Відійшов у вічність головний адвокат Тернопільщини Міщенко Валерій Васильович. Сумну звістку повідомили у Раді адвокатів Тернопільської області.
“Ми всі його ЛЮБИЛИ.
Попрощався з нами та з життям наш дорогий Голова Ради адвокатів Тернопільської області – МІЩЕНКО ВАЛЕРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ.
Хочеться, щоб крім співчуття, залишити на нашій сторінці Ради адвокатів Тернопільської області у цьому дописі та коментарях теплі і добрі спомини кожного з нас про Валерія Васильовича.
Раді адвокатів Тернопільської області у ці дні крім гіркоти втрати нашого Маестро, приємно було приймати багато добрих слів про Валерія Васильовича майже зі всіх куточків нашої країни.
Більшість з нас розпочали дорогу у професійне адвокатське життя з перших настанов Валерія Васильовича.
Майже кожен з нас знає про всі заслужені найвищі професійні регалії Валерія Васильовича, а тому у цьому дописі хочеться особисто від себе сказати кілька слів про нього, як про людину.
Коли я ще працював у суді, закарбував для себе на все життя таку одну досить визначальну професійну рису Валерія Васильовича – він майже до останнього подиху, до останньої надії і до останньої букви закону
БОРОВСЯ ЗА КОЖНОГО СВОГО КЛІЄНТА
При цьому, згадується одна кримінальна справа, у якій його клієнта, колишнього голову колгоспу, обвинувачували у замаху на вбивство свого рідного сина (батько в емоціях один раз замахнувся сокирою до свого сина, який виганяв його з будинку, що був за багато років збудований та подарований батьком для цього сина). Мені, як судді, здалось тоді, що клієнт Валерія Васильовича штучно затягує розгляд справи, знаходячись по кілька місяців на лікарняному. Не повірив тоді і таким словам Валерія Васильовича: «Ви і я розуміємо, що реального позбавлення волі за цей злочин судами не практикується. Але для мене важливіше інше – репутація та душевний спокій мого клієнта, який дійсно не може навіть допустити, що отримає судимість від свого сина.»
Не дуже довіряючи тоді цим словам Валерія Васильовича, через рік відкладень призначив перше виїзне судове засідання безпосередньо у приміщенні лікувального закладу, де у той час знаходився підсудний. Буквально за кілька днів до визначеної дати цього засідання Валерій Васильович повідомив мене, що його клієнт помер, не отримавши вирок від свого сина. Після цього, я вибачився перед Валерієм Васильовичем і у майбутньому майже завжди прислухався до його слів та зауважень.
Із судової практики також запам’ятав один досить складний трудовий спір, по якому був у приємному захопленні від змісту оформленої Валерієм Васильовичем позовної заяви з долученими додатками – до сьогоднішнього дня не бачив нічого подібного – ці документи були складені на такому високому професійному рівні, що можна було спокійно виносити судове рішення навіть без судового розгляду (цікаво, що остаточне рішення у цій справі Верховний Суд України тоді майже повністю переписав правову позицію Валерія Васильовича, що була ним викладена у змісті цієї позовної заяви).
Цікаво, що з цих часів пройшло вже багато років, але звернув увагу на цікаву закономірність – у всіх своїх справах, у тому числі навіть по тих, по яких ми з Валерієм Васильовичем працювали разом ще три-чотири дні до його прощання з життям, він викладався «по повній». Мені навіть ще кілька днів назад було дуже приємно було почути від Валерія Васильовича хоча б кілька добрих слів, у яких він, як справжній наставник, підтримував не тільки з юридичної сторони мою роботу, а й надихав на боротьбу за свого клієнта. Для себе закарбував, що
ВИСОКИЙ РІВЕНЬ АДВОКАТСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ СЛІД ДОВОДИТИ
КОЖНОГО ДНЯ І ПО КОЖНІЙ СПРАВІ
За всю свою майже тривалу адвокатську практику мав з Валерієм Васильовичем, як з опонентом, лише чотири цивільні справи, які всі, без виключення, завершилися мировими угодами. Зупинюсь лише на деяких штрихах цих повчальних уроків:
всі мирові угоди укладали до першого судового засідання, після того, як Валерій Васильович мов по поличках розкладав майбутні перспективи судового спору;
по одній із справ щодо розрахунку шкоди у зв’язку з втратою годувальника був здивований тим, що Валерій Васильович перед обговоренням кількох варіантів мирової чесно вказав на помилки у моїх розрахунках, що зменшували розмір відшкодування шкоди для мого, а не для його клієнта;
у іншому спорі, де мій клієнт, юридична особа (будівельна фірма), не знала як по бухгалтерії провести розрахунок та виплату моральної шкоди у зв’язку зі смертю на виробництві їхнього працівника, Валерій Васильович підказав неординарний вихід із ситуації – проведення загальних зборів колективу, на яких працівники можуть прийняти рішення про виплату моральної шкоди із власних грошових коштів, що згодом було і зроблено.
