Для тих, хто, можливо, докірливо похитає головою – мовляв, не до футболу нині, наведу слова одного з визнаних геніїв цієї гри – німця Франца Беккенбауера: “З-поміж усіх несуттєвих речей футбол є найбільш суттєвим”. Тим більше – на рівні національних команд, які представляють свої країни.
Збірна України останніми роками в силу відомої сумної причини перебуває в ролі “безхатченка” європейського футболу й змушена проводити домашні матчі за межами країни. Раніше вона переважно грала в Польщі, а от тепер головний тренер Сергій Ребров вирішив, що у іспанській Мурсії їй буде забезпечена краща підтримка від тамтешньої української діаспори. Ця підтримка сьогодні, 20 березня, нашим футболістам буде дуже потрібна – вони зустрінуться у першому стиковому матчі Ліги націй з командою Бельгії, яка посіла третє місце у своїй групі Ліги А. Наша ж збірна здобула право на стикові поєдинки, посівши другу сходинку в своїй групі Ліги В. Отож від сьогоднішньої гри, а також від матчу-відповіді в Бельгії 23 березня залежить, яка з двох команд виступатиме в наступному груповому етапі Ліги націй (він стартує у вересні 2026 р.) в елітній Лізі А, а яка буде змушена вдовольнитися нижчою за рангом Лігою В.
Що й казати, з-поміж чотирьох можливих суперників (Бельгія, Шотландія, Сербія, Угорщина) жереб вибрав нам чи не найсильнішого. Прізвища Де Брюйне, Лукаку, Троссара, Тілеманса, Доку, не кажучи вже про чи не найбільш рейтингового нині голкіпера світу Куртуа, котрі виступають у провідних клубах Європи, здатні викликати якщо й не тремтіння в колінах, то принаймні велику повагу. І, звичайно, нещодавно призначений головний тренер француз Руді Гарсія захоче розпочати свою роботу з якогось досягнення – в даному випадку збереження місця в Лізі А. У його українського колеги Сергія Реброва завдання “з точністю до навпаки” – “попросити” бельгійців опуститися в Лігу В і самому (разом зі збірною України) зайняти її місце в елітній лізі. Єдиний офіційний матч між двома командами ще свіжий у пам’яті вболівальників – він відбувся на груповому етапі Євро-24 і закінчився сумною для нас нічиєю 0:0, яка означала, що українська команда могла з не дуже чистим сумлінням пакувати валізи й забиратися з турніру. Як буде цього разу? Чи стануть стіни іспанської Мурсії рідними для збірної України? Ось прогнози на матч Україна – Бельгія від деяких тернополян, а також тимчасового гостя нашого міста:
Вадим Рудик, головний лікар фтизіопульмологічного медичного центру – 1:3
Михайло Зубик, Заслужений журналіст України – 1:1
Віктор Уніят, відповідальний секретар газети “Свобода” – 1:2
Оксана, викладачка музики – 1:0
Юрій Моргун, громадський діяч – 1:2
Віхан (якщо я правильно почув ім’я), студент з Індії – 0:2
Роман Петришин, пенсіонер – 0:1
Сергій Галатюк, військовослужбовець – 0:2
Хотілося б, щоб С.Ребров виявився таким вправним диригентом, яким його уявляє пані викладачка музики, але…більшість прогнозів на особливий оптимізм не налаштовують.
Що ж, тим приємнішою буде несподіванка, коли вони не справдяться…
Ігор Дуда
Фото – Українська асоціація футболу
About the author
Футбол: не так сталося, як багатьма гадалося
Україна - Бельгія - 3:1 Винесене в заголовок прислів'я здебільшого означає розчарування через те, що задумане не збулося. Але в даному випадку все навпаки: всупереч скепсису, що панував серед вболівальників (в тому числі й серед тернопільських футбольних провидців), збірна України спромоглася здобути одну з найяскравіших перемог в своїй історії. Одразу скажу: навряд чи варто поринати в ейфорію після цього іспанського успіху. В неділю в бельгійському Генку на команду С.Реброва очікує дуже нелегкий матч-відповідь із розлюченим і доволі амбіційним суперником. Перевага у 2 голи не є мізерною, але й не такою, що гарантує вихід в елітну Лігу А. Перед грою Більшість фахівців, уболівальників (в тому числі й українських) і всезнаючих букмекерів віддавали перевагу бельгійцям - і прізвища їхні в футбольному світі звучать гучніше, і рейтинг збірної вищий. А в збірної України, на додачу до всіляких логістичних труднощів, виникли ще й кадрові […]
Футбол: чи стануть стіни іспанської Мурсії рідними для збірної України?
