Створені ним ікони є у колекціях відомих світових політиків, наприклад, у Держсекретаря США Ентоні Блінкена, Президентів Польщі Анджея Дуди та Литви Ґітанаса Науседи. Його унікальні, ексклюзивні роботи на використаних бронеплитах, що врятували життя українських захисників, продають за сотні тисяч гривень. Одна з них “Арх. Михаїл долає Змія” днями пішла з благодійного аукціону у Варшаві за 850 тисяч гривень (85 000 злотих). Чому зараз присвячує себе відомий іконописець з Кременця Андрій Охоцький та чим хоче зайнятися після перемоги України у війні, розповідають в “Україна Православна”.
“Продовжуємо писати історію Православної Церкви України, показуючи її вірян та духовенство.
Християнська родина Україна це дуже різні люди. Які не дуже демонструють свою релігійність. Але про їхню віру, вчинки можна судити по плодах та продуктах, які стають відомими на весь світ.
Його ікони є в колекції президентів Польщі та Литви та Держсекретаря США Ентоні Блінкена
Андрій Охоцький, іконописець, випускник Київської православної богословської академії.
Його ікони на прострілених пластинах від бронежилетів є в колекції президентів Польщі та Литви та передані Держсекретарю США Ентоні Блінкену для американського істеблішменту.
Днями ікона Андрія «Арх. Михаїл долає Змія» пішла з благодійного аукціону у Варшаві за 850 тисяч гривень.
Ми познайомилися з Андрієм на пресконференції, присвяченій відродженню Української келії на Афоні. Як відомо, український бізнес оголосив збір, щоб відбудувати келію у найближчі роки. Андрій пожертвував на цей збір дві ікони, кошти від продажу яких підуть на відбудову української чернечої обителі на Святій горі.
У церкву водила бабуся, а у храмі прислуговував з 5 років
“Я з дитинства був віруючим, – розповідає Андрій Охоцький. – У нашу маленьку церкву Київського патріархату у Кременці мене водила бабуся, а прислуговував я в храмі з п’яти років.
Тут же в Кременці я закінчив художній факультет педагогічної академії.
Коли наш священник запропонував мені вступати в Київську православну богословську академію, я вже мав художню освіту.
Іконопис називають богослів’ям у фарбах. Тож іконописець повинен мати освіту і повинен бути віруючим. Вступаючи у духовний виш, я думав про те, щоб бути священником. Але ректор нашого вишу на той момент, владика Димитрій, знав, що я мав художню освіту і спочатку попросив мене намалювати для його книги кілька графічних портретів наших митрополитів. А потім ікону. (Це була прекрасна ікона «Нев’янучий світ», вишукана, і канонічна й українська – ред.).
І я зрозумів, що можу і хочу писати ікони. Іконопис вимагає знань, додаткових навичок, але якщо ти маєш освіту, віру, перебуваєш всередині кола іконописців, то ти її здобудеш. І якось творчу дорогу Бог вистеляє.
Розписував храми на Луганщині та неподалік Коктебеля
2009 році я закінчив КПБА, повчився в аспірантурі, але мені почали надходити замовлення на ікони та розпис храмів. За цей час я розписав більш як п’ять храмів, у тому числі відомий бурштиновий храм в селі Дмитрівка на Луганщині. Розписував храм близько Коктебеля. Не знаю, яка їхня доля.
В кінці 2022 року до мене звернувся митрополит Рівенський та Острозький з проханням написати роботу на пластині від бронежилета. Це був мистецький проєкт відомих в країні художників. І я, подумавши, написав саме ікону архангела Михаїла. Тут все якось зійшлося. Ця пластина захистила життя воїна, архангел захищає Київ, бореться зі Змієм.
Я побачив інтерес до ікони. І подумав, що це може бути окремим напрямком. За це час я зробив близько чотирьох десятків ікон для різних проєктів.
Деколи ікони треба було робити швидко, було обмаль часу (аукціони часом відбуваються спонтанно. І було таке, що 5 робіт я створив за 7 днів. І я це сприймаю як Божу допомогу. Під час написання деколи здається вийшло не так, як хотів, але все відбувається в строк і краще.
У постановах Вселенського собору щодо іконошанування не вказано, на чому чітко можна писати ікони, головне, щоб зображення було написано із дотриманням певних канонів. Я дотримуюся і канонів, і технології іконопису.
Я є вірним Православної Церкви, тому свої проєкти реалізую через Церкву і разом з Церквою.
Ікони, або, наприклад, духовні картини можуть дуже серйозно достукатися до сердець людей. Вони завжди про правду. Я пам’ятаю, як на прохання українців у Америці створив картину, присвячену Голодомору. Вона є на моїй сторінці у ФБ. Це більше духовний живопис, але він вривається у свідомість і це те, що ніколи не дасть забути про наше минуле.
Найкращий комплімент від людей: вашим іконам хочеться молитися
Моє відкриття, що наші люди не демонструють це, але насправді дуже релігійні. Я вірю, що ми відбудуємо келію на Афоні. Бо вже першу ікону, яку я пожертвував на відбудову келії, (святого Петра Калнишевського, замученого Росією) купив бізнесмен який зайнятий в оборонному бізнесі і який сам дарує мені прострілені пластини від бронежилетів (це його профіль), щоб я далі малював ікони.
Найкращий комплімент, який я чув від людей. Що вашим іконам дуже хочеться молитися.
Моя друга мрія після того, як ми переможемо, стати священником Православної Церкви України. Я хотів цього з дитинства”, – розповів Андрій Охоцький.
Фото зі сторінки Андрія Охоцького у Фейсбук