“Щоб не зійти з розуму від страху — почала щось робити”. Ці прості, але сповнені глибокого змісту слова стали відправною точкою для героїні цієї історії, чиє волонтерство розквітло у найскладніші часи для України – з перших днів повномасштабного вторгнення.
“Волонтер — це не одна людина, це всі, хто її підтримує, це сила спільноти. І саме завдяки їй ми тримаємось”, – підкреслює волонтерка.
“Моє волонтерство розпочалося у лютому 2022 року. Чоловік на той момент був за кордоном, і декілька днів, поки він зміг повернутись в Україну, я була сама — з дитиною та собакою у новобудові, де, крім нас, майже ніхто ще не жив. Усі виїжджали, було дуже страшно, і щоб не зійти з розуму від страху — почала щось робити. Я їздила в магазини, купувала продукти й відвозила їх у штаби. Так усе й почалося” – розповідає Любов Атласюк.
Згодом друзі та знайомі почали просити щось купити від них і передавали на це кошти. В якийсь момент їх стало надто багато. Продуктів у штабах уже не було куди складати. “Тоді я вирішила, що спробую купити бронежилети, але, на жаль, спочатку нічочо не вийшло”, – сказала Любов. У цей час чоловік повернувся з-за кордону і з друзями купив авто для ССО. Від купівлі них залишилися кошти. Любов Атласюк попросила їх, додала ще свої — і купила перший тепловізор.“Це був початок березня 2022-го, знайти тоді тепловізор — здавалося неможливим, але ми це зробили. З того моменту не зупиняємось”.
“Навколо мене об’єдналось багато друзів, знайомих, просто добрих людей. Разом ми змогли дуже багато: автівки, дрони, приціли, РЕБи. Навіть екскаватор, який хлопці з Клівленда купили — і який досі працює”- додає волонтерка.
За словами Любові Атласюк: “Техніки за весь цей час вдалося купити дуже багато, просто дуже. FPV-дрони, EcoFlow, Starlink, Reb, Mavic, Mavic 3Т. Був збір для 44-ї бригади, ми купували комплекс БПЛА лелека. Він один коштував, здається, півтора мільйона гривень. Ми їх купили декілька штук. У нас був великий такий збір минулого літа, близько 10 автомобілів, а дронів – навіть не можу уявити, чи це десятки, чи це сотні”.
Динаміка зборів з 2022 до сьогодні дуже змінилась
Любов Атласюк зауважила, що протягом усього 2022 року вона не відкривала жодного збору, адже вдавалось купувати все необхідне: люди самостійно надсилали кошти, залучали своїх друзів і знайомих. Завдяки цьому вдавалось оперативно здійснювати закупівлі. З двадцять третього року вже робили офіційні збори, і спершу було легко – за тиждень закривався збір.
Читайте також: “Дуже хочу, щоб карма їх наздогнала”: Ольга Караванська про недоброчесних волонтерів та свою віддачу для армії
Волонтерка згадує: “Коли ми купували за 16 тисяч євро першу антидронову рушницю, необхідну суму зібрали за чотири дні. А от зараз складно дуже, можливості в людей вже не ті. Вони розпорошуються на багато зборів, на допомогу своїм знайомим, родичам. Я, наприклад, маю свій збір, як правило, ще допомагаю багатьом, чим можу, але стараюся донатити іншим волонтерам і іншим військовослужбовцям. Тобто наші можливості просто вже не такі”.
“Найважче у волонтерській діяльності — це спілкування з бійцями, які перебувають у гарячих точках. Коли і ти, і вони усвідомлюють, що їхнє життя — на волосині, а ти не можеш допомогти нічим, окрім матеріальної та моральної підтримки. Слава Богу, всі мої історії допомоги бійцям мають щасливе завершення”.
Серед усіх історій найбільше Любові запам’яталась історія про перший автомобіль: “Його переганяли з Литви через польський кордон. Автомобіль був подарований литовцем — ми оплатили лише ремонт і фарбування. На митниці були шалені черги: я переходила з однієї до іншої, мені бракувало документів, а в автомобілі було багато медикаментів, які не можна було перевозити без відповідних паперів. Напевно, це було справжнє диво, адже саме в той момент за мною в черзі опинився хлопець, який навчався в Польщі й добре володів мовою. Ми разом почали переконувати митника — і з Божою поміччю нас пропустили”.
