Сьогодні, 20 лютого, вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні – 107 загиблих, які ціною власного життя вибороли свободу для наступних поколінь. Ця трагічна дата назавжди закарбувалась в українську історію чорними літерами.
Проте боротьба триває. Щодня українці стоять на смерть, щоб боронити нашу святу українську землю від московського зла. Та саме імена Героїв Небесної Сотні стоять першими у переліку загиблих у російсько-українській війні, яка триває уже понад 10 років.
Згадаймо сьогодні тих героїчних людей з Тернопільської області, котрі боронили нас усіх на Майдані.
Назарій Юрійович Войтович
Войтович Назар зі Збаражчини, зі села Травневе. Батьки, для яких він був єдиною дитиною, хвилювались і не пускали його в Київ. Казали, якщо хоче підтримати країну, може йти на місцевий Майдан.
Ще в середу, 19 лютого, Назар був на навчанні, а вже ввечері скочив в автобус до столичного Майдану. Уже на наступний день він загинув, пробувши на Майдані кілька годин. Назара вбили пострілом в голову – снайпер влучив хлопцеві просто в обличчя, повідомила жахливу звістку мамі волонтерка Юлія Вотчер із Михайлівського собору.
Устим Володимирович Голоднюк
Устиму Голоднюку, майбутньому військовому, курсанту Львівського державного ліцею імені Героїв Крут, назавжди 19. Під час розгону Майдану 30 листопада Устим разом з іншими укривався в Михайлівському соборі. Беркутівці його так побили, що хлопцеві наклали 12 швів. Він подав заяву в прокуратуру через побиття – натомість карну справу завели на нього.
Рани Устима загоювались 2 тижні – після цього хлопець повернувся на Майдан. Тоді саме був кривавий четвер (20 лютого). Він біг Інститутською витягувати когось з поранених, коли йому в голову влучила куля снайпера.
“Коли ми його підібрали, він вже був мертвим. Спочатку я його і не пізнав, але коли в готелі «Україна» витягнув з його кишені паспорт, то зрозумів, що наша держава втратила свого великого героя,” – цитує свідчення очевидця Телещука Юрія “Вікіпедія”.
Капінос Олександр Анатолійович – псевдо “Кремінь”
Олександр родом із села Дунаїв Кременецького району мав лише 29 років, коли загинув 18 лютого близько 21 години біля барикади поблизу Будинку профспілок. Силовики кинули в барикаду, де він перебував, гранату. Його довезли до лікарні і зробили операцію. Після 4-годинної операції в Олександра Капіноса зупинилося серце.
«Сашко загинув з вірою в те, що справи його будуть продовжені і Україна пишатиметься своїми синами», — переконана його дівчина Олена Котляр. 10 березня Олександру мало б виповнитися 30 років. Після перемоги Єврореволюції він збирався одружитися.
Ігор Ігорьович Костенко
Героєві Небесної Сотні Ігорю Костенко було 22 роки. Він був журналістом, географом, дописувачем української Вікіпедії. Народився на Бучаччині, де жив з бабусею та дідусем. Неодноразово їздив на Майдан ще з самого початку протистоянь.
Загинув 20 лютого 2014 року під час боїв на вулиці Інститутській. На його тілі знайшли 2 вогнепальних поранення – у голову та груди, а також переломи ніг.
Тарас Ігорьович Слободян
Тарас Ігорьович Слободян починав свій шлях на науковій ниві при ТНЕУ, коли почалася Революція Гідності. Він закінчив магістратуру з відзнакою, писав наукові роботи, виступав на конференціях, працював методистом, згодом вступив до аспірантури. Захист дисертації затягнувся і Тарас у серпні 2013 року вирішив поїхати на роботу до Києва. З початком Революції почав ходити на Майдан. Ще у грудні батьки спілкувались з ним, але потім він перестав виходити на зв’язок.
Тіло Тараса знайшли аж на Сумщині. На ньому були сліди катувань, не було руки. 5 березня 2014 року його поховали у Тернополі, проте винних у його смерті досі не знайшли.
