Ще одна газета на Тернопільщині припинила своє видання. Теребовлянська “Воля”, яка була зі своїми читачами понад 30 років, випустила останній випуск. Про це розповів редактор Анатолій Ткач.
“Дякуємо, що були з нами”
Шановний читачу, тримаєш у руках останній номер «Волі». Колектив редакції робив усе можливе і неможливе, щоб продовжувалось спілкування між тобою і газетою. Однак тоненька ниточка наших останніх зусиль, аби врятувати газету, таки перервалась.
Усе почалося трохи понад 30 років тому. 18 вересня 1992 року журналіст, колишній працівник редакції місцевої газети, краєзнавець і поет Григорій Кушнерик (нині покійний – авт.) за підтримки районної державної адміністрації випустив на чотирьох сторінках перший номер районної газети «Воля». А вже 1 жовтня штат новоствореної редакції поповнили Галина Цубера, Ганна Миколаєнко, Анатолій Ткач, Ізидор Романський (нині покійний – авт.), Леся Сич, Ольга Ваврійчук, Любов Кузик, за плечима яких була робота у редакціях місцевих газет «Трудова слава» і «Теребовлянські вісті». Пізніше з редакції «Теребовлянських вістей» перейшли також Наталія Бойчук і Руслан Терещенко.
З 1993 року «Воля» виходила щотижня на восьми сторінках. На той час її разовий тираж становив 4100 екземплярів. У листопаді 1994 року колектив редакції очолив Анатолій Ткач.
Початок 90-их років минулого століття – це час розпаду СРСР, національного відродження, становлення незалежної України. Газета, висвітлюючи актуальні події на Теребовлянщині, приділяла особливу увагу просвітницькій діяльності, національно-патріотичному вихованню молоді.
Більш як тридцять років «Воля» вела літопис Теребовлянського краю, зібрала навколо себе читацьку аудиторію, серед її шанувальників було чимало постійних передплатників.
У процесі роздержавлення друкованих засобів масової інформації у листопаді 2018 року комунальне підприємство Редакція районної газети «Воля» реформувалось у ТОВ «Редакція Теребовлянської газети «Воля». З його співзасновників вийшли органи влади, колектив редакції як колектив учасників товариства одноосібно став за редакційним кермом. Редакція змінила статус об’єкта комунальної власності на об’єкт приватної власності. Газета пішла, так би мовити, у вільне плавання, залишившись без фінансової підтримки органів влади. Щоб «Воля» жила, треба було заробляти кошти: працювати над збільшенням тиражу, фінансових надходжень від оголошень, реклами, вітань, розширювати коло замовників інформаційних послуг.
Першим тривожним дзвіночком для колективу стала пандемія коронавірусної хвороби, яка поширювалась в Україні із 2020 року. Скоротились обсяги реклами, почались перебої із доставленням газет передплатникам. Це не могло не позначитись на фінансовому становищі редакції.
Новим серйозним випробуванням для «Волі» було повномасштабне вторгнення російської орди в Україну. Фінансові надходження від реклами, оголошень, вітань скоротились майже у 8-10 разів. Щоб зберегти газету, з весни 2022 року «Воля» з восьми сторінок перейшла на чотири. Заробітна плата працівників впала до критично низького рівня, редакційні витрати звелись до мінімуму. Але разом з усіма жили надією, що перемога не за горами, а разом із її здобуттям відновиться звичне життя.
Останньою краплею у чаші терпіння став удар від ПАТ «Укрпошта» – нашого партнера у видавничій справі, який уже давно не заслуговує на означення «надійного». Ще п’ять років тому «Укрпошта» розпочала реформування поштових відділень у селах, суть якого зводилась до того, що на зміну стаціонарним відділенням приходили пересувні автокрамниці. Тепер улюблену газету не приносила додому листоноша, як було завжди, а її треба було забрати передплатнику із машини, яка приїжджала у село 1-2 рази на тиждень, або з магазину, або з бібліотеки, де її залишали працівники пошти. Скільки нарікань від жителів сільської місцевості доводилось чути?! Тиражі газет поповзли вниз. Та «Укрпошта» не реагувала ні на скарги людей, ні на обурення журналістів. Влада у розв’язанні цього питання зайняла споглядацьку позицію. І ось навесні цього року черговий «сюрприз» від «Укрпошти» – скорочення листонош у ще діючих поштових відділеннях. Результат такого «мудрого» рішення не забарився: тираж «Волі» на друге півріччя 2023 року впав майже на 30 відсотків. А надходження від передплати, до речі, – основна стаття доходів редакції у воєнний час. У такій критичній ситуації змушені були з жовтня перейти на дворазовий випуск газети в місяць замість чотириразового. Редакція від безвиході не оголосила передплату «Волі» на 2024 рік. Іскорка світла у кінці тунелю таки згасла.