З цього спілкування з Валерієм Васильовичем засвоїв для себе таке:
НАЙВИЩИЙ РІВЕНЬ АДВОКАТСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ – НАВЧИТИСЬ ВИРІШУВАТИ СПОРИ МІЖ НАШИМИ КЛІЄНТАМИ БЕЗ ДОПОМОГИ СУДУ.
І наостанок. Напевно лише у нас, у Раді адвокатів Тернопільської області, є одна особливість. Виключно з великої поваги до Валерія Васильовича, зі згоди всіх членів Ради саме Міщенко Валерій Васильович, вже не будучи зв’язаним зайвими бюрократичними обов’язками, номінально (фактично) і надалі продовжував керувати Радою – від імені всієї Ради вручав свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, без його «останнього слова» не приймалось майже жодне рішення Ради, а тому саме Валерій Васильович минулого року представляв адвокатуру Тернопільщини на урочистих подіях з приводу 10 річниці створення НААУ.
На мій погляд, Валерій Васильович попрощався з нами, але на небесах приєднався до найкращих своїх друзів, Метрів нашої адвокатури, які недавно відійшли у вічність, Йосипа Бронза та Богдана Павлишина, які, як і він, не тільки любили Адвокатуру до останнього подиху свого життя, а, як стержні, міцно тримали її.
ДУХОВНИЙ ФУНДАМЕНТ.
Від імені Ради адвокатів Тернопільської області висловлюємо окрему подяку Національній асоціації адвокатів України, особисто Ізовітовій Лідії Павлівні, за те, що у 2021 році саме Міщенко Валерій Васильович отримав найвищу професійну нагороду – орден «Видатний адвокат України».
Після всіх цих слів прийшла така одна думка – просити НААУ цього року сертифікувати захід з підвищення кваліфікації для наших адвокатів з Правил адвокатської етики, який будемо намагатися провести у живому спілкуванні, як добрий спомин про Валерія Васильовича (обіцяю підготувати для цього невеличку презентацію). При цьому, згадується те, що при всіх наших зустрічах (семінарах, конференція і т. п.) на початку їх проведення Валерій Васильович завжди просив хвилиною мовчання згадати тих з наших колег, хто відійшов у Вічність.
Думаю, що Валерій Васильович своїм життям заслужив на свою ХВИЛИНУ МОВЧАННЯ від всіх нас”, – написав член Ради адвокатів Тернопільщини Тарас Будз.
About the author
Спеціальний транспорт На Щиті, що стає звичним
Того трохи похмурого суботнього ранку люди в пожвавленому районі міста були зайняті своїми звичними справами. Дві тітоньки обговорювали різницю в цінах на овочі на ринку і в розташованому поруч магазинчику. Літній чоловік вперто і безуспішно намагався видобути хоч краплину води з помпи у свою пластикову каністру, завзято рухаючи архаїчною на вигляд рукояттю вгору і вниз. Зграйка хлопців і дівчат у відповідному нинішній молодіжній моді "прикиді" з веселим шумом швидко промайнула поруч. Молоденька матуся суворо вичитувала свого білявого карапуза за те, що той уже вдруге примудрився ґрунтовно залізти в болото. Люди на зупинці витягували шиї, вдивляючись, чи не їдуть вже потрібні їм маршрутка і тролейбус. Біля згаданого овочевого магазинчика зупинився пікап, і водій заходився вивантажувати ящики з різнокольоровою вітамінною поживою. Звичний життєвий ритм звичайного району міста. Нічого особливого. Буквально через лічені миті це відчуття зникає. Лунає різкий звук сирени поліцейського автомобіля. […]
Олімпійська чемпіонка Підгрушна: “Після завершення кар’єри я нікому не потрібна” (головне з інтерв’ю)
Олімпійська чемпіонка Олена Підгрушна розповіла про критичний стан біатлону в Україні. В інтерв'ю для SportBusiness.Media титулована спортсменка відверто поділилася проблемами галузі та власними переживаннями щодо завершення кар'єри. За словами Підгрушної, в Україні досі немає жодного біатлонного стадіону, який відповідав би європейським стандартам. Ситуацію погіршили російські обстріли, які пошкодили частину наявних спортивних баз. "Навіть коли ми вигравали на піку своєї кар'єри, європейці нас запитували: 'А правда, що у вас немає жодного стадіону?' Ми відповідали: 'Ну так'", – зазначила спортсменка. Стан дитячо-юнацького спорту також критичний. Більшість зборів і виїздів юних біатлоністів фінансують батьки. "Далеко не кожна сім'я може оплатити й витягнути це. Збори дорогі, адже включають витрати на переїзди, проживання та харчування і плюс є довготривалими", – пояснила Підгрушна. Спортсменка розповіла про разючу різницю у підтримці атлетів в Україні та за кордоном. "Коли в мене була можливість поспілкуватися в Чехії з одним […]
Помер багаторічний ректор вишу на Тернопільщині
