У квітні 2025 року на Тернопільщині розпочнуться ексгумаційні роботи на території колишнього села Пужники. Минулого року тут виявили дві могили з людськими останками – жертвами Волинської різанини в лютому 1945 року.
Село Пужники заснували у XVIII столітті як слободу для польської шляхти. До 1939 року тут проживало понад тисячу осіб, з яких 98% становили поляки. Поселення розташовувалося між містами Бучач і Коропець у нинішньому Чортківському районі, пише “Радіо Свобода”.
У роки Другої світової війни Пужники перетворилися на базу польської Армії крайової. Місцевий вчитель Мечислав Варунек організував тут потужний підрозділ АК. Перший збройний напад на село стався у вересні 1943 року – вояки УПА спалили 10 хат.
«Пужники були засновані як село, як слобода (різновид поселення-колонії – ред.). Воно було заселене вільною польською римо-католицькою шляхтою, яка, фактично, перетворилася у селян і мала свій шляхетський голос і герб. Пізніше вони себе гордо називали, що це був шляхетський закуток між Бучачем і Коропцем. Але, фактично, це було село, яке спеціально зробили як так звану слободу. Вони займалися сільським господарством», ‒ говорить український історик Микола Посівнич.
Після встановлення радянської влади у 1944 році в Пужниках створили “істрєбітєльний” батальйон НКВС, куди увійшли місцеві поляки. У ніч з 12 на 13 лютого 1945 року курінь УПА “Сірі Вовки” під командуванням Петра Хамчука здійснив напад на село. За різними даними, загинуло від 50 до 90 осіб. Вихідці з Пужників мають список 88 загиблих, серед яких жінки й діти.
У звітах УПА сказано:
«12.2.1945 р. курінь у складі сотень «Сірі Вовки» і «Чорноморців» під командуванням командира Бистрого зруйновано польсько-большевицький осередок Пужники, Коропецький р-н. Знищено кільканадцять большевицьких вислужників та спалено їхні забудування».
Свідчення очевидців
За спогадами очевидців тих подій, мешканців Пужників, які були переселені у Польщу, 11 лютого 1945 року в село приїхав високий чиновник Коропецького району зі ще двома посадовцями і міліціонерами. Вони провели перепис людей і наказали здати всю зброю, яку поляки мали. Посадовець заявив, «що полякам зброя вже не потрібна, тому що радянська влада гарантує безпеку і можуть спати спокійно, жодна банда більше не нападе».
А в ніч з 12 на 13 лютого 1945 року, коли змінювалась охорона села, Пужники були оточені і атаковані з кількох боків сотнею куреня УПА. Найбільше осіб загинуло в «Борковському рові», який пролягав через село, в якому були ями, які могли слугувати укриттям. Під час сутичок, як написано у спогадах селян, було вбито кілька десятків жінок і дітей, які були членами сімей бійців винищувального батальйону НКВС та польської самооборони, яких вояки УПА сприймали передовсім як учасників воюючої сторони.
У серпні 2023 року дослідники польського фонду “Свобода і демократія” та української організації “Волинські старожитності” виявили дві могили біля колишнього цвинтаря. Під час пошукових робіт знайшли рештки п’яти осіб. За словами експертів, жертви поховані у кілька рядів у могилі розміром 4 на 4 метри.
У червні 1945 року радянська влада примусово виселила вцілілих мешканців Пужників до Польщі. На їхнє місце поселили українців, депортованих із території Закерзоння (публіцистична назва для означення пасма крайньо західних українських етнічних територій, розташованих на захід від сучасного польсько-українського кордону, що за підсумками Другої світової війни світової війни увійшли до складу Польщі). У 1949 році село ліквідували, а переселенців знову змусили переїхати.
Сьогодні про колись заможне село нагадують лише старий цвинтар і каплиця Богородиці. Пам’ять про Пужники бережуть нащадки колишніх мешканців, які проживають у Польщі.
8 січня 2024 року Міністерство культури України надало дозвіл на проведення ексгумації. Роботами займатимуться фонд “Свобода і демократія”, експерти Поморського медичного університету, фахівці польського Інституту національної пам’яті та українські археологи.
Координує пошукові роботи Мацей Данцевич – заступник фонду “Свобода і демократія” та онук колишнього мешканця Пужників. Ексгумація має встановити точну кількість загиблих та обставини їхньої смерті.
Наприкінці січня у Львові відбудеться друге засідання українсько-польської робочої групи з історичних питань. Сторони працюють над уточненням списків та місць поховань жертв воєн і репресій.