Для тих, хто, можливо, докірливо похитає головою - мовляв, не до футболу нині, наведу слова одного з визнаних геніїв цієї гри - німця Франца Беккенбауера: "З-поміж усіх несуттєвих речей футбол є найбільш суттєвим". Тим більше - на рівні національних команд, які представляють свої країни. Збірна України останніми роками в силу відомої сумної причини перебуває в ролі "безхатченка" європейського футболу й змушена проводити домашні матчі за межами країни. Раніше вона переважно грала в Польщі, а от тепер головний тренер Сергій Ребров вирішив, що у іспанській Мурсії їй буде забезпечена краща підтримка від тамтешньої української діаспори. Ця підтримка сьогодні, 20 березня, нашим футболістам буде дуже потрібна - вони зустрінуться у першому стиковому матчі Ліги націй з командою Бельгії, яка посіла третє місце у своїй групі Ліги А. Наша ж збірна здобула право на стикові поєдинки, посівши другу сходинку в своїй групі Ліги […]
I hope, ви добре understand, що я “спікаю”?
"Розробка цього транспортного хаба дуже перспективна - глибокодумно промовив серйозний молодик в окулярах, - і обіцяє стати головним мейнстрімом у створенні нових кластерів. Тому наші провайдери..." Далі я вже не слухав, оскільки спробував поставити себе на місце пересічного обивателя, не переобтяженого знанням англійської мови. Ну, гаразд, я нею володію - принаймні, в Нью-Йорку приймали за голландця - а як же тим бідолахам, які знають її в обсязі "О'кей" і "Хаудуюденькі були!"? Але навіть мені ота лавина доречних і не зовсім англомовних запозичень, що хлинула у "солов'їну і калинову", здається надмірною. Хоча слід визнати, що не завжди вона є проявом снобізму і бажання справити враження. Англійська мова - менш "соковита" і більш стисла за українську. Займаючись іноді перекладами, зауважив, що англійський переклад за обсягом, як правило, буває суттєво коротшим за оригінальну українську версію. Приміром, довгеньке українське "набір інформаційних підходів, необхідних для […]
Перед шановним тезкою скидаю шапку
Коли, бувало, рано-вранці бачив, як він крокує алеєю парку "Сопільче", то мимоволі забував, що нас з ним роз’єднує вікова дистанція у ціле покоління. Сама енергійна хода цього чоловіка змушувала замислитися над тим, яким невладним буває час над людьми. І наскільки багато встигли вони зробити за відведений їм долею відтинок. І скільки ще, сподіваюся, встигнуть. Про те, що в Тернополі проживає мій відомий однофамілець, я довідався ще на початку своєї журналістської діяльності. Тоді не раз доводилося отримувати дивні відгуки на публікації, до яких я був непричетний і тематика котрих ніяк не перетиналася з моєю. Нині зізнаюся: в променях доброї репутації Ігоря Микитовича мені вдалося трохи "попаразитувати", перш ніж зробив собі сяке-таке ім'я в місцевій журналістиці. Нас, бувало, плутали в редакціях, виникали майже комічні ситуації з гонорарами... Що таке тематика Ігоря Дуди-старшого (дозволю собі так його назвати), довідався, не раз побувавши у […]
Замість Ніцци – в Тernopil. Кажуть щиро: C’est belle ville!
Трохи більше року тому довелося вперше побачити у нас одягнених у військову форму захисного кольору колумбійців. Деякі з них - мовчазні, з типовими похмурими обличчями нащадків стародавніх інків; інші - доволі балакучі й галасливі. Предметного спілкування з ними у тролейбусі не вийшло - мої знання іспанської обмежуються десятком-півтора слів, а мої супутники не розмовляли англійською чи французькою. Пригадую, запитав лише їх: "Voluntarios militares?", тобто "Ви - військові добровольці?", на що отримав ствердні кивки головами. Відтоді отих voluntarios доводилося переважно бачити біля установ банків, або в самих них, де вони за допомогою перекладачів масово укладали якісь угоди. Пригадую, ще подумалося: ну, нехай, там, у Колумбії звикають до зброї з малих літ, отож вояки вони, мабуть, вправні. Але ж звикли, напевно, до джунглів і гір, а театр військових дій на сході України дуже відрізняється від звичного для латиноамериканських "ландскнехтів"... Втім, виявляється, що […]
На Щиті. Спеціальний транспорт, що стає звичним
Того трохи похмурого суботнього ранку люди в пожвавленому районі міста були зайняті своїми звичними справами. Дві тітоньки обговорювали різницю в цінах на овочі на ринку і в розташованому поруч магазинчику. Літній чоловік вперто і безуспішно намагався видобути хоч краплину води з помпи у свою пластикову каністру, завзято рухаючи архаїчною на вигляд рукояттю вгору і вниз. Зграйка хлопців і дівчат у відповідному нинішній молодіжній моді "прикиді" з веселим шумом швидко промайнула поруч. Молоденька матуся суворо вичитувала свого білявого карапуза за те, що той уже вдруге примудрився ґрунтовно залізти в болото. Люди на зупинці витягували шиї, вдивляючись, чи не їдуть вже потрібні їм маршрутка і тролейбус. Біля згаданого овочевого магазинчика зупинився пікап, і водій заходився вивантажувати ящики з різнокольоровою вітамінною поживою. Звичний життєвий ритм звичайного району міста. Нічого особливого. Буквально через лічені миті це відчуття зникає. Лунає різкий звук сирени поліцейського автомобіля. […]
