У квітні 2025 року на Тернопільщині розпочнуться ексгумаційні роботи на території колишнього села Пужники. Минулого року тут виявили дві могили з людськими останками – жертвами Волинської різанини в лютому 1945 року.
Село Пужники заснували у XVIII столітті як слободу для польської шляхти. До 1939 року тут проживало понад тисячу осіб, з яких 98% становили поляки. Поселення розташовувалося між містами Бучач і Коропець у нинішньому Чортківському районі, пише “Радіо Свобода”.
У роки Другої світової війни Пужники перетворилися на базу польської Армії крайової. Місцевий вчитель Мечислав Варунек організував тут потужний підрозділ АК. Перший збройний напад на село стався у вересні 1943 року – вояки УПА спалили 10 хат.
«Пужники були засновані як село, як слобода (різновид поселення-колонії – ред.). Воно було заселене вільною польською римо-католицькою шляхтою, яка, фактично, перетворилася у селян і мала свій шляхетський голос і герб. Пізніше вони себе гордо називали, що це був шляхетський закуток між Бучачем і Коропцем. Але, фактично, це було село, яке спеціально зробили як так звану слободу. Вони займалися сільським господарством», ‒ говорить український історик Микола Посівнич.
Після встановлення радянської влади у 1944 році в Пужниках створили “істрєбітєльний” батальйон НКВС, куди увійшли місцеві поляки. У ніч з 12 на 13 лютого 1945 року курінь УПА “Сірі Вовки” під командуванням Петра Хамчука здійснив напад на село. За різними даними, загинуло від 50 до 90 осіб. Вихідці з Пужників мають список 88 загиблих, серед яких жінки й діти.
У звітах УПА сказано:
«12.2.1945 р. курінь у складі сотень «Сірі Вовки» і «Чорноморців» під командуванням командира Бистрого зруйновано польсько-большевицький осередок Пужники, Коропецький р-н. Знищено кільканадцять большевицьких вислужників та спалено їхні забудування».
Свідчення очевидців
За спогадами очевидців тих подій, мешканців Пужників, які були переселені у Польщу, 11 лютого 1945 року в село приїхав високий чиновник Коропецького району зі ще двома посадовцями і міліціонерами. Вони провели перепис людей і наказали здати всю зброю, яку поляки мали. Посадовець заявив, «що полякам зброя вже не потрібна, тому що радянська влада гарантує безпеку і можуть спати спокійно, жодна банда більше не нападе».
А в ніч з 12 на 13 лютого 1945 року, коли змінювалась охорона села, Пужники були оточені і атаковані з кількох боків сотнею куреня УПА. Найбільше осіб загинуло в «Борковському рові», який пролягав через село, в якому були ями, які могли слугувати укриттям. Під час сутичок, як написано у спогадах селян, було вбито кілька десятків жінок і дітей, які були членами сімей бійців винищувального батальйону НКВС та польської самооборони, яких вояки УПА сприймали передовсім як учасників воюючої сторони.
У серпні 2023 року дослідники польського фонду “Свобода і демократія” та української організації “Волинські старожитності” виявили дві могили біля колишнього цвинтаря. Під час пошукових робіт знайшли рештки п’яти осіб. За словами експертів, жертви поховані у кілька рядів у могилі розміром 4 на 4 метри.
У червні 1945 року радянська влада примусово виселила вцілілих мешканців Пужників до Польщі. На їхнє місце поселили українців, депортованих із території Закерзоння (публіцистична назва для означення пасма крайньо західних українських етнічних територій, розташованих на захід від сучасного польсько-українського кордону, що за підсумками Другої світової війни світової війни увійшли до складу Польщі). У 1949 році село ліквідували, а переселенців знову змусили переїхати.
Сьогодні про колись заможне село нагадують лише старий цвинтар і каплиця Богородиці. Пам’ять про Пужники бережуть нащадки колишніх мешканців, які проживають у Польщі.
8 січня 2024 року Міністерство культури України надало дозвіл на проведення ексгумації. Роботами займатимуться фонд “Свобода і демократія”, експерти Поморського медичного університету, фахівці польського Інституту національної пам’яті та українські археологи.
Координує пошукові роботи Мацей Данцевич – заступник фонду “Свобода і демократія” та онук колишнього мешканця Пужників. Ексгумація має встановити точну кількість загиблих та обставини їхньої смерті.
Наприкінці січня у Львові відбудеться друге засідання українсько-польської робочої групи з історичних питань. Сторони працюють над уточненням списків та місць поховань жертв воєн і репресій.
