Досі не споруджений пам’ятник вчителю у Тернополі вже встиг обрости легендами і скандалами. Цей проект – переможець “Громадського бюджету”, який мав бути реалізований до кінця 2018 року. Вартість такого пам’ятника, згідно з проектом – 999800 гривень. За нього проголосували 1003 тернополян. Пам’ятник запланували встановити в центрі міста для «вшанування професії та підняття престижу вчительської праці».
Вже минає 2019 рік, пам’ятника досі немає, натомість тему обговорюють не менш жваво, ніж торік. Куди поділися кошти на пам’ятник вчителю? Чому він досі не встановлений? Чи доцільно витрачати на нього мільйон, коли у місті є більш нагальні потреби? І чи вартує він стільки грошей взагалі? Саме такі питання не раз ставлять тернополяни, обговорюючи цей проект на сайтах інтернет-видань та у соцмережах.
“Портал, де зникають бюджетні гроші. В народі кажуть: святе місце пустим не буває…..А тут, напевно, щось пороблено, не склалося. День вчителя минув, а на п’єдесталі так ніхто і не з’явився”, – написала у соцмережі “Фейсбук” користувачка Анна Па.
Зауважимо, що у грудні 2018 року біля школи №3 на вул. Грушевського, саме там вирішили встановлювати пам’ятник вчителю, облаштували п’єдестал з аркою. Далі справа не пішла. У міськраді лише розповідали, що там має бути скульптурна композиція, проте ескізу громадськості так і не представили.
Коли врешті відкриють пам’ятник вчителю у Тернополі? Як він виглядатиме? Які роботи вже виконані і скільки на це витрачено коштів? Чому реалізація проекту громадського бюджету затягнулася? Відповіді на всі ці питання шукала журналістка “Терміново”.
Авторка проекту – працівниця управління освіти
Повернемось трохи до історії проекту “Пам’ятник вчителю”. Його практично протягнула на “Громадський бюджет” Тернопільська міськрада. Цей проект подала працівниця управління освіти міськради, а саме – головний спеціаліст відділу дошкільної, середньої та позашкільної освіти Олена П’ятночка.
Наголосимо, що громадський бюджет – демократичний процес, який надає можливість кожному жителю брати участь в розподілі коштів місцевого бюджету через створення проектів для покращення міста та/або голосування за них. Проект дає можливість кожному мешканцю відчути причетність та відповідальність за те, яким буде його місто. І ось тернополяни шляхом голосування обирали, на що мають піти бюджетні кошти і проект “Пам’ятник вчителю” став одним із шести переможців.
Пам’ятник Майстру Йоді – як альтернатива
Про пам’ятник активно заговорили наприкінці 2018 року, адже рік закінчувався, а проект так і не реалізували. Оскільки пам’ятник не з’явився, на сайті міськради у березні навіть з’явилася петиція про встановлення у Тернополі пам’ятника всесвітньо відомому вчителю – Майстру Йоді. І хоча багато хто сприймав цю ідею за жарт, петиція набрала 300 необхідних голосів.
У міській раді до цієї пропозиції поставилися схвально і вирішили, що незвична статуя привабить туристів. До слова, вартість проекту – 8000 доларів, збір коштів був оголошений навесні цього року. Як повідомив ініціатор проекту, представник ГО “Тернопільський IT Кластер” Сергій Кутузов, макет з гіпсу вже повністю готовий, триває процес перенесення його в бронзу. Відкрити пам’ятник Майстру Йоді заплановано навесні. Місце для нього узгоджене попередньо, тому наразі його не розголошують.
Читайте також: Збирають кошти на пам’ятник Майстру Йоді. Тому, хто дасть найбільше, подарують гіпсову копію монумента у повний зріст
Планували три бронзові фігури
Подробиці про пам’ятник вчителю торік у міськраді розповідали неохоче. Привідкрив завісу заступник міського голови Леонід Бицюра в інтерв’ю місцевим виданням.