About the author
На Чортківщині у пожежі загинула людина
На Чортківщині сталася трагедія - у пожежі загинула людина. Про це повідомляє ГУ ДСНС України у Тернопільській області. "Село Осівці Бучацької громади — о 11:20 виникла пожежа господарської будівлі на площі 40 м². Вогонь знищив підлогу, побутову техніку та речі домашнього вжитку. Врятовано 3 будівлі. На жаль, загинув 67-річний власник будівлі", - йдеться у повідомленні. https://terminovo.te.ua/news/146757/
На Чортківщині 35-річний водій отримав важкі травми: його авто злетіло в кювет
На Тернопільщині сталася серйозна аварія - автомобіль злетів у кювет і перекинувся. Про це повідомили у ГУНП у Тернопільській області. "У неділю, 8 листопада, близько 12:30 між селами Дністрове та Дзвинячка Чортківського району водій автомобіля ВАЗ-2109 не впорався з керуванням та допустив з’їзд у кювет, де транспортний засіб перекинувся. У результаті аварії численні травми голови отримав водій – 35-річний житель Чортківського району. Його доправили до лікарні", - йдеться у повідомленні.
На Кременеччині попрощаються з лікарем-офтальмологом
На Кременеччині помер лікар-офтальмолог місцевої лікарні Севастьян Мартинчук. Про це повідомили у Кременецькій лікарні. Лікар відійшов до вічності 7 листопада. "Севастьян Андрійович був висококваліфікованим лікарем, відданим своїй професії та медицині. Його професійність, людяність, доброзичливість і багаторічна праця назавжди залишаться у пам’яті колег, пацієнтів та всіх, хто його знав. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким покійного. Світла пам’ять про Севастьяна Андрійовича назавжди залишиться у наших серцях", - йдеться у заяві.
Туалетний папір в офіс: як розрахувати запас
Туалетний папір, здавалося б, дрібниця, але саме через неї може зупинитися весь робочий день. Туалетний папір в офісі закінчується завжди невчасно: в п'ятницю ввечері, перед довгими вихідними або в розпал ділових переговорів. Office Better розібрався, як правильно підрахувати потребу і більше не стикатися з цією проблемою. Скільки рулонів витрачає один офіс Середньостатистична людина використовує від 50 до 100 аркушів туалетного паперу на день. У перерахунку на стандартний рулон із 150–200 аркушів це приблизно один рулон на 2–3 дні при щоденному відвідуванні вбиральні. В офісному середовищі картина дещо інша. Один співробітник у середньому витрачає 1–2 рулони на тиждень, залежно від режиму роботи та кількості відвідувань санвузла протягом дня. Якщо офіс приймає клієнтів або відвідувачів, витрата зростає пропорційно їхньому потоку. Ці цифри варто брати за базу, але не за абсолютну норму. Тип паперу, кількість шарів і щільність аркуша суттєво впливають на фактичну […]
Матеріали на тиждень за один вечір: як вчителю на дві паралелі й три предмети не жити в режимі «до ночі»
Неділя, вісім вечора. Попереду тиждень, де чотири класи, три предмети й жодної готової вправи. Знайомо? Коротка відповідь: матеріали на тиждень реально зібрати за один вечір, якщо ділити роботу на етапи, не вигадувати вправи з нуля і віддати перевірку системі. Це не про швидкість заради швидкості, а про те, щоб матеріали на тиждень не ставали другою роботою. Це про те, щоб у середу о пів на дванадцяту ви спали, а не складали контрольну для 7-В. Нижче схема на 90 хвилин, яку можна адаптувати під свій розклад. Ми розбираємо її на узагальненому прикладі вчителя з двома паралелями й трьома предметами, а не на історії конкретної людини. Чому матеріали на тиждень не встигають за вечір Причина рідко в тому, що вчитель повільний. Причина в тому, що за один вечір доводиться робити дуже різні речі: обирати теми, шукати вправи, форматувати, друкувати чи завантажувати, готувати […]
Осінній джиг: як підібрати форму і розмір силікону під умови водойми
Осінній джиг вимагає підбирати силікон у певному порядку: форма під активність риби, розмір під глибину й течію, а колір — наприкінці. Коли вода холоднішає, судак, окунь і щука частіше тримаються ближче до дна, тож приманка має добре працювати на повільній подачі. Вибір залежить від глибини, течії, активності риби та потрібної швидкості проводки. У тих самих умовах силіконові приманки різної форми й розміру поводяться по-різному, тому оцінювати варто не лише колір, а й характер гри. Форма силіконової приманки: активна чи пасивна гра Форма силіконової приманки визначає, як вона рухається на падінні, на паузі та під час підйому від дна. Віброхвіст: лопать здебільшого дає вібрацію вже на невисокій швидкості, тож він зручний для ступінчастої проводки й пошуку активної риби. Твістер: хвіст грає під час опускання, тому доречний на стоячій воді, де падіння довше. Слаги, черв'яки, раки: рух задає здебільшого проводка, їх ставлять, […]
