Кременець пам’ятає багато трагічний історій пов’язаних з Другою Світовою війною. Одна з них про самогубство польського сенатора, засновника Східного інституту у Варшаві, директора газової компанії у Калуші Станіслава Седлецького. Не бажаючи потрапити в руки червоної армії, яка увійшла до Кременця 17 вересня 1939, вольовий чоловік прийняв кардинальне рішення – пустив собі кулю в голову. Про трагедію понад 80-літньої давнини розповідає дослідниця Ірина Дан-Коен.
Ірина припускає, що Станіслава Седлецького у Кременці змусила залишитися надія об’єднатися з родиною, яку він залишив у Ковелі. Проте, не судилося. Як зазначає дослідниця, для польського емісара потрапити до рук червоноармійців було гірше смерті.
“Трагічного 17 вересня 1939 року початок інвазії СРСР на Польщу. Совєти входять в Кременeць.
На цю звістку постоялець готелю “Бона” з евакуйованого польського уряду, стріляє собі в скроню. На жаль, історикам невідома причина, чому сенатор Stanisław Siedliecki, вирішив залишитися в місті Кременець на Волині. У той час його колеги успішно перетнули кордон з Румунією.
На мою думку причина для того була лише одна. 7 вересня, втікаючи від наступу німецьких військ, сенатор залишає у Ковелі дружину і двох дочок. Їх подальше возз’єднання в страшному хаосі стає неможливим. Потрапити в руки совєтів, політичному емісару, було гіршим ніж смерть.
Близько 7 вересня 1939 року він виїхав з родиною через Наленчув до Ковеля, де близько 10 вересня 1939 року залишив дружину та дочок під опікою родичів. Дружину Феліцію з двома дочками депортували до Сибіру. Згодом вона з армією генерала Владислава Андерса виїхала до Ірану, а потім до Індії. Померла 1944 року в Бомбеї. Доля двох дочок невідома…”, – розповідає дослідниця.
Довідка:
Станіслав Седлецький (1877–1939) – засновник та президент Східного інституту у Варшаві. До 1910 р. – співробітник та організатор кількох секретних друкарень PPS, політичний емісар, що пропагував легіонерські ідеї, збирав кошти серед поляків, що жили у прусському розділі. Працював у нафтовій промисловості в Бориславі, директором газової компанії в Калуші, публіцист, промоутер самоврядування та житлових кооперативів. У 1925–1928 роках президент Правління Варшавського житлового кооперативу. Сенатор у 1922–1927 та 1935–1938 роках.