впливає, зокрема, пора року, адже взимку викопати яму важче, ніж влітку.
За словами Тіцького, спочатку ставлення до таких альтернативних поховань на проходах було неоднозначне. Одні вважали, що нові могили на колишніх доріжках – це не дуже етично, тому були проти поховання своїх рідних на цих ділянках.
– Інші навпаки схвалювали, адже смертність серед населення щораз зростала, а місць на кладовищах ставало усе менше. Зараз ситуація, через поширення Covid- 19 ще складніша. Для порівняння, тільки за 10 днів листопада 2020-го поховань було стільки, як за повний аналогічний місяць у 2019 році. Якщо раніше могло взагалі не бути щоденних поховань, або максимум 3-4 померлих на добу, то тепер – від 6 до 12, – зауважує Юрій Тіцький.
Тепер, коли люди помирають щодня, незалежно від віку, сказати, на скільки вистачить кладовищ, важко
Він додає, що через поширення коронавірусної інфекції стало дуже складно порахувати, на скільки років вистачить виділених під поховання тернополян земель на кладовищах.
– Тепер, через пандемію, коли люди помирають щодня, незалежно від віку, відповісти на це питання важко, – пояснює Юрій Тіцький.
До слова, на початку пандемії рішенням міського штабу по боротьбі з корона вірусом на кладовищі поблизу Довжанки виділили сектор площею пів гектара для захоронення померлих від цієї недуги. Але там з часу пандемії поховали… лише одну особу, яка померла від Covid–19.
Тіцький це пояснює тим, що врешті у РС вирішили здійснювати поховання померлих від ковіду на загальних ділянках.
– У законі про поховання та похоронну справу немає заборон щодо поховання померлих від ковіду поруч з іншими померлими. Після того, як людина, яка хворіла на ковід, померла – її тіло не вважається інфікованим. Такими є роз’яснення Ляшка (Віктор Ляшко – головний санітарний лікар України – авт.). Тому померлих від коронавірусної інфекції чи ускладнень, завданих нею, у нас ховають на загальних підставах поруч з іншими померлими, – пояснив заступник керівника РС.
“Заздалегідь отримати місце не можуть навіть відомі”
Відомих людей – представників силових структур, партійних діячів, письменників, науковців, священників – традиційно ховали ближче до входу на Микулинецьке кладовище. Так було прийнято не тільки в Радянському Союзі, але й за незалежної України. Чому саме цю територію вважають престижною?
– Мабуть, першопричину слід шукати у традиціях та менталітеті, мовляв, якщо ці люди при житті були на видноті у всіх, то і після смерті мають бути в перших рядах, – розмірковує Тіцький.
Зараз при вході на кладовище неподалік могил ректора економічного університету Сергія Юрія, ректора медуніверситету Леоніда Ковальчука, науковця та поета Володимира Вихруща можна побачити чотири елітних місця для поховання відомих людей. Їх “зарезервували” 6 років тому, коли стало очевидно, що “престижних” місць для знаних людей на кладовищі майже не залишилося. Ці двомісні ділянки розміром 2,2 на 2,2 м обнесли невисоким підмурівком з цементу.
– Достойних VIP-місця для поховання за свої заслуги перед громадою за життя визначають у Тернопільській мерії, – каже Юрій Тіцький.
СКП “Ритуальна служба як структура міськради у разі поховання когось з відомих на такому престижному місці лиш виконує рішення мерії.
За якими критеріями у міськраді визначають право того чи іншого відомого небіжчика на почесне поховання у престижному місці Терміново намагалося з`ясувати у речниці Тернопільської міськради Мар`яни Зварич. І виявилося, що “немає документів, які визначають правила поховання відомих людей”. Для кого ж зарезервовані 4 місця Зварич так і не повідомила.
Щодо самого права на почесне поховання, то воно прописане у Законі України “Про поховання та похоронну справу”, зауважує Юрій Тіцький.
– Зараз на близьких до центрального входу ділянках Микулинецького кладовища місць не залишилося. Взяти чи купити собі престижну земельну ділянку заздалегідь відомі люди теж не можуть, хоча така практика є доволі поширеною за кордоном. А от за радянських часів місця для поховання відомих осіб, серед яких, зокрема, було чимало високих військових чинів, знаходили по різному. Їх нерідко хоронили просто… на старих польських могилах, – не приховує дивних з погляду моралі вчинків Тіцький. – Такі собі “ущільнення” по-совєцьки.
Оскільки вільних місць під елітні захоронення на Микулинецькому кладовищі, окрім чотирьох раніше зарезервованих, уже немає, то для таких поховань відомих чи заслужених людей облаштували цілийсектор на новому кладовищі поблизу Довжанки. Правда наразі там ще нікого з людей такої категорії не ховали.
Щодо вільних місць на інших кладовищах, то свої “ресурси” вичерпав і цвинтар у Підгородньому. Достатньо землі тільки на цвинтарі біля Довжанки, стверджує Тіцький. Там площа кладовища складає 40 га, що удвічі більше від Микулинецького.
До слова, саме у Довжанці ховають бездомних. Раніше їх хоронили на кладовищі у Підгородньому, яке функціонувало з 1990 року. Але зараз і там уже немає місця.
Для могил учасників АТО-ООС зрізали масив старих дерев
Через російсько-українську війну, яка триває з 2014 року, виникла потреба у розширенні Микулинецького кладовища для захоронень загиблих військовослужбовців. Для цього розширили сектор неподалік від меморіалу воїнам, полеглим у Другій світовій війні. Ще один новий сектор створили на 10 сотих землі поблизу вулиці Микулинецької. Для цього територію спочатку розчистили від старих дерев, трави та сміття.
– Нині там загалом близько 50 могил українських героїв, куди приходять не тільки їхні родичі та друзі, але й містяни, щоб вшанувати полеглих, – розповів Юрій Тіцький.
щоб відремонтувати асфальтовані доріжки чи капітально оновити інфраструктуру – виділених грошей замало
За похованнями доглядають рідні та близькі померлих. А от за утриманням в належному стані міських кладовищ відповідає Тернопільська міськрада. Тому саме мерія виділяє кошти на всі цвинтарні потреби.
– На 2021 рік виділили 4,8 млн грн. Для прибирання, вивезення сміття, обрізку дерев, електропостачання та охорону кладовищ цього має вистачити. А от щоб відремонтувати під`їзди та асфальтовані доріжки чи капітально оновити інфраструктуру – цих грошей замало, – констатує заступник керівника РС.
Загалом же на найближчі роки проблем з вільними місцями під могили в Тернопільській ОТГ виникати не повинно. За підрахунками Тіцького, тільки на новому кладовищі біля Довжанки землі орієнтовно має вистачити на 25-30 років.
– Але за умови, що нас минатимуть природні катаклізми та лиха, на кшталт епідемій, які, за статистикою, трапляються практично раз на 100 років і забирають надто багато людських життів, – обумовлює Юрій Тіцький.
Довідка: Для жителів Тернопільської об`єднаної територіальної громади призначені кладовища на вул. Микулинецькій в обласному центрі, у Підгородньому, поблизу с. Довжанка, в Кутківцях (одне діюче, одне – закрите) та у Пронятині. Список кладовищ, які розташовані на території ОТГ, також поповнили цвинтарі усіх сіл, які до неї увійшли.
У самому Тернополі є ще одне закрите для поховань кладовище – єврейське, теж на вул. Микулинецькій.
