“Був справедливим і чесним”: відійшов у вічність головний адвокат Тернопільщини

Відійшов у вічність головний адвокат Тернопільщини Міщенко Валерій Васильович. Сумну звістку повідомили у Раді адвокатів Тернопільської області.

“Ми всі його ЛЮБИЛИ.

Попрощався з нами та з життям наш дорогий Голова Ради адвокатів Тернопільської області – МІЩЕНКО ВАЛЕРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ.

Хочеться, щоб крім співчуття, залишити на нашій сторінці Ради адвокатів Тернопільської області у цьому дописі та коментарях теплі і добрі спомини кожного з нас про Валерія Васильовича.
Раді адвокатів Тернопільської області у ці дні крім гіркоти втрати нашого Маестро, приємно було приймати багато добрих слів про Валерія Васильовича майже зі всіх куточків нашої країни.
Більшість з нас розпочали дорогу у професійне адвокатське життя з перших настанов Валерія Васильовича.

Майже кожен з нас знає про всі заслужені найвищі професійні регалії Валерія Васильовича, а тому у цьому дописі хочеться особисто від себе сказати кілька слів про нього, як про людину.
Коли я ще працював у суді, закарбував для себе на все життя таку одну досить визначальну професійну рису Валерія Васильовича – він майже до останнього подиху, до останньої надії і до останньої букви закону

БОРОВСЯ ЗА КОЖНОГО СВОГО КЛІЄНТА

При цьому, згадується одна кримінальна справа, у якій його клієнта, колишнього голову колгоспу, обвинувачували у замаху на вбивство свого рідного сина (батько в емоціях один раз замахнувся сокирою до свого сина, який виганяв його з будинку, що був за багато років збудований та подарований батьком для цього сина). Мені, як судді, здалось тоді, що клієнт Валерія Васильовича штучно затягує розгляд справи, знаходячись по кілька місяців на лікарняному. Не повірив тоді і таким словам Валерія Васильовича: «Ви і я розуміємо, що реального позбавлення волі за цей злочин судами не практикується. Але для мене важливіше інше – репутація та душевний спокій мого клієнта, який дійсно не може навіть допустити, що отримає судимість від свого сина.»

Не дуже довіряючи тоді цим словам Валерія Васильовича, через рік відкладень призначив перше виїзне судове засідання безпосередньо у приміщенні лікувального закладу, де у той час знаходився підсудний. Буквально за кілька днів до визначеної дати цього засідання Валерій Васильович повідомив мене, що його клієнт помер, не отримавши вирок від свого сина. Після цього, я вибачився перед Валерієм Васильовичем і у майбутньому майже завжди прислухався до його слів та зауважень.

Із судової практики також запам’ятав один досить складний трудовий спір, по якому був у приємному захопленні від змісту оформленої Валерієм Васильовичем позовної заяви з долученими додатками – до сьогоднішнього дня не бачив нічого подібного – ці документи були складені на такому високому професійному рівні, що можна було спокійно виносити судове рішення навіть без судового розгляду (цікаво, що остаточне рішення у цій справі Верховний Суд України тоді майже повністю переписав правову позицію Валерія Васильовича, що була ним викладена у змісті цієї позовної заяви).

Цікаво, що з цих часів пройшло вже багато років, але звернув увагу на цікаву закономірність – у всіх своїх справах, у тому числі навіть по тих, по яких ми з Валерієм Васильовичем працювали разом ще три-чотири дні до його прощання з життям, він викладався «по повній». Мені навіть ще кілька днів назад було дуже приємно було почути від Валерія Васильовича хоча б кілька добрих слів, у яких він, як справжній наставник, підтримував не тільки з юридичної сторони мою роботу, а й надихав на боротьбу за свого клієнта. Для себе закарбував, що

ВИСОКИЙ РІВЕНЬ АДВОКАТСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ СЛІД ДОВОДИТИ
КОЖНОГО ДНЯ І ПО КОЖНІЙ СПРАВІ

