Прес-конференція на тему – «Бути чи не бути передвиборчій агітації в Україні?» присвячена судовим колізіям навколо постанови ЦВК щодо правил агітації на виборах відбулась сьогодні у Тернопільському прес-клубі.
Нещодавно один із штабів кандидата в президенти України подав позов до суду стосовно того, щоб відмінити постанову-розяснення Центральної виборчої комісії, яка стосувалась часткового відшкодування витрат агітаторам на проведення своєї діяльності. Верховний суд України не задовільнив позов штабу. Проте були зроблені правки в статті, яка стосувалася специфіки оплати агітаторам.
“Я думаю, що проблема на сьогоднішній день всеодно не вирішена. Тому що в Україні на сьогоднішній день склалася парадоксальна ситуація. Вона пов’язана з тим, що починаючи з 1999 року, в основному, робота усіх агітаторів на усіх виборах оплачувана. А в 2014 році були внесені зміни – офіційно заборонено цю роботу оплачувати. Це вважається підкупом виборців. Але не потрібно забувати про те, що робота агітатора є важкою. І вони повинні отримувати хоча б якесь мінімальне відшкодування з виборчих штабів”, – каже керівник політико-правових програм ГО «Український Центр суспільного розвитку» Ігор Рейтерович.
Згідно постанови ЦВК перерахунок коштів для агітаторів повинно перераховуватись із кандидатських фондів.
“Дивно, що деякі кандидати вважають цю постанову незаконною, адже раніше ці кошти перераховувались підпільно. А зараз є змога їх оподатковувати та визначати джерело надходження”-, додає Ігор.
Про порушення передвиборчої кампанії на Тернопільщині розповів Ігор Процик, директор Центру суспільних досліджень ПОЛІС.
“Від початку передвиборчої кампанії від нашої організації було 26 звернень у поліцію. На більшість із них ми отримали відповідь. Найпоширеніші порушення – це розміщення агітаційних матеріалів без вихідних даних. Також ми знайшли порушення – розміщення передвиборчої агітації на будівлях органів державної влади та органів місцевого самоврядування – будинок культури “Залізничник”. Таке порушення ми, практично, спостерігаємо кожних виборів. Також у районних газетах ми знайшли політичну непромаркову джинсу”, – розповідає Ігор Процик.
