Днями “Терміново” розповідало, що у Кременецько-Почаївському ДІАЗі відкрили виставку унікальних артефактів, які 50 років тому знайшли під час археологічних досліджень на Замковій горі. Окрім презентації експонатів, відкрили й деякі таємниці міста, про які давно говорять. Хоча найстарішим містом Тернопільщини вважають Теребовлю, яку у літописах вперше згадують у 1097 році, є дослідження, які засвідчують, що перші оборонні споруди на горі у Кременці з’явилися ще у IX-Х століттях.
Про те, що дає підстави вважати Кременець насправді старшим щонайменше на 2 століття, розповів директор ДІАЗу Василь Ільчишин.
- Виставка присвячена саме Кременецькому замку, бо це знакова пам’ятка не лише України, а і Європи. Дослідниця Євгенія Пламеницька, під час обстеження у 1970-их роках, віднайшла мур, який датувала ІХ століттям. За нинішніми даними ми його датуємо Х століттям. Це період державотворення України. Кременецький замок – це твердиня, яка вистояла разом із Даниловом перед монголо-татарською навалою. Тому дослідники досі називають Кременець “Щитом Європи”. Сьогодні це виглядає дуже символічно. Нам пощастило, що ми сьогодні маємо матеріальні твердження нашої історії, – каже керівник заповідника.
То що ж сталося із результатами сенсаційного дослідження і чому офіційною датою заснування Кременця досі вважають 1227 рік, якщо археологія говорить про значно раніші дати?
У своїй публікації “Кременецький замок” історик, краєзнавець, кандидат історичних наук Володимир Собчук побіжно згадує про дослідження Пламеницької.
“Результати досліджень Євгенії Пламеницької, започаткованих 1972 р., значно ширших за обсягом і проведених на професійному рівні, не опрацьовані й неопубліковані. Речові матеріали передані Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику, але без польової документації, яка, імовірно, втрачена”, – йдеться у статті.
Хоча для істориків або любителів краєзнавства інформація про згадані дослідження не новина, більшість про ці розкопки узагалі не знають. А тим часом тоді, у 1970-их роках, на Замковій горі зробили сенсаційні відкриття – віднайшли кам’яні укріплення, які датували ІХ століттям.
Цінність тодішніх матеріальних знахідок велика, але ключова та особливо важлива інформація була в польових щоденниках Євгенії Пламеницької, а вони вважаються втраченими. Припускали, що ці щоденники потрапили до її доньки Ольги Пламеницької, проте це не так, вважають дослідники. На жаль, врятувати щоденники від забуття Ользі Пламеницької свого часу не вдалося, і невідомо, де вони зараз. Хочеться вірити, що їх не знищили, що неоціненні документи не згинули на якомусь сміттєзвалищі, бо стає неймовірно прикро при думці, що такий унікальний пласт знань міг просто зникнути.
Фото з архіву Ольги Пламеницької