Музей рідного села Вільхівчик Гусятинського району планує створити місцевий активіст Іван Космина. Чоловік каже, що у нього давно була така мрія і зараз він планує втілити її у реальність. Долучатися до цієї доброї справи закликає односельців. У музей можна передати світлини та різні речі. Експонати чоловік обіцяє взяти на облік з шифром.
“Напрямок моєї роботи сьогодні – це вивчення історичних і літературних джерел. Вивчення історії села, ремесел, природи тощо. Мені дуже цікаво зберігати та популяризувати історико-культурну спадщину для виховання національно-свідомої творчої молоді”, – написав чоловік на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук.
Діти не знають, що таке маглівниця і праник
Іван Космина каже, що спершу збиратиме експонати для музею дома, а потім планує організувати музей сільського побуту, залучивши до цього сільраду.
– Діти до 10 років не знають, що колись прали на маглівниці, використовували праники, – каже активіст. – Вони знають, що є машинка-автомат, а раніше люди ходили на каміння на річку прати.
Деякі експонати для музею Іван Космина знайшов у себе, приміром, бубусин солом’яний кошичок, в який викладали поділені частини тіста, замішеного на житній хліб.
– Маю радіолу на пластинках 64-го року випуску. Діти не уявляють, що це таке, бо на смартфоні є все. Може, вона не має матеріальної цінності, але як пам’ять важлива, – каже чоловік. – Є фотоапарати 60-х років. Одна дівчина розповіла про великодній рушничок, який вишила сестра її бабусі на засланні. Дівчина поспілкується зі своїми рідними для того, щоб передати цей рушничок у музей. Також мені мають принести нецки – дерев’яне “корито”, в якому замішували тісто. Одна жінка обіцяла чемодан, який дуже цінний для її родини. Її дядька розкуркулили і вивезли в Челябінську область, бо він був господарем – мав землю, пасіку. Він був майстром по дереву і там на чужині змайстрував цей дерев’яний чемодан з ним повернувся в Україну.
Багато речей втратилося, бо раніше тому не надавав значення, зауважує Іван Космина.
– Дещо віддав чужим людям, які їздили і збирали такі речі в музеї. А зараз я сам починаю це шукати, – каже він.
Знайшов жінку, яка жила в маєтку у Вільхівчику
У селі Вільхівчик розташований колишній панський маєток, власники якого виїхали до Польщі після розкуркулення. У 1939 маєток зайняли радянські солдати. Потім там була колгоспна контора. Після розпаду колгоспу будинок занепав, вибили вікна, двері. Приміщення передали у пробортсво церкві, але вона його не використовує. Нещодавно цілком несподівано Іван Космина знайшов цікаву інформацію про цей маєток.
– Одна моя знайома, яка зараз живе в Польщі, розповіла, що в її будинку живе пані, батько якої був управителем в Гусятині, а будинок був у них у Вільхівчику, – розповідає він. – Пані Терезі вже 94 роки. Вона написала книгу спогадів, де розповідає, яка була гарна природа у селі, яка була чиста річка. Вона згадує, що ходила сюди до школи зі старшим братом. Мені передали кілька фотографій з цієї книги. Я опрацьовую всю інформацію і попросив друзів, які володіють польською, перекласти тексти. Думаю, що всім нам буде цікаво дізнатись про Вільхівчик трішки більше.
Пані Тереза вже дуже старенька, тому поспілкуватися з нею буде важко. Іван Космина зняв відеозвернення із запрошенням її рідних до Вільхівчика.
– Сподіваюся, що вдасться з ними зустрітися, тому що для мене це дуже важливо – каже він. – І та інформація, яку я вже маю на сьогоднішній день, є для мене безцінною як пам’ять про наше село. Ця жінка, як я зрозумів, була дуже грамотною, і можливо, написала не одну книгу. Таком мені відомо, що вони зі свого будинку з Вільхівчика забрали до Польщі деякі речі, які в неї зберігаються. Вся ця інформація дуже важлива для майбутнього музею села.
Збирає старі фото села
Іван Космина створив у соцмережі “Фейсбук” групу “Вільхівчик, село моє”, де публікує інформацію, фото із сьогодення села та його минулого. Давні світлини та їх історії також є дуже цінними експонатами для майбутнього музею. Ось деякі із них:
“На фото Федір Курчаба, житель нашого села. Пан Федір носив велику білу бороду і капелюха, був пасічником та війтом (голова сільської ради). Ось так ми ще трішки дізнались про професії і мешканця нашого села з старих фотографій”, – описує Іван Космина.
“На фото з ліва, жителька нашого села Стефанія Мазник 1912 року народження на прогулянці з своїми друзями в Польщі, де вона мешкала до 1946 року. Зверніть увагу на те, як модно одягнена ця красуня. З впевненістю можу сказати, що в пані Стефи був витонченийй смак, якому б позаздрили сучасні модельєри. А потім прийшли ”визволителі”, а дальше ви самі собі можете уявити життя колгоспниці…”, – пише активіст.
Фото церковного хору села Вільхівчик 50-ті роки.
Вже є позитивні приклади музею села
Сворення музею рідного села – чудова можливість зберегти пам’ять про нього для майбутніх поколінь. В Україні, і на Тернопільщині зокрема, вже є багато позитивних прикладів таких музеїв. Так, у Дітківцях Зборівського району тернополянка Марія Маладика започаткувала музей побуту та історії села у хатині, яка перейшла їй у спадок від бабусі. Жінка відновила цю хату, збирає старі речі.
Студент Тернопільського медуніверситету Едуард Крутько відкрив музей у дідовій хаті у рідному селі Козубівка на Полтавщині і закликає всіх онуків робити подібне. Хлопець з дитинства збирав старожитності, а коли колекція вже не вміщалась дома, вирішив спершу організувати виставку назбираного добра. Згодом вона переросла у музей, який став популярним серед туристів з різних міст України і закордону. Також студент створив сторінку у «Фейсбуці» – «Етнографічна збірка «Древо», на ній виставляє фотографії, підписує як звати зображених людей. Серед них багато хто впізнає своїх родичів.
В одному з інтерв’ю нашій журналістці Едуард Крутько дав поради, як зберегти родинні традиції наших бабусів та дідусів.
– Я б радив не забувати своє коріння. І справа не в тому, лишилася дідівська хата чи ні. Не забувати свою історію, розуміти якого ми роду, ким були наші предки. Це треба досліджувати, поки ще живі бабусі і дідусі. Поїдьте на празник чи поминальні дні у село, звідки ви родом. Там є старенькі люди, розпитайте їх про свій рід, кого як звали, хто чим займався. В селі люди одне одного добре знають. І ви зрозумієте хто ви, які у вас коріння. Можливо, тоді у нас було б менше проблем із самоідентифікацією як нація, як країна. Можливо, у нас не було б війни, якби ми розуміли, хто ми і шанували свої традиції, не вважали це меншовартісним. Треба щоб свій рід шанували, пам’ятали, берегли сімейні речі – сорочки , рушники. Якщо не знаєте, що робити з такими речами і вони валяються, краще віддайте в музей чи колекціонеру. Також варто зберігати старовинні фотографії. Якщо в селі є старенька хата дідуся і бабусі, яка пустує, зробіть щось на кшталт того, що я роблю. Попит на зелений туризм в Україні дуже великий. Головне туди вкласти мінімум, – приберіть, щоб було свіжо, і разом з друзями зробіть щось для себе та односельців. І це буде користь для суспільства і можливо, воно розростеться у більший проект. Немає грошей? Я ніколи тим не переймався. Ідея має бути від душі і знайдуться гроші та люди, які її підтримають. Головне, щоб була любов до цієї справи, тоді все вийде.
А у вас є старовинні речі, які передалися вам від бабусі чи дідуся? Розкажіть про них у коментарях!
About the author
Із кранів текла “кава і віскі” : чому тернополяни не змогли набрати чистої води перед її відключенням
Фото ванн з брудною водою, яку набрали напередодні відключення водопостачання у Тернополі, публікують користувачі соцмереж. Як тільки не називають з іронією рідину, яка тече з кранів: кавою, віскі, шампанським, фантою. Брудна вода увечері 18 травня з'являлася у різних мікрорайонах міста, пишуть у соцмережах. Тернополяни цікавляться, чому вода такої поганої якості. Нагадаємо, у Тернополі на два дні припинене водопостачання мікрорайонів “Сонячний”, “Аляска”, “Східний”, “Канада”, “Дружба”, “Кутківці”, “Пронятин”, “Березовиця”, а також довколишніх сіл у зв’язку з плановим промиванням водопровідних мереж і ремонтними роботами на насосних станціях та мережах. Як повідомили у КП “Тернопільводоканал”, постачання води припиняється з 00 год 19 травня до 24 год 20 травня. Проте багато тернополян розповідають, що брудна вода почала тексти з кранів ще з 20.00 18 травня. “Або ванну мити, або сидіти без води 2 дні” “То навіщо писати, що відключають в 00.00 год 19 травня, якщо ти […]
П’ятирічна Злата з Тернопільщини віддала 34 см свого волосся на перуки онкохворим дітям (відео)
Своє довге волосся заради перук для онкохворих діток вирішила підстригти 5-річна Злата Воробель із Заліщиків. Дівчинка цілий рік виношувала цю ідею і нарешті втілила її у життя. - Якось донечка побачила по телебаченню сюжет, де дівчинка віддала своє волосся на виготовлення перук для онкохворих дітей, - пригадує мама Злати Юлія Воробель. - Тоді моя чотирирічна дитина почала розпитувати: що таке онко? Чому діткам необхідні перуки? Чому її ровесники такі бліденькі і сумні? Ми намагались їй все пояснити. А згодом Златочка повідомила, що відмовляється підстригати кінчики, бо хоче відростити достатню довжину, щоб пожертвувати свою косу. На добру справу Злата віддала 34 см волосся. Заплетені дитячі кіски відправили до Львова для проєкту Hair for Share. Як розповідає Юлія Воробель, у її доньки змалечку довге волосся, лише час від часу їй підрівнювали кінці. Проте у останній рік, відколи дитина загорілась мрією стати донором, […]
