28.03.2024
Новини Соціальні проблеми Файні люди

“Настав час, коли треба показати, чи ти на своєму місці”. Монастириські медики – про роботу під час пандемії

– Психологічно треба бути готовим до проблем і негараздів. Якщо готовий, будеш робити роботу. А якщо панікувати, краще від того не стане. Всі прекрасно знали, яку професію обирали. Знали, що є хворі, з якими непросто, і треба з тим миритися. Зараз настав такий час, коли медики мають показати, чи вони на своєму місці, чи ні, – говорить лікар приймального відділення Монастириської райлікарні Валерій Юхим.

З ним та його колегами спілкуємось про виклики, з якими зіштовхнулись медики Монастириськ під час пандемії коронавірусу. Лікарі та медсестра, які безпосередньо лікують хворих на COVID-19, розповіли про свої робочі будні сьогодні: чи забезпечені засобами захисту, які є труднощі, як зберігають спокій.

Нагадаємо, Монастириський район став епіцентром коронавірусу на Тернопільщині. Станом на 27 квітня  тут зареєстровано 175 інфікованих. Серед них 43 медики: 11 лікарів та 32 медсестер і фельдшерів.  

Читайте також: У епіцентрі коронавірусу. Як зараз живуть люди у Монастириському районі

Першими відгукнулись волонтери

Спершу, і це стосувалося не тільки Монастириськ, медзаклади ніяк не були готові до зустрічі з коронавірусом, розповідає лікар Валерій Юхим. 

–  З методів захисту були лише маски і рукавиці, і то не так багато, щоб можна було їх змінювати так часто, як потрібно, – каже він. – Спершу було, м’яко кажучи, злиденно. Волонтери зреагували набагато швидше і на перших порах забезпечили масками, халатами, комбінезонами, респіраторами. Влада багато говорила, але мало робила. Пізніше підключилася, вже було забезпечення і медикаментами, і засобами захисту. На сьогодні я не можу сказати, що чогось бракує. Лікар, який приходить на зміну, має багаторазовий комбінезон, шапочку, респіратор, рукавички, захисний щиток. Раніше ми мали окуляри, але в них було незручно, – раз дихнув і запотіли, а зі щитками інша справа. На роботі перевдягаємось у ці скафандри, в них перебуваємо весь робочий час. Плюс деззасоби є в кожному кабінеті на кожному кутку, і вже автоматично: приходиш і, після кожного пацієнта, після кожного контакту, обов’язково дезінфекція рук. Наприкінці зміни комбінезони знімаємо, перемо та дезінфікуємо.

Валерій Юхим працює у приймальному відділенні Монастириської райлікарні. Каже, тут діє так званий сортувальний пункт. 

– У нас є стаціонарні ліжка, тож всі, хто до нас поступають з температурою або ознаками коронавірусу, чи хто був у контакті з хворими, вони залишаються тут, – розповідає він. – Їм роблять забір матеріалів на COVID-19. Поки  прийде результат тесту, вони у нас. Ми за ними спостерігаємо, проводимо лікування. Якщо підтверджують коронавірус, переводимо в інфекційний госпіталь. Якщо ні – залежно від стану. Пацієнти у легкому стані йдуть на амбулаторне лікування під наглядом сімейного лікаря, а якщо ситуація серйозніша, то переводимо в інші медичні заклади. У нашому відділенні ми можемо розмістити 6-7 пацієнтів. Досі цього було достатньо.

Багато хто не заразився

Як каже лікар, спочатку частина медпрацівників були не готові до роботи в нових реаліях.

