“Карантин триває, а я на вулиці…Що мені робити?” – таке повідомлення ми отримали від тернополянки Надії Самборської. Жінку незаконно позбавили житла. Її власну кімнату у квартирі виконком передав для поліпшення житлових умов сусіду.
Жінка шукає правди у судах ще з 2016 р. Дійшла до Верховного. І хоч той став фактично на її сторону, наразі все, що вона отримала — повернення судових витрат. А далі, каже вона, одні відфутболювання, насмішки і, як от в одному із чиновницьких кабінетів фрази на кшталт “Скільки вже буде лазити сюди та стара…”
Обмін виявився проблемним
Проблеми із житлом у пані Надії розпочалась у 1991 році з обміну кімнатами за договором міни. Зокрема, вона обміняла кімнату в гуртожитку на кімнату, площею 11.2 кв м., у двокімнатній квартирі на вул. 15 Квітня. Також їй за договором належало 1/2 кухні, ванни, туалету, коридору. На такий крок підбила знайома — власниця кімнати, що отримала її після розлучення. Для заохочення рішення про обмін знайома обіцяла допомогти пані Надії з приватизацією.
У нову кімнату жінка в’їхала з двома дітьми. Допоки сусідкою пані Надії по квартирі була донька власника суміжної кімнати, сусіди жили мирно. А ось коли у кімнаті поселився власник, Михайло Г., почались сутички. Точніше, у судових документах це висвітлено як неприязні стосунки, наявність конфлікту. По факту, за словами пані Надії, було знищення її майна і рукоприкладство. Бо чоловік не був згідний з рішенням суду про поділ житла і подальший обмін кімнати екс-дружиною.
– Я була на квартирній черзі в шостому десятку, – каже вона. – Тож, думала, треба тільки почекати і я звільню йому ту кімнату. Або ж казала, щоб подавав в суд і щоб той повернув назад обмін. А він відповів, що в нього немає грошей на суди і без них мене із квартири виживе.
Один із конфліктів закінчився викликом швидкої і подальшим лікуванням пані Надії.
– Я просто втекла, бо боялась, що заб’ють і все, – каже жінка. – Роботу знайшла при церквах, монастирях у Київській області, де можна було і ночувати. На кухні працювала, працювала комірником. До дітей сусід спершу не чіплявся, спершу тільки зі мною воював. Але згодом і син не витерпів і почав з 2004 року їздити на роботу по Україні.
У листопаді 2015 року пані Надії потрібна була довідка з жеку. Коли приїхала та пішла в жек, то дізналась, що заочним рішенням суду від 2005 р. її та сина визнали такими, що втратили право користування житловим приміщенням і зняли з реєстрації. Позов подавав заступник прокурора області в інтересах держави в особі виконавчого комітету і жеку! Доказами того, що пані Надя не проживає нібито там з 1998, а її син — з 2004, стали 4 акти обстеження і пояснення того ж сусіда, що виживав її із спірної кімнати. Тож люди подались до суду.
Верховний Суд став на бік жінки
Судитись почали у 2016 р. Справа переглядалась неодноразово, двічі міська рада та виконком подавали касацію. І врешті постановою від 29 серпня 2019 року Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу виконкому, а рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 7 листопада 2017 р. без змін.
Саме цим листопадовим рішенням суд скасував повністю заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду від 2005 року і ухвалив нове рішення, яким відмовив прокурору, виконкому і жеку у визнанні пані Надії (син на той час вже помер — прим. ред.) такою, що втратила право на користування житловим приміщення і у знятті з реєстрації у скандальній квартирі.
– Я з 2018 року виходила з протестом під Верховну Раду, просила допомоги, – каже пані Надія. – Дехто із депутатів подавали запити щодо моєї справи (як приклад – тут – прим. ред.). Але віз і нині там. Бо і що, що я виграла у Верховному суді, як рішення суду просто не виконується. У 2019 році ходила під Офіс президента, з протестом під Верховну Раду, зверталась за допомогою до усіх, кого ловила.
