20.08.2019
Новини Політика

91 заява у ЦВК на посаду Президента України: з кого будем вибирати? Весь список і короткі досьє

Президентська гонка перейшла в наступний етап.ЦВК завершила прийом документів кандидатів на пост президента. Від 31 грудня по 3-тє люте свої кандидатури висували відомі і маловідомі політики. Кількість їх стала рекордною за всі попередні вибори Президента України.

Загалом у ЦВК подали заяви 91 особа, з них: 11 жінок, 80 чоловіків. До 8-го лютого Комісія має право зареєструвати або відмовити в офіційній реєстрації кандидату.

Станом на 5-те лютого офіційних претендентів зареєстровано 30, більше двом десяткам відмовлено. За наступних 5 днів ЦВК повинна розглянути ще 40 заяв.

Відтак, кандидатів на пост президента може бути більше півсотні.

Тож хто ці люди, що прагнуть з президентського крісла керувати державою? А також засісти в політичній пам’яті кожного українця?

Багато покликаних, та не всі зареєстровані

Серед 40-ка потенційних кандидатів, заяви яких ще не розглянула ЦВК, є нині діючий Президент Петро Порошенко, журналісти Дмитро Гнап, Юлія Литвиненко. Вони подали свої документи до ЦВК на реєстрацію минулих вихідних.

Петро Порошенко зі своєю заявою зайшов в ЦВК не через головний вхід, а з внутрішнього двору будівлі. За що можна побачити в соцмережах негативні відгуки.

Дмитро Гнап з командою партії «Сила Людей» організовували збір коштів йому на заставу. За два тижні для реєстрації зібрано навіть більше необхідних 2,5 млн. грн. Це єдиний кандидат, який проводив збір коштів на своє висунення.

Без застави принесла документи в ЦВК Віра Савченко. Щоправда не за себе, а за свою рідну сестру Надію, яка перебуває під арештом в СІЗО. Згідно закону «Про вибори Президента», ЦВК матиме підстави відмовити у реєстрації кандидатстві Надії Савченко.

Минулого тижня по іншій причині ЦВК відмовила в реєстрації кандидату, який брав участь у кожній президентській гонці, лідеру залишків Комуністичної партії України Петру Симоненку.

Підстава відмови полягала в тому,  що Симоненка П.М. висунуто партією, статут, найменування та символіка якої не відповідають вимогам Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”.

Орім того, ЦВК звернула увагу, що подана Симоненком П.М. анкета кандидата на пост Президента України не містить відомостей про його місце проживання на території України протягом десяти останніх перед днем виборів років.

Ще ряд заявників не подавали повний пакет документів до заяви чи не вносили заставу. На широкий загал їхні імена і прізвища мало відомі.

Виборчий бюлетень буде як картате верето

На сайті ЦВК список кандидатів йде в алфавітному порядку. По алфавіту вони й будуть розташовані у виборчому бюлетені.

На сайті ЦВК першим вказаний у списку  Балашов Геннадій Вікторович, 1961 року народження.Він приватний підприємець, суб’єкт висування – Політична Партія “5.10”. Веде відеоблоги на Ютубі, де основним інформаційним посилом є зменшення податків, що й вказано в його передвиборчій програмі.

Свою програму він назвав “Податковий рай”. Критикує діючу владу”. Натомість, його партію жителі міст критикували за малювання символів «5.10» будь-де, на будь-яких стінах.

Безсмертний Роман Петрович, 1965 р. н. – самовисуванець, безпартійний. Чотириразовий народний депутат, 2, 3, 4, 5 скликань. Потрапляв в український парламент за списками проєвропейських демократичних партій таких як УРП, НДП, Наша Україна.

У січні 2018 р., підсумовуючи свою попереднє політичне життя на каналі ЗІК, заявив, що «стомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти». Представник України в політичній підгрупі Тристоронньої групи з врегулювання ситуації на сході України.

Богомолець Ольга Вадимівна, 1966 р. н.чинний депутат Верховної Ради, голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, безпартійна, cамовисування.

На попередніх виборах Президента України в 2014 році за її кандидатуру віддало 1,91% виборців, 345 тис. голосів. Є опононетом до Уляни Супрун в процесі медичної реформи в Україні.