– Дивилися телебачення, нагнітали ситуацію і дехто просто не виходив на роботу. Хтось заразився, хтось у паніці не йшов. Страх брав своє, – каже він. – Залишилися переважно ті, хто працює від самого початку і до сьогодні. Частина вже перехворіла. ПЛР-тести проходили всі і, до речі, багато хто не заразився. Я і мої колеги, які працюють безпосередньо з інфікованими, і на самих початках були з мінімальним ступенем захисту, ми до сьогодні працюємо, і коронавірус у нас не виявили. Спершу люди не дооцінили ризик, як медпрацівники, так всі інші. Ігнорували. Потім, коли вже з’явилося більше інформації, пішли перші смерті від коронавірусу, виявили велику кількість хворих у Монастириському районі, тоді вже народ трохи задумався. Приміром, біля магазинів дотримувалися дистанції, одні одних контролювали, щоб ніхто близько не підходив. Тепер вже чи втомилися, чи вирішили, що це вже несерйозно, і трохи розслабилися. Хоча кількість хворих у нас коливається: в один день можуть поступити один-двоє, а можуть і четверо чи п’ятеро. Якщо дивитися, як люди святкували Вербну неділю і Великдень, не дотримувалися карантинних заходів, думаю, це все ще протримається. Тому що минає 2-3 тижні інкубаційного періоду і все може бути.  Наприкінці квітня-початку травня хворих може стати більше. Тому карантин продовжили до 11 травня, думаю, це виправдано. Краще нехай ще 10 днів люди посидять вдома, ніж ми повернемося до того, що було. 

Дружина пана Валерія працює сімейним лікарем у Коропці Монастириського району, де нема підтверджених випадків коронавірусу. І як каже лікар, там жителів можна похвалити за високу свідомість у порівнянні з іншими селами і самими Монастириськами. 

– Ті, що приїхали з-за кордону, дотримуються самоізоляції, а також дистанція, маски, рукавички, деззасоби. Сказано не йти до церкви на Вербну неділю чи на Великдень – і під церквою нікого не було. Все прописане на 90% виконано, – каже лікар. – І ці заходи дають результат. Навіть коли я приїжджав з району, то спершу в магазин взагалі не ходив. Всі знають, де я працюю, тільки підходжу – і навколо мене вакуум. Боялися, щоб я чого не приніс… 

Лікар також розповідає, що медикам часто треба бути психологами для пацієнтів, бо вони потребують розради та підтримки. 

– Позаминулої зміни приходжу на чергування, а в палаті чоловік, близько 40 років, в паніці, бо в нього пневмонія. Взяли матеріал на тест і він чекає, що ж це буде, – пригадує Валерій Юхим. – Кожні 15 хвилин бігає курити, панікує: ”От як буде коронавірус, то вже помру”. Я кажу: “Та тобі ще жити і жити. Навіть якщо буде, то легка чи середня форма, ти не в групі ризику”. Настрій у нього був ніякий, але потрохи ми його заспокоїли. А коли прийшов негативний результат, треба було бачити його очі, як він світився! 

“Знімають костюм – як з води виходять”

У Монастириському центрі первинної допомоги COVID-19 інфікувалися четверо сімейних лікарів, серед них і директор центру Андрій Мушинський. 

– В однієї лікарки був стан середньої важкості, вона лежала в лікарні у Тернополі, в інших – легка форма, – розповідає він. – Приміром, у мене лише один день була температура – 37-38 градусів, чотири дні сухий кашель, а також виражена загальна слабкість. 14 днів перебував на ізоляції. Коли був кашель, я пив Азитроміцин (антибіотик – прим. ред.) і робив інгаляції. Тобто, лікувався так, як при звичайному бронхіті. Нині і я, й інші наші лікарі вже одужали і повернулися на роботу, тільки одна лікарка ще доліковується вдома. 

Сімейним лікарям зараз працювати дуже важко, продовжує пан Мушинський.  

– У нас майже 180 хворих. Багато вже одужують, їх треба обстежити, взяти мазки на ПЛР-тест. Має бути два негативних результати, тоді можна повністю зняти питання захворювання, – розповідає медик. – Треба їздити до людей додому, тому щодня збираються дві-три бригади. Це 60-70 пацієнтів щоденно. Бригада наїздиться по цілому району в захисних костюмах, як знімають їх, то як з води виходять. Це дуже важка праця. 

