Відійшов у вічність головний адвокат Тернопільщини Міщенко Валерій Васильович. Сумну звістку повідомили у Раді адвокатів Тернопільської області.
“Ми всі його ЛЮБИЛИ.
Попрощався з нами та з життям наш дорогий Голова Ради адвокатів Тернопільської області – МІЩЕНКО ВАЛЕРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ.
Хочеться, щоб крім співчуття, залишити на нашій сторінці Ради адвокатів Тернопільської області у цьому дописі та коментарях теплі і добрі спомини кожного з нас про Валерія Васильовича.
Раді адвокатів Тернопільської області у ці дні крім гіркоти втрати нашого Маестро, приємно було приймати багато добрих слів про Валерія Васильовича майже зі всіх куточків нашої країни.
Більшість з нас розпочали дорогу у професійне адвокатське життя з перших настанов Валерія Васильовича.
Майже кожен з нас знає про всі заслужені найвищі професійні регалії Валерія Васильовича, а тому у цьому дописі хочеться особисто від себе сказати кілька слів про нього, як про людину.
Коли я ще працював у суді, закарбував для себе на все життя таку одну досить визначальну професійну рису Валерія Васильовича – він майже до останнього подиху, до останньої надії і до останньої букви закону
БОРОВСЯ ЗА КОЖНОГО СВОГО КЛІЄНТА
При цьому, згадується одна кримінальна справа, у якій його клієнта, колишнього голову колгоспу, обвинувачували у замаху на вбивство свого рідного сина (батько в емоціях один раз замахнувся сокирою до свого сина, який виганяв його з будинку, що був за багато років збудований та подарований батьком для цього сина). Мені, як судді, здалось тоді, що клієнт Валерія Васильовича штучно затягує розгляд справи, знаходячись по кілька місяців на лікарняному. Не повірив тоді і таким словам Валерія Васильовича: «Ви і я розуміємо, що реального позбавлення волі за цей злочин судами не практикується. Але для мене важливіше інше – репутація та душевний спокій мого клієнта, який дійсно не може навіть допустити, що отримає судимість від свого сина.»
Не дуже довіряючи тоді цим словам Валерія Васильовича, через рік відкладень призначив перше виїзне судове засідання безпосередньо у приміщенні лікувального закладу, де у той час знаходився підсудний. Буквально за кілька днів до визначеної дати цього засідання Валерій Васильович повідомив мене, що його клієнт помер, не отримавши вирок від свого сина. Після цього, я вибачився перед Валерієм Васильовичем і у майбутньому майже завжди прислухався до його слів та зауважень.
Із судової практики також запам’ятав один досить складний трудовий спір, по якому був у приємному захопленні від змісту оформленої Валерієм Васильовичем позовної заяви з долученими додатками – до сьогоднішнього дня не бачив нічого подібного – ці документи були складені на такому високому професійному рівні, що можна було спокійно виносити судове рішення навіть без судового розгляду (цікаво, що остаточне рішення у цій справі Верховний Суд України тоді майже повністю переписав правову позицію Валерія Васильовича, що була ним викладена у змісті цієї позовної заяви).
Цікаво, що з цих часів пройшло вже багато років, але звернув увагу на цікаву закономірність – у всіх своїх справах, у тому числі навіть по тих, по яких ми з Валерієм Васильовичем працювали разом ще три-чотири дні до його прощання з життям, він викладався «по повній». Мені навіть ще кілька днів назад було дуже приємно було почути від Валерія Васильовича хоча б кілька добрих слів, у яких він, як справжній наставник, підтримував не тільки з юридичної сторони мою роботу, а й надихав на боротьбу за свого клієнта. Для себе закарбував, що
ВИСОКИЙ РІВЕНЬ АДВОКАТСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ СЛІД ДОВОДИТИ
КОЖНОГО ДНЯ І ПО КОЖНІЙ СПРАВІ
За всю свою майже тривалу адвокатську практику мав з Валерієм Васильовичем, як з опонентом, лише чотири цивільні справи, які всі, без виключення, завершилися мировими угодами. Зупинюсь лише на деяких штрихах цих повчальних уроків:
всі мирові угоди укладали до першого судового засідання, після того, як Валерій Васильович мов по поличках розкладав майбутні перспективи судового спору;
по одній із справ щодо розрахунку шкоди у зв’язку з втратою годувальника був здивований тим, що Валерій Васильович перед обговоренням кількох варіантів мирової чесно вказав на помилки у моїх розрахунках, що зменшували розмір відшкодування шкоди для мого, а не для його клієнта;
у іншому спорі, де мій клієнт, юридична особа (будівельна фірма), не знала як по бухгалтерії провести розрахунок та виплату моральної шкоди у зв’язку зі смертю на виробництві їхнього працівника, Валерій Васильович підказав неординарний вихід із ситуації – проведення загальних зборів колективу, на яких працівники можуть прийняти рішення про виплату моральної шкоди із власних грошових коштів, що згодом було і зроблено.
