Сьогодні, 20 лютого, вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні – 107 загиблих, які ціною власного життя вибороли свободу для наступних поколінь. Ця трагічна дата назавжди закарбувалась в українську історію чорними літерами.
Проте боротьба триває. Щодня українці стоять на смерть, щоб боронити нашу святу українську землю від московського зла. Та саме імена Героїв Небесної Сотні стоять першими у переліку загиблих у російсько-українській війні, яка триває уже понад 10 років.
Згадаймо сьогодні тих героїчних людей з Тернопільської області, котрі боронили нас усіх на Майдані.
Назарій Юрійович Войтович
Войтович Назар зі Збаражчини, зі села Травневе. Батьки, для яких він був єдиною дитиною, хвилювались і не пускали його в Київ. Казали, якщо хоче підтримати країну, може йти на місцевий Майдан.
Ще в середу, 19 лютого, Назар був на навчанні, а вже ввечері скочив в автобус до столичного Майдану. Уже на наступний день він загинув, пробувши на Майдані кілька годин. Назара вбили пострілом в голову – снайпер влучив хлопцеві просто в обличчя, повідомила жахливу звістку мамі волонтерка Юлія Вотчер із Михайлівського собору.
Устим Володимирович Голоднюк
Устиму Голоднюку, майбутньому військовому, курсанту Львівського державного ліцею імені Героїв Крут, назавжди 19. Під час розгону Майдану 30 листопада Устим разом з іншими укривався в Михайлівському соборі. Беркутівці його так побили, що хлопцеві наклали 12 швів. Він подав заяву в прокуратуру через побиття – натомість карну справу завели на нього.
Рани Устима загоювались 2 тижні – після цього хлопець повернувся на Майдан. Тоді саме був кривавий четвер (20 лютого). Він біг Інститутською витягувати когось з поранених, коли йому в голову влучила куля снайпера.
“Коли ми його підібрали, він вже був мертвим. Спочатку я його і не пізнав, але коли в готелі «Україна» витягнув з його кишені паспорт, то зрозумів, що наша держава втратила свого великого героя,” – цитує свідчення очевидця Телещука Юрія “Вікіпедія”.
Капінос Олександр Анатолійович – псевдо “Кремінь”
Олександр родом із села Дунаїв Кременецького району мав лише 29 років, коли загинув 18 лютого близько 21 години біля барикади поблизу Будинку профспілок. Силовики кинули в барикаду, де він перебував, гранату. Його довезли до лікарні і зробили операцію. Після 4-годинної операції в Олександра Капіноса зупинилося серце.
«Сашко загинув з вірою в те, що справи його будуть продовжені і Україна пишатиметься своїми синами», — переконана його дівчина Олена Котляр. 10 березня Олександру мало б виповнитися 30 років. Після перемоги Єврореволюції він збирався одружитися.
Ігор Ігорьович Костенко
Героєві Небесної Сотні Ігорю Костенко було 22 роки. Він був журналістом, географом, дописувачем української Вікіпедії. Народився на Бучаччині, де жив з бабусею та дідусем. Неодноразово їздив на Майдан ще з самого початку протистоянь.
Загинув 20 лютого 2014 року під час боїв на вулиці Інститутській. На його тілі знайшли 2 вогнепальних поранення – у голову та груди, а також переломи ніг.
Тарас Ігорьович Слободян
Тарас Ігорьович Слободян починав свій шлях на науковій ниві при ТНЕУ, коли почалася Революція Гідності. Він закінчив магістратуру з відзнакою, писав наукові роботи, виступав на конференціях, працював методистом, згодом вступив до аспірантури. Захист дисертації затягнувся і Тарас у серпні 2013 року вирішив поїхати на роботу до Києва. З початком Революції почав ходити на Майдан. Ще у грудні батьки спілкувались з ним, але потім він перестав виходити на зв’язок.
Тіло Тараса знайшли аж на Сумщині. На ньому були сліди катувань, не було руки. 5 березня 2014 року його поховали у Тернополі, проте винних у його смерті досі не знайшли.
Василь Степанович Аксенин
Василь Степанович народився у селі Литячі колишнього Заліщицького району. Працював приватним підприємцем, мав дружину та двох синів. Коли почались протести на Майдані, приїхав, щоб підтримати протестувальників.
Дізнавшись про загострення протистоянь, 18 лютого приїхав до столиці. Коли вранці 20 лютого беркутівці почали відступати, зателефонував дружині востаннє. Василь повідомив, що йде в наступ. Близько 9 ранку він отримав вогнепальне поранення у живіт. Куля пробила тазостегнову кістку.
Побратими винесли його з обстрілу, доправили до лікарні. Потім його перевели у клініку міста Ряшів, що у Польщі. Там він помер внаслідок зупинки серця.
Василь Михайлович Мойсей
Василь Мойсей народився та вчився у школі на Бучаччині. Згодом переїхав у Луцьк, де вчився в інституті. Коли почалися протистояння на Майдані, поїхав до Києва. Востаннє прибув до столиці в ніч з 18 на 19 лютого.
“Краще вмерти вовком — ніж жити псом”, – писав він на своїй сторінці у соцмережах.
Серце Василя зупинилося у київській лікарні після того, як він отримав вогнепальне поранення у груди. Вранці 20 лютого 2014 року у нього вистрілив снайпер. Василь мав цивільний бронежилет, але куля пошкодила важливі кровоносні судини.