За всю свою майже тривалу адвокатську практику мав з Валерієм Васильовичем, як з опонентом, лише чотири цивільні справи, які всі, без виключення, завершилися мировими угодами. Зупинюсь лише на деяких штрихах цих повчальних уроків:
всі мирові угоди укладали до першого судового засідання, після того, як Валерій Васильович мов по поличках розкладав майбутні перспективи судового спору;
по одній із справ щодо розрахунку шкоди у зв’язку з втратою годувальника був здивований тим, що Валерій Васильович перед обговоренням кількох варіантів мирової чесно вказав на помилки у моїх розрахунках, що зменшували розмір відшкодування шкоди для мого, а не для його клієнта;
у іншому спорі, де мій клієнт, юридична особа (будівельна фірма), не знала як по бухгалтерії провести розрахунок та виплату моральної шкоди у зв’язку зі смертю на виробництві їхнього працівника, Валерій Васильович підказав неординарний вихід із ситуації – проведення загальних зборів колективу, на яких працівники можуть прийняти рішення про виплату моральної шкоди із власних грошових коштів, що згодом було і зроблено.
З цього спілкування з Валерієм Васильовичем засвоїв для себе таке:
НАЙВИЩИЙ РІВЕНЬ АДВОКАТСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ – НАВЧИТИСЬ ВИРІШУВАТИ СПОРИ МІЖ НАШИМИ КЛІЄНТАМИ БЕЗ ДОПОМОГИ СУДУ.
І наостанок. Напевно лише у нас, у Раді адвокатів Тернопільської області, є одна особливість. Виключно з великої поваги до Валерія Васильовича, зі згоди всіх членів Ради саме Міщенко Валерій Васильович, вже не будучи зв’язаним зайвими бюрократичними обов’язками, номінально (фактично) і надалі продовжував керувати Радою – від імені всієї Ради вручав свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, без його «останнього слова» не приймалось майже жодне рішення Ради, а тому саме Валерій Васильович минулого року представляв адвокатуру Тернопільщини на урочистих подіях з приводу 10 річниці створення НААУ.

На мій погляд, Валерій Васильович попрощався з нами, але на небесах приєднався до найкращих своїх друзів, Метрів нашої адвокатури, які недавно відійшли у вічність, Йосипа Бронза та Богдана Павлишина, які, як і він, не тільки любили Адвокатуру до останнього подиху свого життя, а, як стержні, міцно тримали її.

ДУХОВНИЙ ФУНДАМЕНТ.
Від імені Ради адвокатів Тернопільської області висловлюємо окрему подяку Національній асоціації адвокатів України, особисто Ізовітовій Лідії Павлівні, за те, що у 2021 році саме Міщенко Валерій Васильович отримав найвищу професійну нагороду – орден «Видатний адвокат України».

Після всіх цих слів прийшла така одна думка – просити НААУ цього року сертифікувати захід з підвищення кваліфікації для наших адвокатів з Правил адвокатської етики, який будемо намагатися провести у живому спілкуванні, як добрий спомин про Валерія Васильовича (обіцяю підготувати для цього невеличку презентацію). При цьому, згадується те, що при всіх наших зустрічах (семінарах, конференція і т. п.) на початку їх проведення Валерій Васильович завжди просив хвилиною мовчання згадати тих з наших колег, хто відійшов у Вічність.
Думаю, що Валерій Васильович своїм життям заслужив на свою ХВИЛИНУ МОВЧАННЯ від всіх нас”, – написав член Ради адвокатів Тернопільщини Тарас Будз.

Поширити:

email

Попередня

trending_flat

Завдяки збільшенню лімітів на використання електроенергії кількість активних гравців онлайн-казино у Тернополі зросла

Новини

Наступна

trending_flat

Відійшов у вічність відомий дитячий тренер з футболу

Новини