В Україні співачка із Кракова Сусанна Яра мало знана, пише “Українська правда”.
Вона – солістка гурту HRDZA, працює одночасно у кількох жанрах – від автентичного виконання народних пісень, фолку – до ф’южн, року та електронної музики.
Яра є неординарною представницею польської та словацької музичної сцени.
Нині Сусанна, котра народилася у Почаєві, збирає мільйони переглядів на YouTube, а починала дівчина зі співу в церковних хорах.
Співоча родина
Батько Сусанни – диякон Антон Ярий, до сьогодні протодиякон Перемисько-Горлицької єпархії Польської автокефальної православної церкви.
Мама Мар’яна Яра – православний теолог, а ще диригент, композитор, музикант, дослідник карпатського фольклору та орнаментики.
Вона також засновниця церковного хору “Ірмос” та жіночого ансамблю “Відимо”, що існують понад 20 років.
У 1992-му маму Мар’яну як регента хору запросив переїхати із родиною до Польщі православний Митрополит Варшавський Василій (Дорошкевич). Так родина опинилася у сусідній державі.
Місцем служіння було обрано Сянок – історичне місто в Карпатах неподалік кордонів з Україною.
“Мама чимало в мене вклала, брала мене до кожного хору, чи я цього хотіла чи ні. Віддала на скрипку, коли мені було чотири роки, – розповідає Сусанна.
Я навіть не думала, що можна бути кимось іншим. Підсміховуюсь, що не я собі вибрала цю дорогу, а так вибрала доля”.
Перший хор, у якому довелося співати дівчині, був дитячо-молодіжний хор Почаївської Лаври, який створила її мама.
Спершу була церковна музика. Першою мовою – церковнослов’янська.
Пізніше була музична школа, заняття класикою, в дитячих колективах із народною музикою, авторською піснею.
“Вже як ми приїхали у Польщу, то їздила до ансамблю пісні і танцю “Ослав’яни” в село Мокре недалеко від Сянока. Це єдине село, де українці складають більшість на етнічних землях після повернення з депортації по акції “Вісла”.
Я там співала, грала на скрипці і танцювала. На репетиції бувало їздили роверами (велосипедами)”, – пригадує співачка.
Мар’яна Яра також заснувала дитячий гурт “Сянічок” при місцевому гуртку українців у Польщі. Із ним Сусанна об’їздила всю країну, були на всіх можливих українських і лемківських фестивалях, конкурсах.
Загалом дівчина встигла поспівати у близько 30 різних хорах і колективах.
У полі лемківського мелосу
“Важливим колективом для мене є “Відимо”, що почав збиратися десь в 1999 року. До цієї пори я співаю з дівчатами, сьогодні вже дорослими жінками”, – зізнається Сусанна.
“Відимо” виконує переважно бойківський та лемківський фольклор в авторській інтерпретації Мар’яни Ярої.
Пов’язане це зацікавлення тим, що Сянок лежить на колишньому бойківсько-лемківському пограниччі, знищеному культурно трьома хвилями депортацій українців – 1944-1946 років до УРСР, 1947 року в рамках акції “Вісла” розпорошення всередині Польщі та 1951 року – відселення західних бойків вглиб України з передачею території Польській Народній Республіці.
У сценічних строях “Відима” – характерні “кривульки” – нагрудне намисто з бісеру.
Виконання фольклору не минуло для Сусанни дарма.
“Зараз у Кракові, де тепер проживаю, маю своїх постійних музикантів та колектив S.H.A., який виконує пісні Карпат, – продовжує дівчина.
Моя напарниця Ганка Вуйцяк є ґуралькою із Закопаного, вона вносить ґуральсько-польський елемент, а я вношу елемент наших Карпат – український, лемківський, бойківський, гуцульський, русинський.
Мушу визнати, що я такий собі восьминіг – репертуарів багато і виступаю по-різному: дуетом, тріо, квартетом, квінтетом. У залежності від того, що і хто від нас очікує – який фестиваль, яка нагода. Виконую твори в семи мовах”.
Живучи в Південно-Східній Польщі, неможливо не стикатися із питанням лемківства/русинства (в Україні відомого як “політичне русинство”).
Запитуємо, чи змушували Сусанну колись чітко визначатися з позицією.
“Я дружу з усіма, не маю з цим проблем. Взагалі ж підходити радикально до чого-небудь це небезпечно, – зазначає співачка.
Також для мене не становить проблеми, що хтось не хоче бути українцем. І навпаки, не проблема, ким хтось хоче бути – поляком, лемком чи кимось ще. Не мені вирішувати, як хтось хоче бути тільки лемком чи тільки українцем.
Ми і так уже всі гібриди – немає ні чистих рас, ні чистих народів, ні культур. У мене є друзі і серед лем-лемків, і серед лемків-українців, а вони ще є і православні і греко-католики в кожній з цих груп, так що якщо хотіти плести сіточку, то особливостей дуже багато, а я на це не зважаю”.
Дівчина зізнається, що усе життя у неї був принцип: перше людина як така, а пізніше народність, релігійність, приналежність тощо.
“Я людину сприймаю через призму цього, як вона відноситься до другої людини, а перш за все, як відноситься до всякого створіння і природи”, – каже вона.
Подробиці про діяльність Сусанни Ярої читайте у матеріалі “Української правди”.