Засобами захисту на сьогодні медики центру первинної допомоги повністю забезпечені, зауважує медик. Коли їдуть до пацієнта, одягають костюм, респіратор, захисний щиток, рукавиці.

– Зараз ситуація стабілізувалася, – каже директор центру. – В нас на добу було по 17-18 позитивних випадків коронавірусної хвороби, а останнім часом бували дні, коли не було жодного. У нас був суворий карантин, і це допомогло.

Спершу був лише звичайний халат і маска

Лариса Старик – медсестра приймального відділення Монастириської райлікарні. Тут тимчасово лікують усіх хворих, які поступають, поки не прийдуть їхні результати ПЛР-тесту. Якщо підтвердиться COVID-19, тоді лікарі вирішують, куди їх переводити.

– За пацієнтами у приймальному відділенні спостерігають лікарі і призначають лікування. Ми міряємо температуру, тиск, виконуємо маніпуляції: капання, ін’єкції, – розповідає пані Лариса. – У більшості підтверджують СOVID-19, тоді їх переводять у госпіталь. Декому стає гірше, дехто легко переносить. На щастя, останнім часом легкі хворі.

Лариса Старик має два захисних костюми на зміну, їх пере та дезінфікує на роботі. Каже, в основному засобами захисту їх забезпечили волонтери. 

– На початках був звичайний халат, шапочка і маска, ніякого костюма ми не мали. Хоч у більшості людей, які до нас поступали і з якими ми контактували, через дві доби виявляли COVID-19, – розповідає медсестра. – Десь два тижні тому волонтери нам допомогли – принесли захисні костюми. У відділенні є пральна машинка, тут ми їх перемо, дезінфікуємо спеціальним розчином. Також нам дали захисні щитки – це дуже добре, бо спершу були окуляри, але вони запотівають, не бачиш добре, як виконувати маніпуляції. Проте чомусь є різниця в забезпеченні медперсоналу: одним видають все, а іншим – ні. Доводиться випрошувати ті маски і рукавиці. Я б не сказала, що працювати легко. Спершу багато працівників медзакладу відмовлялися працювати, зараз вже повиходили на роботу. Я, наприклад, на роботі з 12 березня, відколи все почалося. Нас спершу залишилося тільки двоє медсестер. Ми працювали через добу. Тепер додали ще двох, тож ходимо раз на три доби. Добре, що для медиків організували столову, де безкоштовно усіх годують тричі на день. Харчують непогано: є борщ або суп, картопля з підливокою і шматком м’яса чи відбивною, компот, узвар. Також нам видали імуномодулятор Трилумін, його потрібно приймати зранку і ввечері. Не знаю, допомагає він чи, ні, але я здорова. 

Через постійний контакт із хворими медиків часто тестують на коронавірус. Пані Лариса тричі проходила експрес-тести, здавали ПЛР-тест. COVID-19 в неї не підтвердився. 

– Наразі є проблема з пробірками. Сказали, що тест робитимуть лише за показами, якщо є скарги на самопочуття чи підвищена температура, – каже вона.

Постійно допомагаючи хворим, Лариса Старик помітила, що симптоми в інфікованих різні. 

– Важко тим людям, які мають супутні діагнози, особливо цукровий діабет. Вони набагато важче переносять недугу. А також люди похилого віку, – каже медсестра. – У декого немає кашлю, але знімок показує пневмонію. В одних кашель, в інших температура. До речі, парацетамол діє, даєш таблетку – і температура спадає. У декого є задишка, тоді їм дають кисень. У складніших випадках хворих переводять в реанімацію, підключають до апарату штучної вентиляції легень.

Чому іноді виникає брак масок та рукавичок, пояснив лікар приймального відділення Валерій Юхим. 

