Історію про ремонт дороги, яка надихає робити добрі справи, опублікував на своїй сторінці у соцмережі “Фейсбук” Тарас Сенів. Він вирішив власними силами хоч трохи підремонтувати дорогу у рідному селі Соколів Бучацького району. Адже там були такі ями, що проїхати було дуже незручно, машиною хитало.
Тарас разом з товаришем Василем Лесюком придбав 6 тонн щебеню, на що разом з доставкою витратив 2520 грн. Далі хлопці взялися до роботи. До них почали приєднуватися з шухлями сусіди та інші односельці. Люди допомагали, як могли, – хтось підсвічував ліхтариком, адже працювали увечері, хтось підтримував добрим словом, багато людей запитували, кому здавати гроші за дорогу.
Тарас Сенів дякує односельцям і вражений їхньою небайдужістю. Юнаку вдалося відремонтувати лише частину дороги, де найбільші нерівності. Він планує зробити більше, закликає поширювати цей допис, телефонувати йому, адже чим більше буде однодумців, тим швидше вони зроблять дорогу у селі.
Як розповів Тарас журналістці “Терміново”, востаннє цю дорогу ремонтували після повені у 2008 році, це одна з бічних вуличок. Але це найшвидша дорога, з якої можна виїхати на центральну. Щодня нею проїжджає близько 30 машин. Дорога не має водостоків, тому постійно руйнується. Надій на те, що хтось її відремонтує, не було, тому вирішив хоч трішки її відремонтувати власними силами.
– Наразі засипали найкритичніші місця, щоб можна було проїхати, каже Тарас.
Тарасу Сенів 21 рік, волонтерство для нього не нове. Він учасник спільноти “Реформація-Фест”, яка займається волонтерством, організацією молодіжних таборів, фестивалів, освітніх та художніх студій. Вихованець Молодіжного порталу Бучача.
Як хлопець організував ремонт дороги у Соколові, він описав у своєму пості у соцмережі. Далі цитуємо:
“Я дуже довго думав, як написати пост, як почав ремонтувати дорогу на своїй вулиці, тому пишу просто і без лишніх коригувань. Домовився з Василь Лесюк, що разом купляємо щебінь. Через декілька днів поїхав і купив 6тонн (1920грн) з доставкою з Бучача в Соколів (600грн). Разом 2520 грн.
Мені часто казали, що 6 тонн – це дуже мало і що нічого тим не поремонтую. Але ні!
Вдалося зробити набагато більше, ніж очікував і камінь ще лишився!
Мета була проста – вирівнати найгірші нерівності, щоб можна було швидше пересуватися дорогою без лишнього дискомфорту. Мені надоїло, коли машиною хитає на ямах і ще й на перехресті.
Як то було. Прийшов майже під вечір розгортати щебінь. Сусід Петя Панькевич ішов зі школи і зупинився поговорити. Потім Іван Татарчук виніс ще одну шуфлю і ми почали працювати двоє – я і Петро.
Потім підключився Ростік Волощук. Вже був вечір і нам треба було підсвічувати щоб бачили куди сипати камінь, він це робив.
Потім прийшли ще два сусіди, теж школярі, зі своїми інструментами і тачками. Почали помагати. Потім підійшов Петро Баглей з шуфлею і тачками і тоже став помагати. Це вже 5 людей!
Хлопці настільки швидко все робили, що я не встигав давати їм доручення куди, везти чергові таки щебеню! Одні працювали біля одної купи, а інші біля другої. Надворі вже ніч. Ми бігаємо з ліхтариками, тачками і шуфлями і латаємо дорогу. Їде Volodymyr Nykoliuk ставить машину збоку і відразу питає, що треба помагати. Потім береться до роботи разом з нами, нас вже шестеро, якщо не більше. Я навіть не рахував скільки було, бо всі були в захваті від того як класно в нас виходить співпрацювати!
Кожен щось робив на своєму місці. Хтось возив камінь тачками, хтось накидав, розрівнював його на дорозі, хтось підсвічував ліхтариком, щоб ми висипали його в потрібне місце. Кожен робив дуже важливу роботу.
Люди, я вражений вами! Ви настільки класні і відкриті, що це неймовірно!
Поки ми робили це все, то ще багато людей підходили і помагали добрими словами. Це теж дуже важливо. Це знак, що нас підтримують!
Сьогодні знову з Петром (однокласником) пішли вирівнювати дорогу і вчепилися дороги на Зварунчуковій горі. Вирівнювали два місця, щоб плавніше проїжджати машиною.
Висновки:
По дорозі – є місця, де погано зробив, і хочу це виправити. По людях – ви неймовірні!!! Вам найбільша подяка, що так класно і відкрито реагуєте! Кожен, хто проходив хотів хоч якось долучитися. Хто пропонував помогти розгортати, хтось відверто казав, що зараз не може помогти, але під вечір матиме час і ділився своїм номером для зв‘язку. Багато взагалі питали кому гроші давати за дорогу.
І знаєте, в мене є бажання робити це дальше. Бо є люди, яким це потрібно і вони цінують це! І якщо чесно – це дуже багато і важливо!
Хочу зробити більше. Знаєте, от щоб зберегти людей, які хочуть долучитися, то пишіть мені в коментарі, хто чим може допомогти. Кому зручніше – пишіть в приват або вайбер, телеграм. Або дзвоніть: 0684238352, це мій номер. Дякую Вам, ви класні! Якщо поширите цей допис – дізнаються більше людей і швидше зробимо дорогу”
