На Тернопільщині колишній військовий, батько чотирьох дітей торгував трофейною зброєю. З фронту він привіз автомат, гвинтівку та набої. Зброю замовнику він надіслав “Новою поштою”. Перша інстанція суду призначила покарання у вигляді умовного терміну. Проте, розглянувши подання прокурора, Тернопільський апеляційний суд змінив його на суворіше, – інформують у пресслужбі суду.
Як встановлено місцевим судом, у період із 12 квітня по 29 червня 2023 року колишній військовослужбовець Збройних Сил України Василь С. із відділення “Нова пошта” у м. Хоростків Чортківського району відправив покупцю до м. Києва три посилки із боєприпасами та вогнепальною зброєю. При цьому за два перших відправлення із ручними та протитанковими гранатами чоловік отримав 57 тис. 500 грн, а за останнє з автоматом Калашникова, снайперською гвинтівкою Драгунова та бойовими патронами різного калібру покупець пообіцяв заплатити Василеві С. 264 тис. грн, але відправника затримали правоохоронці.
Вироком Теребовлянського районного суду від 17 квітня 2024 року Василя С. визнано винуватим за ч. 1 ст. 263 (придбання, зберігання та збут вибухових пристроїв та бойових припасів без передбаченого законом дозволу) та за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 263 КК України (закінчений замах на збут вибухових пристроїв, бойових припасів та вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу). За сукупністю кримінальних правопорушень , шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим (ст. 70 КК України) остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено 2 роки іспитового строку.
До відома: санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3-ох до 7 років.
Не погодившись із призначеним покаранням, прокурор в апеляційній скарзі просив вирок скасувати та призначити Василеві С. реальну міру покарання у виді 4 років позбавлення волі. Уважав, що районний суд не врахував підвищений рівень суспільної небезпеки вчиненого діяння, помилково застосував до обвинуваченого ст. 75 КК України та необґрунтовано прийшов до висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, частково погодилась із доводами прокурора, що призначене покарання не відповідало ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, не сприяло виправленню Василя С. та попередженню вчинення ним нових злочинів.
Так, в апеляційному суді обвинувачений розповів, що практично з початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну пішов служити у Збройні Сили України. Звільнився у листопаді 2022 року та, повертаючись додому, з метою самозахисту привіз із собою трофейну зброю, вибухові пристрої та боєприпаси. Приблизно пів року потому через скрутне матеріальне становище та проблеми зі здоров’ям вирішив продати зброю та боєприпаси. Покупця знайшов через інтернет і двічі відправив йому посилки із відділення “Нова Пошта” у м. Хоростків та отримав кошти, на третій раз був затриманий правоохоронцями. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати та зобов’язувався в майбутньому не допускати будь-якої протиправної поведінки.
Скасовуючи вирок районного суду, колегія суддів врахувала, що обвинувачений скоїв тяжкий злочин. Однак був батьком чотирьох дітей, причому троє із них – неповнолітні, а четверта мала статус людини з інвалідністю з дитинства. Крім того, хоча Василь С. не мав роботи, у себе вдома він прихистив родину переселенців із чотирьох осіб. До кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризувався позитивно, фактична шкода від вчинення кримінального правопорушення не настала, хоч і з незалежних від нього причин. Тому, зважаючи на наявність обставин, які пом’якшували покарання, колегія суддів при визначенні покарання за ч. 1 ст. 263 КК України застосувала до Василя С. ст. 69 КК України і призначила покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією даної статті, – 1 рік 1 місяць. Щодо обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 263 КК України, тут колегія суддів, застосувала ч. 3 ст. 68 КК України і призначила покарання строком на 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно Василеві С. визначила покарання у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі, яке, на думку колегії суддів, було достатнім й необхідним для виправлення Василя С. і запобігання вчинення ним нових злочинів.
З огляду на викладене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора задовольнила частково, вирок Теребовлянського районного суду від 17 квітня 2024 року змінила та новим вироком остаточно призначила Василю С. покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць.