Бойовий шлях, відновлення після важкого поранення та створення ветеранського простору – історія Руслана, захисника України, який після ампутації ноги продовжує служити в лавах Національної поліції.
Перший бій та випробування війною
“Перший вихід, перший бій, я думаю, пам’ятає дуже чітко кожен боєць”, – розпочинає свою розповідь Руслан. Влітку 2023 року він у складі полку “Сафарі” бригади “Лють” вирушив на південь Бахмута для участі в контрнаступальних операціях, повідомляє Національна поліція.
Підрозділ здійснював штурмові дії в напрямку населених пунктів Кліщіївка, Андріївка, Курдюмівка. Під час бойових зіткнень противник застосовував майже весь доступний арсенал: важкі кулемети “Утьос”, реактивні системи залпового вогню “Град”, міномети різних калібрів, танки, та навіть некеровані ракети з гелікоптерів.
“По наших позиціях прилетіло в загальній кількості близько 180 снарядів”, – згадує ветеран. Під час одного з бойових виходів у жовтні 2023 року після двох діб на позиціях та відбиття двох ворожих штурмів, Руслан отримав поранення.
“На півдорозі в один момент побачив спалах біля лівої ноги і поштовх в сторону. Я відразу впав і зрозумів, що сталося – я наступив на протипіхотну міну,” – розповідає боєць.
У критичний момент спрацював закладений під час навчань алгоритм дій. Руслан дістав з підсумка турнікет, наклав його на поранену ногу. Побратими допомогли правильно затягнути джгут, зняли взуття та забинтували травмовану кінцівку.
Опираючись на плечі товаришів, поранений подолав близько кілометра на одній нозі, розуміючи, що час дії турнікета обмежений і потрібно якнайшвидше дістатися до медичного закладу.
Читайте також: “Взірець незламності та нескореності”: ветеран війни та поліцейський з Тернопільщини став “Людиною року-2024”
Ампутація та реабілітація
“По прибуттю в лікувальний заклад я зрозумів, що ногу мені однозначно ампутують,” – згадує Руслан. Після операції його перевезли спочатку до Дніпра, а потім евакуаційним поїздом до Тернополя, де провели кілька додаткових операцій.
Процес протезування тривав близько двох місяців. Саме на етапі реабілітації до Руслана зателефонував колишній керівник з поліції Сергій Зюбаненко: “Руслан, досить вже лежати, давай до нас повертайся на роботу”.
Створення ветеранського простору
Ідея ветеранського простору в структурі Національної поліції виникла нещодавно після обговорення проблем ветеранів з керівництвом головного управління. “Створення ветеранського простору для мене означає, що в нас є можливість допомагати ветеранам. Допомагати не тільки тим, хто працює в системі Нацполіції чи МВС – до нас можуть звернутися і ветерани Збройних Сил, яким також потрібна підтримка”, – пояснює Руслан.
Соціалізація через спорт
Сьогодні ветеранський простір працює над соціалізацією колишніх військових через спортивні та культурно-масові заходи, намагаючись залучати їх до різних активностей. “Залишається тільки від самих ветеранів це бажання – бажання брати участь, бажання активізуватись і повертатись назад у суспільство”, – наголошує Руслан.
Команда активно шукає ветеранів з пораненнями, щоб вони долучались до спільноти. В планах – створення футбольної команди з ампфутболу для осіб з односторонньою ампутацією нижніх кінцівок, а також організація команди з волейболу сидячи. “Є тренери, які готові працювати, потрібні охочі ветерани”, – додає Руслан.
Незламний дух
“Їх не змогла зламати війна, їх не змогло зламати важке поранення,” – з повагою говорить Руслан про побратимів-ветеранів. “Суспільство не повинно забувати про ветеранів, про ту роботу, яку вони зробили, про ті жертви, на які вони пішли. Ці люди є дійсно незламні духом. Наше завдання – тільки підтримати таких людей”.
Історія Руслана – яскравий приклад того, як після важких випробувань, повернення до мирного життя може бути не лише процесом відновлення, але й можливістю допомагати іншим, хто пройшов схожий шлях.
Раніше “Терміново” уже розповідало про його колегу по службі, також ветерана Назара Вікторовського, який після ампутації працює у поліції. Він майже добу пролежав під завалами у Часовому Ярі, а зараз знайшов себе у мирному житті та продовжує приносити величезну користь людям.
