Сьогодні у тернопільському пресклубі відбулася пресконференція за участі активістів ініціативи “ЗСУ в першу чергу”, а також військових, де вони розповіли, що вимагають від міської влади, та що не влаштовує громадськість.
Організаторка ініціативної групи Ольга Тимошенко розповіла, що не лише у волонтерів, але й у військових на фронті виникають питання матеріального забезпечення з бюджету громади – критично не вистачає дронів, аптечок та інших речей. “Кожен з нас відчуває потреби на фронті дуже болісно, але міська рада взяла собі за мету першочергово не забезпечення бійців, а облагородження міста у такі скрутні часи”.
“Частина тернополян нас підтримує, але ще не всі розуміють, для чого ми це проводимо, і чому це є дуже важливо і нагально”, – зазначила пані Ольга.
Ми вимагаємо збільшення забезпечення військовослужбовцям
Військовослужбовець Богдан Брич, історію якого “Терміново” уже розповідало, каже, що на військових ТМР витратила дуже мало – близько 100 мільйонів, решта грошей з військового ПДФО пішла на бруківку та озеленення. “Це обурює, ми з хлопцями півтора року просиділи в окопі, і не бачили серйозної допомоги від Тернопільської міської ради, крім медальок і пледів”.
Ініціативна група домовилася з Тернопільською міською радою про зустрічі хоча б раз у місяць. Якщо результату не буде – обіцяють відновити мітинги.
Андрій Павленко воював разом з братом Сергієм та Богданом Бричем в одній бригаді з перших днів повномасштабного вторгнення. Він розповідає, що, повернувшись із фронту у квітні, побачив, що у Тернополі дехто забув про війну – ремонтує дороги, ставить ялинки, шопки, бруківку. Кошти витрачаються необдумано, вважають брати Павленки. Також турбує те, що, згідно звітів, слова та дії міської ради зовсім не збігаються.
У бюджеті міської громади на 2024 рік виділено на культуру 108 мільйонів (у 2023-му – 30 млн), на благоустрій – 930 мільйонів. З такими тратами коштів активісти категорично не згідні, адже більшість з них можна скоротити, і використати ці кошти для ЗСУ.
Любов Атласюк з перших днів повномасштабного вторгнення займається зборами для 105 бригади. Вона вважає, що одним з питань, яке турбують громадськість, є проведення сесій ТМР онлайн. Чому діти ходять до школи та в садок, біля ялинки збираються сотні людей, а депутати не можуть зібратися офлайн і подивитися своїм виборцям в очі?
Звіти міської ради, на думку пані Люби, є дуже непрозорими. Вона каже, що ТМР спеціально вводить в оману громадськість своїми звітами, адже далеко не кожен цей звіт є здобутком саме міської ради – техніку купують за кошти відповідального бізнесу чи закордонних інвесторів.
Читайте також: “Я не хочу бруківки на пляжі!”: тернополяни мітингували проти безглуздих закупівель міської влади
“Не все те, що ви бачите на гарних картинках з мером, робиться міською радою”, – підсумовує Любов Атласюк.
Раїса Коляда також знає про ситуацію з забезпеченням бійців з перших уст, адже її брат на фронті. Про запити і потреби вона знає безпосередньо, адже їздила на Донецький напрямок неодноразово. Також Раїса разом з іншими тернопільськими дівчатами відвідує поранених бійців у тернопільських лікарнях. Вона вважає, що закиди до активістів про те, що вони вимагають зменшити витрату коштів на безбар’єрність міста, є образливими. Але безбар’єрне місто потрібно зробити зручним, а не лише для галочки, коли пандусами не можливо пересуватися на візку.
Щоб кошти використовували з розумом
Ольга Караванська, дружина військового, допомагає його підрозділу з перших днів повномасштабного вторгнення. Також жінка разом з благодійним фондом “Штаб Перемога” забезпечує медичними препаратами та аптечками наших військових. Рівень наповнення аптечок дуже важливий, а ТМР дають аптечки “сезонні”, де є “бинтики-спиртики”. Є гостра потреба в якісних турнікетах та інших важливих речей для збереження життя.
Бездіяльність є наслідком поранень наших бійців та смертей
Активісти вважають, що міська влада повинна зробити все, щоб якомога менше наших воїнів поверталося на щиті. Але для цього потрібне фінансування. Можна все зробити, головне – щоб було бажання.