19.06.2024
Новини

Двері храму відкривають лише двічі на рік: у древній церкві на Кременеччині відбулося богослужінні

5 червня, у другий день Зелених свят, коли Православна Церква вшановує третю особу Пресвятої Трійці – Святого Духа, у древньому храмі на горі Даниловій горі поблизу с. Стіжок Кременецького (колишнього Шумського) району відбулося архієрейське богослужіння. Про це розповідають у Національному парку “Кременецькі гори”.

Двері цього храму відкриваються лише двічі на рік – на третій день Пасхи та на другий день Зелених свят. Від підніжжя Данилової гори до церкви Святої Трійці потрібно подолати підйом довжиною метрів 700.

Існує легенда про те, як у розкішних лісах поблизу нинішнього Стіжка аж до середини XV століття були княжі, а згодом королівські мисливські угіддя. Любив полювати у цих краях галицько-волинський князь Роман Мстиславович. Саме тут він 1201 року отримав звістку про народження першого законного спадкоємця Данила Романовича. На місці, де почув радісну новину, на вершині крутої залісненої гори, князь звелів закласти фортецю Данилів. Вона мала три концентричні стіни. Кожна була нездоланною лінією оборони. У центрі збудували кам’яну церкву Святої Трійці, а біля підніжжя гори, теж названої Даниловою, – містечко Данилівград.

У часи середньовіччя оборонні функції церква Трійці виконувала так само часто, як і ритуальні. В екстремальних ситуаціях високе розташування, густа рослинність навколо перетворювали храм на твердиню. Місцевий люд вміло використовував ці фортифікаційні переваги під час монголо-татарських походів.

Літопис повідомляє, що 1241 року Данилів був одним із нечисленних укріплених містечок, які не спромігся взяти приступом хан Батий. На території сучасної Тернопільщини, крім Данилова, не підкорилися чужинцям гора Бона у Кременці, гора Стіжок і місто Холм. Данилівград проіснував понад півстоліття, залишивши про себе згадку у назві хутора Данилівка.

А церква Святої Трійці служила людям вірою і правдою аж до приходу більшовиків, які закрили її на 70 років. Проте і за Союзу деякі священики наважувалися проводити біля зачинених дверей храму служби. Друге життя культова споруда отримала у 1989 році. Тоді місцеві майстри підрихтували прогнилий дах (метрової товщини камінні стіни практично не потребували ремонту), і служби відновилися.

Перейти до панелі інструментів