Тернополяни прожили частинку епохи. На корінних мешканців обласного центру чекають зміни. Частина їхнього дитинства і шкільних років їхніх дітей канула в лету. Про це пише на своїй сторінці в Фейсбуці Олена Лайко.
Приводом для ностальгійних, зворушливих для багатьох спогадів тернополянки стало повідомлення про переїзд магазину “Піонер”.
“Дещо про зміну епох у Тернополі. В принципі, все добре. Життя іде, Тернопіль змінюється, покоління чергуються, діти виростають. Але чому ж оголошення про те, що магазин канцтоварів «Піонер» на вулиці Грушевського змінює свою адресу, викликало таку ностальгію і розчарування!
«Та ми ж нікуди не подінемося, – посміхалися продавці в «Піонері», повідомляючи цю новину. – Переїдемо на сусідню вулицю, зовсім неподалік. Ніщо не стоїть на місці, оновлюється, так і ми»… Справді, все змінюється. Тим більше, що магазин не закривається, а просто «перебирається», і на цьому місці буде щось інше. Але чому ж виникає відчуття, що з переїздом «Піонеру» завершується ціла епоха у житті міста – звичайному, буденному, до тривіальності простому, пов’язаному з такими елементарними, зовсім несвятковими речами, які складають частинку біографії і спогадів звичайної людини: школа, перший клас і роки навчання, олівці та пензлики, написання листів та малювання картин, незграбні вірші, переписані з чернетки до красивого блокноту, облюбований товстий зошит із фіолетовою, а не коричневою палітуркою, щоб нарешті був стимул почати вести щоденник…
Все це – звичайні моменти звичайного життя, на яких більшість часто навіть і не звертає уваги й не зосереджується. Згадується, що «Піонер» як магазин, очевидно, все таки не змінював свого «видового» призначення з часу відкриття, відтак, канцтовари продавались тут з початку 1950-х років.
Тому можна стверджувати, що це місце на Грушевського (колишня вулиця Шевченка) – «знакове» для тернопільських школярів усіх поколінь. У цей момент пам’ять послужливо «підкидає» і спогад про перший портфель жовтого-коричневого кольору з чорної ручкою, придбаний у «Піонері» перед походом до першого класу, ребристі кулькові ручки, які з незвички до процесу писання витискували на невмілих пальцях першокласників справжні «ями», дубово-кам’яні рожеві гумки, що тільки розмащували графітний слід по паперу, але нічого не стирали (щоб купити біло-сині, більш м’які, треба було ще мати щастя на них потрапити), про відносно-салатового кольору пластмасовий пенал із крихітною рахівничкою та годинничком з малесенькими стрілками з внутрішньої сторони верхньої кришки. У той пенал, в принципі ніколи ніщо нормально не поміщалося, а тарабанив під час ходьби його вміст у портфелі так, що школяра, коли він поспішав вулицею після уроків додому, було чути здалеку. Не знаю, як у кого, але в нашій школі (тій, що по сусідству з «Піонером», до речі) у другому півріччі першачків на уроках письма з кулькових ручок «переводили» на чорнильні, аби вироблявся гарний каліграфічний почерк
. І ці перші смішні чорнильні пластмасові ручки, найдешевші в асортименті, у яких ковпачок закручувався, аби учні не позамащували чорнилом весь портфель (хоча, в принципі, від чорнила на зошитах та підручниках це рятувало мало) – голубі, із прозорою капсулою резервуару, крізь яку добре було видно, вистачить ще чорнила чи ні, – ми дружно вирушили купувати у «Піонер» цілим класом. Здається, що через цей магазин взагалі проходили шкільні роки в усіх учнів «центрових» шкіл. І не тільки для нашої «Піонер» був не просто купівлею зошитів та щоденників перед початком нового навчального року, а ще і «алярмовою» пробіжкою на перерві, аби придбати стержень, коли ручка перестала писати, чи зошит, який раптово закінчився, просто «паличкою-виручалочкою», коли щось із канцтоварів забувалося вдома, але в «Піонері» ще можна було встигнути купити…
В кожного покоління – і старшого, і молодшого, звичайно, залишилися про такі речі свої спогади, адже в асортименті канцтоварної сфери за всі роки, скільки працював на Грушевського «Піонер», стільки всього змінилося. Але суть залишалася одна – дитинство, школа, Театральна площа, дорога вниз до парку, зошити з ручками і «Піонер». Однак епоха нового вже стартує за своєю попередницею, тому перегортаємо сторінку, і живемо далі, – починаємо писати іншою ручкою в новому зошиті. Хоча таких чистих сторінок у Тернополі ми вже за останні роки позаповнювали чимало, – і про магазини, і про заклади харчування, і просто про установи.