– Маски і рукавички видають на початку зміни. Але є такий фактор, що дехто бере кілька пар на запас, тому тим, хто приходить на нічну зміну, може бути недостатньо цих засобів, – каже він. – Плюс, якщо за день поступає більше хворих, засоби індивідуального захисту використовують швидше, тому на вечір залишається менше. Але тут не варто робити ажіотаж. Якщо чогось бракує, завжди можна позичити в реанімації чи хірургії. Це не критично. Раніше так, проблеми були. А зараз волонтери допомагають. Якби не вони, ми досі були б тільки трохи прикриті. А так на перших порах вони нас повністю забезпечили.

“Половина нашої поліклініки інфікована”

Галина Ганішевська працює педіатром у Монастириській поліклініці. Каже, спочатку було дуже складно працювати, та й зараз проблем не бракує.

 – Поліклініка то працює, то не працює, – каже лікарка. – Спершу нам сказали лікувати онлайн, бо поліклініка на карантині – є шестеро інфікованих. Я сказала, що буду ходити, нехай спробують мені не заплатити. Досить що та ставка 4 500 грн, то ще невідомо як їх будуть виплачувати. Зараз лікарів треба, є купа хворих дітей не лише з коронавірусом, є бронхіти, пневмонії, висипки. Лора попросили вийти, бо вже назбиралася купа пацієнтів.

Галина Ганішевська розповідає, що спочатку у поліклініці нічого не мали, але, завдяки волонтерам і всім небайдужим, зараз медики більш-менш забезпечені засобами захисту.

– Нам видають дві маски й дві пари рукавиць під розписку на день, – каже вона. – Волонтери нарешті дали захисний костюм. Мені доводиться ходити на виклики, адже діти часто хворіють. А я ж не знаю, куди йду і хто чим дихає, тому засоби захисту дуже потрібні. Бо насправді хворих набагато більше, ніж в офіційній статистиці. Просто нема стільки пробірок для ПЛР-тестів, а експрес-тести не настільки якісні. Приміром, у Горішній Слобідці ціла сім’я захворіла, ми зробили їм експрес-тести, які нічого не показали. Вони вже були настільки ослаблені, що прийшли в поліклініку здати ПЛР-тест, і він виявився позитивний. 

Галину Ганішевську недуга обходить стороною, хоч ризики були.

– Найпершою захворіла медсестра Галя з полікліники, вона сиділа біля нашого кабінету, але, дякувати Богові, все обійшлося. Хоча половина працівників нашої поліклініки заражені, – каже вона. – Чи страшно працювати? Мені не страшно. Знаю, що я під захистом Бога. Є маска, рукавиці, окуляри, костюм, якщо треба. Віруси в повітрі не літають. Щоб людина заразилася, треба щоб вірус потрапив на слизову оболонку. Якщо закритий рот, якщо мити руки, то людина так просто не може заразитися. Гігієна – це основне. Також велике значення має імунітет. Пригадуєте грудень-січень, коли тернопільські лікарі були забиті пацієнтами з вірусними пневмоніями? У Горішній Слобідці, звідки я родом, хворіли цілими сім’ями, у людей було 40 градусів температури, я їх всіх лікувала на дому, уколи давала. Мабуть, три тижні вони лікувались. Думала, може вірус грипу А, бо тоді тестів не робили. А тепер розумію, що це, можливо, і був коронавірус. Зараз надіємось, що все буде добре, дякувати Богу, нема важких пацієнтів, більшість у легкій формі і середній. 

***

За даними Центру громадського здоров’я, COVID-19 в Україні підтверджено у 1843 працівників медичної сфери (станом на 28 квітня – прим. ред). У Тернопільській області зараження коронавірусом виявили у понад 130 медичних працівників.

Читайте також: У Почаєві четверо медпрацівників захворіли на  COVID-19, ще 23 – на обсервації

Слова підтримки та подяку нашим медикам пишіть у коментарях.

Фото: pixabay.com

Перейти до панелі інструментів