Фото – Вікіпедія, відкриті джерела
About the author
Вогонь міг перекинутись на щільну забудову: у Почаєві ледь не сталося біди
У Почаєві сталася пожежа, яка могла наробити великої біди людям. Та, на щастя, трагедії не сталося. Про це розповіли у ГУ ДСНС у Тернопільській області. Існувала загроза, що полум'я перекинеться на інші будівлі, розташовані поруч. "О 14:44 виникла пожежа закинутої житлової будівлі в місті Почаїв на Кременеччині. Існувала загроза перекидання полум’я на щільну забудову поруч. Зусиллями надзвичайників пожежу ліквідовано, а від вогню врятовано 5 будівель, розташованих поруч", - йдеться у повідомленні.
Сім’я виростила ялинку та віддала її для громади на свята на Тернопільщині
У Підгороднянській громаді встановили головну новорічну ялинку та шопку. Дерево для свят надала місцева родина зі свого двору. Ялинку та шопку прикрасили працівники КП "Підгороднянське" разом із фахівцями "Центру культури, дозвілля, туризму та спорту", повідомляється на сторінці громади. Святкову атрибутику встановили напередодні Дня Святого Миколая. Декорації стоятимуть до завершення зимових свят. Пухнасту красуню для громади подарувала родина Коцур із села Підгороднє. Павло, Ірина та Мартуся Коцур виростили дерево у власному господарстві. Представники громади подякували родині за щедрість. Масових заходів цього року не планують. Винятком стануть лише невеликі програми для дітей.
Творець легендарного “Жигулівського” народився на Тернопільщині: тепер його спадщину відроджують у Козові
У селищі Козова на Тернопільщині варять пиво, яке тримає в собі історію цілої епохи. Тут народився Альфред фон Вакано - австрійський дворянин, який подарував світу легендарне "Жигулівське" пиво і заснував найбільшу броварню в Росії. Сьогодні в його рідному місті місцевий підприємець Володимир Ярема, засновник "Козівської ремісничої броварні", відроджує древні пивоварні традиції. Тож розповідаємо, як у Козові повертають автентичний смак Галичини. Австрійський дворянин з Козови, який змінив історію пивоваріння в Росії 12 травня 1846 року в Козові народився Альфред фон Вакано - людина, яка згодом прославила це маленьке містечко на весь світ. Його батько Філіп керував землемірчою експедицією, описував землі Козови, а мати походила з відомого австрійського роду баронів Стедліх. Після повернення до Відня хлопець здобув освіту у Віденській комерційній академії, навіть встиг повоювати в австро-прусській війні 1866 року. У 80-х роках ХІХ століття фон Вакано став першим, хто почав варити […]
На Зборівщині виникла пожежа на господарстві
На Тернопільщині виникла пожежа на господарстві. Загорілась господарська будівля. Про це повідомляють у пресслужбі ГУ ДСНС у Тернопільській області. "1 грудня о 06:18 до оперативно-диспетчерської служби надійшло повідомлення про пожежу в селі Грабківці Зборівської територіальної громади. Загоряння виникло в господарській будівлі на площі 16 кв. м. Завдяки злагодженим та професійним діям бійців ДСНС пожежу було оперативно ліквідовано, а будівлю врятовано від повного знищення. З настанням холодів кількість пожеж у житловому секторі та господарських спорудах традиційно зростає. Найчастішими причинами стають порушення правил експлуатації пічного опалення, перевантаження електромережі та необережне поводження з вогнем", - йдеться у повідомленні.
Йому було лише 23. На Щиті повертається доброволець Володимир Демчишин
Йому було лише 23 роки. Він повернувся з-за кордону, аби піти добровольцем на фронт, коли почалось повномасштабне вторгнення росіян. На жаль, життя воїна Володимира Демчишина обірвалось надто рано. Про втрату бійця повідомив очільник Великоберезовицької громади Олег Кохман на своїй сторінці у соцмережах. "Сумна звістка чорною птахою прилетіла у Великогаївську громаду. Кривава війна обірвала життя зовсім юного Володимира Васильовича Демчишина (30.07.2001 р.н) із Великих Гаїв. Йому було лише 23. Володя був одним із тих, хто без вагань став на захист рідної землі. У лави Збройних Сил України хлопець пішов у березні 2024 добровольцем, сумлінно виконував свій обов'язок, обіймаючи посаду старшого стрільця-оператора. Він з тих, хто не знав страху, завжди готовий прикрити побратима і до останнього подиху був вірним присязі. 9 липня 2025 батьки отримали сповіщення, що їх Володя - зник безвісти. Майже 5 місяців болючого очікування тривожили родину та громаду, і […]
У Кременці знайшли справу про ката, який урятував цілительку від смерті
У Кременці 1759 року місцевий кат відмовився виконувати вирок суду і втік разом із засудженою. Адвокат з Кременця Віталій Сідоров виявив у архіві справу про звинувачення 34-річної Марцини у чаклунстві. Жінку судили за те, що вона лікувала людей травами без дозволу церкви та тримала вдома наперстянку і полин. Сусіди свідчили, що Марцина лікувала рани незрозумілою маззю, а після її доторку до хворого немовляти дитина одужала. Громада вважала це неприродним. На суді двоє райців запропонували «випробування водою», але суддя Остап Рудзінський відхилив цю пропозицію. Кат Шаркан, відомий своєю суворістю, несподіваної відмовився виконувати вирок. За словами дослідника, коли Марцина сказала: «Я нікого не кривдила. Якщо ви шукаєте винну - знайдіть того, хто вас лякає, а не того, хто лікує», кат поклав на стіл полиновий вузлик. Це означало відмову від виконання вироку. Судді припинили засідання і не оголосили вироку. У документах є запис […]
