27.10.2020
Історії Новини Файні люди

Як купити справжній мед: бджолині секрети  від пасічника з Тернопільщини

Чи знаєте ви, що робоча бджола живе лише два тижні і за цей час приносить 16 грамів меду.  А роїння бджіл – це своєрідне весілля, коли у вулику утворюється нова сім’я, а стара повинна його покинути і знайти собі новий дім. Що таке “танець бджоли”, чому ці комахи вилітають з вулика взимку, чому не люблять парфумів і яким зрештою має бути якісний мед. Про все це спілкуємось з пасічником із 36-річним досвідом Федором Цебрієм зі Зборова. 

Його пасіка розташувалася у селі неподалік райцентру, де народився чоловік і де залишилася батьківська хата. Поблизу поля, луги та пасовисько, біля хати – величезна липа, відтак не доводиться спеціально кудись вивозити пасіку. 

Як зимують бджоли 

Спілкуємось із паном Федором якраз, коли він проводив підгодівлю бджіл на зиму. Роботи чимало, адже це слід зробити до 1 вересня, в крайньому випадку до 15. Потрібно зварити цукровий сироп, який закладають в вулик у спеціальних кормушках. За кілька годин бджоли забирають весь сироп з кормушки і складають його на рамку в комірки так, як квітковий нектар. Потім відфільтровують воду, переробляють і утворюється мед, але штучний. Ним і харчуються всю зиму. 

Бджіл на зиму підгодовують цукровим сиропом, який закладають у вулик у спеціальних кормушках. За кілька годин бджоли переносять сироп на стільники (фото: Євгенія Цебрій)

– Взагалі бджола холоду не боїться, головне, щоб були корми, – розповідає пасічник. – Взимку комахи тримають температуру у вулику від 0 до +4, вони не замерзнуть. Бджоли можуть і серед зими вилетіти, якщо погода дозволяє – має бути +10, сонце.  Адже їм потрібно зробити обліт та випорожнитися. А якщо немає погоди, буває сидять у вулику від жовтня до березня. Якщо все ж притиснуло і вони “сходили” в вулику – це не дуже добре.  Тоді бджоли хворіють, вони стають мляві і зовсім не ті, що треба. Бджола має облітатися на свіжому повітрі. Сніг не раз жовтий після них.

До укусів страху немає

Пасіка непроста справа, на таке  не кожен відважиться, зауважує Федір Цебрій і ділиться своєю історію про те, як взявся за бджіл. 

– Якби бджоли  не жалили, то пасікою займався би кожен другий, – міркує чоловік. – Взагалі бджоли досить мирні, але вони змушені захищати свою територію, тому кусають. Укуси – це завжди неприємно, але я спокійно до того ставлюся, страху не маю. І мій організм нормально переносить отруту. До речі, бджоли не люблять різких запахів – парфумів, часнику, алкоголю, тоді можуть нападати. 

Завести пасіку батькам пана Федора колись порадила провидиця.

– “Купіть бджоли, у вас будуть вестися бджоли”, – говорила вона. У нас в родині це не раз обговорювалося. Цю балачку я знаю, як тільки запам’ятав світ і себе, – пригадує пасічник. – Але далі справа не заходила. Ми роками говорили про тих бджіл і вже коли я вивчився, влаштувався на роботу та одружився, ми вирішили втілити цю ідею в життя. Як сьогодні пам’ятаю: 2 червня 1984 року, я купив бджіл. Тоді пенсія у селі була 20 рублів, а літр меду коштував 10 рублів. Дорогий… Меду тоді було мало.

Свою пасіку Федір Цебрій заснував 36 років тому (фото: Євгенія Цебрій)

Пан Федір купив три бджолиних сім’ї з вуликами у односельця-пасічника.

–   Я тоді поняття не мав, що таке бджоли, які є вулики, що вони є різних типів, я нічого не знав… І ось пасічник призначив день: приїжджайте! – ділиться спогадами Федір Цебрій. – Ми вирушили до нього зі старшим братом.  Відкрили боковий борт у причепі і я кажу : “Вуйку, котрі мої вулики?” Він показує: “Той, той і ось той”… Загрузили! “Скільки я маю дати?” – запитую. “Один 120 рублів і два по 100”, відповів пасічник. Це було дорого, на той час зарплата була 100-150 рублів. Велосипед до прикладу, коштував 80 рублів. 