Крім того, є і відкрите кримінальне провадження з травня 2018 року за ч.1 ст.382 КК “Невиконання судового рішення”. Однак, як кажуть юристи, одне конкретне правове рішення безсиле перед тотальним безладом. Як виявилось згодом, у квартири вже інші власники і схоже на те, що вони з’явились після того, як жінка звернулась до суду.
Відповідно до даних у Єдиному державному реєстрі судових рішень та рішень виконавчого комітету міськради, ситуація така: судитись жінка почала у лютому 2016. У травні 2016 року вже було рішення Апеляційного суду, яким той скасував заочне рішення суду у частині зняття з реєстрації. Але вже 7 вересня 2016 року рішенням №743 виконком передав кімнату для поліпшення житлових умов з правом приватизації тому ж сусіду, що виживав пані Надію. Чи міг не знати про проблеми із кімнатою виконком, будучи учасником справи?
Надалі у Реєстрі речових прав ми знаходимо відомості про квартиру та ПІБ нових власників. І, як випливає із неї, вже у листопаді 2016 право на житло набули нові власники. Тобто виходить, що у вересні виконком віддав кімнату, а вже у листопаді – змінились власники.
Що сказав суд?
Як же виконати серпневе рішення Верховного Суду за таких умов, що склались, не розумів вочевидь і виконком. Адже вже 30 серпня 2019, за день після рішення Верховного суду від 29 серпня, звернувся за роз’ясненням рішення Апеляційного суду 2017. Ним, нагадаємо, суд повністю скасував заочне рішення про втрату права на проживання і зняття з реєстрації. Однак Апеляційний у роз’ясненні відмовив і сказав, що визначені законом підстави для роз’яснення суду відсутні, нема і не може бути подвійного тлумачення резолютивної частини рішення, яка викладено чітко.
Як би мало виконуватись рішення суду, ми поцікавились у адвокатів. Вони кажуть, що розумного і однозначного шляху немає. Однак виконавчий комітет, який причетний до позбавлення жінки права реєстрації як розпорядник комунальним майном громади, мав би шукати шляхи виконання судового рішення. Або ж самій пані Надії слід оскаржувати усі рішення, що приймались щодо квартири загалом.
Пропонують мирову
Якась надія на вирішення проблеми з’явилась у жінки у лютому 2020 р., після неодноразових одиночних акцій під офісом президента, Верховною Радою.
Зокрема, справа потрапила на контроль до уже екс-голови ТОДА Ігоря Сопеля і вже тоді відбулась зустріч екс-голови ОДА, міського голови і юриста міськради. Від міської влади прозвучала пропозиція щодо мирової угоди. Через суд жінці обіцяють виплатити 250 тис. грн, а вона відмовляється від усіх своїх претензій.
– Я не розумію, чому вигадують якусь мирову угоду, якщо є рішення суду на мою користь!, – каже пані Надія. – Але я вже і стомилась. Я погодилась на цю пропозицію, бо я далі не маю куди подітись.
Як результат зустрічі в кабінеті голови ТОДА, юрист міськради написав позовну заяву від імені пані Надії про зобов’язання надати інше житло, площею 11,2 кв.м.. Має він підготувати і мирову угоду. Однак на сьогодні вона бачила лише чорновик — фото документів у не читабельному вигляді перекинули жінці на “Вайбер”.
– 12 травня має відбутися чергове засідання. Я приїду в Тернопіль, але ознайомитись нормально з документами, аби проконсультуватись з юристами, не було можливості, – додає пані Надія. – Що ж буде суд розглядати?
Чи несе за собою якусь “несподіванку” мирова угода від міської влади. Як мінімум, на нечітких фото документу фахівці побачили пункти, що виходять за межі справи і фактично обмежують права жінки. Зокрема, тут хочуть, щоб жінка припинила скаржитись і відкликала усі претензії. А от графіку виплати компенсації – нема.
– Я — далі на вулиці, без житла, без грошей, – додає вона. – На моєму боці — закон, але результату немає.