Василь Степанович Аксенин
Василь Степанович народився у селі Литячі колишнього Заліщицького району. Працював приватним підприємцем, мав дружину та двох синів. Коли почались протести на Майдані, приїхав, щоб підтримати протестувальників.
Дізнавшись про загострення протистоянь, 18 лютого приїхав до столиці. Коли вранці 20 лютого беркутівці почали відступати, зателефонував дружині востаннє. Василь повідомив, що йде в наступ. Близько 9 ранку він отримав вогнепальне поранення у живіт. Куля пробила тазостегнову кістку.
Побратими винесли його з обстрілу, доправили до лікарні. Потім його перевели у клініку міста Ряшів, що у Польщі. Там він помер внаслідок зупинки серця.
Василь Михайлович Мойсей
Василь Мойсей народився та вчився у школі на Бучаччині. Згодом переїхав у Луцьк, де вчився в інституті. Коли почалися протистояння на Майдані, поїхав до Києва. Востаннє прибув до столиці в ніч з 18 на 19 лютого.
“Краще вмерти вовком — ніж жити псом”, – писав він на своїй сторінці у соцмережах.
Серце Василя зупинилося у київській лікарні після того, як він отримав вогнепальне поранення у груди. Вранці 20 лютого 2014 року у нього вистрілив снайпер. Василь мав цивільний бронежилет, але куля пошкодила важливі кровоносні судини.
Фото – Вікіпедія, відкриті джерела
About the author
Військовий з Кременеччини нагороджений за бої на Сході «Сталевим Хрестом»
Іван – справжній герой нашого часу! З перших днів повномасштабного вторгнення він без вагань долучився до війська та служить у 211 понтонно-мостовій бригаді Сил Підтримки Збройних Сил України. Військовослужбовець родом із мальовничої Тернопільщини, Кременецького району, і його рішучість та відданість – приклад для кожного з нас. Про це повідомили "Терміново" у 211-понтонно-мостовій бригаді Сил Підтримки ЗСУ. Згадує той перший шок, коли не вірилось, що все це дійсно відбувається насправді: – «Все почалось неочікувано, жорстко та просто шокувало. Але вдома сидіти я не збирався, тому не задумуючись попрямував до найближчого ТЦК аби якнайшвидше долучитись до лав ЗСУ.» – каже Іван, розповідаючи про свій шлях. Раніше він служив у морській піхоті, у далекому 1995-1996 роках, що навчило його дисципліні та справжній залізній витримці, а цивільному житті майстрував на будівництві цілих 15 років. Тепер Іван – командир відділення буксирних катерів у 211 понтонно-мостовій […]
Нічні рейси Тернопіль-Прага: плюси та мінуси подорожі вночі
Відстань від Тернополя до Праги https://svdtrans.com/uk/routes/ternopil-praha автомобільними дорогами складає 985 км. Різні транспортні засоби проходять цей шлях по-різному. На туристичному автобусі подорож в середньому триватиме близько 15 годин без затримок на кордоні. Якщо скористатись послугами SVD Trans, купити квиток на рейс №513 та приєднатись до маршруту в Тернополі о 17:20, до Праги можна дістатися наступного дня о 8:15. Поїздка вночі має свої зручності та недоліки, які ми проаналізуємо в статті. Переваги нічного рейсу Для багатьох людей вирішальною зручністю нічного рейсу є економія часу: вдень можна зайнятися справами або гуляти містом. Якщо відправитись у подорож ввечері, можна завершити робочі справи, встигнути зібратись, сісти в автобус SVD Trans та до ночі насолоджуватися мальовничими пейзажами західної України за вікном, оскільки автобус прибуває на кордон з Польщею близько 22:30. Після нічного відпочинку в комфортабельному кріслі у зручний ранковий час, коли починають працювати установи, сервіси […]
Через 4 роки після загибелі 16-річної пасажирки суд виніс вирок п’яному водію: подробиці