Віртуально листаючи їх, вимальовуємо на місці банку на бульварі Шевченка, за 78-ою аптекою, «Кулінарію», яку практично вже ніхто і не згадає (та й кафе «Ласунка», яке в середині 1990-х відкрили на цього місці разом із кафе «Терен», мало хто пам’ятає). Забувся і хлібний на вулиці Сагайдачного, де тепер вже давно функціонує чергове «золото». Скоро вже й про «Молоко» молодь буде говорити лише як про крамницю з косметикою та побутовою хімією, а про колишній магазин продтоварів на цьому місці знатиме лише зі спогадів старших. Так само можна сказати і про «Кооператор» на бульварі Шевченка, де вже тисячу років не продають ні овочів, ні фруктів, ні круп (про те, що там колись був універмаг, взагалі вже практично ніхто й не говорить).
А гастроном на місці «Клубу Файного міста»! Цей заклад – теж ціла епоха із життя «центрових» закладів торгівлі продуктами, – чого варта лише сцена полювання на мамонта, викладена мозаїкою на стіні біля рибного відділу. Добре, що хоч «Дністер» на Театральному майдані, нехай і в дещо «обрізаному» варіанті, але таки повернувся на своє звичне місце й під старою назвою. І знаєте, яке найінтригуюче запитання «виплило» в контексті всіх цих магазинних «центрових» спогадів?!
Де ж тепер купують ноти сучасні юні музиканти – учні музичних шкіл, якщо в старому нотному магазині на розі бульвару Шевченка та вулиці Олени Кульчицької вже багато років працюють якщо не ресторан, то бар зі складними коктейлями. Хоча, чесно кажучи, відповідь очевидна, – напевно, зараз будь-які ноти можна без проблем в інтернеті скачати! Щоб таке спробувати знайти для перевірки цього твердження? Та тут і думати немає чого! «Намбер 1» – супер-дефіцитний, безцінний у своїй цінності для цілого покоління тернопільських рокерів самовчитель гри на шестиструнній гітарі під редакцією Манілова. Якщо його можна знайти і роздрукувати, то, може, ще не все втрачено для продовження традицій, навіть за наявності усіх відеошкіл та онлайн гітарних уроків разом узятих!)))”, – поділилася спогадами Олена Лайко.
About the author
Майже рік вважався зниклим безвісти: на Тернопільщині прощатимуться з Володимиром Басарабою
У Скалу-Подільську селищну громаду прийшла трагічна звістка. За майже рік підтвердилась загибель захисника Володимира Басараба. 6 травня 2024 року, захищаючи Україну в районі Новопокровського Донецької області, загинув солдат Володимир Романович Басараба, 1987 року народження, з села Гуштинка. Він віддав своє життя, виконуючи бойове завдання, і тривалий час вважався зниклим безвісти. Про це повідомили на сайті Скали-Подільської селищної громади. "Депутатський корпус селищної ради, члени виконавчого комітету, працівники апарату та я особисто висловлюємо слова щирого співчуття рідним та близьким Володимира Романовича БАСАРАБИ. Розділяємо біль вашої непоправної втрати та схиляємо голови у глибокій скорботі. Дорогі рідні, усвідомлюємо вашу безмірну втрату. Володимир був справжнім чоловіком, патріотом, воїном. Просимо Господа прийняти душу Героя до Царства Небесного", - повідомив селищний голова Скали-Подільської селищної громади Ігор Лобода. Читайте також: Понад 2 роки невідомості: на щиті повертається Герой з Кременця.
Капітальний ремонт медзакладів і не тільки: на Чортківщині реалізують три важливі проєкти
На Тернопільщині реалізують три важливі проєкти. На них виділили 47,3 мільйона гривень. Планується будівництво очисних споруд продуктивністю 200 м³/добу у м. Копичинці, капітальний ремонт із впровадженням заходів з енергозбереження будівель поліклініки та лікарні, а також капітальний ремонт приймально-діагностичного відділення та відділення анестезіології та інтенсивної терапії Чортківської центральної міської лікарні. Про це повідомили на сторінці у соціальних мережах Тернопільської обласної державної адміністрації. Зокрема, забезпечує виконання цих проєктів "Програми відновлення України III". Рішення про що було прийнято на засіданні Експертної робочої групи при Міністерстві розвитку громад та територій України. Читайте також: Нагодувати бідних та прикрасити місто – найцікавіші проекти Громадського бюджету Кременецької громади.
