У квітні 2025 року на Тернопільщині розпочнуться ексгумаційні роботи на території колишнього села Пужники. Минулого року тут виявили дві могили з людськими останками – жертвами Волинської різанини в лютому 1945 року.
Село Пужники заснували у XVIII столітті як слободу для польської шляхти. До 1939 року тут проживало понад тисячу осіб, з яких 98% становили поляки. Поселення розташовувалося між містами Бучач і Коропець у нинішньому Чортківському районі, пише “Радіо Свобода”.
У роки Другої світової війни Пужники перетворилися на базу польської Армії крайової. Місцевий вчитель Мечислав Варунек організував тут потужний підрозділ АК. Перший збройний напад на село стався у вересні 1943 року – вояки УПА спалили 10 хат.
«Пужники були засновані як село, як слобода (різновид поселення-колонії – ред.). Воно було заселене вільною польською римо-католицькою шляхтою, яка, фактично, перетворилася у селян і мала свій шляхетський голос і герб. Пізніше вони себе гордо називали, що це був шляхетський закуток між Бучачем і Коропцем. Але, фактично, це було село, яке спеціально зробили як так звану слободу. Вони займалися сільським господарством», ‒ говорить український історик Микола Посівнич.
Після встановлення радянської влади у 1944 році в Пужниках створили “істрєбітєльний” батальйон НКВС, куди увійшли місцеві поляки. У ніч з 12 на 13 лютого 1945 року курінь УПА “Сірі Вовки” під командуванням Петра Хамчука здійснив напад на село. За різними даними, загинуло від 50 до 90 осіб. Вихідці з Пужників мають список 88 загиблих, серед яких жінки й діти.
У звітах УПА сказано:
«12.2.1945 р. курінь у складі сотень «Сірі Вовки» і «Чорноморців» під командуванням командира Бистрого зруйновано польсько-большевицький осередок Пужники, Коропецький р-н. Знищено кільканадцять большевицьких вислужників та спалено їхні забудування».
Свідчення очевидців
За спогадами очевидців тих подій, мешканців Пужників, які були переселені у Польщу, 11 лютого 1945 року в село приїхав високий чиновник Коропецького району зі ще двома посадовцями і міліціонерами. Вони провели перепис людей і наказали здати всю зброю, яку поляки мали. Посадовець заявив, «що полякам зброя вже не потрібна, тому що радянська влада гарантує безпеку і можуть спати спокійно, жодна банда більше не нападе».
А в ніч з 12 на 13 лютого 1945 року, коли змінювалась охорона села, Пужники були оточені і атаковані з кількох боків сотнею куреня УПА. Найбільше осіб загинуло в «Борковському рові», який пролягав через село, в якому були ями, які могли слугувати укриттям. Під час сутичок, як написано у спогадах селян, було вбито кілька десятків жінок і дітей, які були членами сімей бійців винищувального батальйону НКВС та польської самооборони, яких вояки УПА сприймали передовсім як учасників воюючої сторони.
У серпні 2023 року дослідники польського фонду “Свобода і демократія” та української організації “Волинські старожитності” виявили дві могили біля колишнього цвинтаря. Під час пошукових робіт знайшли рештки п’яти осіб. За словами експертів, жертви поховані у кілька рядів у могилі розміром 4 на 4 метри.
У червні 1945 року радянська влада примусово виселила вцілілих мешканців Пужників до Польщі. На їхнє місце поселили українців, депортованих із території Закерзоння (публіцистична назва для означення пасма крайньо західних українських етнічних територій, розташованих на захід від сучасного польсько-українського кордону, що за підсумками Другої світової війни світової війни увійшли до складу Польщі). У 1949 році село ліквідували, а переселенців знову змусили переїхати.
Сьогодні про колись заможне село нагадують лише старий цвинтар і каплиця Богородиці. Пам’ять про Пужники бережуть нащадки колишніх мешканців, які проживають у Польщі.
8 січня 2024 року Міністерство культури України надало дозвіл на проведення ексгумації. Роботами займатимуться фонд “Свобода і демократія”, експерти Поморського медичного університету, фахівці польського Інституту національної пам’яті та українські археологи.
Координує пошукові роботи Мацей Данцевич – заступник фонду “Свобода і демократія” та онук колишнього мешканця Пужників. Ексгумація має встановити точну кількість загиблих та обставини їхньої смерті.
Наприкінці січня у Львові відбудеться друге засідання українсько-польської робочої групи з історичних питань. Сторони працюють над уточненням списків та місць поховань жертв воєн і репресій.
