У квітні 2025 року на Тернопільщині розпочнуться ексгумаційні роботи на території колишнього села Пужники. Минулого року тут виявили дві могили з людськими останками – жертвами Волинської різанини в лютому 1945 року.
Село Пужники заснували у XVIII столітті як слободу для польської шляхти. До 1939 року тут проживало понад тисячу осіб, з яких 98% становили поляки. Поселення розташовувалося між містами Бучач і Коропець у нинішньому Чортківському районі, пише “Радіо Свобода”.
У роки Другої світової війни Пужники перетворилися на базу польської Армії крайової. Місцевий вчитель Мечислав Варунек організував тут потужний підрозділ АК. Перший збройний напад на село стався у вересні 1943 року – вояки УПА спалили 10 хат.
«Пужники були засновані як село, як слобода (різновид поселення-колонії – ред.). Воно було заселене вільною польською римо-католицькою шляхтою, яка, фактично, перетворилася у селян і мала свій шляхетський голос і герб. Пізніше вони себе гордо називали, що це був шляхетський закуток між Бучачем і Коропцем. Але, фактично, це було село, яке спеціально зробили як так звану слободу. Вони займалися сільським господарством», ‒ говорить український історик Микола Посівнич.
Після встановлення радянської влади у 1944 році в Пужниках створили “істрєбітєльний” батальйон НКВС, куди увійшли місцеві поляки. У ніч з 12 на 13 лютого 1945 року курінь УПА “Сірі Вовки” під командуванням Петра Хамчука здійснив напад на село. За різними даними, загинуло від 50 до 90 осіб. Вихідці з Пужників мають список 88 загиблих, серед яких жінки й діти.
У звітах УПА сказано:
«12.2.1945 р. курінь у складі сотень «Сірі Вовки» і «Чорноморців» під командуванням командира Бистрого зруйновано польсько-большевицький осередок Пужники, Коропецький р-н. Знищено кільканадцять большевицьких вислужників та спалено їхні забудування».
Свідчення очевидців
За спогадами очевидців тих подій, мешканців Пужників, які були переселені у Польщу, 11 лютого 1945 року в село приїхав високий чиновник Коропецького району зі ще двома посадовцями і міліціонерами. Вони провели перепис людей і наказали здати всю зброю, яку поляки мали. Посадовець заявив, «що полякам зброя вже не потрібна, тому що радянська влада гарантує безпеку і можуть спати спокійно, жодна банда більше не нападе».
А в ніч з 12 на 13 лютого 1945 року, коли змінювалась охорона села, Пужники були оточені і атаковані з кількох боків сотнею куреня УПА. Найбільше осіб загинуло в «Борковському рові», який пролягав через село, в якому були ями, які могли слугувати укриттям. Під час сутичок, як написано у спогадах селян, було вбито кілька десятків жінок і дітей, які були членами сімей бійців винищувального батальйону НКВС та польської самооборони, яких вояки УПА сприймали передовсім як учасників воюючої сторони.
У серпні 2023 року дослідники польського фонду “Свобода і демократія” та української організації “Волинські старожитності” виявили дві могили біля колишнього цвинтаря. Під час пошукових робіт знайшли рештки п’яти осіб. За словами експертів, жертви поховані у кілька рядів у могилі розміром 4 на 4 метри.
У червні 1945 року радянська влада примусово виселила вцілілих мешканців Пужників до Польщі. На їхнє місце поселили українців, депортованих із території Закерзоння (публіцистична назва для означення пасма крайньо західних українських етнічних територій, розташованих на захід від сучасного польсько-українського кордону, що за підсумками Другої світової війни світової війни увійшли до складу Польщі). У 1949 році село ліквідували, а переселенців знову змусили переїхати.
Сьогодні про колись заможне село нагадують лише старий цвинтар і каплиця Богородиці. Пам’ять про Пужники бережуть нащадки колишніх мешканців, які проживають у Польщі.
8 січня 2024 року Міністерство культури України надало дозвіл на проведення ексгумації. Роботами займатимуться фонд “Свобода і демократія”, експерти Поморського медичного університету, фахівці польського Інституту національної пам’яті та українські археологи.
Координує пошукові роботи Мацей Данцевич – заступник фонду “Свобода і демократія” та онук колишнього мешканця Пужників. Ексгумація має встановити точну кількість загиблих та обставини їхньої смерті.
Наприкінці січня у Львові відбудеться друге засідання українсько-польської робочої групи з історичних питань. Сторони працюють над уточненням списків та місць поховань жертв воєн і репресій.
About the author
У Кременці та Збаражі підвищили вартість проїзду в громадському транспорті
Одразу два міста Тернопільщини з початку квітня підвищують вартість проїзду в громадському транспорті. Причина в обох випадках однакова — зростання цін на пальне та інші витрати, які загрожують зупинкою маршрутів. Про це йдеться у рішеннях виконавчих комітетів Збаразької та Кременецької міської ради. У Кременці тариф встановлено на рівні 20 гривень за готівку та 18 — при оплаті карткою або NFC. Школярі в навчальні дні їздитимуть за 10 гривень. Рішення діє з 6 квітня до кінця місяця — або до прийняття окремого рішення. У Збаражі проїзд на маршруті №1 також коштуватиме 20 гривень. Школярі — 10 гривень, дошкільнята — безкоштовно. Термін дії тарифу — до 30 квітня 2026 року. Обидва рішення ухвалені виконавчими комітетами міських рад як тимчасові — на період погодження регуляторних актів. Нагадаємо, раніше вартість проїзду підвищили і в Тернополі.