Ці перші невеличкі 16-рамкові вулики 36-річної давності Федір Цебрій зберігає досі. Використовує їх для розмноження бджіл. Загалом вулики для пасіки робить сам, навчився цьому самотужки.

– У мене український вулик  з вертикальною рамкою (стільником). А є вулики лежаки – та сама рамка,  але вона лежить горизонтально, – розповідає пасічник. – Деякі пасічники використовують багатокорпусні вулики.  Але мені найбільше подобається український, він високий, зручний.

Потрібно багато вчитися

Чоловік каже, щоб займатися пасікою треба любити цю справу – інакше нічого не вийде. А також перш ніж придбати бджіл, треба мати певну базу, поспілкуватися з пасічником і хоч чогось навчитися. 

– Справжній пасічник ніколи не дозволить собі фальсифікацію. Адже добрий мед – це його гордість, – каже Федір Цебрій (фото: Євгенія Цебрій)

– Бо коли я купував бджіл, то нічого про пасіку не знав, хіба що бджолу живу бачив, коли на пасовиську бігав босоніж з дітьми по конюшині. Ех, як впекла в ногу! – пригадує з посмішкою пасічник.

Та недосвідченість не завадила пану Федору швидко опанувати цю справу. Він читав багато спеціалізованої літератури, спілкувався з досвідченими колегами. Нині вже сам може кого хочеш навчити. А знань про бджіл назбирав стільки, що може про них говорити годинами. 

Коли нема медозбору – бджоли агресивні

Цьогорічне літо було непростим для пасічників, зазначає Федір Цебрій. Спершу вже навіть пропали надії, що вдасться зібрати хоч трохи меду. Більше того в середині липня у пік медозбору бджіл навіть довелося підгодовувати цукровим сиропом, бо кормів було мало.

– Добре, що ситуацію трохи врятувала гречка, – каже пасічник. – Спершу я зібрав весняний мед і все… У травні цвіли сади, потім лугові квіти. А от липа цвіла, але не медоносила, там я бджіл не бачив.  В середині липня у пік медозбору я давав бджолам їсти. Адже щоб був розвиток, комах треба годувати. Медозбір трохи пішов вже наприкінці липня, хоча це вже вважається кінцем сезону. В результаті – викрутив  мед аж в 20 числах серпня.

Влітку, коли нема медозбору і погода погана – бджоли агресивні, іноді так кусають, що неможливо відкрити вулик, додає пасічник.

– Укуси – це завжди неприємно, але я спокійно до того ставлюся, страху не маю, – розповідає пасічник (фото: Євгенія Цебрій)

– Ідеальна погода для збору меду +28. Має бути тепло і “поліття на мед”, як кажуть старі люди, – розповідає Федір Цебрій. – Бо може бути тепло і купа медоносів, а меду взагалі нема. Нема нектару в природі і все – так як було минулого літа. Цього року ситуація трохи краща. 

Проте проблем в пасічників нині чимало – найперше брак медоносних квітів, які знищують хімією під час обробки полів від бур’янів. Тай бджоли гинуть від цих хімікатів…

– У 80-х-90-х роках я ніколи не думав про медоноси, а тільки – щоб була добра погода, – зазначає пасічник. – Тоді медоноси були кругом: посіяли пшеницю, а серед неї виростала спершу гірчиця, потім волошка, осет. Зараз нема таких квіток, ми вже про них забули, кругом кроплять поля. Залишилися сільські бур’яни, лугові квіти, конюшина, м’ята і гречка. Ця хімія завдає великого удару пасічникам – зменшується кількість меду, бджіл, а роботи на пасіці менше не стає. Тай ціна меду майже та сама – минулого року літр коштував 120-130 грн, цьогоріч – 140-160. 

До речі, кількість меду, яку може дати один вулик за сезон, різна. Все залежить від погоди та багатьох інших факторів.

 – У 2017 році я зібрав 65 літрів меду з одного вулика, цього року – менше 30 літрів, а минулого взагалі 14, – зазначає співрозмовник. 

Якісний мед пахне і лоскоче горло

Одне з питань, яке найбільше хвилює споживачів, – це якість меду. І тут треба бути дуже уважним і найкраще купувати цей корисний солодкий продукт у перевірених пасічників. 

– В мене якість меду гарантована, – каже Федір Цебрій. – Справжній пасічник ніколи не дозволить собі фальсифікацію. Адже мед – це його гордість.

