Цікаву знахідку виявили у річці Стрипа. Ще взимку там помітили кам’яний хрест. Зараз небайдужі люди дістали його та планують встановити на місці, де хрест був раніше, – розповідає Віктор Гребеньовський.
“Ми вже повідомляли про віднайдення хреста у річці Стрипа біля пішого моста неподалік Будинку культури. У період Різдвяних свят Віталій Бандусяк звернув мою увагу на кам’яний хрест у річці. Одразу постало питання – звідки? Знаю, що в час радянського атеїзму боролися з церквами, тому хрест міг бути з будівель, звичайно, і з цвинтаря (хоча, який дурень буде нести звідти в річку, щоб побачити як булькне).
Зразу в думках прокручувалася інформація про теперішню поліклініку та офіс ККП (де було проборство). Але на поліклініці при ремонті фасаду, за словами Богдана Кмітя, на стриху знайшли і поставили на місце хрест. Після перегляду архівних фото, мою увагу привернув хрест на кам’яній огорожі церкви Покрови. Зараз там якраз вхід і металевий хрест. Після недовгих порівнянь і пошуків зрозумів, що це той самий хрест, що в річці. Але чому він опинився у річці? Хто туди його кинув? Це загадка, але можна припустити, що якийсь “партєйний работнік” наказав викинути чи знищити хрест, тому він і опинився у Стрипі. Адже пам’ятаємо, що неподалік Чорного моста десь в річці лежить сталін та багато іншого мотлоху.
Дивує інше: річка у 50 роках була досить глибока, біля трьох метрів глибини, а зараз 70 см. Чому хрест не закинуло камінням, мулом, не прикрило водоростями(вони обвивали його)? Таке враження, ніби земля виштовхує хрест з річки і просить забрати його. Що ми і зробили разом з Павлом Кавецьким та о.Олегом Гронським.
Хрест висихає від води біля дзвіниці церкви Св. Покрови. А далі? Далі буде”, – пише Віктор.
“Напевне дуже знаково, що хрест віднайшли саме в час героїчної оборони України від тих, хто свого часу хрести нищив. Тому захотілося написати такий коментар: «Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемоги благовірному народові на супротивників даруй і хрестом Твоїм охорони люд Твій»!”, – коментує цю історію о. Олег Гронський.