Фейк про мобілізацію з 18 та 16 років: пропагандисти поширюють ШІ-відео з Тарасом Пастухом
Російські пропагандисти поширюють відео, на якому голова Тернопільської ОВА Тарас Пастух нібито пропонує знизити мобілізаційний вік — спочатку до 18 років, а потім до 16. Це підробка, яку підтвердив Центр протидії дезінформації. За даними ЦПД, за основу росіяни взяли справжній запис з брифінгу, змінили його за допомогою ШІ-технологій та додали відеоматеріали зі сюжету «Суспільне. Тернопіль» про шкільне харчування. Аналіз спеціалізованими сервісами для виявлення дипфейків підтвердив: запис є штучно згенерованим. У Тернопільській ОВА заявили, що Пастух нічого подібного не говорив і не пропонував. ЦПД також нагадав: в Україні немає жодних рішень, ініціатив чи законопроєктів щодо мобілізації неповнолітніх — це питання не обговорюється навіть на рівні публічної дискусії. Мета таких фейків — підірвати довіру до української влади та дискредитувати мобілізаційні процеси в країні. Якщо бачите подібні відео — не поширюйте. Перевіряйте інформацію в офіційних джерелах.
Чому матч “Ниви” у Тернополі скасували за три дні до гри: що кажуть у мерії міста
ФК «Нива» Тернопіль офіційно заявив, що домашній матч 22-го туру Першої ліги проти «Прикарпаття» зірвано через відмову міської влади надати дозвіл на його проведення. Про це йдеться у повідомленні на сторінці клубу у соцмережах. "Тернопільська міська влада тільки що не надала дозволу на проведення зазначеного матчу, дочекавшись триденного терміну перед його проведенням та фактично в останній момент надавши відмову, попри те, що клуб у повному обсязі виконав усі передбачені вимоги та своєчасно подав необхідний пакет документів", - йдеться у заяві. За словами клубу, відмову отримали в останній момент — за три дні до гри, попри те, що «Нива» вчасно подала повний пакет документів і виконала всі необхідні вимоги. Жодних правових підстав для відмови клуб не називає. Клуб нагадує, що за власні кошти вклав понад 20 мільйонів гривень у спортивну інфраструктуру Тернополя, зокрема створив перше в місті повнорозмірне футбольне поле зі […]
Підтримка ветеранів: нардеп Василів передав важливе обладнання у Тернопіль
У Тернополі ветеранський простір «Незламні духом» поповнився веслувальним тренажером Concept2. Його передав народний депутат Ігор Василів — після знайомства з ветеранами на форумі «Вектори розвитку ветеранської спільноти». Про це розповів очільник поліції Тернопільщини Сергій Зюбаненко. На форумі учасники говорили про реальні проблеми: лікування, протезування, повернення до цивільного життя, адаптацію в родині. Тренажер — один із практичних результатів цих розмов. Придбати його вдалося спільними зусиллями влади, бізнесу та громадськості. Concept2 — серйозне реабілітаційне обладнання, яке дає рівномірне навантаження на все тіло і широко використовується у відновленні після поранень та тривалих фізичних навантажень. У «Незламних духом» зазначають, що ветеранський простір має бути не формальністю, а місцем, де людина може відновитися, попрацювати і відчути себе серед своїх.
На фронті загинув випускник гімназії імені Івана Франка Руслан Лялик
Тернопіль втратив ще одного захисника. На полях бою загинув Руслан Лялик - випускник Тернопільської Української гімназії імені Івана Франка. Про це з болем повідомила його вчителька Ірина Гудима. «Пам'ятаю його очі - щирі, світлі, трохи задумливі», — написала педагог, для якої Руслан був не просто учнем, а частиною серця і шкільної родини. З першого дня повномасштабного вторгнення він став на захист України — без вагань, без оглядання назад. Пішов туди, де страшно, щоб інші могли жити. Гімназія, де він навчався, стала для нього частиною життя. Тепер він — частина її пам'яті. Тієї, що болить. Руслану було відміряно замало. Але він встиг стати справжнім — і це, як кажуть ті, хто його знав, було головним у ньому. Вічна пам'ять Герою. Тернопільщина схиляє голову. Редакція «Терміново-новини Тернопільщини» висловлює щирі співчуття рідним, близьким та всьому педагогічному колективу гімназії.
На Тернопільщині урочисто зустріли захисника, який повернувся з полону РФ
На Бережанщині урочисто зустріли прикордонника Андрія Гладкого, який повернувся після майже трьох років російського полону. Про радісну подію повідомили у Жуківському ліцеї імені Богдана Лепкого. Житель села Жуків Андрій Гладкий опинився в неволі у березні 2023 року — після того як зник безвісти під час виконання бойових завдань на сході України. Довгі місяці родина не мала жодних звісток про його долю: поодинокі відомості вдавалося отримати лише від інших звільнених бійців. Аж до 5 березня 2026 року, коли відбувся черговий обмін і Андрій нарешті ступив на рідну землю. Повернення додому стало справжнім святом для всієї громади. Односельці вийшли назустріч захиснику з українськими прапорами — зі сльозами радості та словами, що чекали майже три роки. На зустріч приїхав і міський голова Бережан Ростислав Бортник, який особисто подякував військовому за службу та підтримав його родину. У Жуківському ліцеї імені Богдана Лепкого, де цю […]