Тернопільський міськрайонний суд засудив до шести років ув'язнення чоловіка, який у стані алкогольного сп'яніння скоїв смертельну аварію. У ДТП загинула 16-річна дівчина Вікторія Штамбурська, яка була сиротою та навчалася в медичному коледжі. Крім позбавлення волі, суд заборонив водію керувати будь-якими транспортними засобами протягом десяти років. Також чоловік має виплатити 845 тисяч гривень компенсації моральної шкоди родичці загиблої. Про це йдеться у у вироку Тернопільського міськрайонного суду від 5 лютого. Трагедія сталася 15 травня 2022 року в селі Медова Козівської громади. Водій Василь Гук втратив контроль над автомобілем Mitsubishi Lancer на дорозі Глинна–Медова–Будилів. Машина з'їхала з дороги і перекинулася. Вікторія отримала відкриту черепно-мозкову травму з переломами кісток основи черепа. У неї стався крововилив у мозок. Дівчина померла на місці ще до приїзду швидкої допомоги. У салоні авто перебували четверо пасажирів. Троє з них також отримали травми різного ступеня тяжкості. Всі молоді люди […]
Ще у двох прокуратурах Тернопільщини призначили нових керівників
У Теребовлянській та Бережанській окружних прокуратурах призначили нових керівників. Обидва очільники мають значний досвід роботи в правоохоронних органах. Теребовлянську окружну прокуратуру з 10 лютого 2026 року очолив Олександр Федчишин. Бережанську окружну прокуратуру з 11 лютого керуватиме Роман Артимович. Про це повідомляє Тернопільська обласна прокуратура. Олександр Федчишин народився у Києві та здобув освіту в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. У прокуратурі він працює з 2007 року. За цей час встиг попрацювати слідчим, помічником та старшим помічником прокурора. Також обіймав різні посади у військовій прокуратурі Західного регіону України, зокрема був заступником та військовим прокурором Тернопільського гарнізону. З 2021 року Федчишин керував Тернопільською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону. Безпосередньо перед новим призначенням він очолював Закарпатську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону. Роман Артимович родом із Сокаля на Львівщині. Освіту здобув у Львівському державному університеті внутрішніх справ […]
Під сталінкою в Тернополі є залишки старовинного цвинтаря XVII століття (відео)
У самому центрі Тернополя, на вулиці Острозького, 45, стоїть сталінка п'ятдесятих років зі всією тогочасною розкішшю — колонами та ліпниною. Але під цією будівлею ховаються залишки старовинного єврейського цвинтаря, заснованого на початку 1600-х років. Кіркут, як називали це місце поховань, проіснував понад два століття. До 1939 року тут можна було побачити найстаріший надгробок 1675 року. Цвинтар розташовувався між вулицями Острозького, Стрімкою та Шпитальною. У 1770 році по Тернополю прокотилася епідемія, яка забрала життя тисячі людей. Їх поховали на цьому невеликому клаптику землі. Тут була могила Йозефа Перля ( єврейський письменник, просвітитель, теолог, громадський діяч, засновник першої в Тернополі та всій Галичині школи) з великим пам'ятником. До 1840 року це було головне місце вічного спочинку євреїв у місті. У 1840 році єврейська громада перенесла поховання на новий кіркут, на кінець вулиці Острозького. Старий цвинтар залишився порожнім і так простояв понад сто років. У 1941 році німецькі […]
На Тернопільщині – новий керівник окружної прокуратури: хто ним став
На Тернопільщині представили нового керівника окружної прокуратури. Ним став Віталій Гопинич. До цього призначення він працював на посаді начальника відділу в Тернопільській обласній прокуратурі та має значний досвід роботи в органах військової прокуратури. Про це повідомляють на сторінці Тернопільської обласної прокуратури у Фейсбуці. Віталій Горпинич — уродженець Житомирщини (с. Замисловичі). Вищу освіту здобув у НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, а професійний шлях у прокурорській системі розпочав у 2008 році. За час кар'єри пройшов шлях від слідчого до керівних посад: працював заступником прокурора Житомира та обіймав посади в Головній військовій прокуратурі ГПУ. Очолював прокуратуру Львівського гарнізону та Волинську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони. Безпосередньо перед призначенням на посаду очільника Тернопільської окружної прокуратури керував одним із відділів в обласному апараті Тернопільщини.
