
Легалізований вбивця.
Черговий.
Діти та підлітки п’ють те, що може зупинити їхнє серце.
Будь-якої миті.
Але ніхто нікого не зупиняє.
— Ти знову це купив?
— Та мам, їх всі п’ють! Що тут такого?
Це ж просто енергетик!
Здається, батьки зараз дуже не встигають за трендами.
Зовсім.
Поки деякі розмірковують, з якого віку дозволяти пити каву, їх діти вже розбираються в різновидах та смаках Red Bull, Monster, Hell, Burn, Non Stop краще, ніж у предметах у школі.
Популярні мемчики, футболки, наліпки.
Яскраві банки як з відеоігор.
Естетика “нескінченної енергії” стала модною. Це нова молодіжна культура, і вона вже не просто поруч, вона вже тут.
Вони п’ють їх перед школою.
На перервах.
Після тренування.
Під час прогулянки.
Вдома під час гри за компом.
Вперше – у 9-10 років.
У 12 – вже знають у яких саме магазинах дешевше купити.
А в 14 – п’ють не першу, а третю банку за день.
І це не просто напій.
Це агресивний коктейль із кофеїну, гуарани, таурину, штучного женьшеню, різних кислот, барвників і шаленої кількості цукру.
Усе це – в одному ковтку.
Дитина не відчуває, що тіло перевантажується. Навпаки — здається, що стало краще: з’явилися сили, мозок “вмикається”, увага гостріша. Але це лише ефект “пострілу”. Через пів години настає провал — нервовий, фізичний, емоційний.
А тоді — нова банка.
І так — щодня.
А тепер уявіть, як на це реагує дитячий організм, який ще на етапі формування.
Або підлітковий, коли на організм навантаження шалене через інтенсивний ріст, розвиток та гормональні зміни.
Печінка не справляється.
Серце працює на межі.
Нервова система виснажується.
Сон порушується.
Організм зневоднюється.
І в якусь мить — просто не витримує.
У медичних звітах усе частіше:
• діти з тахікардією,
• з нервовими розладами,
• з непритомністю,
• з порушенням психічного стану,
• з гастритами чи навіть виразкою.
Але найстрашніше – зупинка серця після третьої або четвертої банки енергетика.
І такі випадки – вже не вигадка з художніх фільмів.
Вони з нашої реальності.
Чому діти та підлітки це п’ють?
Бо це доступно.
У крамницях біля школи — на першій полиці.
Бо це яскраво.
Банки виглядають як щось круте, геймерське, сучасне та “модне”.
Бо це дешево.
Можна зібрати на банку з решти від шкільного обіду, а можна купити відразу кілька замість самого обіду.
Бо це “не алкоголь”.
Це “смачний напій, який п’ють всі”.



Навпаки – деякі магазини навіть виставляють акції “2 за ціною 1”.
Для дітей.
А тепер просто уявіть, що дитина п’є цю суміш регулярно.
Її організм не відпочиває — навіть вночі.
Нервова система не відновлюється — бо замість сну безсоння.
Шлунок болить, але дитина мовчить – батьки сваритимуть, покарають — і взагалі завжди “проходить само”.
Серце калатає — але “так і має бути, це ж енергетик”.
Настрій скаче — від агресії до апатії.
Залежність вже формується, але дитина чи підліток цього просто не помічає.

Не зупиняють, коли діти купують енергетики в крамницях.
Не звертають увагу, коли в рюкзаку – банка.
Не знають про вміст, вартість, як виглядають енергетики, і навіть не розрізняють за назвами.
Не перевіряють, на що дитина витрачає гроші.
Нічого не кажуть, коли бачать банку в руках у дитини чи підлітка.
Не завжди замислюються та помічають – чому в дитини почались проблеми зі сном, з нервами, з тиском і загальним станом здоров’я.
Бо зараз складні часи.
Тільки от все частіше про справжню ситуацію батьки дізнаються запізно.
Це не просто “шкідлива звичка”.
Це щоденний ризик для здоров’я та життя, що не має ніяких обмежень.
І він вже тут.
Щодня.
У супермаркетах, у крамницях, у школах, на вулиці в дитячих руках.
На наших очах.
Під мовчазну згоду.
Що робити батькам?
— Першими почати розмову.
Без моралізаторства, але з фактами.
— Пояснити, як це працює.
Не у форматі “не пий — бо не можна!”, а “організм не витримує, тому що…”.
— Перевірити найближчі магазини біля школи вашої дитини.
Якщо продають дітям — пишіть скарги. Це порушення.
— Наводьте приклади.
Розповідайте ситуації з іншими дітьми та підлітками, які постраждали від наслідків.
— Бути готовими не критикувати, а допомагати.
Без засудження, заламування рук та класичного «а я тобі казала», бо іншим разом вам просто нічого не скажуть.
Гірше, якщо цього іншого разу може і не бути.
Цей допис не про чергові “страшилки”.
Кожного дня я спілкуюсь, навчаю і бачу дітей та підлітків різного віку.
І мені важливо, щоб батьки були в курсі реальності, якою живуть їх діти.
Щоб встигли.
Запобігти, а не рятувати.
Не знаю для кого саме буде актуальним цей допис.
Я постійно чую «Це не моя!» або «Мій точно цю гидоту не п’є!» чи «У нас нормальна школа і цього немає!» від самих батьків.
Тому.
Дуже важливо не бути байдужими!
Бо чиясь дитина чи підліток можливо в чергове п’є якусь незрозумілу хімічну субстанцію і не відомо, до яких наслідків це призведе просто зараз.
Олена Лізвінська – тренер з безпеки дітей, незалежний експерт з оцінки ризиків, психолог, керівник в IKiD