25.05.2022
Новини

“Обіймаю і відчуваю – моя”: романтична історія освідчення нацгвардійця з Тернополя

Василь збирався освідчитися коханій Соломії влітку. Проте війна змінила плани молодого чоловіка. Він вирішив не зволікати. І ось вони уже нареченні. Романтичну історію кохання та освідчення розповіли у Національній гвардії України. 

Історія цього кохання розпочалась минулого року. Проводячи свій вільний час в Instagram, Василь випадково наткнувся на сторінку Соломії та не довго думаючи написав їй. Відповідь дівчини не змусила чекати хлопця і дуже скоро в них зав’язалася бесіда.

«Ще з першої нашої бесіди я зрозумів: вона та сама! 5 днів нашого спілкування пролетіли як один момент, все настільки ідеально, що навіть підозріло. І тут я зрозумів: ми маємо зустрітися та поспілкуватися в живу! Згадую, як я йшов на зустріч, від хвилювання тремтіли не лише руки, а й ноги були ватні, серце вистрибувало зсередини. Бачу її, підхожу ближче, обіймаю і відчуваю – МОЯ. З того дня ми завжди разом. Кожен день для нас – пізнання один одного. Ми строїмо плани на майбутнє, ділимося мріями: я хочу завести кота, а вона собаку. Дуже часто нам кажуть, що ми чимось схожі. Але це не дивно, ми розуміємо один одного з пів слова», – ділиться своїми відчуттями гвардієць.

Поки хлопець проходив строкову службу у Національній гвардії України, Соломія з нетерпінням чекала на свого коханого. Василь знав, що вона неодмінно має стати його дружиною! Пропозицію планував зробити влітку, після закінчення строкової служби. Але війна змінила думку хлопця і він вирішив освідчитись Соломії.

Сьогодні вони вже не просто хлопець і дівчина, а наречений і наречена.

«Плануємо відсвяткувати весілля після війни. Сподіваємось на скорішу перемогу у війні та мирне і щасливе майбутнє», – ділиться Василь.

Схожі пости

На Руській утруднений рух транспорту, оскільки на пішохідному переході травмовано жінку (фото)

Четверо людей загинуло, один у важкому стані – у Збаразькому районі ДТП

Тернопільська міськрада закупила поштових марок майже на півмільйона. Кому пишуть стільки листів?

Євгенія Цебрій
Перейти до панелі інструментів