Богословська Інна Германівна, 1960 р. н.очолює Всеукраїнську громадську організацію «Віче», безпартійна, самовисування. Це її другий похід на президентські вибори. Перший раз вона себе спробувала у 2010 році. У першому турі тоді отримала 102 тис. голосів (0,41%).

Богословську можуть пам’ятати за політичний проект «Команда озимого покоління». Вона не приховує дружбу з зятем Леонідом Кучми Віктором Пінчуком. Також як народний депутат 6 і 7 скликань перебувала в Партії Регіонів до 30 листопада 2013-го року.

Бойко Юрій Анатолійович, 1958 р. н. –  подався самовисуванцем, попри членство в політичній партії “Опозиційний блок”. Змагається за президентський пост вдруге. Перший раз себе спробував на виборах-2014, набравши 35 тис. голосів. У трудовій має записи керівних посад в декількох великих підприємствах з великою державною часткою власності таких, як «УкрТатнафта»,ВАТ «Укртранснафта».

Під час президентства Януковича був міністром енергетики. Тоді ж державна компанія “Чорноморнафтогаз” закупила 2 бурові платформи. Тільки не напряму у сингапурської верфі-виробника за 250 мільйонів доларів. А в офшорної фірми-посередника за 400 мільйонів. Ці платформи назвали “вишками Бойка”. Пропагує проросійські погляди.

Бондар Віктор Васильович, 1975 р. н. – суб’єкт висування – партія «Відродження». В уряді Єханурова працював в Міністерстві транспорту. Потім Ющенко призначив його головою Дніпропетровської ОДА. Після виборів Януковича на два роки покинув політику і потрапив у немилість Генпрокуратури під керівництвом Пшонки. Проте, у 2012-му прийшов в парламент за списками Партії Регіонів.

У 2014-му обраний нардепом по одномандатному окрузі №191 (Хмельницька область). Тепер належить до парламентської групи «Відродження», де зібрались вихідці з тої ж Партії Регіонів, що голосували за так звані диктаторські закони «16 січня». Серед них Антон Кіссе, Віталій Хомутиннік, Антон Яценко.  Останній неодноразово був героєм журналістських розслідувань про корупційні схеми.

Вілкул Олександр Юрійович, 1974 р. н., – як і попередній кандидат, належить до партії «Опозиційний блок». І є суб’єктом висування цієї партії. Під час січневого партійного з’їзду, коли затверджували його кандидатуру на вибори, серед інших був помічений Петро Гоч – свого часу заступник голови Тернопільської ОДА Валентина Хоптяна.

Активісти Євромайдану звинувачували Олександра Вілкула в організації «тітушок» для боротьби з демонстрантами на підтримку Євромайдану в Дніпропетровську 26 січня 2014 року. Близький до бізнесу Ріната Ахметова.

Габер Микола Олександрович, 1960 р. н. – самовисуванець, член Патріотичної партії України (ППУ). У 1998 по 2002 рік був народним депутатом, обраний за списками «лівої», проросійської Прогресивної соціалістичної партії України, яку очолювала Наталія Вітренко.

У 1999 році перебрався у парламентську фракцію «Батьківщини». Того ж року спробував себе вперше на пост президента. Тепер є помічником нардепа на платній основі Андрія Реки (мажоритарник з Полтавщини, фракція «Народний Фронт»).

Гриценко Анатолій Степанович, 1957 р. н.лідер політичної партії «Громадянська позиція», яка і є суб’єктом його висування. Це уже третя його спроба на президентські вибори. Перших дві було в 2010-му і 2014-му роках.

Кожних виборів йому особисто і, приклеюючи клеймо на партію ГП, опоненти дорікають тим, що в період, коли А. Гиценко обіймав пост Міністра оборони України (2005-2007), його діяльність призвела Збройні Сили України до неналежної боєготовності. За результатами останніх соціологічних досліджень, сьогочасний електоральний рейтинг Гриценка коливається в рівні з рейтингом Петра Порошенка.

Данилюк Олександр Володимирович, 1981 р. н. – наразі наймолодший зареєстрований кандидат на вибори президента-2019. Самовисуванець. Один з лідерів політичної партії “Громадянський рух “Спільна Справа”.

