24.04.2024
Новини Суди

Суд скасував рішення виконкому про оплату за навчання у школі мистецтв

Батьки учнів Тернопільського ліцею №21-спеціалізованої мистецької школи імені Ігоря Герети скасували через суд рішення виконкому про встановлення батьківської плати у класах з поглибленим вивченням мистецьких предметів. Однак розуміють, що свою позицію і надалі доведеться доводити і у судах, і у школі.

Першу перемогу тернополяни здобули у Тернопільському окружному адміністративному суді 14 листопада.

– 12 грудня 2018 року виконком прийняв рішення, яким нас зобов’язали платити по 250 грн, – розповідає голова ініціативної батьківської групи, позивачка Надія Прийдун. – Причому, зобов’язали нас платити заднім числом, із жовтня 2018. А суму за ці попередні місяці порахували як борг. Надалі, якщо ж батьки відмовлялись платити, то дітей просто не навантажували мистецькими дисциплінами. Ці години пороздавали звичайним класам, або тим дітям, які готові платити. Відтак ця програма, яка мала б бути обов’язковою до виконання, не виконувалась.Ми почали смикати статут, документи, ліцензію та виявили, що школа – вже не така, як була до реорганізації, відповідно до цих всіх документів.

Надалі батьки почали доводити, що вони не мають платити за навчання. Писали скарги до шкільної адміністрації, звертались у поліцію, прокуратуру і так далі. Однак їх не почули, тому батьки пішли до суду.

– Те, що ми виграли справу у суді – це одне, – додає пані Надія. – Але ще не відомо, чи прислухаються до думки суду у школі.

Чому тернополяни вважають рішення виконкому протиправним, розповідає адвокат Валерій Муж.

 

– Підставою для прийняття незаконного рішення була, як зазначено у ньому, постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 1997 р. № 260 «Про встановлення батьківської плати за навчання в державних школах естетичного виховання дітей», – розповідає адвокат. – Але це є неправомірно, бо школа естетичного виховання – на той час вони так називались, а сьогодні їх називають мистецькими, є закладом позашкільної освіти. А школа ім. Герети, відповідно до їхнього статуту, є закладом загальної середньої освіти. Відповідно, на цьому грунтувався наш позов. Також свою позицію ми обгрунтовували й тим, що в Законі України “Про місцеве самоврядування в

Україні” не передбачено ні власних, ні делегованих повноважень виконавчого комітету чи інших виконавчих органів міських рад щодо погодження плати за навчання у закладах освіти – комунальні вони чи ні.

Крім того, за словами адвоката, в Законі України “Про позашкільну освіту” розрізняють заклади позашкільної освіти і інші заклади, які відносяться до сфери позашкільної освіти, так звані центри позашкільної освіти. Останні можуть створюватись на базі закладів загальної середньої освіти. Тобто, законом розмежовано ті два поняття: є заклад позашкільної освіти і заклад загальної середньої освіти, в якому можуть надаватись якісь послуги позашкільної освіти. Але платні послуги, згідно із ст. 26 Закону України “Про позашкільну освіту” можуть надаватись саме в закладах позашкільної освіти.

– Виходить, що школа-ліцей ім. Герети не є закладом позашкільної освіти, – додає адвокат. –  Але влада, нібито під виглядом експерименту, назвала заклад мистецькою школою і встановила плату, як для закладу позашкільної освіти. Хоча, фактично, це є заклад загальної середньої освіти згідно із статутом. Та ще й, крім того, виконком встановив плату з порушенням Конституції України, ст. 58, оскільки погодив плату із 1 жовтня 2018, а рішення прийняли 12 грудня 2018 року. Оскільки рішення має нормативно-правовий характер, статус нормативно-правового акту, воно не може мати зворотної дії в часі.

– У цій справі здається, що Тернопільська міська рада та її виконавчі органи під виглядом експерименту, назви школи з терміном «мистецька», можливо мали на меті ввести в оману громадськість та суд про те, що школа є дійсно мистецькою. З цього приводу варто подякувати судді Мартиць Оксані Іванівні, яка прийняла законне, обґрунтоване та справедливе рішення, не зважаючи на всю складність та заплутаність обставин справи. На даний час чекаємо повного тексту судового рішення. Однак сторона позивача розуміє, що боротись доведеться і надалі.

Перейти до панелі інструментів