У центрі Кременця впав 400-літній мур. Це цегляна огорожа, яка колись відділяла францисканський монастир від мирського життя. Колись окраса міста перетворилася на купу будівельного сміття. Як так сталося, розповіли у міській раді.
Сьогодні кременецькі комунальники чистять потік р. Ірва, який десятиліттями підмивав огорожу монастиря. У наслідок чого вона й зруйнувалася. Роботи проводять за кошти бюджету Кременецької громади, який наповнюється платниками податків.
Проте частину історико-архітектурної пам’ятки уже не повернути. Споруди монастиря перебувають на балансі Кременецько-Почаївського ДІАЗу.
“Працівники КП «Кременець благоустрій» звільняють береги Ірви від сміття, захаращень, порослі та каміння в двох місцях: в районі автопарку та за Миколаївським собором (тут впала стіна і перекрила воду).
Як сміття зруйнувало кам’яний мур 17 століття
Жертвою людської недбалості до навколишнього середовища став старовинній мур, який витримував навали ворогів і стояв більше 400 років. Як це сталося? Побутове сміття, пластикові пляшки вже в 21 століття неподалік цього муру постійно створювали греблю на Ірві. Міська рада проводить роботи з ліквідації цього сміття комунальним підприємством «Кременець благоустрій». Ще акції з розчищення потоку проводила Кременецька екологічна ліга спільно зі студентами академії і медичного коледжу. Попри це, сміття з’являлося знову, при чому з шаленою швидкістю і в більшій кількості. Від того там стояла вода і підмивала мур. З плином часу цеглини ставали крихкими і в цьому році великі фрагменти стіни впали у воду.
«Цього літа тричі топило мій будинок. Увесь двір був у воді і в сусіда Ігоря Заблоцького. Живемо біля підніжжя Замкової гори. Десять років тому міськрада потік гарно прочистила трактором. Вода спокійно стікала. Не довго то тривало. Сміття поступово забивало потік. Ми майже щовечора бачимо, як ці мішки з верхньої вулиці летять вниз до води і створюють їй перешкоду. Від того все заростає деревами. Ті, хто так вчиняють зі сміттям мають штрафи чималі сплачувати! Дивись і знайдуть в собі сили донести сміття до спеціальних баків та заплатити за їх вивезення. Ми ж так робимо. Мають всі так робити!» – розповідає Ніна Чорнова.
«Наші будинки десятиліттями затоплювало, ніхто не реагував. Ми тут всі вже пенсіонери, своїми силами нічого не вдіємо. Зараз прочищають потік Ірви біля автопарку…» – розповідає 75-річна Марія Антонівна Мельник, жителька будинку N63, що на Дубенській.
Затоплює так, що у будинках меблі плавають
«Живемо біля потоку вже 46 років. Два роки тому сусідів затопило так, що меблі плавали, наші льохи тоді залило повністю. А все те через сміття. Дивує відношення деяких наших людей до природи. Нащо перетворювати потік на сміттєву яму, коли є неподалік баки для сміття?».
Кременецька міська рада просить мешканців, які живуть поруч з потоком Ірва, з розумінням поставитися до роботи комунальників. У деяких місцях 30 років потік не чистили. Роботи дуже багато. Ще більше сміття… Попереджаємо всіх, хто викидає своє побутове сміття до потоку – ви порушуєте Правила благоустрою Кременецької громади. На всіх порушників будемо складати адміністративні протоколи і виписувати штрафи. Це наш спільний дім, бережімо його разом!”, – закликають у міській раді.
У місті таки взялися за одну з найболючіших проблем – розчищення потоку Ірва. Але частину історії Кременець втратив назавжди. Чи відповість хтось за це? – питання лишається відкритим. І це не єдина така огорожа у середмісті. У плачевному стані сьогодні також мурована огорожа навколо колишнього Василіанського монастиря (перед тим Богоявленського). Зараз у цій споруді, яка також входить до Кременецько-Почаївського ДІАЗу, розташована одна зі шкіл.
Довідка:
Францисканський монастир в Кременці збудували у 1606 році. Це була велика територія обнесена кам’яним муром. Нині будівлі колишнього монастиря входять до складу державного історико-архітектурного заповідника.
На стінах муру були нанесені «Стації Хреста» – зображення, які розповідали про останні години життя Ісуса Христа на землі. Вони нагадували про скромність, з якою Ісус був готовий відкласти будь-які привілеї власної божественності, аби вказати шлях до спасіння через Свою жертву.