Сьогодні, 5 грудня, в Україні відзначають день волонтера. Волонтерський рух в Україні розпочався в 90-х роках, а офіційно його визнали 10 грудня 2003 року, згідно з Постановою Кабміну.
“Волонтерство – це не робота, а поклик” – вважає Любов Вовк. Жінка працювала волонтеркою 3 роки у “Логістичному центрі допомоги бійцям АТО”.
Його заснували декілька громадських організацій, які об’єдналися заради однієї цілі – допомоги бійцям АТО.
“Спершу знайшли склад. Підприємець безкоштовно дозволив збирати там речі для бійців АТО. Спочатку члени громадських організацій займалися сортуванням та пакуванням речей, деякі возили на Схід це все. По черзі чергували на складі. Перший раз, коли ми відправляли допомогу, то приїхала величезна машина, ми завантажили туди допомогу і всі хвилювалися як воно доїде”, – пригадує Любов.
Маленький склад об’єднав навколо себе усіх небайдужих тернополян. Люди приходили після роботи на склад та допомагали волонтерам.
“Було безліч цікавих історій, але чомусь пригадала саме цю. На склад до нас приходив хлопчик йому було десь 7-8 років. Він постійно малював малюнки. Він жив через дорогу від складу. Але малював дуже гарно, такі глибокі малюнки. Раз в тиждень він приходив і приносив малюнок і якісь солодощі. Хлопчик долучався тим чим він міг. Було так, що приходили літні жінки і віддавали з пенсії гроші, насправді було дуже багато цікавого. Військове волонтерство, на той час, в Україні було таке явище унікальне. Протягом 4-х років люди єдналися навколо спільної мети. І це вже не було таке волонтерство, що ти прийшов, зробив і пішов, тому що кожен хто приходив до нас на склад залишав частинку душі. Це зв’язок на психологічному рівні, це вже було вимушене волонтерство. Ми потім не могли це все залишити, бо відчували відповідальність перед тими хлопцями, які чекали допомоги від тернополян”, – розповідає Любов.
Редакція “Терміново” вітає усіх волонтерів зі святом. Бажаємо вам наснаги, здоров’я, мирного неба над головою, терпіння, оптимізму та невичерпної енергії.
