І от тебе везуть… Чорний катафалк повільно рушає вулицями твого міста. Міста, в якому, можливо, ти й не народився, але місто, яке вирішило тебе провести в останню путь
І от тебе везуть… Чорний катафалк повільно рушає вулицями твого міста. Міста, в якому, можливо, ти й не народився, але місто яке вирішило тебе провести в останню путь. Ти загинув десь у Сєрєбрянці, чи під Покровськом, або біля Курська. Ніхто з тих, хто зараз дивиться на процесію, не знає як це сталося. Тебе супроводжують близькі, рідні та хлопці й дівчата у однострої. Це не твої брати та посестри по зброї — твої залишились на позиціях. Вони не можуть усі прийти попрощатися. Хоча кожен з них і хотів би цього. І водночас — не хотів би. У гучномовець лунає музика, її перериває голос чоловіка, звучать гасла з твоїм ім’ям. Лунають слова: «Воїн на щиті!» Так колись казали в стародавній Спарті: «Із щитом, або на щиті». В Спарті, яка робила виклик ворогу, який перевищував чисельністю в багато разів. Прапори на машинах та […]
