Тарас Шевченко (1814-1861) – видатний український поет, художник, публіцист, громадський діяч і правозахисник.
Шевченко народився в селянській родині і пережив тяжке селянське життя та кріпацьку неволю, що відобразилося в його творчості. Шевченко був активним учасником національно-визвольних рухів, підтримував ідеї вільної та незалежної України. Приблизно такий не дуже цікавий матеріал ми могли чути на уроках української літератури.
Та насправді Великий Кобзар був дуже унікальною людиною. Розповідаємо далі, яким знали Шевченка його сучасники.
Смакові вподобання Шевченка
Смакував каву, найбільше – по-віденськи: не міцну, зі збитими вершками. Також йому був до вподоби чай із ромом, як розповідав Микола Костомаров.
Любив сало і борщ. Улюбленим був борщ з сухими карасями, свіжою капустою і приправами.
Любов до дітей
Шевченко страшенно любив дітей. Олександр Афанасьєв-Чужбинський, згадуючи спільні з Шевченком мандри Україною, писав, що поет не раз сідав з дітьми прямо на сільській вулиці, розказував їм казки, співати малечих пісень тощо.
Коли після другого арешту він опинився у Новопетровському укріпленні, “подружився” із дочкою коменданта Іраклія Ускова Наталочкою.. Він годинами говорив з нею, робив їй кошики, вудочки, іграшки, співав пісень та розказував казки.
Хист до малювання
Шевченко непогано заробляв завдяки своєму художньому таланту. Він часто малював акварельні портрети, за що йому платили 10 рублів. Це були великі на той час гроші. Також він любив створювати автопортрети, і за життя намалював їх понад 30.
Як виглядав Тарас Шевченко у житті
Його сучасники розповідали, що Шевченко не був високим – 164 см. В молодості він не носив вусів та бороди, а пишними вусами обзавівся аж в зрілому віці. Молодим носив великі бакенбарди – у ті часи так було модно.
Любив привертати до себе увагу, зокрема, одягом. Міг так одягнутись, щоб увага громадськості була прикута лише до нього.
Любив грати на гітарі і співати народні пісні. Одна з найулюбленіших – “Та йшов козак з Дону”.
Був науковцем
Радянська пропаганда десятками років розповідала нам про Шевченка як про неосвіченого наймита з бідної родини. Та це стереотипи. Тарас народився в кріпацькій, але не дуже бідній сім’ї. Можливо, у його сім’ї навіть була слуга на господарстві, але це лише здогадки. Його батько був далекобійником на сучасний манір і мав своє СТО (ремонтував вози). У 12–15 років Тарас ходив селами 15–20 км, шукаючи собі наставника, щоб стати художником-богомазом.