В Україні співачка із Кракова Сусанна Яра мало знана, пише “Українська правда”.
Вона – солістка гурту HRDZA, працює одночасно у кількох жанрах – від автентичного виконання народних пісень, фолку – до ф’южн, року та електронної музики.
Яра є неординарною представницею польської та словацької музичної сцени.
Нині Сусанна, котра народилася у Почаєві, збирає мільйони переглядів на YouTube, а починала дівчина зі співу в церковних хорах.
Співоча родина
Батько Сусанни – диякон Антон Ярий, до сьогодні протодиякон Перемисько-Горлицької єпархії Польської автокефальної православної церкви.
Мама Мар’яна Яра – православний теолог, а ще диригент, композитор, музикант, дослідник карпатського фольклору та орнаментики.
Вона також засновниця церковного хору “Ірмос” та жіночого ансамблю “Відимо”, що існують понад 20 років.
У 1992-му маму Мар’яну як регента хору запросив переїхати із родиною до Польщі православний Митрополит Варшавський Василій (Дорошкевич). Так родина опинилася у сусідній державі.
Місцем служіння було обрано Сянок – історичне місто в Карпатах неподалік кордонів з Україною.
“Мама чимало в мене вклала, брала мене до кожного хору, чи я цього хотіла чи ні. Віддала на скрипку, коли мені було чотири роки, – розповідає Сусанна.
Я навіть не думала, що можна бути кимось іншим. Підсміховуюсь, що не я собі вибрала цю дорогу, а так вибрала доля”.
Перший хор, у якому довелося співати дівчині, був дитячо-молодіжний хор Почаївської Лаври, який створила її мама.
Спершу була церковна музика. Першою мовою – церковнослов’янська.
Пізніше була музична школа, заняття класикою, в дитячих колективах із народною музикою, авторською піснею.
“Вже як ми приїхали у Польщу, то їздила до ансамблю пісні і танцю “Ослав’яни” в село Мокре недалеко від Сянока. Це єдине село, де українці складають більшість на етнічних землях після повернення з депортації по акції “Вісла”.
Я там співала, грала на скрипці і танцювала. На репетиції бувало їздили роверами (велосипедами)”, – пригадує співачка.
Мар’яна Яра також заснувала дитячий гурт “Сянічок” при місцевому гуртку українців у Польщі. Із ним Сусанна об’їздила всю країну, були на всіх можливих українських і лемківських фестивалях, конкурсах.
Загалом дівчина встигла поспівати у близько 30 різних хорах і колективах.
У полі лемківського мелосу
“Важливим колективом для мене є “Відимо”, що почав збиратися десь в 1999 року. До цієї пори я співаю з дівчатами, сьогодні вже дорослими жінками”, – зізнається Сусанна.
“Відимо” виконує переважно бойківський та лемківський фольклор в авторській інтерпретації Мар’яни Ярої.
Пов’язане це зацікавлення тим, що Сянок лежить на колишньому бойківсько-лемківському пограниччі, знищеному культурно трьома хвилями депортацій українців – 1944-1946 років до УРСР, 1947 року в рамках акції “Вісла” розпорошення всередині Польщі та 1951 року – відселення західних бойків вглиб України з передачею території Польській Народній Республіці.
У сценічних строях “Відима” – характерні “кривульки” – нагрудне намисто з бісеру.
Виконання фольклору не минуло для Сусанни дарма.
“Зараз у Кракові, де тепер проживаю, маю своїх постійних музикантів та колектив S.H.A., який виконує пісні Карпат, – продовжує дівчина.
Моя напарниця Ганка Вуйцяк є ґуралькою із Закопаного, вона вносить ґуральсько-польський елемент, а я вношу елемент наших Карпат – український, лемківський, бойківський, гуцульський, русинський.
Мушу визнати, що я такий собі восьминіг – репертуарів багато і виступаю по-різному: дуетом, тріо, квартетом, квінтетом. У залежності від того, що і хто від нас очікує – який фестиваль, яка нагода. Виконую твори в семи мовах”.
Живучи в Південно-Східній Польщі, неможливо не стикатися із питанням лемківства/русинства (в Україні відомого як “політичне русинство”).
Запитуємо, чи змушували Сусанну колись чітко визначатися з позицією.
“Я дружу з усіма, не маю з цим проблем. Взагалі ж підходити радикально до чого-небудь це небезпечно, – зазначає співачка.
Також для мене не становить проблеми, що хтось не хоче бути українцем. І навпаки, не проблема, ким хтось хоче бути – поляком, лемком чи кимось ще. Не мені вирішувати, як хтось хоче бути тільки лемком чи тільки українцем.
Ми і так уже всі гібриди – немає ні чистих рас, ні чистих народів, ні культур. У мене є друзі і серед лем-лемків, і серед лемків-українців, а вони ще є і православні і греко-католики в кожній з цих груп, так що якщо хотіти плести сіточку, то особливостей дуже багато, а я на це не зважаю”.
Дівчина зізнається, що усе життя у неї був принцип: перше людина як така, а пізніше народність, релігійність, приналежність тощо.
“Я людину сприймаю через призму цього, як вона відноситься до другої людини, а перш за все, як відноситься до всякого створіння і природи”, – каже вона.
Подробиці про діяльність Сусанни Ярої читайте у матеріалі “Української правди”.
