Маємо чергову важку втрату на фронті – загинув Сергій Коновал, командир роти 2-го стрілецького батальйону ім. Т.Хаммера. Про це повідомив Богдан Бутковський, побратим загиблого.
Сергій Коновал був також начальником відділу Тернопільського обласного молодіжного методичного центру, організовував національно-патріотичні заходи.
“Загинув не просто чиїсь: син, чоловік, брат… Загинув цвіт нації, людина яка жила розбудовою України. Сергій з юних років всіма доступними методами займався вишкільною і культурно просвітницькою діяльністю. З початку повномасштабної війни, він, як досвідчений атовець пішов на фронт. Згодом, очолив Сталеву Сотню 2 батальйону 67 бригади. Про такого командира можна тільки мріяти! Якби всі командири були такими, як Норд, ми б вже вигнали ворогів з України…
Я ридав як взнав про загибель Сергія, відчуття, ніби трохи осиротів… Смерть кожного воїна – то трагедія, але смерть Норда, це втрата майбутнього України, бо на таких, як він єдина надія на те, що УРСР нарешті стане УССД! Таких людей майже не лишилося! Ми познайомилися з ним у 2016 коли разом проводили вишколи, ми обидвоє розуміли, що нація втрачає кращих в АТО і треба готувати молодь. Хто тепер буде робити те, що робив НОРД на фронті і особливо в тилу?” – пише Бутковський.
Родині Героя можна допомогти тут – 5358 3808 8007 9275.
Також Сергій Коновал був чоловіком відомої волонтерки з Тернополя Ольги Данченко (Коновал). Їз познайомила війна. Ольга приїхала на фронт з допомогою, яку зібрала для хлопців – там познайомилась з Сергієм.
Згодом, коли хлопцю не вистачало на тепловізор, вона продала свою машину. Також переїхала на Донеччину, аби бути ближче до коханого.
“Схиляємо голови перед подвигом наших Героїв – Лицарів 67 ОМБр ДУК, які віддали своє життя за свободу України.
Назавжди в строю. Честь!
Продовжуємо шлях визвольної боротьби за волю Української Нації, за щасливе майбутнє наших дітей у вільній Соборній Україні”, – написали у 67 омбр ДУК.
Мій, Друже, Сергій Коновал – ти велика гордість нашої країни і важка втрата. Ти, мій сьогоднішній біль і мій вічний спогад…” – написав Mykhailo Journalist.