Вчора, у день народження наймолодшого Героя Небесної сотні Назарія Войтовича, у виставковому залі Національного заповідника «Замки Тернопілля» відбулось відкриття персональної виставки молодого київського архітектора і живописця Сергія Ковальова «Вцілілі міста». Про це повідомляють у Збаразькій міській раді.
«Виставка зорганізувалась цілком спонтанно,- відзначила кураторка вимушеної програми Мистецької резиденції ім. Назарія Войтовича – 2022 Людмила Ничай. – Цьогорічна програма була екстреною, створеною для порятунку митців і їхніх сімей. Резиденція стала надійним притулком для митців, які були резидентами програм попередніх років. Тепер ми не створювали ніяких робіт, займались іншою працею, яка є необхідною в умовах війни, – волонтерили кожен у своїх напрямках. І зовсім не задумувались над мистецькими проектами, не збирались показувати виставок. Але випадкова зустріч із представником НЗ «Замки Тернопілля» Ольгою Станкевич, яка нагадала про нашу місію, стала поштовхом для організації цієї події.
Ми згадали, що, втікаючи від обстрілів з Пущі Водиці, наш Сергій Ковальов рятував не лише своє життя, а й життя своїх творінь, коли прихопив їх із собою у машину. Вони, скручені у рулони, забуті лежали під ногами. Ми вирішили їх показати, щоб нагадати про наші цінності, про культуру, яку потрібно рятувати. Це те, що ми робимо з 2014 року. Ми боремось за те, щоб і надалі залишатись жити в демократичних умовах, у вільній країні. Виставка звертає увагу на вцілілі міста, середовища, в яких ідеально проживати людям, на те, що, маючи такого агресивного сусіда, нам потрібно переосмислювати архітектуру міст, містобудування. Це велика робота і завдання для архітекторів, інженерів для усіх причетних до будівництва. Вцілілі міста – наша надія, це характер, те, що ми несемо у наших серцях. Нехай виставка стане місцем зустрічі вцілілих людей посеред мирних пейзажів.
Колекція із 16 полотен була написана в результаті двотижневої подорожі Сергія Ковальова по 8 європейських країнах восени минулого року.
«Мене вразило, – каже митець, – наскільки уважно там дбають про людей з інвалідністю, про літніх людей, дітей. Будівельники, архітектори продумують кожну деталь, щоб об’єкти інфраструктури, будь-яка зона відпочинку були доступні кожній людині. Я багато почерпнув для своєї професійної діяльності архітектора, відкрив багато нюансів, і думаю, цей досвід можна буде використати».
«Я радію, – зауважив Юрій Войтович, батько нашого Героя Назарія, – що завдяки Назару була створена Резиденція, яка підтримує молодих художників, розвиває культуру в Україні, а на цей раз вона ще й зберегла життя багатьом з них. Синова свічка згасла не даремно, від неї розгорілось велике полум’я, Україна стає на ноги. Уже зацвіла його яблуня, яку він посадив, і шелестить листям його горіховий сад…».
«День 2 червня, коли народився Назар, маємо пам’ятати завжди, за будь-яких умов, якими складними вони б не були, – підсумувала Людмила Ничай. – Нам постійно потрібно про нього нагадувати і собі, і всім людям, щоб розуміли, що боротьба за наші цінності не закінчилась, вона продовжується».