У листопаді-грудні 2010 року ГО «Спільна Справа» на чолі з Олександром Данилюком організувала «Податковий майдан», що став першим порухом громадянського суспільства проти податкових впроваджень уряду Азарова. За освітою юрист. Втім, навіть близько не потрапляє у високі рейтинги на цих виборах.

Дерев’янко Юрій Богданович,1973 р. н. – приватний підприємець, висуванець партії «Воля». На парламентських виборах-2014 «Воля» йшла спільним списком з партією «Самопоміч».

Цих виборів, крім однопартійців, його підтримала політсила грузинсько-українського втікача «Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі». Зараз нардеп, член Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції.

Добродомов Дмитро Євгенович, 1977 р. н. – нардеп, висуванець партії «Громадський рух «Народний контроль». Як і попередній кандидат, належить до Комітету ВРУ з питань запобігання та протидії корупції, посада – секретар Комітету.

Політик з числа львівських журналістів, в минулому обіймав керівні посади в газеті «Експрес» та на телеканалі «ЗІК».

Зеленський Володимир Олександрович, 1978 р. н. – актор, сценарист, комік. Чи найбільш обговорюваний на сьогодні кандидат. Хоч і безпартійний, проте висунутий партією «Слуга Народу». Однойменний комедійний серіал надав йому підйом в політику, адже у серіалі висміювали корупцію та чиновників.

Втім, попри висміюванні політиків, Володимир Зеленський сам потрапив у скандал пов’язаний з офшорами та бізнесом на території держави-агресора.

Через тривалу співпрацю з телеканалом 1+1, вважається, що Зеленський належить до орбіти олігарха Ігоря Коломойського. Тим не менше, зараз він ввійшов в лідери електоральних настроїв.

Каплін Сергій Миколайович, 1979 р. н. – безпартійний, суб’єкт висування – “Соціал-Демократична партія”. Попередня назва партії більш відома – Партія простих людей.

Ще одна політсила в його біографії – це кількаденне лідерство в Соціалістичній партії України, яку свого часу багато років очолював Олександр Мороз. Зараз там керує Ілля Кива. Сергія Капліна пов’язують до причетності з незаконним гральним бізнесом на Полтавщині.

Кива Ілля Володимирович, 1977 р. н. – висуванець СПУ. Відомий своєю одіозністю. Для прикладу, в лютому 2016-го у прямому ефірі «112-го телеканалу» варив наркоти.

У своїй виборчий програмі обіцяє ввести вищу міру покарання за розкрадання державного бюджету аж до смертної кари. При цьому, в 2013-му Октябрський суд Полтави визнав Киву винним у хабарництві. Через рік суд відпустив його по амністії.

Корнацький Аркадій Олексійович, 1953 р. н. –народний депутат України (мажоритарник, фракція БПП «Солідарність»), безпартійний, cамовисування. Уродженець Миколаївщини, вищу освіту здобував в Москві і до 2005 року мав громадянство Російської Федерації.

З 2008 р. — голова громадської організації «Селянський фронт». У 2013-му відстоював в рідному селі власне аграрне підприємство від нападів рейдерів. 17 червня 2013 року близько 120 осіб, озброєних помповими дробовиками і травматичною зброєю, здійснили спробу захопити ТОВ «Агрофірма Корнацьких» у селі Чаусове Друге на Миколаївщині.

Кошулинський Руслан Володимирович,1969 р. н. – кандидат від ВО «Свобода». Кошулинського, як єдиного кандидата від об’єднаних націоналістичних сил, також підтримали політичні партії «Правий Сектор», Конгрес Українських Націоналістів, організації ОУН та СІ4.

13 грудня 2012 був обраний Верховною Радою України на посаду заступника Голови Верховної Ради України. 20 лютого 2014 року, будучи єдиним легітимним представником влади в країні, з власної ініціативи зібрав нардепів засідання Верховної Ради, щоб припинити кровопролиття на Майдані Незалежності в Києві.

Втім, за порівнянням з попередніми парламентськими та президентськими виборами 2014, ВО «Свобода» має невисокі позиції в електоральному рейтингу. Найбільша підтримка в Західній Україні. Останні виборчі потуги Руслан Кошулинський показав на виборах мера Львова у 2015-му. В другому турі Андрій Садовий отримав 60% голосів виборців, Кошулинський – 40%.