Наші шановні передплатники, дякуємо вам за те, що були разом із нами, за розуміння нашого надзвичайно важкого фінансового стану в останні місяці року. Особливо вдячні тим нашим шанувальникам, які роками були вірні газеті, які телефонували або при зустрічі стурбовано запитували: «А як же буде без «Волі»? За більш як три десятиріччя ми встигли здружитись, стати однією сім’єю. Та всьому є початок і всьому, ще раз у цьому переконуєшся, є кінець. На думку спадають мудрі слова Ліни Костенко: «І все на світі треба пережити, і кожен фініш – це, по суті, старт». Кожен із нас за життя переживає не один, здавалось би, фініш, та людина збирається із силами, озброюється надією і – вже знову в строю, готова жити та любити, боротись і перемагати.
Слова щирої подяки за десятки років спільної праці адресую своїм колегам, з якими разом випускали газету до сьогоднішнього дня. Серед читачів «Волі» добре відомі імена Наталія Бойчук і Руслан Терещенко. Все життя вони пов’язали із друкованим рядком, оживляючи його силою думки, наповнюючи теплом свого серця. За це їх люблять і поважають читачі. Впродовж майже пів століття незмінним бухгалтером редакцій місцевих газет була Леся Сич. Дякую вам, колеги, за відданість газеті, за те, що професія для вас стала покликанням, за надійне плече.
На жаль, шановний читачу, зустрічатимеш перемогу над російськими окупантами без «Волі». А так хотілось привітати тебе і себе із нею. Адже наш колектив теж не стояв осторонь загальнонаціональної біди, розповідаючи про новітніх героїв, про підтримку захисників, про бої на фронтах… Вірмо у ЗСУ, у свої сили, не втрачаймо надію у завтрашній день!
Анатолій Ткач, редактор газети «Воля».
About the author
Майже два роки вважався зниклим безвісти: Тернопільщина прощатиметься з Школьним Богданом
Знову сумна та болісна звістка прийшла в Озерянську громаду. На фронті загинув житель села Озерна Школьний Богдан Михайлович 1974 року народження. Тривалий час військовий вважався зниклим безвісти. Про це повідомили на фейсбук-сторінці Озернянської ОТГ. Ще до початку повномасштабної війни Богдан уже мав бойовий досвід, захищаючи Україну на сході в рамках АТО від російської агресії. Коли ж у 2022 році ворог знову ступив на рідну землю, він одразу став до лав Збройних Сил України, де мужньо протистояв окупантам. 17 травня 2023 року, виконуючи бойове завдання в районі села Масютівка Куп’янського району Харківської області, Богдан Михайлович загинув. "Він віддав своє життя за мирне небо над Україною, за її свободу та незалежність.Його подвиг назавжди залишиться у нашій пам’яті як символ незламного духу, відданості своїй Батьківщині та справжнього героїзму. У цей важкий час ми висловлюємо щирі співчуття родині, друзям та побратимам Богдана Михайловича, розділяючи […]
У Тернополі п’яний водій влаштував серйозну ДТП
У Тернополі нетверезий водій вчинив ДТП. Аварія трапилась 22 лютого на вулиці Гетьмана Івана Мазепи. Про це повідомили у патрульній поліції Тернопільської області. Правоохоронці з’ясували, що водій автомобіля KIA не впорався з керування, здійснив наїзд на металеву огорожу, а згодом — на електроопору. Під час спілкування з поліціянтами чоловік відмовився надати відповідні документи для перевірки. Також у водія помітили ознаки алкогольного сп'яніння. Громадянин пройшов огляд на місці, результат приладу Драгер — 1,87 проміле. "Патрульні склали на порушника адміністративні матеріали: за ч. 1 ст. 126 (відсутність відповідних документів) КУпАП; за ст. 124 (Порушення ПДР, що спричинило ДТП); за ч. 1 ст. 130 (Керування транспортним засобом у стані сп'яніння) КУпАП та відсторонили громадянина від керування автомобілем", - йдеться у повідомленні.
