Піч тандир (глиняний котел) використовується в Азії, на Близькому Сході, в Пакистані, Бангладеш, Індії для приготування страв з м’яса, риби, овочів або хліба. У Туркменістані її називають «тоно», у Таджикистані — «танур», у Вірменії — «тонір», у Грузії — «тон», в арабських країнах — «танур».
Тандир топлять деревним вугіллям, дровами та листям шпинату. Завдяки дуже високій температурі страви мають неповторний аромат і смак, готуються усього за кілька хвилин, зберігаючи надзвичайну соковитість і хрусткість. Вони називаються «тандирами» і є візитівкою й великою гордістю мережі закладів «Автопорт» у Тернополі.
Чим тандир-меню відрізняється від гриля?
У грилі приготування страв здійснюється на повільному та слабкому вогні з використанням деревного або вугільного диму за температури близько 225–250 °C, що займає дуже багато часу.
Тандирна піч топиться деревним вугіллям або дровами, які кладуть на дно, а потім підпалюють. Їжа піддається прямому впливу вогню при 480 °C, під час якого продукти повністю захищені від вітру та інших зовнішніх впливів. Крім того, вони коптяться за допомогою диму, що сприяє збереженню жиру та соку.
Переваги тандирних страв
- Приготування без води та олії, тому тандирне меню коштує дешевше за страви, приготовлені іншими способами. Основа тандира — біла каолінова глина. Пройшовши через очищення, дроблення та випалення вона перетворюється на шамотний порошок. Його вогнетривкість 1680 °C. Після ліплення та повторного випалу при 1200 °C, тандир стає керамічним. Повільно нагрівається і також повільно віддає тепло. Робота тандира залежить лише від вогню. Оскільки деревне паливо згоряє поступово, перетворюючись на вугілля, поверхня вогнища сильно нагрівається. Після закінчення горіння тандир довго віддає накопичену енергію, створюючи чистий і бездимний жар.
- Можливість одночасно приготувати кілька партій страв, не змішуючи їхній смак і аромат, якщо дозволяє розмір тандиру. Зерниста структура випаленої каолінової глини зберігає мікропори, що підтримує температурний баланс і запобігає появі мікротріщин дна і стінок.
- Зручне приготування коржів. Оскільки поверхня всередині тандира гладка та чиста, на ній добре тримаються борошняні вироби. До нижньої частини готових коржів нічого не прилипає та ніколи не пригорає.
- Економія паливних матеріалів і незалежність від погоди. Форма тандира розрахована для використання мінімальної кількості горючих матеріалів. Завдяки невеликому вихідному отвору жар поступово, з усіх боків впливати на продукт. Отримання потрібної температури і створення хрусткої скоринки регулюється верхньою кришкою та/або ступенем відкриття піддувала. Ізольований процес приготування їжі в тандирі, на відміну від багаття чи мангалу, не залежить від природних примх.
- Забезпечення усіх способів нагріву продуктів: верхній, середній і нижній жар, конвекція. Якщо м’ясо нанизане на шампур (його найкраща форма – плоска) або ялинку, інтенсивне нагрівання за рахунок високої теплопровідності металу відбувається ізсередини. Це значно прискорює приготування як м’ясних, так і овочевих і рибних страв.
- 100% безпечність та екологічність страв. Тандир — практично стерильне середовище, в якому патогенна мікрофлора не має шансів на виживання. Його розпалюють виключно дровами, а набирає температуру він завдяки деревному вугіллю. Ці матеріали натуральні та безпечні. Під час розпалювання не застосовують будь-які рідини, бо запах може залишитися на продуктах. Це стосується і бересту.
- Наділяє страви особливим та неповторним ароматом з димними нотками. Для цього кору фруктових дерев зволожують. Невелику її кількість у залежності від потрібного ступінь копченості підкидають через верхню кришку у процесі приготування.
- Збереження усієї користі та соковитості продуктів завдяки доведенню до готовності шляхом шокової термообробки. У високотемпературній атмосфері на поверхні м’яса утворюється колагенова скоринка, закриваються пори, що перешкоджає подальшій втраті вологи. Їжа з тандира — здорова та поживна, повністю зберігає мікроелементи, вітаміни та мінерали, що не встигають розкластися і втратити свої якості. Вони просто переходять в інше середовище. Це сприяє повному засвоєнню їжі та тривалому насиченню організму.
Велика кількість різних приправ, маринадів і пряностей щоразу розкриває нові смакові грані звичних шашликів, картоплі та риби, тому вони ніколи не набридають.
Спробуйте фірмові тандири, завітавши до одного з чотирьох закладів мережі ресторанів «Автопорт» (кафе-бару, колиби, ресторану, піцерії) або замовляйте доставку по місту Тернопіль — і переконайтеся в цьому.
Мінімальна вартість замовлення для доставки — 300 грн. Страви на суму 600 грн доставляються безкоштовно.
About the author
Вогонь міг перекинутись на щільну забудову: у Почаєві ледь не сталося біди
У Почаєві сталася пожежа, яка могла наробити великої біди людям. Та, на щастя, трагедії не сталося. Про це розповіли у ГУ ДСНС у Тернопільській області. Існувала загроза, що полум'я перекинеться на інші будівлі, розташовані поруч. "О 14:44 виникла пожежа закинутої житлової будівлі в місті Почаїв на Кременеччині. Існувала загроза перекидання полум’я на щільну забудову поруч. Зусиллями надзвичайників пожежу ліквідовано, а від вогню врятовано 5 будівель, розташованих поруч", - йдеться у повідомленні.