Купрій Віталій Миколайович, 1973 р. н. – чинний нардеп, безпартійний, самовисуванець. Обраний в парламент по мажоритарці в Дніпропетровській області.

Червень 2015 – липень 2018 перебував у партії УКРОП. З неї вийшов і почав займатись журналістикою разом з законотворчою діяльністю. На телеканалі ЗІК вів програму «Громадянська прокуратура». Позиціонує себе як антикорупціонер.

Ляшко Олег Валерійович, 1972 р. н. – хто не чув про Олега Ляшка? Про нього певне чули всі. Цей кандидат віддавна потрапляє, як в серйозні новинні сюжети, так і стає героєм українських гумористичних програм. Лідер   “Радикальної партії Олега Ляшка”. Ця ж партія його висунула на кандидати в президенти.

У грудні минулого року разом зі своїм колегою Ігорем Мосійчуком зареєстрував законопроект щодо змін в закон «Про вибори Президента», згідно яких кожен кандидат мав би  принеси довідку від психіатра та нарколога з усім іншим пакетом документів до ЦВК. Втім, цей законопроект Верховна Рада на даний час не розглядала.

Вдруге бере участь в президентській гонці. Попередній раз у 2014-му зайняв третє місце з результатом 1,5 млн. голосів або 8,32% голосів виборців. Крім того, йому дуже щастить в лотереях.

Мороз Олександр Олександрович, 1944 р. н.найстарший по віку від усіх решту опонентів. А також серед усіх найдосвідченіший у спробах стати Главою держави.

Це вже буде п’ятий раз, як Олександр Мороз йде в президенти. Найуспішніша спроба була в далекому 1994-му, тоді він поступився Леоніду Кравчуку і Леоніду Кучмі.

Крім того, 5 разів обирався нардепом, двічі був головою Верховної Ради України. Спад політичної кар’єри почався в 2007-му, коли його «Соціалістична партія України», яку зараз очолює Кива, не подолала 3% бар’єр до парламенту на позачергових виборах. На ці вибори-2019 він висуванець від «Соціалістичної партії Олександра Мороза».

Мураєв Євгеній Володимирович, 1976 р. н. – минулого року обзавівся власною партією «НАШІ», якою і був висунутий. Народний депутат, зараз позафракційний, має «регіональне» минуле. За освітою економіст і юрист.

Тривалий час спільно з батьком володів контролем над телеканалом NewsONE. Євген Мураєв не раз виказував проросійські погляди. На одному з ефірів цього каналу назвав українського політв’язня Кремля Олега Сенцова терористом. З цього часу не раз різні політики закликали бойкотувати NewsONE і не ходити туди на ефіри, зокрема Ірина Геращенко просила про це своїх колег з БПП «Солідарність».

Війну на Сході України називає громадянським конфліктом. Причетний до розвитку партії «За життя», теперішнім лідером якої є відомий українофоб Віктор Медведчук.

Наливайченко Валентин Олександрович, 1966 р. н. – висуванець партії свого імені «Громадсько-політичний рух Валентина Наливайченка».

З 2006 до 2010-го – Голова Служби безпеки України. Після приходу до влади Януковича подав заяву на звільнення  і того ж року спробував оновити помаранчеву команду партії «Наша Україна», ставши її керівником. Втім, не вдалося і в 2012-му переходить в партію Віталія Кличка УДАР.

Ще до старту виборчого процесу-2012 активно агітував за себе по мажоритарному окрузі №167 з центром в місті Зборів (Тернопільська область). Однак, віддав округ з протоптаним ґрунтом «ударівцю» з Бережан Володимиру Петровському. Тоді ж подружився з Дмитром Ярошем та громадською організацією «Тризуб» ім. Степана Бандери. Щоправда попри всі потуги на протоптаних стежках, Петровський нардепом не став.

Вдруге Наливайченко обіймав пост Голови СБУ в 2014-2015 роках. Звільнення було з причин частих непорозумінь з Петром Порошенком. Відтоді заявив, що йде в громадську діяльність.

Насіров Роман Михайлович, 1979 р. н. – самовисуванець. В українській політиці появився відразу на посаді нардепа. Пройшов у парламент 8-го скликання за списками БПП «Солідарність». У 2015-му призначений Головою Державної фіскальної служби України.