Вантажівка розлетілась по всій дорозі: житель Тернопільщини потрапив у жахливу ДТП у сусідній області (фото)
Житель Тернопільщини потрапив у автотрощу на Франківщині. Аварія трапилась 21 лютого близько 6:34 на автотрасі між селами Крилос Галицької ТГ та Тязів Ямницької ТГ в Івано-Франківській області. Про це повідомили в Головному управлінні ДСНС України в Івано-Франківській області. "До місця одразу було направлено рятувальників міста Галич та села Ямниця, які по прибутті встановили, що відбулося зіткнення мікроавтобуса та вантажного автомобіля в яких заблоковано водіїв. Рятувальники, за допомогою спеціальних інструментів деблокували водіїв з обох транспортних засобів та передали медикам. Також на місці події рятувальники від’єднали клеми акумуляторних батарей, щоб не допустити загоряння транспортних засобів", - йдеться у повідомленні. Відомо, що 31-річний водій вантажівки IVECO, мешканець Тернопільщини, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся із вантажним автомобілем DAF, яким кермував житель Львівщини 2000 року народження. Обох чоловіків доправили до лікарні. Водій DAF тримав незначні травми, його оглянули медики та відпустили. Травмованого водія […]
Зробили надскладну операцію на мозку: львівські лікарі врятували немовля з Тернопільщини (відео)
У Львові у Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі прооперували дитину із Тернопільщини. У маленької Софійки діагностували пухлину третього шлуночка з вростанням в таламічні ділянки з обох боків, поширенням в правий боковий шлуночок великих розмірів. Дитину терміново скерували у Центр дитячої медицини. Про це повідомили на фейсбук-сторінці Західноукраїнського спеціалізованого центру. "Оперативне втручання було надскладним: існував ризик великої крововтрати та пошкодження важливих ділянок мозку. Нейрохірургічна команда Центру успішно провела резекцію злоякісної пухлини, і це дає шанс малечі на повне одужання", - йдеться у дописі.
Хотіла оформити допомогу від держави: жительку Кременеччини обдурили на майже 100 тисяч гривень
Жителька Кременеччини втратила 95 тисяч гривень через фальшиву пропозицію «єДопомоги». До жінки зателефонувала невідома особа, яка повідомила про можливість отримання виплат, що нібито надаються державою. Її запевнили, що процес заповнення заявки простий і швидкий. Для отримання коштів шахрай попросив жінку надати особисті дані, а також реквізити банківської картки. Про це повідомили в ГУНП у Тернопільській області. Спочатку постраждала нічого не запідозрила, але зрозуміла, що стала жертвою шахрайської схеми, коли з її банківського рахунку знялась значна сума грошей. "Слідчі поліції відкрили кримінальне провадження відповідно до ст.190 (шахрайство) Кримінального кодексу України. Наразі працівники поліції встановлюють особу зловмисника та закликають громадян бути обачними. Ні в якому разі не надавайте особисту інформацію та реквізити банківських карток невідомим, навіть якщо вони представляються працівниками офіційних організацій або державних установ. Пам’ятайте, що такі структури ніколи не запитують конфіденційні дані через телефонні дзвінки", - йдеться у повідомленні. Якщо ви […]
“Пройшов полон і жах під Бахмутом”: загинув 25-річний військовий з Лановеччини
У Лановецьку територіальну громаду прийшла сумна звістка: загинув, захищаючи рідну землю, Герой Ярослав Малишко. "Вірний військовій присязі під час виконання службових обов’язків повʼязаних із захистом Батьківщини, на Запоріжжі загинув 25-річний Ярослав Малишко із с. Лопушне", - повідомили на фейсбук-сторінці Лановецької громади. За професією військовий був пекарем-кондитером, закінчив училище ресторанного бізнесу, навчався на бакалавраті у технічному університеті. Хотів стати технологом. Військова служба хлопця розпочалася ще до повномасштабного вторгнення. Згодом він підписав контракт із ЗСУ, де був стрільцем-кулеметником, а також пройшов навчання на бойового медика. Ярослав, як і багато його молодих побратимів, зіткнувся з жорстокими реаліями війни. Він пережив жахіття полону в Енергодарі, коли їхній підрозділ боронив ЗАЕС від російських загарбників. Також брав участь у боях поблизу Бахмута. Останнім часом Ярослав разом з товаришами стримував наступ ворога на Запорізькому напрямку. Про це розповідала у своїй статті про Ярослава волонтерка, редакторка «Голосу Лановеччини» […]