– Усі переживали, що скульптура буде у вигляді формального профілю, образу чоловіка чи жінки, – прокоментував він сайту “20 хвилин” у публікації від 1 жовтня 2018 року. – Тут буде більш символічне вирішення цієї ідеї. Буде зображено три покоління учнів: першокласника, учня середньої школи і випускника. Ще – елемент з такою прив’язкою, що кожен може бути вчителем. Символіка цієї скульптури дуже глибока.
За словами заступника міського голови, пам’ятник має бути з бронзи, проте можливі зміни.
Кошти виділені на проект реалізують до кінця 2018 року, запевняла тоді й начальниця управління освіти і науки міської ради Ольга Похиляк. Як виглядатиме пам’ятник, у міськраді не показували, мовляв, не мають на руках ескізів, бо всі вони вже у виробника в Києві. А у грудні 2018 року з’явилися перші елементи таємничого пам’ятника на вул. Грушевського, 3 – підвищення з металевою аркою. Та на цьому все зупинилося. До кінця 2018 року, як обіцяли, пам’ятник не встановили.
Скандали
Не обійшлося і без скандалів навколо пам’ятника вчителю. Перший виник ще в процесі голосування за проект Громадського бюджету. Тоді тернопільські вчителі скаржилися журналістам, що їх змушували голосувати за проект.
А 27 листопада 2018 року начальниця управління освіти міськради Ольга Похиляк підписала наказ про звільнення директорки школи №3 Надії Будій. Це звільнення у місцевій пресі пов’язували з пам’ятником вчителя.
“Не виключаю, (про це серйозні люди в Тернополі кажуть…), що освітянсько-міськрадівські керівники “затягнули” Надію Будій у якусь схему, пов’язану зі, скажімо, шкільним майданчиком, чи – майбутнім “пам’ятником вчителю”. А коли Будій відмовилась далі брати участь у цьому “дерибані” , їй вказали “на двері”, – написав тоді у соцмережі «Фейсбук” тернопільський журналіст Сергій Сінкевич.
Одразу після цього з’явилася відповідь на цей закид на офіційному сайті управління освіти міськради, де повідомили, що Надія Будій написала заяву на звільнення з посади директорки школи №3 за власним бажанням. “Вважаємо за необхідне наголосити: звільнення із займаної посади п. Будій Н.Д. ніяк не пов’язане з реалізацією проекту «Пам’ятник вчителю» – йшлося у повідомленні.
Також в управлінні освіти пояснили, чому саме обрали територію школи № 3 для встановлення пам’ятника (далі цитуємо – ред.): “Зважаючи на те, що в центрі міста Тернополя по вулиці Грушевського знаходяться декілька закладів освіти, а саме: ТСШ№3, ТЗОШ №4, КЗ ТМР «Центр творчості дітей та юнацтва», КЗ ТМР Хорова школа «Зоринка», комісією було запропоновано встановити пам’ятник вчителю перед ТСШ №3 (з правого боку від входу). Це рішення прийняте тому, що саме біля цього закладу прилегла територія найбільша”. І зауважили, що «з бюджету розвитку міста на благоустрій території школи виділено 464000 гривень. Кошти освоєно». Як виявляється, саме за ці кошти збудували постамент і арку. Отже, загальна вартість пам’ятника вчителю вже не мільйон – а півтора.
Під час підготовки цього матеріалу журналістка «Терміново» запитала екс-директорку школи №3 Надію Будій, чи хоче вона висловитися щодо пам’ятника вчителю і всіх чуток про її звільнення.
– Я не маю що сказати, оскільки це кошти громадського бюджету. А він не має жодного стосунку до бюджету шкільного, – сказала вона і кинула слухавку.
