
Кременецький адвокат розповів про судовий процес 1753 року, де місцевий кат Антоні Кендруцький “витягував правду” за магдебурзьким правом.
У лютому 1753 року тісна зала Кременецького суду стала ареною для жорстокого процесу, що розгортався за нормами магдебурзького права. На лаві підсудних опинилася селянка Євка Станориха зі Щуровчиків. Жінку звинуватили у дітовбивстві після того, як її мертве немовля знайшли у хліві, частково з’їденим свинями. Хоча Євка наполягала, що дитина народилася мертвою, її суперечливі свідчення (“залишила тіло в ряднині”, “поховала”) та плітки про “зілля” та “чаклунство” викликали підозри. 12 лютого Євка шокувала суд, заявивши, що Оришка Личманиха дала їй зілля для аборту. Справа швидко переросла з дітовбивства у відьомство. Про це розповів адвокат Віталій Сідоров.
Читайте також: На Тернопільщині об’єднання борців очолив фігурант гучної справи про розкрадання
Згідно з тогочасним правом Речі Посполитої (зокрема, кодексом “Кароліна”), “правда” у тяжких злочинах мала бути “витягнута” за допомогою тортур. 13 лютого Євку передали до рук Антоні Кендруцького — місцевого ката (“містра”), якого Кременець, як адміністративний центр Волині з 1569 року, утримував на постійній основі. Це було рідкістю. Антоні застосував дибу та свічки: тричі розтягував жінку, рвучи суглоби та обпікаючи шкіру. Попри крики, Євка трималася свого: “Оришка винна!”. За статтею “Кароліни”, незмінне зізнання фіксувалося як істина.
14 лютого кат взявся за Оришку Личманиху. Вона зламалася під тортурами, детально описуючи приготування “піліп-зілля” з замовляннями, шабаші та польоти на мітлі (березовому пруті). Оришка також назвала співучасниць – Мотру Ткачиху та Настю Дзерицьку. Ці свідчення були типовими для відьомських процесів Речі Посполитої (1550–1770-ті). Кременецький кат Антоні не лише катував, а й виконував інші функції: голив обвинуваченим волосся (шукаючи “чарівні амулети”) та фіксував зізнання.
Суд виніс вирок: Євку засудили до обезголовлення мечем (відносно милосердно). Оришка отримала 200 ударів батогами (по 50 щомісяця). Інших “відьом” лише попередили про спалення у разі рецидиву. Кременець “лідирував” у регіоні за кількістю вироків: із 198 відьомських справ Волині/Поділля, що розглядалися між 1560 та 1780 роками, лише 7 використовували тортури, і лише 13 закінчилися стратою – більшість із них відбулася саме тут, завдяки наявності постійного ката.
“Як адвокат, скажу: це був судовий жах! Тортури, узаконені “Кароліною”, змушували вигадувати шабаші – біль ламає всіх. Жінки, часто бідні селянки, страждали від забобонів і помсти панів (70% обвинувачених – жінки, за Катериною Дисою). Антоні Кендруцький, хоч і “профі”, був гвинтиком системи, де кат – символ страху, а не правди. Сучасне право шукає докази – ДНК, свідки, експертизи, а не диба. Але й сьогодні бачу відлуння: тиск у СІЗО, упередження в судах. Урок? Тоді кат “витягував” зізнання, сьогодні тиск може бути психологічним, адміністративним, інформаційним. Тоді люди боялися диби — сьогодні бояться системи. Єдина різниця: тепер ми маємо право на захист”, – йдеться у дописі.