Сексуальне насилля під час війни: як це було тоді і що відбувається тепер

Новини Редакція 11.05.2024

Попри технологічний характер світових воєн останнього століття та прагнення усього цивілізованого світу до розв’язання міждержавних конфліктів дипломатичним шляхом, наш ворог вдається до жорстоких методів, аби домінувати у будь-який спосіб.

Одним із таких методів противника є сексуальне насильство проти цивільного населення, мета якого — принизити та знищити українців як націю. Травма насилля не лише здатна зруйнувати внутрішні опори жінки, але й, без належної терапії, може мати негативний вплив на життя її нащадків.

Як зарадити проблемі та які приклади нам пропонує історія, коли сексуальне насильство використовувалось як зброя під час війни, розповідає Анна Грубая, психологиня та кураторка проєкту психологічної підтримки жінок GIDNA.

Сексуальне насильство під час воєнного конфлікту та пов’язане з конфліктом (СНПК), офіційно вважається злочином проти людяності та розцінюється як геноцид. Уперше про це зазначається у міжнародно-правовому документі під назвою “Закон № 10 Контрольної ради”, який було ратифіковано після Другої світової війни.

До СНПК відносяться:

зґвалтування або погрози зґвалтування;
каліцтво статевих органів;
примусова проституція;
примус дивитися на сексуальну наругу;
сексуальне рабство;
примусова вагітність;
примусовий аборт;
примусове оголення.

Минуле століття дає нам багато жахливих прикладів, коли сексуальне насилля застосовувалося саме з метою «етнічної чистки».

Згідно з даними Human Rights Watch, на початку 90-х років, коли одна за одною спалахували війни за незалежність на Балканах, лише у Боснії зафіксовано близько 20 000 постраждалих осіб від СНПК. У звіті організації «Лікарі без кордонів» (Médecins Sans Frontières) також зазначається: «Жінок ґвалтували, щоб вони могли народити сербську дитину».

Фотовиставка «Моє тіло: Зона війни» у Сараєво у 2015, присвячена жертвам війни на Балканах. Фото: Clara Casagrande

Багато задокументованих свідчень сексуального насилля маємо і за часів Другої світової війни — як з боку німецьких фашистських військ, так і радянських. У часи Голокосту зґвалтування могло бути одним зі способів покарання та приниження євреїв. Солдати гітлерівської армії, вчиняючи насилля над єврейськими жінками, були переконані, що єврейські жінки «заслужили» це своїм політичним вибором.

Зайшовши на територію Німеччини, радянські війська теж чинили своєрідну помсту, вдаючись до воєнного сексуального насилля над німецькими жінками. Як повідомляється у матеріалі від DW, червоноармійці хотіли помсти, зокрема і через культурний шок, який вони переживали, коли побачили, що за межами СРСР рівень життя набагато вищий. За оцінками істориків, під час просування радянських військ територією Німеччини було зґвалтовано до 2 мільйонів жінок.

Німецькі жінки пропонували себе радянським солдатам, аби вберегти собі життя.

Термін СНПК охоплює також і ситуації, коли ворожа армія примушує жінок до проституції або сексуального рабства, як це було в Японії під час Другої світової війни.

Жінка для втіхи в Японії

Імперська армія Японії, загарбуючи нові території, примусово залучала жінок до роботи у японських борделях. За різними підрахунками від 45 до понад 400 тисяч жінок з Кореї, Китаю, Філіпін, Таїланду, В’єтнаму пройшли через так звані “станції втіхи” для японських солдатів та офіцерів.

Жінок для втіхи (англ. Comfort women або comfort girls) тримали в нелюдських умовах, вони потерпали від голоду, венеричних захворювань та регулярно піддавалися насиллю.

Зґвалтування — навмисне спланована військова стратегія

У міжнародній організації Amnesty International, яка з 1961 року досліджує та бореться проти грубих порушень прав людин, переконані, що зґвалтування під час війни не є побічним продуктом воєнного конфлікту, а радше заздалегідь спланованою та навмисною військовою стратегією.

Так, у 2008 році Радою Безпеки ООН була проголошена Резолюція № 1820, яка визначає сексуальне насильство як тактику війни та загрозу міжнародному миру та безпеці, що вимагає вживання заходів реагування.

Згідно з матеріалом Think Global Health, у якому розповідається про звірства, вчинені окупаційними військами, зокрема на території України, сексуальне насильство під час війни можна поділити на 3 умовні категорії:

чітка та спланована тактика війни, яка повсюдно вчиняється з навмисною метою;
насильство толерується лідерами;
солдати самостійно чинять сексуальне насильство (за замовчуванням), коли виникає нагода.

В Україні від початку повномасштабної війни Генеральною прокуратурою України було зареєстровано 274 провадження за статтею 153 (“Сексуальне насильство”) Кримінального кодексу України. Про це зазначила Олена Зеленська у своєму виступі під час конференції “Відновлення прав постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом: елемент миру та світової безпеки”, яка відбулася 4-5 березня у Києві. Захід мав на меті, зокрема, обговорення можливих механізмів виплати репарацій росією для постраждалих від сексуального насильства українців та закликати до співпраці міжнародних партнерів. “Ми не можемо скасувати той біль, якого вже завдав агресор. Але можемо бути для цього болю знеболювальним. Показати, що допомога та підтримка є», — наголосила перша леді.

Психологічна підтримка жінок, які постраждали від сексуального насильства з боку російських окупантів.

Психологічні наслідки сексуального насильства для постраждалих та свідків не піддаються жодним оцінкам. Це втрата особистої гідності, безпеки, переконань і почуття ідентичності. Жінка, яка пережила насилля, потребує психологічної допомоги, аби відновити втрачену безпеку та повернутися до звичного життя, без нічних жахіть та спогадів, які хочеться стерти з пам’яті назавжди.

Тема постраждалих від СНПК жінок потребує нашої залученості та розголосу!

Не зважаючи на безпрецедентний рівень повідомлень про сексуальне насильство в Україні, жахаючі історії зґвалтування українських жінок, які перебували в російській окупації, травма та соціальна стигма навколо теми сексуального насильства змушує багатьох постраждалих мовчати.

Замовчування травми призводить до глибоких наслідків, які впливають не лише на якість життя жінок, але й транслюють слабкість, тривогу та відчуття незахищеності для майбутніх поколінь. Втрачене почуття безпеки, страх осуду не дають жінкам звернутися до психолога. Тому ми маємо говорити про сексуальне насилля та важливість звертатися по допомогу вголос! Інакше, як жінка може бути впевнена, що її зрозуміють та підтримають?

Проєкт GIDNA надає безоплатну та анонімну психологічну допомогу жінкам, які пережили сексуальне насильство від російських військових, або стали його свідками.

Кожна жінка отримує до 20 сесій з кваліфікованим психотерапевтом, що допоможуть відкритися, знайти свої інструменти для відновлення психологічної стійкості та нарешті зрушити з мертвої точки відчаю і рухатися далі!

Заповнюй анкету

Тому що ти гідна жити своє найкраще життя!