Житель Монастириськ обладнав на першому поверсі свого приватного будинку столярний цех. Це заважало сусідці спати, бо цех працював і ночами, а також нормально дихати та вирощувати городину – через особливості виробництва. Суд вирішив заборонити чоловікові вести таку діяльність вдома. Однак ремісник не погодився і подав апеляцію.
Тернопільський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу Мирослава К. на рішення Монастириського районного суду від 20 жовтня 2020 року, яким позов Галини Г. до Мирослава К. задоволено та заборонено відповідачу використовувати самому чи передавати у користування третім особам приміщення свого житлового будинку для підприємницької діяльності (виготовлення столярних виробів та дерев’яних меблів), повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Як встановлено місцевим судом, позивач і відповідач є сусідніми землекористувачами у м. Монастириська. Підставою звернення Галини Г. до суду з позовною заявою було те, що Мирослав К. разом із сином перший поверх свого житлового будинку використовують під столярний цех. У процесі виробництва застосовують столярний клей, легкозаймисті лаки та фарби. Через неприємний запах від цих речовин Галина Г. не може провітрювати приміщення та споживати вирощені на городі та в саду плоди, оскільки всі рослини вкриті пилом від деревини і увібрали запах лаку. Така діяльність відповідача впливає на стан її здоров’я, оскільки вона має хронічне захворювання легень. Також нстан здоров’я впливає систематичний різкий звук від роботи верстатів, оскільки столярний цех працює вдень і вночі, внаслідок чого порушено її право на спокійний сон.
Викладені позивачкою факти підтверджено актами перевірок, проведених Монастириської міської радою. Так, в акті від 2 липня 2018 року, затвердженого міським головою м. Монастириська, вказується, що у двох кімнатах першого поверху свого житлового будинку Мирослав К. облаштував столярну майстерню, при цьому відстань від розміщених на вікнах побутових вентиляторів та витяжної систему до житлового будинку Галини Г. становить 13, 4 м.
Однак, згідно з вимогами ДСП 173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених місць», виробничі процеси з деревообробки на верстатах та лакофарбувальних робіт вимагають створення санітарно-захисної зони не менше 50 м.
Про порушення Мирославом К. вимог природоохоронного законодавства свідчить відповідь Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 11 січня 2020 року, де зазначено, що підприємець здійснював господарську діяльність за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Відповідно до ст. 6 Житлового кодексу України, надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
Галина Г. неодноразово намагалась вирішити проблему з відповідачем, однак Мирослав К. своєї вини не визнає та свідомо ігнорує всі прохання.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Мирослав К. подав апеляційну скаргу та просив дане рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову на тій підставі, що з 10 травня 2019 року припинив свою підприємницьку діяльність, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, оскільки матеріалами справи доведено, що син відповідача, який є третьою особою у даній справі, продовжує виготовлення дерев’яних виробів на першому поверсі будинку батька.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційну скаргу відповідача залишила без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.