На завершення волонтерка ділиться тим, що дає їй сил та натхнення: “Я просто розумію, що на півдороги зупинитися не можна. Я також розумію, що наша втома у порівнянні з втомою тих людей, які нас захищають, це взагалі нічого. Розумію, що в мене налагоджені всі зв’язки і шляхи допомоги, і я просто так їх залишити не маю права. Та і люди, що мене оточують, допомагають, донатять, стараються, вірять – дають сили. Найголовніше розуміння: якщо не будемо плисти далі, то просто потонемо і все. Ми просто повинні”.
About the author
“Якщо не будемо плисти далі, то просто потонемо”: як волонтерка Любов Атласюк об’єднує небайдужих задля Перемоги
"Щоб не зійти з розуму від страху — почала щось робити". Ці прості, але сповнені глибокого змісту слова стали відправною точкою для героїні цієї історії, чиє волонтерство розквітло у найскладніші часи для України – з перших днів повномасштабного вторгнення. "Волонтер — це не одна людина, це всі, хто її підтримує, це сила спільноти. І саме завдяки їй ми тримаємось", – підкреслює волонтерка. "Моє волонтерство розпочалося у лютому 2022 року. Чоловік на той момент був за кордоном, і декілька днів, поки він зміг повернутись в Україну, я була сама — з дитиною та собакою у новобудові, де, крім нас, майже ніхто ще не жив. Усі виїжджали, було дуже страшно, і щоб не зійти з розуму від страху — почала щось робити. Я їздила в магазини, купувала продукти й відвозила їх у штаби. Так усе й почалося" - розповідає Любов Атласюк. Згодом […]
“Дуже хочу, щоб карма їх наздогнала”: Ольга Караванська про недоброчесних волонтерів та свою віддачу для армії
У вирі воєнних подій, де кожен день сповнений викликів, знаходяться люди, чия невтомна праця стає справжнім порятунком. Ольга Караванська, не вважаючи себе волонтеркою у повному розумінні цього слова, є саме тією сполучною ланкою між потребами фронту та готовністю суспільства допомагати. Її історія – це не про гучні заяви, а про щоденну, кропітку роботу, про довіру військових і підтримку небайдужих, що разом творять вагомі справи. "Я не вважаю, що роблю достатньо, аби називати себе волонтеркою. Адже, мою думку, це люди, які здійснюють великі справи без очікування винагороди. Ще до повномаштабної війни я допомагала тим, хто цього потребував, або залучала інших. Коли 24 лютого 2022 року мій чоловік пішов воювати, я зрозуміла: будуть ситуації, де наша допомога буде необхідною. Мені дуже пощастило з оточенням — я могла просто зателефонувати й сказати, що потрібна випічка на благодійний ярмарок для збору коштів на потреби […]
“Навіть утомлене серце може бути джерелом світла” – волонтерка Василина Новосад про незламність, віру і силу допомогати
Її історія починається не з гучних закликів, а з тихого болю за тих, хто на передовій. Василина Новосад – лікарка і мати трьох дітей - відчула гостру потребу допомогти своїм друзям, військовим медикам. З цього особистого пориву народилася потужна хвиля волонтерства, яка охопила тисячі кілометрів фронту. Один із її проєктів – налагодження унікального виробництва безкаркасних нош, що життєво необхідні для порятунку поранених. У кожній переданій нею одиниці допомоги не лише кошти небайдужих, а й частинка її власного серця відданого служінню тим, хто тримає над нами мирне небо.Історія незламної жінки, яка на власному прикладі доводить, що навіть одна людина може стати рятівним мостом між тилом і фронтом, у матеріалі "Терміново". Василина Новосад каже, що її волонтерська діяльність розпочалась з допомоги друзям військовим медикам. «Потреб було багато, спочатку пробувала їх закривати своїми силами, потім, коли розуміла масштаби запитів, то почала відкривати збори в […]
