01.07.2022
Новини

“Кожен має робити те, що вміє, і те, що може”: переселенець з Бучанського району відкрив власну справу у Тернополі

Андрій Дібрівка – власник підприємства з виготовлення зовнішньої реклами у Києві, яке було досить успішим до війни. Та в умовах воєнного часу усім нелегко, тому потрібно розвиватись і іти далі. 

Щоб економіка розвивалась, варто продовжувати свою справу і скеровувати усі сили на підняття  нашої країни, вважає Андрій. Саме тому він вирішив реалізувати свої задуми в тилу, у Тернополі.

Ще до масштабного вторгнення окупанта він задумав втілити в життя свою мрію – пошиття одягу власного бренду. Рік тому закінчив курси з дизайну одягу, почав навчатися в Академії стилю та дизайну Andre Tan, проте не встиг закінчити її – почалась війна.

Андрій розповідає, як з дружиною вранці 24 лютого збирали речі в рідному Ворзелі (Бучанський район Київської області) під шум винищувачів, бачив, як спускався ворожий десант та летіли ракети. Зрозумів, що усі його плани знищені.

Проте, як і всі українці, оговтавшись від шоку, пішов волонтерити. Зараз Андрій, крім роботи, передає допомогу не лише нашим військовим, які боронять Батьківщину, але і населенню недавно визволеного Бучанського та Ірпінського районів Київщини. Про свою діяльність чоловік активно звітує на власній фейсбук-сторінці.

Переїхавши в Тернопіль, вирішив будь-що втілити свої задуми, і цьому посприяло звичайне оголошення про оренду швейного цеху. Андрій зрозумів – другого шансу може і не бути – і ось за кілька тижнів він уже шиє. Правда, поки не одяг власного бренду, а військову форму, розгрузки, бронежилети, аптечки, іншу амуніцію, а також…. вишиванки. Бо це на часі, це те, що потрібно зараз усім українцям.

У швейному цеху, який, до речі, планують назвати “Сокіл”, працюють здебільшого переселенці. Та охочих поки небагато. Зараз шукають конструктора одягу та швачок, пропонують зарплату від 8 тисяч гривень (залежить від виробітку та досвіду працівника).

Шиють усе, що потрібно – патріотичні сумки, шопери, корпоративний одяг з брендуванням, військове спорядження, органайзери, вишиванки, спецодяг для підприємств тощо.

За іронією долі трагічні обставини та війна в країні підштовхнули Андрія до втілення давньої мрії. Це не перший і не останній випадок, коли люди, утікаючи від війни на Тернопільщину, відкривають або продовжують власну справу. Своїм прикладом вони показують і дають зрозуміти, що навіть втративши все, не варто опускати руки. Іноді кінець – це новий початок.

Схожі пости

Степанов розповів, за яких умов українцям доведеться готуватися до нового локдауну

Поблизу Тернополя горів потяг

У Тернополі викрили діючі атракціони в приміщенні в час карантину

Перейти до панелі інструментів