Договір під ключем
У вищезгаданому повідомленні на сайті управління освіти також зауважили, що роботи з реалізації проекту тривають і його відкриття заплановане орієнтовно у другому кварталі 2019 року, тобто у квітні-червні. Проте як з’ясувала журналістка «Терміново», договір про виконання робіт з будівництва пам’ятника вчителю у Тернополі (скульптурної пропозиції) був підписаний тільки 3 липня 2019 року. Про це повідомляє сайт електронних публічних державних закупівель Prozorro. Вартість робіт – 955 203 грн. Замовник – Тернопільська спеціалізована школа I-III cтупенів № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов. Виконавець – ФОП Цюпа Тарас Іванович. Це неконкурентна, допорогова закупівля з одним учасником. Як з’ясувала журналістка, Тарас Цюпа – скульптор, член спілки художників України, працював над пам’ятником Кузьмі Скрябіну у Луцьку, реалізував багато проектів, зокрема на Майдані Незалежності, Київському ляльковому театрі.
Цікаво, що укладений договір між підприємцем та замовником розміщений у файлі під ключем. Його відкрити неможливо, це ще раз свідчить про сумнівність оборудки. Договір – це публічна інформація, тому журналістка має право витребувати його. Для цього звернулася до контактної особи – замовника Бендерської Марії Іванівни, номер мобільного якої вказаний на сайті Prozorro. Проте ця пані недоступна як і договір – вказаний номер заблокований.
Скільки грошей вже реалізували
Аби розставити всі крапки над і журналістка “Терміново” надіслала у міськраду інформаційний запит з проханням повідомити, на якому етапі реалізація проекту, коли встановлять пам’ятник, а також попросила представити ескіз та акти виконаних робіт.
Отже, як вказано у відповіді на інформаційний запит за підписом директорки школи №3 Руслани Петрокушин, скульптурна композиція «Пам’ятник вчителю» складатиметься з двох бронзових скульптур «Тінейджер» і «Першокласниця», а також декоративного елемента «Лелеки» (див. ескіз – ред.).
Далі дослівно цитуємо відповідь на запит:
«Відповідно до рішення виконкому міськради від 26 червня 2019 року виділено 969 600 грн. Вартість об’єкта – 966 380 грн, з них 955 203 грн будівництво пам’ятника вчителю (скульптурної композиції), 1000 грн – проведення технічного нагляду з будівництва пам’ятника, 10 177 грн – проведення авторського нагляду. Використано коштів – 678 818 грн, з них: 668 641 – будівництво пам’ятника вчителю (скульптурної композиції), 10 177 – проведення авторського нагляду з будівництва пам’ятника.
Відповідно до календарного плану виконання робіт з будівництва пам’ятника вчителю (скульптурної композиції) на вул. Грушевського, 3 станом на 18 листопада виконано два етапи, зокрема:
1 етап – створення ескізу композиції, виготовлення моделі скульптури “Першокласниця” і “Тінейджер” в натуральному розмірі (м’який матеріал).
2 етап – формування моделей, відливання воскових моделей у натуральному розмірі, литво в бронзі по восковій моделі. (Копії актів виконаних робіт є в редакції).
3 етап – зварювання бронзового литва та монтаж, авторська чеканка та доводка бронзи, патинування бронзової скульптури, полірування, виготовлення декоративного елемента, авторський монтаж та установка. На етапі реалізації.
Читайте також: За пам’ятник вчителю платитиме школа №3
Арка – це окремий проект
Як бачимо, будівництво постаменту і арки біля школи №3 здійснювалося за окремі кошти. А майже мільйон гривень витратили саме на скульптурну композицію з бронзи, яка спершу мала бути з трьох фігур, в результаті трішки схудла до двох з половиною – замість третьої фігури з’явилися лелеки.
– Арка і сходи – це окремий проект, який називається «Благоустрій території», – пояснила журналістці «Терміново» директорка школи №3 Руслана Петрокушин. – Я цього не будувала, тому мене не питайте. Це було до мене. Арках і скульптурна композиція мають бути гармонійно поєднані, на думку спеціалістів. Чи буде це вдало, побачимо.
Арка і постамент – це окремий проект, який називається «Фотозона школи», підтвердив архітектор проекту «Пам’ятник вчителю» Сергій Гора.
– Ми його використали як елемент композиції, але він до цієї роботи на даний момент стосунку немає, – каже він. – Майже мільйон коштів громадського бюджету піде безпосередньо на бронзові скульптури «під ключ», починаючи від творчого задуму, макетів, виготовлення глиняної скульптури, завершуючи монтажем і здачею в експлуатацію.