З цього спілкування з Валерієм Васильовичем засвоїв для себе таке:
НАЙВИЩИЙ РІВЕНЬ АДВОКАТСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ – НАВЧИТИСЬ ВИРІШУВАТИ СПОРИ МІЖ НАШИМИ КЛІЄНТАМИ БЕЗ ДОПОМОГИ СУДУ.
І наостанок. Напевно лише у нас, у Раді адвокатів Тернопільської області, є одна особливість. Виключно з великої поваги до Валерія Васильовича, зі згоди всіх членів Ради саме Міщенко Валерій Васильович, вже не будучи зв’язаним зайвими бюрократичними обов’язками, номінально (фактично) і надалі продовжував керувати Радою – від імені всієї Ради вручав свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, без його «останнього слова» не приймалось майже жодне рішення Ради, а тому саме Валерій Васильович минулого року представляв адвокатуру Тернопільщини на урочистих подіях з приводу 10 річниці створення НААУ.
На мій погляд, Валерій Васильович попрощався з нами, але на небесах приєднався до найкращих своїх друзів, Метрів нашої адвокатури, які недавно відійшли у вічність, Йосипа Бронза та Богдана Павлишина, які, як і він, не тільки любили Адвокатуру до останнього подиху свого життя, а, як стержні, міцно тримали її.
ДУХОВНИЙ ФУНДАМЕНТ.
Від імені Ради адвокатів Тернопільської області висловлюємо окрему подяку Національній асоціації адвокатів України, особисто Ізовітовій Лідії Павлівні, за те, що у 2021 році саме Міщенко Валерій Васильович отримав найвищу професійну нагороду – орден «Видатний адвокат України».
Після всіх цих слів прийшла така одна думка – просити НААУ цього року сертифікувати захід з підвищення кваліфікації для наших адвокатів з Правил адвокатської етики, який будемо намагатися провести у живому спілкуванні, як добрий спомин про Валерія Васильовича (обіцяю підготувати для цього невеличку презентацію). При цьому, згадується те, що при всіх наших зустрічах (семінарах, конференція і т. п.) на початку їх проведення Валерій Васильович завжди просив хвилиною мовчання згадати тих з наших колег, хто відійшов у Вічність.
Думаю, що Валерій Васильович своїм життям заслужив на свою ХВИЛИНУ МОВЧАННЯ від всіх нас”, – написав член Ради адвокатів Тернопільщини Тарас Будз.
About the author
Унікальну традицію вбирання хрестів села Тернопільщини представили на науковій конференції
Обряд «вбирання» хрестів Хресної дороги, який зберігся лише у селі Монастирок на Чортківщині, став об’єктом уваги науковців та культурних діячів з усієї України. Про унікальну спадщину Більче-Золотецької громади йшлося під час всеукраїнської онлайн-конференції, організованої Рівненським обласним центром народної творчості. Жива історія з XVIII століття Ця традиція — не просто релігійний обряд, а приклад неймовірної стійкості громади. Як розповіли голова громади Галина Огородник та очільниця обласного департаменту культури Світлана Байталюк, мешканці Монастирка оберігали цей звичай навіть у часи радянських репресій, коли будь-які прояви віри були під забороною. У чому особливість традиції? Родинна відповідальність: У селі встановлено 14 хрестів, що символізують зупинки Ісуса на шляху до Голгофи. За кожним із них десятиліттями доглядають конкретні місцеві родини. Обряд «вбирання»: Напередодні свята Воздвиження Чесного Хреста родини прикрашають «свої» хрести живими квітами та стрічками. Хода до печерного храму: Після вбирання хрестів віряни здійснюють масштабну процесію […]
На фронті загинув 24-річний бойовий медик «Азову» Вадим Саєнко з Тернопільщини
На фронті загинув 24-річний бойовий медик «Азову» Вадим Саєнко зі Скала-Подільської громади. Молодший сержант віддав життя під час бойового завдання у Донецькій області. Про це повідомляє другий відділ Чортківського РТЦК та СП. Захисник загинув ще 6 травня 2023 року. Трагедія сталася в районі населеного пункту Спірне, де боєць стримував військову агресію РФ. Що відомо про героя Вадим Саєнко народився у 1999 році. Він проживав у селі Вербівка Скала-Подільської територіальної громади. У війську чоловік служив на посаді бойового медика першого корпусу Національної гвардії України «Азов». Захисник загинув під час виконання бойового завдання. Він до останнього залишався вірним присязі та мужньо виконував військовий обов'язок у самому пеклі боїв на Донеччині. У громаді висловлюють глибокі співчуття родині та близьким Вадима. Друзі та побратими згадують його як віддану та світлу людину.
