“Щоб не зійти з розуму від страху — почала щось робити”. Ці прості, але сповнені глибокого змісту слова стали відправною точкою для героїні цієї історії, чиє волонтерство розквітло у найскладніші часи для України – з перших днів повномасштабного вторгнення.
“Волонтер — це не одна людина, це всі, хто її підтримує, це сила спільноти. І саме завдяки їй ми тримаємось”, – підкреслює волонтерка.
“Моє волонтерство розпочалося у лютому 2022 року. Чоловік на той момент був за кордоном, і декілька днів, поки він зміг повернутись в Україну, я була сама — з дитиною та собакою у новобудові, де, крім нас, майже ніхто ще не жив. Усі виїжджали, було дуже страшно, і щоб не зійти з розуму від страху — почала щось робити. Я їздила в магазини, купувала продукти й відвозила їх у штаби. Так усе й почалося” – розповідає Любов Атласюк.
Згодом друзі та знайомі почали просити щось купити від них і передавали на це кошти. В якийсь момент їх стало надто багато. Продуктів у штабах уже не було куди складати. “Тоді я вирішила, що спробую купити бронежилети, але, на жаль, спочатку нічочо не вийшло”, – сказала Любов. У цей час чоловік повернувся з-за кордону і з друзями купив авто для ССО. Від купівлі них залишилися кошти. Любов Атласюк попросила їх, додала ще свої — і купила перший тепловізор.“Це був початок березня 2022-го, знайти тоді тепловізор — здавалося неможливим, але ми це зробили. З того моменту не зупиняємось”.
“Навколо мене об’єдналось багато друзів, знайомих, просто добрих людей. Разом ми змогли дуже багато: автівки, дрони, приціли, РЕБи. Навіть екскаватор, який хлопці з Клівленда купили — і який досі працює”- додає волонтерка.
За словами Любові Атласюк: “Техніки за весь цей час вдалося купити дуже багато, просто дуже. FPV-дрони, EcoFlow, Starlink, Reb, Mavic, Mavic 3Т. Був збір для 44-ї бригади, ми купували комплекс БПЛА лелека. Він один коштував, здається, півтора мільйона гривень. Ми їх купили декілька штук. У нас був великий такий збір минулого літа, близько 10 автомобілів, а дронів – навіть не можу уявити, чи це десятки, чи це сотні”.
Динаміка зборів з 2022 до сьогодні дуже змінилась
Любов Атласюк зауважила, що протягом усього 2022 року вона не відкривала жодного збору, адже вдавалось купувати все необхідне: люди самостійно надсилали кошти, залучали своїх друзів і знайомих. Завдяки цьому вдавалось оперативно здійснювати закупівлі. З двадцять третього року вже робили офіційні збори, і спершу було легко – за тиждень закривався збір.
Читайте також: “Дуже хочу, щоб карма їх наздогнала”: Ольга Караванська про недоброчесних волонтерів та свою віддачу для армії
Волонтерка згадує: “Коли ми купували за 16 тисяч євро першу антидронову рушницю, необхідну суму зібрали за чотири дні. А от зараз складно дуже, можливості в людей вже не ті. Вони розпорошуються на багато зборів, на допомогу своїм знайомим, родичам. Я, наприклад, маю свій збір, як правило, ще допомагаю багатьом, чим можу, але стараюся донатити іншим волонтерам і іншим військовослужбовцям. Тобто наші можливості просто вже не такі”.
“Найважче у волонтерській діяльності — це спілкування з бійцями, які перебувають у гарячих точках. Коли і ти, і вони усвідомлюють, що їхнє життя — на волосині, а ти не можеш допомогти нічим, окрім матеріальної та моральної підтримки. Слава Богу, всі мої історії допомоги бійцям мають щасливе завершення”.
Серед усіх історій найбільше Любові запам’яталась історія про перший автомобіль: “Його переганяли з Литви через польський кордон. Автомобіль був подарований литовцем — ми оплатили лише ремонт і фарбування. На митниці були шалені черги: я переходила з однієї до іншої, мені бракувало документів, а в автомобілі було багато медикаментів, які не можна було перевозити без відповідних паперів. Напевно, це було справжнє диво, адже саме в той момент за мною в черзі опинився хлопець, який навчався в Польщі й добре володів мовою. Ми разом почали переконувати митника — і з Божою поміччю нас пропустили”.
На завершення волонтерка ділиться тим, що дає їй сил та натхнення: “Я просто розумію, що на півдороги зупинитися не можна. Я також розумію, що наша втома у порівнянні з втомою тих людей, які нас захищають, це взагалі нічого. Розумію, що в мене налагоджені всі зв’язки і шляхи допомоги, і я просто так їх залишити не маю права. Та і люди, що мене оточують, допомагають, донатять, стараються, вірять – дають сили. Найголовніше розуміння: якщо не будемо плисти далі, то просто потонемо і все. Ми просто повинні”.