Як пояснює архітектор, перша редакція ідеї пам’ятника передбачала три фігури.
– Але від неї ми відмовилися, коли зробили постамент, – і в творчому плані і у фінансовому. Всі погодилися. Нині у скульптурну композицію входять дві фігури – хлопчика і дівчинки, і один декоративний елемент – лелеки, який доповнює і створює єдину композицію.
Символіку цієї композиції архітектор не розголошує, каже, про це повідомлять під час відкриття. Його, до речі, планують до нового року точно, а, можливо, ще в першій половині грудня.
– Річ у тім, що це метал, литво і тут передбачити всі нюанси неможливо, деколи литво на деталь псується, треба переливати і це затягує процес, – пояснює Сергій Гора. – Але до кінця року пам’ятник можна очікувати. Хлопці налаштовані максимально.
В управлінні освіти обіцяють сюрприз
Встановлення пам’ятника вчителю у першій декаді грудня підтверджує і начальниця управління освіти міськради Ольга Похиляк. Проте на питання, чому процес затягнувся, вона відреагувала емоційно, так і не надавши конкретної відповіді. Натякнула журналістці, що зараз піднімати цю тему не варто.
– Встановимо пам’ятник і тоді все побачите, хай це буде сюрпризом, – каже Ольга Похиляк. – Вже напишете статтю як відкриємо, я думаю, це буде справді цікаво. Для чого це зараз? Ви задоволення від цього отримуєте? Я не розумію… Напишіть, що відкриють пам’ятник і це справді буде сюрпризом. Для тернополян, для дітей найперше. Чекаю і надіюся, що це буде пам’ятка не тільки для тої території, де він буде стояти, а й для всіх учнів і вчителів. Це дуже символічно, побачите.
Питання із затягуванням процесу будівництва пам’ятника дещо пояснила директорка школи № 3 Руслана Петрокушин.
– Там технологія виготовлення тривала, є черга на форми для заливки, через це і затримка, – каже вона. – Одна фігура вже готова, інша в процесі. Швидше зробити не можна, бо це вплине на якість, все має бути витримано.
Роблять днями і ночами
На якому етапі робота і чому процес так затягнувся, журналістка запитала і скульптора Тараса Цюпу з Києва. Він розповів, що перша зустріч щодо пам’ятника у нього була ще навесні 2018 року і проект мав бути реалізований до Дня вчителя 2018 року. А потім щось пішло не так…
– Я вже навіть зробив одну модель, а потім виявилося, що чомусь нема грошей, – каже скульптор. – Ми ж почали робити без авансу, потім чекали, чекали, робота висохла… Як то кажуть, попрацювали на благо… Мені казали, що кошти ось-ось будуть, а потім все перегралося. А влітку 2019 року дзвінок: давайте робіть. Я сказав: давайте гроші, а потім ми щось почнемо робити. В результаті ми почали працювати у серпні 2019 року. За такий термін зробити дві бронзові роботи – це дуже складно. Ми днюємо і ночуємо у майстернях, але я пообіцяв Ользі Петрівні (Похиляк – ред.) , що пам’ятник буде цього року. Вчора (26 листопада – ред.) забрали останнє литво у бронзі, це такі шматочки, які тепер треба зібрати, зварити обробити і довести до товарного вигляду. На це ще потрібно десь два тижні. Плануємо, що до Миколая це має вже стояти.
Скульптор каже, взявся за цей пам’ятник, бо дуже цікава тема, без пафосу.
– Ідея скульптурної композиції належить архітектору Сергію Горі, а ми разом з ним її втілюємо, він до нас їздить, хвилюється, – каже пан Цюпа. – Але ми не любимо робити в такі короткі терміни, ми хочемо зробити якісну річ.
Скульптор каже, що робить все на альтруїзмі, який ще й вилазить боком. І додає, якби це було приватне замовлення за такі кошти, то за нього не взявся б.