У Бережанах на Тернопільщині 20 лютого 2025 року пішов з життя Василь Михайлович Павліський, багаторічний керівник місцевого агротехнічного інституту. Видатному науковцю та освітянину було 83 роки. Про смерть науковця повідомили у Бережанській міській раді. Василь Павліський народився 26 травня 1941 року в селі Угринів-Долішній на Івано-Франківщині. Здобув вищу освіту у Львівському політехнічному інституті, який закінчив 1968 року. З 1992 року очолював Бережанський технікум механізації та електрифікації сільського господарства. Під його керівництвом навчальний заклад спочатку отримав статус коледжу, а 2000 року перетворився на Бережанський агротехнічний інститут. За час роботи Василя Павліського заклад встановив міжнародну співпрацю з установами США, Канади, Австрії, Данії, Німеччини та Швейцарії. Науковий доробок ректора налічує 88 праць, серед яких три монографії. Василь Павлінський мав почесне звання заслуженого машинобудівника України, був доктором технічних наук, професором та дійсним членом Українських академій економічної кібернетики і триботехніки. Також його відзначено як почесного […]
Знайшли за сотні кілометрів від дому: тернопільські патрульні допомогли розшукати зниклу дівчинку
Патрульні Тернопільщини розшукали неповнолітню дівчину з Черкащини, яка покинула домівку та вирушила до Львова. 20 лютого працівники дорожньої станції Підволочиська отримали повідомлення від правоохоронців Черкаської області про зникнення 16-річної дівчини. Вона прямувала невідомим транспортом у напрямку Тернополя. Після термінового сповіщення всіх патрульних екіпажів області заступник начальника служби освітньої безпеки разом із колегою зафіксували на трасі М-09 Тернопіль — Львів — Рава-Руська автомобіль Renault із черкаськими номерами. У салоні перебувала пасажирка, зовнішність якої збігалася з описом розшукуваної. Про це повідомили у патрульній поліції області. Водій транспортного засобу пояснив правоохоронцям, що працює таксистом і здійснює перевезення дівчини до Львова, де на неї нібито чекають родичі. Втім, сама пасажирка не змогла пояснити причини втечі з дому та ігнорування телефонних дзвінків від рідних. Патрульні доправили неповнолітню до районного відділу поліції для з'ясування всіх обставин події. Про знайдення дівчини одразу повідомили колег із Черкащини.
На Тернопільщині бібліотеки працюють у холоді або закриті
На Тернопільщині за минулий рік припинили роботу 15 бібліотечних закладів, а 88 установ не працюють через брак фінансування. Від початку повномасштабного вторгнення бібліотечна галузь області майже не отримує коштів. Найгострішою проблемою залишається відсутність опалення. У 116 публічних бібліотеках (16,7% від загальної кількості) опалення повністю відсутнє, а в 199 закладах (28,6%) приміщення опалюються лише частково. Про це йдеться у дописі на сторінці Прочитай. Книгозбірня. Критичною є ситуація з оновленням книжкових фондів. Упродовж 2024 року бібліотеки області отримали всього 47 642 примірники нових видань. У перерахунку на окремі заклади це становить від 2 до 80 книг на одну бібліотеку, що не відповідає потребам читачів. На тлі системної кризи окремі благодійники підтримують бібліотечні установи. Зокрема, Михайло Апостол, громадський діяч та радник начальника Тернопільської ОВА, передав цінні видання до фонду Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки. Попри складні умови роботи, бібліотеки області продовжують зберігати та […]
Що саме не задекларував Головко на 2 мільйони гривень
НАБУ та САП висунули підозру колишньому очільнику Тернопільської обласної ради Михайлу Головку, який також був народним депутатом України 7-го та 8-го скликань, у приховуванні майна від декларування. За даними слідства, вартість незадекларованого майна перевищує 2 мільйони гривень. Правоохоронці встановили, що протягом 2022-2023 років посадовець користувався квартирою своєї матері площею 201,9 квадратного метра, проте не вніс цю інформацію до декларації. Окрім того, він не вказав у документах нежитлові приміщення, які належать членам його родини: паркувальне місце, автомийку та кладову. Також підозрюваний не задекларував кошти, які зберігалися на банківському рахунку. Про це йдеться у повідомленні на сайті НАБУ. За цим фактом відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 366-2 Кримінального кодексу України. Яким майном володіє родина Головків? У повідомленні на сайті НАБУ вказано, що Головко не вніс у декларацію квартиру площею 201,9 кв.м. Це сусідня квартира від тієї у Тернополі, яку придбала […]