Бджоли, які хочуть роїтися, мають свою розвідку і шукають місце на чужих пасіках, де можна поселитися. Якнайдалі від дому – така у них природа (фото: Євгенія Цебрій)

Ранні меди застигають дуже швидко – до тижня часу. А гречаний довше – до місяць-півтора, зауважує пасічник.  

– Якщо взимку продають ріденький мед – він сумнівний, бо до того часу вже має кристалізуватися, – говорить Федір Цебрій. – Якісний мед можна визначити за його виглядом і запахом. Квітковий або майський мед – світлий і має дуже ніжний запах. А от гречаний – темний із різким ароматом. А якщо спробувати його на смак – лоскоче в горлі. Якісний мед не буде пінитися – так виглядає процес бродіння. Тому важливо, щоб був зібраний дозрілий мед, про це свідчить запечатаний воском стільник. Саме таким чином бджола зберігає собі мед на зиму. 

Чому танцює бджола?

Бджоли великі переносники інформації, продовжує пасічник. Вони роблять розвідку  приносять купу даних. 

– Якщо приміром, бджола проникла в інший вулик і принесла звідти мед, вона дає повну інформацію про те, яка там засильна сім’я, скільки є меду і тоді бджоли можуть робити напади, – розповідає Федір Цебрій. – Але якщо сім’я сильна, вони просто не допустять чужу бджолу до себе.

Один зі способів комунікації цих комах називають “танець бджоли”. Знайшовши ділянку, багату нектаром, бджола повідомляє про це своїм родичам. Робить вона це за допомогою оригінального «танцю», який виконує прямо на стільниках. В рухах бджоли міститься інформація про розташування ділянки, відстань до неї, кількість нектару і квіткового пилку.

Важливо, щоб був зібраний дозрілий мед. Про це свідчить запечатаний воском стільник. Саме таким чином бджола зберігає собі мед на зиму (фото: Євгенія Цебрій)

Взагалі кожна бджола летить строго на своє місце у свій вулик, продовжує відкривати секрети пан Федір. 

– Відсуньте вулик на 20 см далі і комаха вже буде крутитися у повітрі і не зможе потрапити додому, – зазначає він. – Одна бджола за своє життя при сприятливих умовах може принести 16 грам меду. Влітку під час сезону медозбору вона живе два-три тижні. А ті, що народилися в серпні живуть, аж до кінця травня. Покоління бджіл активно змінюється, тому постійно потрібне поповнення. Одна бджола помирає, на її місце народжується нова. Це конвеєр, постійне вливання “свіжої крові”. 

Знімав рої з груші та ясена

У кожного пасічника багато історій, пов’язаних з роями. Ними ділиться і Федір Цебрій. Звідки тільки їх не доводилося знімати – з груші, з яблуні, ясена. 

– Бджоли, які хочуть роїтися, мають свою розвідку і шукають місце на чужих пасіках, де можна поселитися, – розповідає пасічник. – Рій летить навіть за 25 кілометрів від дому. Наприклад, на пасіці може бути порожній вулик, але свої бджоли туди не залетять. Якнайдалі від дому – така у них природа. 

Роїння – це процес розмноження бджолиної сім’ї, коли формується нова колонія із матки та великої кількості робочих бджіл.  

– Це як люди одружуються – у вулику створюється окрема сім’я з новою маткою, а стара мусить втікати, інакше її зажеруть. А молода вже панує в вулику, – пояснює пасічник. – Бджоли рояться з 1 травня до кінця липня. Все залежить від того, яка обстановка у вулику. Якщо туди не дивишся, там намножилося багато бджіл, є маточники ( великі комірки для виведення матки – ред.), то може вилетіти рій. Я уникаю роїння, бо це збитки. Ти роя або спіймаєш, або ні, а частина бджіл втікає, вони втікають з медом, отже втрачаєш ще пару кілограмів меду. До речі, коли бджоли рояться, вони меду не носять.

Буває, що рої втікають з пасіки, а буває що й прилітають чужі. 

– Два роки тому до мене прилетів потужний рій пізно вже – 18 липня. Тоді ще тривав медозбір, я його підсилив кількома рамками розплоду і він ще купу меду приніс, – пригадав пасічник.

Схожі пости

Оновлений перелік будинків, які можуть відключитись від централізованого опалення

Чому у Тернополі найдорожчий в Україні проїзд у громадському транспорті? Проект “Погляд громади”

Не сподобалось, що актори говорять про “порвані труси” і “шльондру” – звернення депутата