Від +15 до снігу і морозу. На Тернопільщину повернеться зимова погода (прогноз)
На Тернопільщині у найближчі дні синоптики прогнозують різке коливання температур. Після помірного весняного тепла варто очікувати на суттєве зниження температури, аж до мінусових. Також сніг вкотре нагадає про себе. Згідно з прогнозом синоптиків, 3 квітня 2025 року у Тернопільській області очікується хмарна погода з невеликими дощами. Вітер північно-східний, зі швидкістю 7-12 м/с. Температура повітря по області вночі становитиме 2-7° тепла, а вдень підніметься до 10-15° тепла. У Тернополі вночі очікується 4-6° тепла, а вдень – 13-15° тепла. Про це повідомили у Тернопільському обласному центрі з гідрометеорології. За інформацією сайту Ventusky, плюсова температура триматиметься ще 4 квітня. Вдень небо буде ясне, температура повітря +8 - +16, а вночі - +13 - +9. Похолодання та сніг прийдуть вже з 5 квітня. Починаючи з самого ранку й до пізнього вечора, небо у Тернополі буде вкрите хмарами. Удень розпочнеться дощ, а ввечері йому на […]
Аварія у Тернополі: збили людину (відео)
Серйозна аварія сталась у Тернополі на вулиці Степана Будного. Є постраждалі. За попередньою інформацією, збили жінку. Відповідне відео з'явилося у місцевих телеграм-каналах. Інформацію про аварію підтвердили у патрульній поліції. "ДТП з травмованими. Обставини встановлює слідчий", - прокоментувала старша інспекторка управління патрульної поліції у Тернопільській області Віталія Щупляк. Інформація оновлюється. Читайте також: Масштабна аварія на трасі «Тернопіль-Львів-Рава-Руська»: серед постраждалих дитина (фото).
У Кременці почали квітнути перші магнолії (фотофакт)
Природа Тернопільщини прокидається після зими та починає розпускати свої пелюстки. У Кременецькому ботанічному саду розпочинає квітнути магнолія. Світлинами цього прекрасного моменту зародження краси поділились на сторінці у соціальних мережах Кременецького ботанічного саду. "Це листяне дерево, яке цвіте на початку весни до того, як розпуститься листя, саме тому його називають «Квітка надії на весну». Магнолія Біонді - представник родини Magnoliaceae, широко поширена в центральному Китаї. На колекційно-експозиційній ділянці «Сад магнолій», у Кременецькому ботанічному саду її було висаджено у 2014 році (саджанці отримано з ботанічного саду ім. академіка Фоміна)", - розповідають у дописі. Читайте також: у заповіднику на Тернопільщині зацвів червонокнижний шафран.
Був миротворцем ООН і мав багато нагород від держави: на фронті загинув військовий з Кременеччини
У Вишнівецькій громаді оголосили День жалоби. Всі розважальні заходи, які були заплановані - скасують. Місцевих просять вшанувати пам'ять Героя. Громада віддаватиме останню шану воїну Байдецькому Петру, який загинув боронячи Україну. Кортеж Героя рухатиметься трасою М-19 1 квітня о 12 -12:30. Вишнівчан просять гідно зустріти воїна та вийти до Вишнівецького перехрестя, щоб віддати останню шану. Про це повідомили на сторінці у соціальних мережах громади. "Далі супроводжуватимемо тіло ГЕРОЯ до храму Святої Покрови Божої Матері у с.Гнидава, де відслужиться чин похорону. Висловлюємо щирі співчуття батькам, дружині, доньці, усім рідним та близьким Захисника. Нехай Господь додасть мужності та сил пережити це велике горе втрати дорогої людини. Вічна пам'ять і слава Герою", - йдеться у повідомленні. Байдецький Петро Ігорович (02.08.1972 року) родом із села Гнидава загинув 29 березня. Петро навчався у місцевій школі, потім продовжив навчання у Збаразькому ПТУ. Після строкової служби вирішив присвятити […]
