У креативному кластері Na пошті відбулося обговорення проєкту реставрації Катедри. Небайдужі тернополяни зібрали істориків, музейників, краєзнавців, архітекторів для того, щоб подискутувати про долю найвизначнішої пам’ятки архітектури Тернополя.
Ініціаторкою та модераторкою зустрічі стала Дарця Веретюк.
Серед спікерів:
- кандидат історичних наук, викладач ТНПУ ім. В. Гнатюка, автор дослідження про Тернопіль Володимир Окаринський;
- міський голова м. Бережани, архітектор Ростислав Бортник;
- засновник спільноти Ukraїner, письменник та журналіст Богдан Логвиненко;
- краєзнавець, музейник, автор книги про Тернопіль Олег Гаврилюк;
- краєзнавиця, засновниця проєкту «Замки і храми України» та інформаційного ресурсу castles.com.ua Ірина Пустиннікова;
- військовий капелан, тернополянин Степан Хміль.
Ірина Пустиннікова почала свою лекцію з порівняння тернопільського монастиря з іншими монастирями домініканців, які є в Україні. На її думку, збереглися усі архітектурні плани, тому придумувати для реставрації нічого не потрібно.
Втім, практика добудови поширена в Україні. У Мурафі (Вінниччина) та Кам’янці-Подільському (Хмельниччина) теж добудували по два поверхи, і нічого тим, хто відповідальний за таку добудову, не було. Тому перспективи по Тернополю невтішні.
Міський голова Бережан Ростислав Бортник, який є архітектором, розповідав про альтернативи реконструкції, опираючись на досвід інших європейських міст.
Вважає, що ті 2 поверхи є досить великими, хоча церква дійсно потребує великої кількості приміщень. На його думку, добудовувати поверх не потрібно, а якщо вже зовсім не вистачає місця, то можна підняти дах максимум на 1 метр чи змінити кут нахилу даху, щоб на верхньому поверсі можна було сформувати нові приміщення.
“Погодьтеся, те що зробив пан Вербовецький, то не є вершиною архітектурного смаку”, – каже Дарця Веретюк. В інших країнах реставрація відбувалася у бік спрощення, а у випадку Катедри – це поєднання псевдоісторичності із сучасністю, а не симбіоз старого і сучасного.
Міський голова Бережан не погодився з цією думкою, що викликало обурення у присутніх.
“Тернопіль виглядає огидно! Для чого їм ще 1200 квадратних метрів? Ми абсолютно не знаємо, що тут планується (на добудованому третьому поверсі, – ред.). Там можуть бути квартири, і це буде найдорожча нерухомість у Тернополі”, – каже тернополянка, яка була присутня на зустрічі.
На це Бортник відповів, що реставрувати і добудовувати можна, проте не настільки. Така надбудова – то є руйнація. Але головною проблемою стало те, що організаторам цієї реконструкції потрібно було зібрати громадські обговорення, різних архітекторів, створити конкурс і так далі.
Церква не може одноосібно приймати такі рішення
Краєзнавець та музейник Олег Гаврилюк розповів, як будували Катедру, кому належить проєкт спорудження пам’ятки та монастиря.
За його словами, ділянка, де стоїть Катедра, – це історичний центр Тернополя. І, за законом, реставратори перед початком робіт повинні були провести археологічні дослідження.
“Там, де зараз є гойдалки біля 3 школи, на вуличці між Катедрою та навчальним закладом, є старовинний некрополь”, – каже Олег Гаврилюк. Там є старовинні поховання, які відносяться до 18 століття. Скільки їх, невідомо, проте у 70-х роках, коли там проводили централізоване опалення, знайшли щонайменше один людський кістяк. Частина поховань там і залишаються, тому потрібно проводити археологічні дослідження.
Історик та краєзнавець Володимир Окаринський розповів про те, наскільки старовинним є Домініканський костел, як відбувалося його будівництво та багато іншого. Зокрема, він розказав про єзуїтів, їхню гімназію, яка функціонувала в стінах монастиря, а також відомих постатей – вихованців навчального закладу. Також провів історичну довідку щодо відомих постатей, які працювали над спорудженням та розписом костелу.
“Усі ці імена мають бути на стінах костелу”, – каже Окаринський.