About the author
Унікальну традицію вбирання хрестів села Тернопільщини представили на науковій конференції
Обряд «вбирання» хрестів Хресної дороги, який зберігся лише у селі Монастирок на Чортківщині, став об’єктом уваги науковців та культурних діячів з усієї України. Про унікальну спадщину Більче-Золотецької громади йшлося під час всеукраїнської онлайн-конференції, організованої Рівненським обласним центром народної творчості. Жива історія з XVIII століття Ця традиція — не просто релігійний обряд, а приклад неймовірної стійкості громади. Як розповіли голова громади Галина Огородник та очільниця обласного департаменту культури Світлана Байталюк, мешканці Монастирка оберігали цей звичай навіть у часи радянських репресій, коли будь-які прояви віри були під забороною. У чому особливість традиції? Родинна відповідальність: У селі встановлено 14 хрестів, що символізують зупинки Ісуса на шляху до Голгофи. За кожним із них десятиліттями доглядають конкретні місцеві родини. Обряд «вбирання»: Напередодні свята Воздвиження Чесного Хреста родини прикрашають «свої» хрести живими квітами та стрічками. Хода до печерного храму: Після вбирання хрестів віряни здійснюють масштабну процесію […]
На фронті загинув 24-річний бойовий медик «Азову» Вадим Саєнко з Тернопільщини
На фронті загинув 24-річний бойовий медик «Азову» Вадим Саєнко зі Скала-Подільської громади. Молодший сержант віддав життя під час бойового завдання у Донецькій області. Про це повідомляє другий відділ Чортківського РТЦК та СП. Захисник загинув ще 6 травня 2023 року. Трагедія сталася в районі населеного пункту Спірне, де боєць стримував військову агресію РФ. Що відомо про героя Вадим Саєнко народився у 1999 році. Він проживав у селі Вербівка Скала-Подільської територіальної громади. У війську чоловік служив на посаді бойового медика першого корпусу Національної гвардії України «Азов». Захисник загинув під час виконання бойового завдання. Він до останнього залишався вірним присязі та мужньо виконував військовий обов'язок у самому пеклі боїв на Донеччині. У громаді висловлюють глибокі співчуття родині та близьким Вадима. Друзі та побратими згадують його як віддану та світлу людину.
На Кременеччині жінка влаштувала стрілянину
Замість того, щоб налякати птахів, 59-річна жителька району «налякала» закон. Тепер за постріли з рушниці посеред села жінці доведеться відповідати перед поліцією. Інцидент стався сьогодні, 24 квітня, в одному із сіл Кременецького району, повідомляють у поліції Тернопільської області. Звуки, схожі на постріли, почув поліцейський офіцер громади, який у цей час патрулював територію. Правоохоронець не став чекати виклику на «102» і одразу вирушив на пошуки джерела шуму, проводячи подворовий обхід. Джерело небезпеки знайшлося швидко — ним виявилася місцева мешканка з гладкоствольною рушницею в руках. Хотіла як краще Як з’ясувалося, 59-річна жінка вирішила радикально підійти до питання господарства. Вона пояснила поліції: На її домашню птицю почали полювати хижі птахи. Щоб відлякати непроханих гостей, вона взяла рушницю сина (якого вдома не було). Жінка кілька разів вистрілила у повітря. Проте такий «самозахист» є грубим порушенням закону. На жінку вже склали адміністративний протокол за ст. […]
Після трьох років невідомості На Щиті повертається Герой з Кременеччини Олександр Киричук
Понад три роки тривожного очікування та незгасної надії. На Шумщину надійшла офіційна звістка про загибель Олександра Киричука з села Жолобки, зв'язок із яким зник ще у лютому 2023 року. Про це повідомив голова громади Вадим Боярський. Олександр Киричук (1985 р.н.) був одним із тих, хто не вагаючись став на захист країни у перші ж дні великої війни — у лютому 2022-го. Молодший сержант, стрілець 2-ї стрілецької роти, він понад рік перебував у самому пеклі бойових дій. Його бойовий шлях тривав рік, аж поки 14 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання зв'язок із молодшим сержантом урвався. Відтоді минуло 38 місяців — довгих днів і ночей, протягом яких родина вірила у диво. На жаль, результати ДНК-експертизи виявилися невблаганними: Олександр загинув саме того дня, у лютому 2023-го, мужньо виконуючи свій військовий обов'язок. «Він був прикладом мужності та відданості — людина з […]
Мистецтво бути першим: як сучасні книги змінюють підхід до успіху?
В умовах глобальних змін та стрімкого розвитку технологій постійне навчання стає не просто перевагою, а необхідністю для кожного професіонала. Якісна бізнес література допомагає не лише опанувати нові інструменти управління, а й повністю переглянути свої стратегії саморозвитку та фінансової грамотності. Читання паперових видань дозволяє глибше зануритися в тему, структурувати знання та знайти натхнення для реалізації найсміливіших проєктів. Чому варто інвестувати у професійний non-fiction? Сучасний ринок пропонує тисячі видань, проте справжню цінність мають ті, що базуються на реальному досвіді практиків. Книги з економіки, маркетингу та менеджменту сьогодні стають мостом між теоретичними знаннями та практичними кейсами світових гігантів. Основні переваги читання профільної літератури: Системний підхід: автори допомагають вибудувати чітку структуру в хаосі робочих процесів. Розвиток soft skills: навички переговорів, емоційного інтелекту та лідерства стають ключовими у 2026 році. Економія часу: ви вчитеся на помилках і успіхах людей, які вже пройшли шлях до вершини. Формування оточення: через книги ви отримуєте […]
Помер військовий Іван Роговський з Бучаччини
Ще одна важка втрата для Тернопільщини. На 46-му році життя зупинилося серце військовослужбовця з села Жизномир Івана Роговського. Трагічну звістку повідомили у Бучацькій міській раді. Іван народився у 1980 році. У лавах Збройних Сил України він обіймав посаду електрика автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення. Побратими згадують його як відповідальну та сумлінну людину, яка завжди дбала про те, щоб техніка була справною, а підрозділ — забезпеченим усім необхідним. «Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам. Розділяємо ваш біль та смуток у цей важкий час», — йдеться у повідомленні громади. Військовий пішов з життя 18 квітня. Світла пам’ять про захисника, який до останнього подиху був вірним присязі, назавжди залишиться у серцях жителів Бучаччини. Про дату та час зустрічі кортежу з тілом померлого захисника, а також чин похорону, буде повідомлено додатково. Вічна пам'ять Герою!