На Кременеччині жінка влаштувала стрілянину
Замість того, щоб налякати птахів, 59-річна жителька району «налякала» закон. Тепер за постріли з рушниці посеред села жінці доведеться відповідати перед поліцією. Інцидент стався сьогодні, 24 квітня, в одному із сіл Кременецького району, повідомляють у поліції Тернопільської області. Звуки, схожі на постріли, почув поліцейський офіцер громади, який у цей час патрулював територію. Правоохоронець не став чекати виклику на «102» і одразу вирушив на пошуки джерела шуму, проводячи подворовий обхід. Джерело небезпеки знайшлося швидко — ним виявилася місцева мешканка з гладкоствольною рушницею в руках. Хотіла як краще Як з’ясувалося, 59-річна жінка вирішила радикально підійти до питання господарства. Вона пояснила поліції: На її домашню птицю почали полювати хижі птахи. Щоб відлякати непроханих гостей, вона взяла рушницю сина (якого вдома не було). Жінка кілька разів вистрілила у повітря. Проте такий «самозахист» є грубим порушенням закону. На жінку вже склали адміністративний протокол за ст. […]
Після трьох років невідомості На Щиті повертається Герой з Кременеччини Олександр Киричук
Понад три роки тривожного очікування та незгасної надії. На Шумщину надійшла офіційна звістка про загибель Олександра Киричука з села Жолобки, зв'язок із яким зник ще у лютому 2023 року. Про це повідомив голова громади Вадим Боярський. Олександр Киричук (1985 р.н.) був одним із тих, хто не вагаючись став на захист країни у перші ж дні великої війни — у лютому 2022-го. Молодший сержант, стрілець 2-ї стрілецької роти, він понад рік перебував у самому пеклі бойових дій. Його бойовий шлях тривав рік, аж поки 14 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання зв'язок із молодшим сержантом урвався. Відтоді минуло 38 місяців — довгих днів і ночей, протягом яких родина вірила у диво. На жаль, результати ДНК-експертизи виявилися невблаганними: Олександр загинув саме того дня, у лютому 2023-го, мужньо виконуючи свій військовий обов'язок. «Він був прикладом мужності та відданості — людина з […]
Мистецтво бути першим: як сучасні книги змінюють підхід до успіху?
В умовах глобальних змін та стрімкого розвитку технологій постійне навчання стає не просто перевагою, а необхідністю для кожного професіонала. Якісна бізнес література допомагає не лише опанувати нові інструменти управління, а й повністю переглянути свої стратегії саморозвитку та фінансової грамотності. Читання паперових видань дозволяє глибше зануритися в тему, структурувати знання та знайти натхнення для реалізації найсміливіших проєктів. Чому варто інвестувати у професійний non-fiction? Сучасний ринок пропонує тисячі видань, проте справжню цінність мають ті, що базуються на реальному досвіді практиків. Книги з економіки, маркетингу та менеджменту сьогодні стають мостом між теоретичними знаннями та практичними кейсами світових гігантів. Основні переваги читання профільної літератури: Системний підхід: автори допомагають вибудувати чітку структуру в хаосі робочих процесів. Розвиток soft skills: навички переговорів, емоційного інтелекту та лідерства стають ключовими у 2026 році. Економія часу: ви вчитеся на помилках і успіхах людей, які вже пройшли шлях до вершини. Формування оточення: через книги ви отримуєте […]
Помер військовий Іван Роговський з Бучаччини
Ще одна важка втрата для Тернопільщини. На 46-му році життя зупинилося серце військовослужбовця з села Жизномир Івана Роговського. Трагічну звістку повідомили у Бучацькій міській раді. Іван народився у 1980 році. У лавах Збройних Сил України він обіймав посаду електрика автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення. Побратими згадують його як відповідальну та сумлінну людину, яка завжди дбала про те, щоб техніка була справною, а підрозділ — забезпеченим усім необхідним. «Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам. Розділяємо ваш біль та смуток у цей важкий час», — йдеться у повідомленні громади. Військовий пішов з життя 18 квітня. Світла пам’ять про захисника, який до останнього подиху був вірним присязі, назавжди залишиться у серцях жителів Бучаччини. Про дату та час зустрічі кортежу з тілом померлого захисника, а також чин похорону, буде повідомлено додатково. Вічна пам'ять Герою!