About the author
Юристка з Одеси звинувачує поліцейських Тернополя у незаконній зупинці і не тільки: яка версія поліції (відео)
Адвокатка з Одеси Ганна Сластнікова розповіла у своєму акаунті в Тікток історію зупинки патрульними її авто, за кермом якого був її чоловік. Пара з дітьми вирушили з Одеси до Буковелю, шлях пролягав через Тернопільську область. Тут вони були зупинені патрульними за порушення правил дорожнього руху. Патрульні помітили у водія ознаки наркотичного сп'яніння, тому запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння у медзакладі Тернополя. При цьому відомо, що водій отримував уже багато протоколів за водіння у нетверезому стані, двічі позбавлений прав. Це не завадило йому сісти за кермо. Коли його спитали, чи вживаєте ви наркотичні речовини, чоловік відповів: "Ні, вже ні". Його ж дружина вважає, що зупинка і всі решту дії поліцейських, були неправомірними. @advokat.slastnikova «Вдалий відпочинок» завдяки тернопільській поліції — але в цій історії все навпаки. #буковлель #адвокат #відпочинок #поліція #ганнасластнікова ♬ оригінальний звук - advokat.slastnikova У поліції назвали звинувачення […]
У Тернополі зникла дитина
Поліцейські Тернополя розшукують неповнолітнього Миколу Василишина, який зник 11 грудня. Про це розповіли у пресслужбі поліції Тернопільської області. "Поліція встановлює місцезнаходження безвісти зниклого Василишина Миколи Васильовича, 29.12.2011 р.н. жителя міста Тернополя. За словами матері, 11 грудня 2025 року близько 08:30 хлопець пішов з дому та до цього часу перебуває у невідомому місці, на телефонні дзвінки не відповідає. Прикмети: зріст близько 170 см. Був одягнений у чорну куртку, спортивні штани темного кольору та кросівки світлого кольору", - йдеться у повідомленні. Якщо вам відома будь-яка інформація про можливе місцеперебування Василишина Миколи Васильовича, негайно повідомте за номером 102 або зверніться до найближчого підрозділу поліції.
Писав вірші, ходив у гори без карти і виховав покоління патріотів: яким був загиблий Герой Андрій Буда (спогади друзів)
Тернопіль сьогодні схилив голову – на Донеччині обірвалося життя Андрія Буди, історика, пластового виховника і справжнього патріота. Чоловіка, який виростив покоління героїв, сам пройшов обидва Майдани і з першого дня повномасштабного вторгнення став на захист України. Друзі й побратими діляться спогадами про людину, яка вміла ходити горами без карти, писала вірші, підтримувала у найважчі моменти і до останнього дихання була вірною своїй пластовій присязі. Хто він був насправді – розповідають ті, хто знав Андрія найближче. Яким був Андрій Буда: спогади друзів olkagurniak: "Андрійку, тихо спи друже… Загинув друг з пластової юності, з ким були на таборах і грали у вертепах, друг з яким бігали разом навколо озера, який писав мені вірші, завжди був загадковим, але з чудовою посмішкою, другом, який підтримав коли загинув Вітьок. На Донеччині під час виконання бойового завдання загинув Андрій Буда. Пластовий виховник мого Вітька. Був на […]
Землетрус струснув Тернопільську область увечері 11 грудня
Вчора ввечері, 11 грудня о 21:33, на Тернопільщині стався землетрус магнітудою 2,9 бала. Його епіцентр зафіксували на координатах 48.63 північної широти та 26.14 східної довготи. Інформацію про сейсмічну активність опублікував Головний центр спеціального контролю Держспецзв'язку України. Дані внесли до офіційної системи моніторингу сейсмічної активності в Україні. Землетрус такої сили людина зазвичай не відчуває. Магнітуда 2,9 бала належить до категорії слабких поштовхів, які реєструють лише спеціальні прилади - сейсмографи. За шкалою інтенсивності такі коливання не викликають жодних відчутних наслідків для населення. За даними "Вікіпедії", землетрус магнітудою від 2 балів відчувається іноді людьми, що знаходяться в спокійному стані.
Довгострокова оренда квартири: чому варто звернутися до рієлтора
Оренда житла завжди була популярним розв'язанням житлового питання. Так залишається й надалі, адже купівля власної квартири чи будинку доступна далеко не всім українцям. Варто додати, що вона й не завжди потрібна. Якщо вам необхідна квартира для студента, ви приїхали в нове місто з метою роботи тощо і шукаєте помешкання, оренда стане найвигіднішим рішенням у такому випадку. Однак, якщо житло потрібне надовго і ви хочете бути впевненим у законності та безпеці угоди, краще не шукати його самостійно на сумнівних сайтах, а звернутись по допомогу до рієлторської агенції. Тут працюють професіонали своєї справи, вони мають перевірену базу орендодавців й гарантують чесну угоду без ризиків. Довгострокова оренда квартири залишається актуальним рішенням для молоді, студентів та активних людей, які часто переїжджають, наприклад, через роботу. Переваги співпраці для орендаря Перший виклик, з яким стикається людина, що шукає житло, — пошук квартири, яка б відповідала її потребам. Хоча […]
Був виховником Героїв України Гурняка і Дереха: пластун та історик Андрій Буда загинув на Донеччині
10 грудня на Донеччині під час виконання бойового завдання загинув тернопільський історик і пластун Андрій Буда. Про це повідомив міський голова Сергій Надал. Батько загиблого Володимир Буда підтвердив трагічну новину. За його словами, син перебував на фронті майже чотири роки - з початку повномасштабного вторгнення. "Дива не сталося: 3 роки і майже 10 місяців перебування на фронті...Під час виконання бойового завдання у районі Сіверська...дрон - вчора. Гинуть кращі чоловіки і жінки нації, з тих перших, що пішли у 22 році. Андрій приєднався до своїх вихованців з пласту Гурняка і Дереха. Десь там їм буде добре. Про час панахиди і чину поховання повідомлю додатково", - написав Володимир Буда. Андрій Буда був пластовим виховником Героїв України Віктора Гурняка та Віталія Дереха. Обидва його вихованці загинули раніше під час війни. Пластун Назар Зелінка висловив співчуття з приводу втрати товариша. "Пластун, виховник Героїв України […]