На Тернопільщині таксист висадив пасажирку з авто, коли вона попросила його одягнути маску
Про неприємний інцидент з водієм таксі у Теребовлі художниця Марія Ворончак написала у фейсбуці. 12 травня на автостанції жінка взяла таксі місцевої фірми “Княже”. “Проїхавши декілька метрів, я помітила, що водій був без маски і попросила його одягнути її. Він не тільки відмовився виконати моє прохання, але розвернувся і висадив мене знову на автостанції”, - написала обурена пасажирка. Жінку не розуміє, чому кожного разу потрібно просити таксистів одягати маски. - Чому керівництво таксі в Теребовлі не зобов'язує водіїв одягати маски при посадці пасажира? Яке право мав водій висадити мене з машини лише за те, що я попросила одягнути маску? - запитує Марія Ворончак. Вона також просить фірму таксі розібратися з поведінкою водія. “Відповів, що не повезе мене” Про цей випадок, як розповіла Марія Ворончак журналістці Терміново, вона одразу повідомила диспетчера служби таксі, де їй сказали, що у ситуації розберуться. Проте […]
“Збив і залишив помирати”: потерпіла у ДТП на Тернопільщині вимагає покарати сина поліцейського
19-річна Олена Хрещук з Тернопільщини добивається покарання винуватця ДТП, в якій вона отримала серйозні травми. Аварія сталася в серпні минулого року. Дівчина за цей час пережила дві операції, наново вчиться ходити, а водій, який є сином заступника начальника Шумського відділення Кременецького відділу поліції розгулює на волі. Про це Олена Хрещук написала на своїй сторінці в Instagram. Аналогічний пост опублікувала її мама Людмила Хрещук у фейсбуці. Матеріал містить фото з елементами насильства (ред.). “Він далі їздить на машині, мотоциклі, тракторі” “8 місяців тому, 24 серпня син замначальника поліції Андрій Д., житель с.Бриків Шумського району на службовому автомобілі батька збив мене і залишив саму помирати на вулиці, - написала у соцмережі Олена Хрещук. - Якби не почули люди в придорожній хаті, то не знаю, що було б зі мною до ранку. У мене внаслідок аварії вибиті зуби, перелом коліна зі зміщенням, струс […]
“Єдина надія – на Всевишнього і добрих людей”: на лікування Арсенка з Тернопільщини вже зібрали перший мільйон доларів
Тисячі людей з Тернопільщини, всієї України та світу об’єдналися заради того, щоб зібрати кошти для маленького Арсена Бориса зі Скалата, в якого діагностували рідкісне захворювання СМА - спінально м’язова атрофія. Небайдужі люди надсилають кошти на рахунки батьків хлопчика, організовують конкурси, ярмарки, розіграші, марафони, розпродажі, благодійні вечори. До доброї справи підключаються школярі, церковні парафії, волонтери, співаки, блогери, політики та підприємці. Нещодавно вдалося зібрати перший мільйон доларів на придбання ін'єкцї, яка коштує 2 млн 300 тис. доларів. “Раніше ми думали, що це нереально...Але завдяки кожному з Вас за три місяці ми зібрали майже половину потрібної суми! Навіть не можу уявити СКІЛЬКИ людей подали нам руку допомоги ! Люди, ми щиро просим, не залишайте нас...Зустрівшись з родиною, розкажіть їм історію Арсенка... У нас єдина надія на Всевишнього і на добрих людей” , - написала у соцмрежі фейсбук мама Арсена Надія Борис. На другий […]
У міськраді чекають на заяву мами залишеного у “Вікні життя” хлопчика
Інформація про те, що мама залишеного у “Вікні життя” хлопчика за кілька днів повернулася за сином, з’явилася у деяких тернопільських ЗМІ. Проте наразі офіційно цього не підтверджують ні у пологовому, ні у міськраді. - Станом на 5 травня до нас із заявою мама не зверталася, - повідомила виданню Терміново начальниця міського управління сім’ї, молодіжної політики та захисту дітей Христина Білінська. - Офіційного листа із лікарні про появу мами ми теж не отримували. Дітей переводять з пологового Медична директорка з дитинства та пологової роботи міської лікарні №2 Ольга Сидорчук також не підтвердила зацікавленість матері покинутим сином. Як каже вона, лікарня не займається усиновленням, відтак таких питань вона коментувати не може. Нагадаємо, 28 квітня у "Вікні Життя", що в тернопільській міській лікарні №2, залишили здорового двотижневого хлопчика. Його назвали Володимир Великодній. А наступного дня у “Вікні життя” з’явилися ще новонароджені двійнята. Тут […]