About the author
Майже рік вважався зниклим безвісти: на Тернопільщині прощатимуться з Володимиром Басарабою
У Скалу-Подільську селищну громаду прийшла трагічна звістка. За майже рік підтвердилась загибель захисника Володимира Басараба. 6 травня 2024 року, захищаючи Україну в районі Новопокровського Донецької області, загинув солдат Володимир Романович Басараба, 1987 року народження, з села Гуштинка. Він віддав своє життя, виконуючи бойове завдання, і тривалий час вважався зниклим безвісти. Про це повідомили на сайті Скали-Подільської селищної громади. "Депутатський корпус селищної ради, члени виконавчого комітету, працівники апарату та я особисто висловлюємо слова щирого співчуття рідним та близьким Володимира Романовича БАСАРАБИ. Розділяємо біль вашої непоправної втрати та схиляємо голови у глибокій скорботі. Дорогі рідні, усвідомлюємо вашу безмірну втрату. Володимир був справжнім чоловіком, патріотом, воїном. Просимо Господа прийняти душу Героя до Царства Небесного", - повідомив селищний голова Скали-Подільської селищної громади Ігор Лобода. Читайте також: Понад 2 роки невідомості: на щиті повертається Герой з Кременця.
Капітальний ремонт медзакладів і не тільки: на Чортківщині реалізують три важливі проєкти
На Тернопільщині реалізують три важливі проєкти. На них виділили 47,3 мільйона гривень. Планується будівництво очисних споруд продуктивністю 200 м³/добу у м. Копичинці, капітальний ремонт із впровадженням заходів з енергозбереження будівель поліклініки та лікарні, а також капітальний ремонт приймально-діагностичного відділення та відділення анестезіології та інтенсивної терапії Чортківської центральної міської лікарні. Про це повідомили на сторінці у соціальних мережах Тернопільської обласної державної адміністрації. Зокрема, забезпечує виконання цих проєктів "Програми відновлення України III". Рішення про що було прийнято на засіданні Експертної робочої групи при Міністерстві розвитку громад та територій України. Читайте також: Нагодувати бідних та прикрасити місто – найцікавіші проекти Громадського бюджету Кременецької громади.
Від +15 до снігу і морозу. На Тернопільщину повернеться зимова погода (прогноз)
На Тернопільщині у найближчі дні синоптики прогнозують різке коливання температур. Після помірного весняного тепла варто очікувати на суттєве зниження температури, аж до мінусових. Також сніг вкотре нагадає про себе. Згідно з прогнозом синоптиків, 3 квітня 2025 року у Тернопільській області очікується хмарна погода з невеликими дощами. Вітер північно-східний, зі швидкістю 7-12 м/с. Температура повітря по області вночі становитиме 2-7° тепла, а вдень підніметься до 10-15° тепла. У Тернополі вночі очікується 4-6° тепла, а вдень – 13-15° тепла. Про це повідомили у Тернопільському обласному центрі з гідрометеорології. За інформацією сайту Ventusky, плюсова температура триматиметься ще 4 квітня. Вдень небо буде ясне, температура повітря +8 - +16, а вночі - +13 - +9. Похолодання та сніг прийдуть вже з 5 квітня. Починаючи з самого ранку й до пізнього вечора, небо у Тернополі буде вкрите хмарами. Удень розпочнеться дощ, а ввечері йому на […]
Аварія у Тернополі: збили людину (відео)
Серйозна аварія сталась у Тернополі на вулиці Степана Будного. Є постраждалі. За попередньою інформацією, збили жінку. Відповідне відео з'явилося у місцевих телеграм-каналах. Інформацію про аварію підтвердили у патрульній поліції. "ДТП з травмованими. Обставини встановлює слідчий", - прокоментувала старша інспекторка управління патрульної поліції у Тернопільській області Віталія Щупляк. Інформація оновлюється. Читайте також: Масштабна аварія на трасі «Тернопіль-Львів-Рава-Руська»: серед постраждалих дитина (фото).
У Кременці почали квітнути перші магнолії (фотофакт)
Природа Тернопільщини прокидається після зими та починає розпускати свої пелюстки. У Кременецькому ботанічному саду розпочинає квітнути магнолія. Світлинами цього прекрасного моменту зародження краси поділились на сторінці у соціальних мережах Кременецького ботанічного саду. "Це листяне дерево, яке цвіте на початку весни до того, як розпуститься листя, саме тому його називають «Квітка надії на весну». Магнолія Біонді - представник родини Magnoliaceae, широко поширена в центральному Китаї. На колекційно-експозиційній ділянці «Сад магнолій», у Кременецькому ботанічному саду її було висаджено у 2014 році (саджанці отримано з ботанічного саду ім. академіка Фоміна)", - розповідають у дописі. Читайте також: у заповіднику на Тернопільщині зацвів червонокнижний шафран.
Був миротворцем ООН і мав багато нагород від держави: на фронті загинув військовий з Кременеччини
У Вишнівецькій громаді оголосили День жалоби. Всі розважальні заходи, які були заплановані - скасують. Місцевих просять вшанувати пам'ять Героя. Громада віддаватиме останню шану воїну Байдецькому Петру, який загинув боронячи Україну. Кортеж Героя рухатиметься трасою М-19 1 квітня о 12 -12:30. Вишнівчан просять гідно зустріти воїна та вийти до Вишнівецького перехрестя, щоб віддати останню шану. Про це повідомили на сторінці у соціальних мережах громади. "Далі супроводжуватимемо тіло ГЕРОЯ до храму Святої Покрови Божої Матері у с.Гнидава, де відслужиться чин похорону. Висловлюємо щирі співчуття батькам, дружині, доньці, усім рідним та близьким Захисника. Нехай Господь додасть мужності та сил пережити це велике горе втрати дорогої людини. Вічна пам'ять і слава Герою", - йдеться у повідомленні. Байдецький Петро Ігорович (02.08.1972 року) родом із села Гнидава загинув 29 березня. Петро навчався у місцевій школі, потім продовжив навчання у Збаразькому ПТУ. Після строкової служби вирішив присвятити […]