About the author
Вештатися увечері спальним районом може виявитися дорогуватим задоволенням
Інтуїція - велика річ. Отож, коли я зайшов за ріг будинку в спальному районі й побачив дві постаті в темряві попереду, то відразу ж відчув, що щось має статися. І не помилився. Перший удар я отримав у щелепу. Щось хруснуло, і відразу ж другий кулак влучив прямісінько у брову. "От тварюки, могли б хоч для проформи попросити закурити", - подумав я в ту мить, коли здатність до іронії зникає, поступаючись місцем страху. Увесь хміль у голові миттєво вивітрився. Відчув у роті млосний смак крові, і з-під ніг попливла земля. Та впасти зараз було б недозволеною розкішшю. Це означало б зробити голову і корпус зручною мішенню для ніг "відморозків", які в цю пізню пору обрали мене за опудало для тренування з кікбоксингу. Треба визнати, що я сам добряче допоміг їм у цьому - навіщо було вештатися в таку пору та ще […]
На Щиті. Спеціальний транспорт, що стає звичним
Того трохи похмурого суботнього ранку люди в пожвавленому районі міста були зайняті своїми звичними справами. Дві тітоньки обговорювали різницю в цінах на овочі на ринку і в розташованому поруч магазинчику. Літній чоловік вперто і безуспішно намагався видобути хоч краплину води з помпи у свою пластикову каністру, завзято рухаючи архаїчною на вигляд рукояттю вгору і вниз. Зграйка хлопців і дівчат у відповідному нинішній молодіжній моді "прикиді" з веселим шумом швидко промайнула поруч. Молоденька матуся суворо вичитувала свого білявого карапуза за те, що той уже вдруге примудрився ґрунтовно залізти в болото. Люди на зупинці витягували шиї, вдивляючись, чи не їдуть вже потрібні їм маршрутка і тролейбус. Біля згаданого овочевого магазинчика зупинився пікап, і водій заходився вивантажувати ящики з різнокольоровою вітамінною поживою. Звичний життєвий ритм звичайного району міста. Нічого особливого. Буквально через лічені миті це відчуття зникає. Лунає різкий звук сирени поліцейського автомобіля. […]
Олімпійська чемпіонка Підгрушна: “Після завершення кар’єри я нікому не потрібна” (головне з інтерв’ю)
Олімпійська чемпіонка Олена Підгрушна розповіла про критичний стан біатлону в Україні. В інтерв'ю для SportBusiness.Media титулована спортсменка відверто поділилася проблемами галузі та власними переживаннями щодо завершення кар'єри. За словами Підгрушної, в Україні досі немає жодного біатлонного стадіону, який відповідав би європейським стандартам. Ситуацію погіршили російські обстріли, які пошкодили частину наявних спортивних баз. "Навіть коли ми вигравали на піку своєї кар'єри, європейці нас запитували: 'А правда, що у вас немає жодного стадіону?' Ми відповідали: 'Ну так'", – зазначила спортсменка. Стан дитячо-юнацького спорту також критичний. Більшість зборів і виїздів юних біатлоністів фінансують батьки. "Далеко не кожна сім'я може оплатити й витягнути це. Збори дорогі, адже включають витрати на переїзди, проживання та харчування і плюс є довготривалими", – пояснила Підгрушна. Спортсменка розповіла про разючу різницю у підтримці атлетів в Україні та за кордоном. "Коли в мене була можливість поспілкуватися в Чехії з одним […]
Помер багаторічний ректор вишу на Тернопільщині
У Бережанах на Тернопільщині 20 лютого 2025 року пішов з життя Василь Михайлович Павліський, багаторічний керівник місцевого агротехнічного інституту. Видатному науковцю та освітянину було 83 роки. Про смерть науковця повідомили у Бережанській міській раді. Василь Павліський народився 26 травня 1941 року в селі Угринів-Долішній на Івано-Франківщині. Здобув вищу освіту у Львівському політехнічному інституті, який закінчив 1968 року. З 1992 року очолював Бережанський технікум механізації та електрифікації сільського господарства. Під його керівництвом навчальний заклад спочатку отримав статус коледжу, а 2000 року перетворився на Бережанський агротехнічний інститут. За час роботи Василя Павліського заклад встановив міжнародну співпрацю з установами США, Канади, Австрії, Данії, Німеччини та Швейцарії. Науковий доробок ректора налічує 88 праць, серед яких три монографії. Василь Павлінський мав почесне звання заслуженого машинобудівника України, був доктором технічних наук, професором та дійсним членом Українських академій економічної кібернетики і триботехніки. Також його відзначено як почесного […]
Знайшли за сотні кілометрів від дому: тернопільські патрульні допомогли розшукати зниклу дівчинку
Патрульні Тернопільщини розшукали неповнолітню дівчину з Черкащини, яка покинула домівку та вирушила до Львова. 20 лютого працівники дорожньої станції Підволочиська отримали повідомлення від правоохоронців Черкаської області про зникнення 16-річної дівчини. Вона прямувала невідомим транспортом у напрямку Тернополя. Після термінового сповіщення всіх патрульних екіпажів області заступник начальника служби освітньої безпеки разом із колегою зафіксували на трасі М-09 Тернопіль — Львів — Рава-Руська автомобіль Renault із черкаськими номерами. У салоні перебувала пасажирка, зовнішність якої збігалася з описом розшукуваної. Про це повідомили у патрульній поліції області. Водій транспортного засобу пояснив правоохоронцям, що працює таксистом і здійснює перевезення дівчини до Львова, де на неї нібито чекають родичі. Втім, сама пасажирка не змогла пояснити причини втечі з дому та ігнорування телефонних дзвінків від рідних. Патрульні доправили неповнолітню до районного відділу поліції для з'ясування всіх обставин події. Про знайдення дівчини одразу повідомили колег із Черкащини.
На Тернопільщині бібліотеки працюють у холоді або закриті
На Тернопільщині за минулий рік припинили роботу 15 бібліотечних закладів, а 88 установ не працюють через брак фінансування. Від початку повномасштабного вторгнення бібліотечна галузь області майже не отримує коштів. Найгострішою проблемою залишається відсутність опалення. У 116 публічних бібліотеках (16,7% від загальної кількості) опалення повністю відсутнє, а в 199 закладах (28,6%) приміщення опалюються лише частково. Про це йдеться у дописі на сторінці Прочитай. Книгозбірня. Критичною є ситуація з оновленням книжкових фондів. Упродовж 2024 року бібліотеки області отримали всього 47 642 примірники нових видань. У перерахунку на окремі заклади це становить від 2 до 80 книг на одну бібліотеку, що не відповідає потребам читачів. На тлі системної кризи окремі благодійники підтримують бібліотечні установи. Зокрема, Михайло Апостол, громадський діяч та радник начальника Тернопільської ОВА, передав цінні видання до фонду Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки. Попри складні умови роботи, бібліотеки області продовжують зберігати та […]
