Нещодавно “Терміново” повідомляло, до 15 років в’язниці засудили 20-річного зрадника, який працював на фсб під час війни. Він разом з матір’ю мешкав у с. Старий Тараж неподалік Почаєва. І хоча у лаврі відхрестилися від свого вихованця, родина переїхала на Кременеччину з Хмельниччини саме для того, аби бути ближчими до святині та ідей московської церкви, – розповів тернопільський журналіст Сергій Сінкевич.
Продали квартиру в Хмельницькому, щоб оселитися ближче до Почаївської лаври
“До села Старий Тараж Почаївської громади 20-річний Владислав Кононенко переїхав разом зі своєю матір’ю, яка так надихнулась ідеями московських попів, що вирішила перебратись ближче до Почаївської лаври, і для цього продала квартиру у Хмельницькому. Вірус релігійного мп-зомбування підхопив від мами й син Владислав.
Російські спецслужби помітили його тоді, коли хлопець у соцмережах почав розкидатись усілякою гундяєвською брєдятіною. “Наш клієнт”, – подумали фсбешники, і у соцмережевих переписках клієнта завербували. Далі пішло-поїхало…
Куратори пообіцяли гроші, доручили адмініструвати телеграм-канал, і Владислав почав відпрацьовувати: ще більшу дурню писав про війну, про “велич” тих, хто її розпочав, про днр, найманців-вагнерівців, та й іншу наволоч підхвалював…
Збирав інформацію про енергетичні об’єкти, підрозділи ЗСУ та правоохоронців
Навіть не розумів дурень, що ця його божевільна писанина не надто й цікавила фсбешників, які таким чином просто закинули йому “гачок”. І коли Влад “вчепився”, то його “підтягнули до берега”, і перейшли до конкретних завдань. Вони полягали у тому, щоб збирати інформацію про енергетичні об’єкти, підрозділи ЗСУ та правоохоронців, робити фото і відео, фіксувати координати та пересилати все це, зі спеціальними позначками, замовникам. Що Владислав і виконував, залишаючи Старий Тараж, і мандруючи Тернопільською та Хмельницькою областями.
І “герой” домандрувався. Оперативники тернопільського управління СБУ “вели” Владіка від початку його “відряджень”, контролювали “шифровки”. І вдарити ракетами та дронами у стратегічні об’єкти, які намагався “зливати” Кононенко, росіяни не змогли.
А фінал операції зі знешкодження зрадника відбувся 26-го січня минулого року у Старому парку Тернополя. Невдаха-шпигун “спалився” на своїй жадібності до “зароблених” грошей. І коли його поклали до землі, то від нього вже не героїзмом тхнуло.
25 червня цього року у Тернопільському суді, у закритому засіданні, за участі присяжних, агенту ворожої розвідки Владиславу Кононенку призначили покарання: 15 років позбавлення волі. Хоча, за частиною 2 статті 111 – (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану) – він міг поїхати й на довічне ув’язнення.
Додам ще дещо неофіційне.
Абсолютно проукраїнська бабуся засудженого Кононенка багато років працювала за кордоном, висилала гроші своїй дочці до Хмельницького. Натомість матір Владислава, замість виховувати сина – повезла його в обійми почаївських попів. Матір під кримінал не потрапила, але чи є її вина у тому, що син став зрадником? Думаю, що так. Бо кожне покоління чекає свої випробовування, і зокрема й від виховання залежить, як кожен ці випробовування витримує.
Від державного адвоката відмовився, платні тернопільські захищати зрадника не погодилися
Сім’я Владислава відмовилась від безкоштовного державного захисту, але ніхто з платних тернопільських адвокатів не погодився захищати підозрюваного у зраді.
Після затримання Кононенко у всьому зізнався, розповів конкретні деталі своєї зрадницької діяльності, здав фсбешних кураторів. А потім, за порадою приїжджого адвоката, замовчав. Чи допомогла йому ця мовчанка? Ні. Бо докази – і для суддів, і для присяжних – були твердими та переконливими.
Продавався Кононенко дешево. Вірив в обіцяне йому фейкове “звільнення від мобілізації на херсонському бланку”, а за один з епізодів попросив 5 тисяч гривень на витрати. А от, якби цей “епізод” справдився, то і невинні люди могли б загинути, і збитки обчислилися б мільйонами доларів.
P.S. Владислав Кононенко – це одна нещасна ринвочка, потоком від якої хотіли скористатись вороги. Але російські спецслужби можуть мати цілу мережу таких кононенків, через яких намагаються висмоктувати секрети нашої безпеки. І значить – не можна розслаблятись. Треба бути пильними”, – пише Сергій Сінкевич.