About the author
Унікальну традицію вбирання хрестів села Тернопільщини представили на науковій конференції
Обряд «вбирання» хрестів Хресної дороги, який зберігся лише у селі Монастирок на Чортківщині, став об’єктом уваги науковців та культурних діячів з усієї України. Про унікальну спадщину Більче-Золотецької громади йшлося під час всеукраїнської онлайн-конференції, організованої Рівненським обласним центром народної творчості. Жива історія з XVIII століття Ця традиція — не просто релігійний обряд, а приклад неймовірної стійкості громади. Як розповіли голова громади Галина Огородник та очільниця обласного департаменту культури Світлана Байталюк, мешканці Монастирка оберігали цей звичай навіть у часи радянських репресій, коли будь-які прояви віри були під забороною. У чому особливість традиції? Родинна відповідальність: У селі встановлено 14 хрестів, що символізують зупинки Ісуса на шляху до Голгофи. За кожним із них десятиліттями доглядають конкретні місцеві родини. Обряд «вбирання»: Напередодні свята Воздвиження Чесного Хреста родини прикрашають «свої» хрести живими квітами та стрічками. Хода до печерного храму: Після вбирання хрестів віряни здійснюють масштабну процесію […]
На фронті загинув 24-річний бойовий медик «Азову» Вадим Саєнко з Тернопільщини
На фронті загинув 24-річний бойовий медик «Азову» Вадим Саєнко зі Скала-Подільської громади. Молодший сержант віддав життя під час бойового завдання у Донецькій області. Про це повідомляє другий відділ Чортківського РТЦК та СП. Захисник загинув ще 6 травня 2023 року. Трагедія сталася в районі населеного пункту Спірне, де боєць стримував військову агресію РФ. Що відомо про героя Вадим Саєнко народився у 1999 році. Він проживав у селі Вербівка Скала-Подільської територіальної громади. У війську чоловік служив на посаді бойового медика першого корпусу Національної гвардії України «Азов». Захисник загинув під час виконання бойового завдання. Він до останнього залишався вірним присязі та мужньо виконував військовий обов'язок у самому пеклі боїв на Донеччині. У громаді висловлюють глибокі співчуття родині та близьким Вадима. Друзі та побратими згадують його як віддану та світлу людину.
На Кременеччині жінка влаштувала стрілянину
Замість того, щоб налякати птахів, 59-річна жителька району «налякала» закон. Тепер за постріли з рушниці посеред села жінці доведеться відповідати перед поліцією. Інцидент стався сьогодні, 24 квітня, в одному із сіл Кременецького району, повідомляють у поліції Тернопільської області. Звуки, схожі на постріли, почув поліцейський офіцер громади, який у цей час патрулював територію. Правоохоронець не став чекати виклику на «102» і одразу вирушив на пошуки джерела шуму, проводячи подворовий обхід. Джерело небезпеки знайшлося швидко — ним виявилася місцева мешканка з гладкоствольною рушницею в руках. Хотіла як краще Як з’ясувалося, 59-річна жінка вирішила радикально підійти до питання господарства. Вона пояснила поліції: На її домашню птицю почали полювати хижі птахи. Щоб відлякати непроханих гостей, вона взяла рушницю сина (якого вдома не було). Жінка кілька разів вистрілила у повітря. Проте такий «самозахист» є грубим порушенням закону. На жінку вже склали адміністративний протокол за ст. […]
Після трьох років невідомості На Щиті повертається Герой з Кременеччини Олександр Киричук
Понад три роки тривожного очікування та незгасної надії. На Шумщину надійшла офіційна звістка про загибель Олександра Киричука з села Жолобки, зв'язок із яким зник ще у лютому 2023 року. Про це повідомив голова громади Вадим Боярський. Олександр Киричук (1985 р.н.) був одним із тих, хто не вагаючись став на захист країни у перші ж дні великої війни — у лютому 2022-го. Молодший сержант, стрілець 2-ї стрілецької роти, він понад рік перебував у самому пеклі бойових дій. Його бойовий шлях тривав рік, аж поки 14 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання зв'язок із молодшим сержантом урвався. Відтоді минуло 38 місяців — довгих днів і ночей, протягом яких родина вірила у диво. На жаль, результати ДНК-експертизи виявилися невблаганними: Олександр загинув саме того дня, у лютому 2023-го, мужньо виконуючи свій військовий обов'язок. «Він був прикладом мужності та відданості — людина з […]
Мистецтво бути першим: як сучасні книги змінюють підхід до успіху?
В умовах глобальних змін та стрімкого розвитку технологій постійне навчання стає не просто перевагою, а необхідністю для кожного професіонала. Якісна бізнес література допомагає не лише опанувати нові інструменти управління, а й повністю переглянути свої стратегії саморозвитку та фінансової грамотності. Читання паперових видань дозволяє глибше зануритися в тему, структурувати знання та знайти натхнення для реалізації найсміливіших проєктів. Чому варто інвестувати у професійний non-fiction? Сучасний ринок пропонує тисячі видань, проте справжню цінність мають ті, що базуються на реальному досвіді практиків. Книги з економіки, маркетингу та менеджменту сьогодні стають мостом між теоретичними знаннями та практичними кейсами світових гігантів. Основні переваги читання профільної літератури: Системний підхід: автори допомагають вибудувати чітку структуру в хаосі робочих процесів. Розвиток soft skills: навички переговорів, емоційного інтелекту та лідерства стають ключовими у 2026 році. Економія часу: ви вчитеся на помилках і успіхах людей, які вже пройшли шлях до вершини. Формування оточення: через книги ви отримуєте […]
Помер військовий Іван Роговський з Бучаччини
Ще одна важка втрата для Тернопільщини. На 46-му році життя зупинилося серце військовослужбовця з села Жизномир Івана Роговського. Трагічну звістку повідомили у Бучацькій міській раді. Іван народився у 1980 році. У лавах Збройних Сил України він обіймав посаду електрика автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення. Побратими згадують його як відповідальну та сумлінну людину, яка завжди дбала про те, щоб техніка була справною, а підрозділ — забезпеченим усім необхідним. «Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам. Розділяємо ваш біль та смуток у цей важкий час», — йдеться у повідомленні громади. Військовий пішов з життя 18 квітня. Світла пам’ять про захисника, який до останнього подиху був вірним присязі, назавжди залишиться у серцях жителів Бучаччини. Про дату та час зустрічі кортежу з тілом померлого захисника, а також чин похорону, буде повідомлено додатково. Вічна пам'ять Герою!