Сім’я виростила ялинку та віддала її для громади на свята на Тернопільщині
У Підгороднянській громаді встановили головну новорічну ялинку та шопку. Дерево для свят надала місцева родина зі свого двору. Ялинку та шопку прикрасили працівники КП "Підгороднянське" разом із фахівцями "Центру культури, дозвілля, туризму та спорту", повідомляється на сторінці громади. Святкову атрибутику встановили напередодні Дня Святого Миколая. Декорації стоятимуть до завершення зимових свят. Пухнасту красуню для громади подарувала родина Коцур із села Підгороднє. Павло, Ірина та Мартуся Коцур виростили дерево у власному господарстві. Представники громади подякували родині за щедрість. Масових заходів цього року не планують. Винятком стануть лише невеликі програми для дітей.
Творець легендарного “Жигулівського” народився на Тернопільщині: тепер його спадщину відроджують у Козові
У селищі Козова на Тернопільщині варять пиво, яке тримає в собі історію цілої епохи. Тут народився Альфред фон Вакано - австрійський дворянин, який подарував світу легендарне "Жигулівське" пиво і заснував найбільшу броварню в Росії. Сьогодні в його рідному місті місцевий підприємець Володимир Ярема, засновник "Козівської ремісничої броварні", відроджує древні пивоварні традиції. Тож розповідаємо, як у Козові повертають автентичний смак Галичини. Австрійський дворянин з Козови, який змінив історію пивоваріння в Росії 12 травня 1846 року в Козові народився Альфред фон Вакано - людина, яка згодом прославила це маленьке містечко на весь світ. Його батько Філіп керував землемірчою експедицією, описував землі Козови, а мати походила з відомого австрійського роду баронів Стедліх. Після повернення до Відня хлопець здобув освіту у Віденській комерційній академії, навіть встиг повоювати в австро-прусській війні 1866 року. У 80-х роках ХІХ століття фон Вакано став першим, хто почав варити […]
На Зборівщині виникла пожежа на господарстві
На Тернопільщині виникла пожежа на господарстві. Загорілась господарська будівля. Про це повідомляють у пресслужбі ГУ ДСНС у Тернопільській області. "1 грудня о 06:18 до оперативно-диспетчерської служби надійшло повідомлення про пожежу в селі Грабківці Зборівської територіальної громади. Загоряння виникло в господарській будівлі на площі 16 кв. м. Завдяки злагодженим та професійним діям бійців ДСНС пожежу було оперативно ліквідовано, а будівлю врятовано від повного знищення. З настанням холодів кількість пожеж у житловому секторі та господарських спорудах традиційно зростає. Найчастішими причинами стають порушення правил експлуатації пічного опалення, перевантаження електромережі та необережне поводження з вогнем", - йдеться у повідомленні.
Йому було лише 23. На Щиті повертається доброволець Володимир Демчишин
Йому було лише 23 роки. Він повернувся з-за кордону, аби піти добровольцем на фронт, коли почалось повномасштабне вторгнення росіян. На жаль, життя воїна Володимира Демчишина обірвалось надто рано. Про втрату бійця повідомив очільник Великоберезовицької громади Олег Кохман на своїй сторінці у соцмережах. "Сумна звістка чорною птахою прилетіла у Великогаївську громаду. Кривава війна обірвала життя зовсім юного Володимира Васильовича Демчишина (30.07.2001 р.н) із Великих Гаїв. Йому було лише 23. Володя був одним із тих, хто без вагань став на захист рідної землі. У лави Збройних Сил України хлопець пішов у березні 2024 добровольцем, сумлінно виконував свій обов'язок, обіймаючи посаду старшого стрільця-оператора. Він з тих, хто не знав страху, завжди готовий прикрити побратима і до останнього подиху був вірним присязі. 9 липня 2025 батьки отримали сповіщення, що їх Володя - зник безвісти. Майже 5 місяців болючого очікування тривожили родину та громаду, і […]
У Кременці знайшли справу про ката, який урятував цілительку від смерті
У Кременці 1759 року місцевий кат відмовився виконувати вирок суду і втік разом із засудженою. Адвокат з Кременця Віталій Сідоров виявив у архіві справу про звинувачення 34-річної Марцини у чаклунстві. Жінку судили за те, що вона лікувала людей травами без дозволу церкви та тримала вдома наперстянку і полин. Сусіди свідчили, що Марцина лікувала рани незрозумілою маззю, а після її доторку до хворого немовляти дитина одужала. Громада вважала це неприродним. На суді двоє райців запропонували «випробування водою», але суддя Остап Рудзінський відхилив цю пропозицію. Кат Шаркан, відомий своєю суворістю, несподіваної відмовився виконувати вирок. За словами дослідника, коли Марцина сказала: «Я нікого не кривдила. Якщо ви шукаєте винну - знайдіть того, хто вас лякає, а не того, хто лікує», кат поклав на стіл полиновий вузлик. Це означало відмову від виконання вироку. Судді припинили засідання і не оголосили вироку. У документах є запис […]