About the author
Розкішний догляд чи розумна економія? Детальний розбір доступних аналогів преміум засобів для догляду за шкірою
У сучасному світі догляду за шкірою, де нові продукти з'являються щодня, а маркетингові обіцянки можуть заплутати навіть досвідчених поціновувачів, виникає логічне питання: чи завжди висока ціна є запорукою ефективності? Чи справді для якісного догляду потрібно витрачати цілий статок? У цій статті ми розвіємо міфи та доведемо, що ефективний догляд не обов'язково має бути дорогим. Зокрема, порівняємо популярні засоби з преміального сегмента з їх доступнішими аналогами — українськими та мас-маркет брендами. Розкладаємо все по поличках: що працює, як і чому це варте вашої уваги. Незалежно від того, чи ви тільки починаєте знайомство з доглядом, чи вже давно розбираєтесь у кислотах, пептидах і церамідах — ви знайдете тут щось корисне. Гелі для вмивання Люкс: Bioderma Sensibio Gel Moussant Аналог: White Mandarin фітомус для вмивання Bioderma Sensibio Gel делікатно очищує, не порушуючи захисний бар’єр шкіри, і гідна заміна йому фітомус для вмивання від […]
Неодноразово погрожував розправою. Стало відомо, чому загинула жінка на Кривоноса
У Тернополі син убив матір під час пожежі в квартирі на вулиці Кривоноса. 37-річний чоловік підпалив житло разом з жінкою всередині. Поліція затримала підозрюваного та оголосила йому підозру в умисному вбивстві. Про це повідомляє ГУ НП у Тернопільській області. Трагедія сталася 9 червня близько сьомої вечора на четвертому поверсі будинку. Сусіди почули вибух і побачили полум'я, тому викликали рятувальників. Пожежники витягли з палаючої квартири тіло 59-річної жінки та її пораненого сина. Чоловіка з опіками госпіталізували до лікарні. Слідство встановило, що син раніше кілька разів погрожував матері. Його також притягали до відповідальності за домашнє насильство. Сестра загиблої розповіла поліції подробиці того дня. П'яний племінник прийшов до матері та почав погрожувати спалити її. Жінка не могла вийти з квартири, бо син її не випускав. Перед пожежею мати встигла подзвонити сестрі. Вона сказала, що син приніс горючу рідину та розлив її по кімнаті. […]
Викладачка з ТНТУ перемогла у турнірі з плавання «Кубок трьох річок»
Наталія Вальчак, старший викладач кафедри фізичного виховання і спорту ТНТУ імені Івана Пулюя, здобула золото на дистанції 1500 метрів у турнірі з плавання на відкритій воді «Кубок трьох річок». Змагання відбулись 7 червня у Житомирі. Спортсменка також зайняла друге місце в абсолютній першості серед жінок на тій же дистанції, змагаючись із учасниками з різних міст України. Турнір проходив на відкритій воді річки Тетерев у районі житомирського гідропарку. Про це повідомили у ТНТУ. Колектив кафедри фізичного виховання і спорту привітав викладачку з перемогою та побажав нових спортивних досягнень. Наталія Володимирівна представляла тернопільську команду на престижних змаганнях серед плавців різних вікових категорій.
Жінка на чолі колони “На Щиті”. Історія тернопільської волонтерки “Відьми”, яка мріє про власну книгу і допомагає ветеранам
Тернополянка Оксана Перняк, відома за позивним «Відьма», вже рік майже щодня зустрічає полеглих воїнів, аби провести їх в останню путь за кермом автомобіля гуманітарної місії. Проте її допомога Україні значно ширша: жінка встигає опікуватися пораненими в лікарнях та збирати кошти для ЗСУ, продаючи створені власноруч українські силянки. Що ж спонукає людину стати частиною такої емоційно виснажливої місії? «Терміново» Оксана розповідає, що поштовхом для неї стала особиста криза, яка змусила шукати вихід з важкого стану. «Поворотним моментом для мене стала хвороба, сидіти вдома я не могла, лізли дурні думки. Якось випадково натрапила на інформацію про місію «На щиті», тоді просто приєдналася до супроводу, ще не знаючи, що це стане частиною мого життя», — ділиться волонтерка. Свій перший виїзд, який відбувся взимку 2024 року, жінка пам’ятає нечітко, проте емоції закарбувалися назавжди. «Я мало що пам’ятаю з того дня, було холодно, йшов дощ, […]
“Якщо не будемо плисти далі, то просто потонемо”: як волонтерка Любов Атласюк об’єднує небайдужих задля Перемоги
"Щоб не зійти з розуму від страху — почала щось робити". Ці прості, але сповнені глибокого змісту слова стали відправною точкою для героїні цієї історії, чиє волонтерство розквітло у найскладніші часи для України – з перших днів повномасштабного вторгнення. "Волонтер — це не одна людина, це всі, хто її підтримує, це сила спільноти. І саме завдяки їй ми тримаємось", – підкреслює волонтерка. "Моє волонтерство розпочалося у лютому 2022 року. Чоловік на той момент був за кордоном, і декілька днів, поки він зміг повернутись в Україну, я була сама — з дитиною та собакою у новобудові, де, крім нас, майже ніхто ще не жив. Усі виїжджали, було дуже страшно, і щоб не зійти з розуму від страху — почала щось робити. Я їздила в магазини, купувала продукти й відвозила їх у штаби. Так усе й почалося" - розповідає Любов Атласюк. Згодом […]
“Дуже хочу, щоб карма їх наздогнала”: Ольга Караванська про недоброчесних волонтерів та свою віддачу для армії
У вирі воєнних подій, де кожен день сповнений викликів, знаходяться люди, чия невтомна праця стає справжнім порятунком. Ольга Караванська, не вважаючи себе волонтеркою у повному розумінні цього слова, є саме тією сполучною ланкою між потребами фронту та готовністю суспільства допомагати. Її історія – це не про гучні заяви, а про щоденну, кропітку роботу, про довіру військових і підтримку небайдужих, що разом творять вагомі справи. "Я не вважаю, що роблю достатньо, аби називати себе волонтеркою. Адже, мою думку, це люди, які здійснюють великі справи без очікування винагороди. Ще до повномаштабної війни я допомагала тим, хто цього потребував, або залучала інших. Коли 24 лютого 2022 року мій чоловік пішов воювати, я зрозуміла: будуть ситуації, де наша допомога буде необхідною. Мені дуже пощастило з оточенням — я могла просто зателефонувати й сказати, що потрібна випічка на благодійний ярмарок для збору коштів на потреби […]