2 березня 2017 затриманий НАБУ за справою «Укргазвидобування». НАБУ його звинувачувало в завданні шкоди державному бюджету в розмірі 2 млрд. грн. Інкримінували співпрацю з народним депутатом Олександром Онищенком, під час якої Насіров відтерміновував рентну платню за видобування корисних копалин, а нардеп Онищенко проводив завдяки цьому корупційні схеми.

Насіров відсторонений від посади наступного дня. Під час обрання йому запобіжного заходу в суді він перебував закутаний в картате покривало. Відтоді картата ковдра стала мемом, символом корупції в Україні.

16 березня 2017 Насіров випущений під заставу розміром 100 млн грн, внесених дружиною та тестем. У грудні 2018-го суд закрив справу і поновив Насірова на колишній посаді. Але до обов’язків не приступив через реформування Урядом Державної Фіскальної служби.

Садовий Андрій Іванович, 1968 р. н. – мер міста Львова з 2006 року. Голова політичної партії «Об’єднання «Самопоміч».  Співзасновник ТРК «Люкс». Його дружина Кіт-Садова Катерина Орестівна володіє є власником 76,7838% в телеканалі новин «24».

Андрія Садового підтримала також партія «Демократичний Альянс». Політичні сили, чимало представників громадськості сподіваються на об’єднання Андрія Садового з Анатолієм Гриценком і висуненням єдиного кандидата на пост президента. До цієї групи осіб може приєднатися і Дмитро Гнап. Втім, такий розвиток подій малоймовірний через політичні амбіції та наступні парламентські вибори.

Скоцик Віталій Євстафійович, 1972 р. н. – самовисуванець. Хоча не так давно очолював Аграрну партію України, яка активно набирає в Тернопільській області членство та має помітні успіхи в електораті на кожних виборах в ОТГ Тернопільщини.

У вересні 2018-го Аграрну партію почало трясти, більшість обласних осередків висловила Скоцику недовіру. Звинувачували його в авторитаризмі, зокрема і Тернопільська обласна організація АПУ під керівництвом Івана Чайківського. Він у свою чергу казав, що АПУ захопили рейдери. Зрештою, на президентські вибори з заявою в ЦВК пішов сам.

Смешко Ігор Петрович, 1955 р. н. – самовисування, хоча належить до членства партії «Сила і Честь». Малознана в Україні партія, як сам Ігор Смешко на широкий загал. Правильніше призабутий колишній Голова СБУ.

СБУ він очолював з вересня 2003 до лютого 2005. У столичних ЗМІ на підставі інформації з кримінальних справ Смешку закидали причетність до будівельної афери в Києві. У 2004-му СБУ отримала від київської мерії земельні ділянки під будівництво житлових будинків. Це мав бути інвестиційний проект. Частину квартир мали дати «безхатченкам» з СБУ, а частина відповідно на розпродаж. Чимало людей вклало гроші в дольову участь, проте будинки так і не були збудовані. Ігор Смешко залучив інвестором ТОВ «Стабіл», яке пов’язували з його родичкою. Згодом змінилися власники цього товариства, як і сам Ігор Смешко перестав керувати СБУ.  На його місце прийшов Валентин Наливайченко.

Тарута Сергій Олексійович, 1955 р. н.суб’єкт висування – політична партія “Основа”. Підприємець, голова ради директорів «Індустріальний союз Донбасу». З березня по вересень 2014 очоював Донецьку ОДА. Того ж року по виборчому окрузі в Маріуполі обраний народним депутатом.

У 2011 році журнал “Фокус” поставив Таруту на 9-е місце серед найбагатших українців зі статком у $2,126 млрд.  Зараз оцінка його багатства значно скромніша, що пов’язано з агресією Російської Федерації. Зокрема, йому прийшлось економити і на ФК Металург (Донецьк).

Сергій Тарута був одним із найбільших критиків Валерії Гонтарєвої, коли вона очолювала Нацбанк України. За що йому пропорошенківські сили закидали у відповідь співпрацю з олігархом Ігорем Коломойським.

Тимошенко Юлія Володимирівна, 1960 р. н. – суб’єкт висування – політична партія Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”.

