Методи діагностики гаймориту у дітей

Запалення верхньощелепних синусів, розташованих по обидва боки від носової порожнини, називається гайморитом. Це захворювання належить до складних станів та може вражати як дорослого, так і дитину, розвиваючись на тлі застуди або алергії.

Батьки мають бути особливо пильними до гаймориту в дітей, оскільки його лікування часто ускладнюється анатомічними особливостями носових пазух у молодшому віці (гайморові пазухи ростуть у міру дорослішання), зниженим імунітетом та нездатністю малюків чітко описати свої симптоми.

Без своєчасної діагностики та адекватної терапії гайморит може призвести до серйозних ускладнень, включно з поширенням інфекції на сусідні структури, розвитком запалення очної ямки та внутрішньочерепними патологіями. Крім того, хронічна форма захворювання стає причиною порушення носового дихання і частих рецидивів застуд.

Початок діагностики гаймориту у дитини

Педіатр — це перший лікар, до якого слід звернутися батькам у разі підозри на гайморит. Він збирає анамнез, проводить візуальний огляд, визначає необхідність додаткових обстежень і консультації вузького спеціаліста.

Під час первинного огляду лікар приділяє увагу таким симптомам:

• закладеність носа;
• виділення з носа (при гаймориті вони часто густі, жовто-зеленого кольору);
• біль у ділянці обличчя або чола;
• постзанальний затік (відтік слизу по задній стінці глотки, що провокує подразнення в горлі та появу кашлю).

Огляд у ЛОР-а

За наявності направлення від педіатра можна звернутися до дитячого отоларинголога. На прийомі вузький фахівець проводить фізичний огляд, який включає:

• перевірку носових ходів за допомогою ендоскопа;
• пальпацію обличчя для виявлення болючих ділянок.

Якщо після цих процедур будуть потрібні уточнення, лікар призначить один або кілька аналізів зі списку:

• Рентгенографія пазух — метод, що використовується при підозрі на хронічний гайморит. Він дає змогу оцінити кількість рідини в пазухах, але підходить тільки для дітей від 15 років через потенційний негативний вплив рентгенівського випромінювання на розвиток організму.
• Комп’ютерна томографія — найбільш інформативний спосіб виявлення патології. КТ призначають у разі підозри на двосторонній гайморит, поширення інфекції на очну орбіту та мозок, а також у разі, якщо лікування довго не дає результатів і потрібні додаткові дані.
• Магнітно-резонансна томографія — рекомендована для випадків, коли в дитини виявлено алергію на контрастні речовини, що використовуються під час КТ.
• Мікробіологічні дослідження — включає забір мазка з носа. Дозволяє виявити наявність бактерій та резистентність до антибіотиків.
• Алергологічне обстеження — включає аналіз крові на специфічні антитіла та шкірні проби.

Здоров’я дитини — це завжди пріоритет, особливо коли йдеться про такі складні захворювання, як гайморит. За перших ознак закладеності носа, виділень або скарг на біль у ділянці обличчя, важливо не відкладати візит до лікаря. Своєчасне звернення до фахівця дає змогу точно встановити діагноз та уникнути ускладнень, які можуть значно вплинути на якість життя дитини.

Література:

Sawada S, Matsubara S. Microbiology of Acute Maxillary Sinusitis in Children. Laryngoscope. 2021 Oct;131(10):E2705-E2711. doi: 10.1002/lary.29564. Epub 2021 May 3. PMID: 33939189; PMCID: PMC8519026.

Van Buchem FL, Peeters MF, Knottnerus JA. Maxillary sinusitis in children. Clin Otolaryngol Allied Sci. 1992 Feb;17(1):49-53. doi: 10.1111/j.1365-2273.1992.tb00987.x. PMID: 1555318.

Wald ER, Guerra N, Byers C. Upper respiratory tract infections in youngchildren: duration of and frequency of complications. Pediatrics 1991;87:129–133

Попередня

trending_flat

У Тернополі додадуть кошти на харчування школярів початкових класів

Новини

Наступна

trending_flat

Молодий захисник з Чорткова оголосив збір на авто для бойових завдань – потрібна допомога

Новини