Щодня на Тернопільщині прощаються із воїнами, які віддали своє життя за Україну та відносно мирне наше життя в тилу. Щоразу – це не лише церемонія прощання, а трагедія окремої родини, кожна з яких переживає її по-своєму. Учора і сьогодні у Кременецькій громаді прощаються із Героєм Василем Стецюком. Це уже 69-ий похорон захисників у громаді від початку повномасштабного вторгнення рф. Та цього разу й без того трагічна подія була ще більше затьмарена скандалом.
Вперше на Кременеччині сталася нетипова ситуація, мабуть, для всієї Тернопільщини. Дружина загиблого Героя Василя Стецюка була проти того, щоб тіло захисника відвезли у Кременець на Майдан Волі, аби там віддали військові почесті та попрощалися краяни.
Спочатку воїна, як і планувалося, зустріли у селі на майданчику біля зупинки. Та коли зібралися відвезти труну з тілом у Кременець, дружина заборонила це робити та пояснила, що це воля загиблого. Проте односельці з такою позицією не погодилися і почали наполягати на тому, що Герой потребує гідного прощання. Коротко суть конфлікту зводилася до того, що родичі не бажали, аби відспівували священнослужителі ПЦУ, адже вони є парафіянами УПЦ. Також не хотіли бачити на церемонії українських стягів та чути Державного Гімну.
Тим часом у Горинку приїхав міський голова Кременця Андрій Смаглюк. Після нетривалих перемовин з родиною загиблого захисника, йому таки вдалося переконати дружину. Тож траурний кортеж вирушив на Майдан Волі, де уже чекали кременчани та священники.
Конфліктну ситуацію, яка склалася, роз’яснив та спробував владнати настоятель собору Преображення Господнього, капелан о. Володимир Буграк.
- Коли Герой віддав своє життя за Волю й Незалежність Української держави, і коли Бог повертає його на малу батьківщину, щоб поховати у рідній землі, тіло Героя, його слава та неоціненна жертва не є власністю дружини, мами, родини. Це неоціненне надбання, скарб української нації. І тому, при всій повазі, хочу, щоб кожен розумів, що ми не просто маємо право мати можливість, ми маємо святе зобов’язання віддати Героєві честь, помолитися за упокій його душі й благати у Неба його заступництва. Тож, прошу дорога громадо, щоб ми надалі не мали таких випадків, як сьогодні. Не може бути жодних суперечок про те, чи потрібно віддавати шану Героєві на Майдані Волі. Це – необхідно, – наголосив священник.
Також він запропонував вихід з ситуації, коли родина загиблого належить до іншої релігійної конфесії й має власні побажання щодо прощання з Героєм.
- Хочу також розкласти крапки над “і”. Ми, священники, капелани ПЦУ не приватизували цей Майдан і не маємо виключного права стояти тільки ми. Будемо раді тут молитися з усіма конфесіями, духівниками, священниками, які мають відчуття у серці, прагнення віддати честь воїну і помолитися за його упокій. Тож пропоную від сьогодні такий хід дій. Конфесія, яка звершує поховання воїна, очолює богослужіння на цьому Майдані, а інші священники мають право бути присутні складати свої молитви.
Попри бажання чи небажання рідних, під час прощання з Василем Стецюком на площі у Кременці, були Українські Прапори, звучало: “Слава Україні! Героям Слава!” і звучали й Гімн України, й “Плине кача”. Разом з тим, ніщо не завадило священнослужителю УПЦ скласти молитву за загиблого разом із духівництвом ПЦУ. То, як би досі не хотіли на Тернопільщині показувати Кременець як “червоний” – це уже давно не так, і доводити місто та громада цього нікому не повинні.
Воїна Василя Стецюка поховали сьогодні, 5 січня, у рідному селі Кушлин. Світла і вічна пам’ять Герою.