Стільки написано, сказано, показано, як про Юлію Тимошенко, напевне не має жоден кандидат. Відповідно і високий рейтинг дають результати соцопитувань. Натомість для балансу думок є велика недовіра до цього політика. Її участь в другому турі виборів досить ймовірна. Та разом з тим, згідно соцопитувань, вона програЄ у фіналі, наприклад, Зеленському. В разі виходу Петра Порошенка в другий тур, боротьба буде за кожен голос, в тому числі на рівні політичних низів.

Шевченко Ігор Анатолійович, 1971 р. н. – безпартійний самовисуванець. В Уряді Яценюка займав пост міністра екології та природних ресурсів України (2014—2015 рр.). Запам’ятався тим, що відразу зі старту 31 грудня подав документи в ЦВК і став офіційно першим зареєстрованим.

Уже ставши кандидатом, відзначився на міжнародному форумі в Давосі (Швейцарія) тим,  що взяв чотири безкоштовні шапки замість одної. В’язані сині шапки на Давосі можна безкоштовно взяти зі спеціальних контейнерів. Таким вчинком він як збурив, так і розсмішив соціальні мережі. Бо ж не личить майбутньому президенту набрати багато шапок. Уже такий один був, зараз в Ростові.

Шевченко Олександр Леонідович, 1971 р. н. – ще один кандидат в президенти з орбіти Ігоря Коломойського. Народний депутат останніх двох скликань, зараз позафракційний. Олександр Шевченко переміг на внутрішньопартійному праймеріз партії «УКРОП», тож і є висуванцем «УКРОПу».

Володіє відомим туристичним курортом «Буковель» поблизу міста Яремче в Карпатах. Чим і заманював потенційних своїх виборців ще до того, як подав документи в ЦВК. Оприлюднюючи на своїй сторінці у фейсбуці відео, на якому дає інтерв’ю регіональним телеканалам, закликав своїх підписників поширювати це відео. Натомість розігрував серед тих, хто поширив, путівку на двох на вихідні в Буковель.

Також запам’ятався своїм правим хуком в обличчя Олега Ляшка в кулуарах Верховної Ради. Відео  суперечки Шевченка з Ляшком набрало мільйони переглядів в Інтернеті без закликів до поширень і розіграшів путівок на курорт.

Повний поіменний список усіх кандидатів, складений громадською мережею «ОПОРА»:

Ім’я та прізвище Суб’єкт подання Подали документи Розглянула ЦВК Результат
Ігор Шевченко самовисування 31 грудня 4 січня +
Володимир Ратуш (подав повторно) самовисування 31 грудня, 10 січня 4 січня, 14 січня
Сергій Каплін Соціал-демократична партія 3 січня 8 січня +
Валентин Наливайченко “Політичний рух Валентина Наливайченка “Справедливість” 3 січня 8 січня +
Віталій Скоцик самовисування 3 січня 8 січня +
Андрій Садовий “Об’єднання “Самопоміч” 3 січня 8 січня +
Сергій Фаренюк самовисування 8 січня 11 січня
Віталій Велідченко самовисування 8 січня 11 січня
Віталій Купрій самовисування 10 січня 15 січня +
Євгеній Мураєв “Наші” 11 січня 15 січня +
Анатолій Гриценко “Громадянська позиція” 12 січня 15 січня +
Геннадій Балашов 5.10 15 січня 18 січня +
Ольга Богомолець самовисування 16 січня 18 січня +
Роман Насіров самовисування 16 січня 21 січня +
Володимир Василенко самовисування 16 січня 21 січня
Олександр Шевченко УКРОП 17 січня 21 січня +
Юрій Бойко самовисування 17 січня 22 січня +
Юрій Боярський самовисування 17 січня 22 січня
Петро Рекало (подав повторно) самовисування (кур’єрською доставкою) 17 січня, 28 січня 22 січня, 1 лютого
Олег Ляшко Радикальна партія 21 січня 25 січня +
Костянтин Черкасов самовисування (поштою) 21 січня 25 січня
Олександр Приданов самовисування (поштою) 21 січня 25 січня
Аркадій Корнацький самовисування 22 січня 25 січня +
Віктор Лебединець імовірно самовисування 22 січня 25 січня
Олександр Вілкул Опозиційний блок – Партія миру і розвитку 22 січня 25 січня +
Ілля Кива Соціалістична партія України 22 січня 25 січня +
Юлія Тимошенко ВО “Батьківщина” 23 січня 25 січня +
Дмитро Добродомов “Народний контроль” 23 січня 25 січня +
Олександр Мороз Соціалістична партія Олександра Мороза 23 січня 25 січня +
Руслан Кошулинський ВО “Свобода” 23 січня 28 січня +
Олександр Ковальчук самовисування (поштою) 24 січня 28 січня
Денис Потапов самовисування 24 січня 29 січня
Олександр Данилюк самовисування 24 січня 28 січня +
Володимир Блащук самовисування 24 січня 29 січня
Володимир Зеленський “Слуга народу” 25 січня 30 січня +
Сергій Тарута “Основа” 25 січня 29 січня +
Ігор Смешко самовисування 25 січня 30 січня +
Інна Богословська самовисування 25 січня 30 січня +
Олександр Гоков самовисування 28 січня 1 лютого
Олександр Соловйов (подав повторно) “Розумна сила” 28 січня, 3 лютого 2 лютого
Микола Габер самовисування 28 січня 1 лютого +
Євген Андрухів самовисування 29 січня 1 лютого
Василь Чупей самовисування 29 січня 1 лютого
Дмитро Кас’яненко самовисування 29 січня 2 лютого
Петро Симоненко КПУ 29 січня 2 лютого
Юрій Дерев’янко “Воля” 29 січня 1 лютого +
Олександр Жамойдо самовисування 30 січня 2 лютого
Олександр Тіщенко самовисування 30 січня 1 лютого
Наталія Пилипенко самовисування 30 січня 1 лютого
Ярослава Качановська самовисування 30 січня 2 лютого
Наталія Земська самовисування (електронною поштою) 30 січня 4 лютого
Тарас Костанчук самовисування 30 січня 4 лютого
Роман Безсмертний самовисування 30 січня 4 лютого +
Віктор Бондар “Відродження” 31 січня 4 лютого +
Микола Кобилинський самовисування 31 січня 0
Микола Таранець самовисування (електронною поштою) 31 січня 0
Руслан Ригованов самовисування 1 лютого 0
Віктор Кривенко “Народний рух України” 1 лютого 0
Іван Качайло самовисування 1 лютого 0
Сергій Носенко самовисування 1 лютого 0
Анатолій Губенко самовисування 1 лютого 0
Юрій Юрченко самовисування 1 лютого 0
Юрій Тимошенко самовисування 2 лютого 0
Володимир Олійник самовисування 2 лютого 0
Василь Журавльов “Справедливість” 2 лютого 0
Сергій Кривонос “Воїни АТО” 2 лютого 0
Юлія Литвиненко самовисування 2 лютого 0
Андрій Новак “Патріот” 2 лютого 0
Наталія Миролюб самовисування 2 лютого 0
Євгеній Збираник самовисування 2 лютого 0
Любов Українчук самовисування 3 лютого 0
Володимир Петров самовисування 2 лютого 0
Сергій Опрі самовисування 3 лютого 0
Олександр Ващенко самовисування 3 лютого 0
Дмитро Гнап “Сила людей” 3 лютого 0
Борис Сахно самовисування 3 лютого 0
Борис Касьяненко самовисування 3 лютого 0
Ігор Сухіх самовисування 3 лютого 0
Василь Марущинець самовисування 3 лютого 0
Надія Савченко Суспільно-політична платформа Надії Савченко 3 лютого 0
Петро Порошенко самовисування 3 лютого 0
Андрій Рачок самовисування 3 лютого 0
Дмитро Павліченко самовисування 3 лютого 0
Андрій Сутковий самовисування 3 лютого 0
Юрій Кармазін самовисування 3 лютого 0
Максим Голосний самовисування 3 лютого 0
Артур Гончаров самовисування (електронною поштою) 3 лютого 0
Михайло Булах самовисування 3 лютого 0
Юрій Іваницький самовисування 3 лютого 0
Володимир Кононенко самовисування 3 лютого 0
Олеся Спіріна (Шалько) самовисування (електронною поштою) 3 лютого 0

Ваш коментар

Схожі пости

Тернополяни мирно борються за трав’яний пляж. Потрібна допомога

Наталка Колтун

Науковці розробили перше “живе” серце

Віктор Сторожук

Збив пішохода насмерть і втік з місця ДТП

Залишити коментар